ТЕМА № 6 ФОРМИ ТА МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ // § 1. Поняття і види форм державного управління
Адміністративне право - Адміністративне право України |
ТЕМА № 6
ФОРМИ ТА МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
§ 1. Поняття і види форм державного управління
Державне управління є однією з важливих складових предмета адміністративного права, про що йшлося у відповідній частині підручника Слід зазначити, що влада (державне управління) не реалізується сама по собі, це досягається за рахунок практичного втілення у життя певних функцій держави Загалом функції держави реалізуються через безпосередню діяльність органів державного управління Проте якщо поняття «функції» характеризує основні напрями управлінської діяльності, то термін «форми» вказує на зовнішню сторону якихось дій з боку органів державного управління
Форми державного управління - це зовнішні прояви конкретних дій органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, в яких реалізується компетенція цих органів (осіб).
Слід зазначити, що сучасна адміністративно-правова література поряд із терміном «форми державного управління» містить такі поняття, як «форми реалізації виконавчої влади», «адміністративно-правові форми» тощо, їх доцільно сприймати як схожі за сенсом і проявами На сьогоднішній день у науці адміністративного права існують різні підходи щодо класифікації форм державного управління Водночас значною мірою відповідає вимогам навчального процесу класифікація, побудована на основі настання тих чи інших наслідків, згідно з якою вирізняють такі форми державного управління (рис 6 1)
Правові форми державного управління - зовнішні прояви конкретних дій органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, які спричиняють юридичні наслідки. Коли мова йде про юридичні наслідки, то слід розуміти, що це, насамперед, виникнення, зміна або припинення правовідносин між суб'єктом та об'єктом управління Приклади правових ф
Рис. 6.1. Форми державного управління
видання нормативних актів управління (видання органами виконавчої влади чи їхніми посадовими особами нормативних актів, спрямованих на конкретизацію норм законів, які регулюють ті чи інші питання управління. По суті, нормативні акти державного управління характеризують таке явище, як адміністративну нормо-творчість. Для прикладу зазначмо, що йдеться про такі документи, як Положення про Державний департамент надлишкового майна та земель (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1102) або Положення про Національну раду з інноваційного розвитку України (затверджене Указом Президента України від 18 серпня 2006 р. № 691/2006);
видання індивідуальних актів управління (видання органами виконавчої влади чи їхніми посадовими особами актів, що стосуються конкретно визначених осіб, їхніх прав та обов'язків. Прикладами можуть слугувати накази керівників центральних органів виконавчої влади про призначення на посаду того чи іншого державного службовця. Іншими словами, індивідуальні акти управління відіграють роль юридичних фактів, які, як відомо, ініціюють виникнення, зміну та припинення конкретних адміністративно-правових відносин. Слід зазначити, що вказаний варіант правової форми державного управління є найбільш уживаною частиною управлінської діяльності органів виконавчої влади, оскільки кількість указаних актів управління є досить значною;
укладення адміністративних договорів (укладення між двома чи більше суб'єктами адміністративного права угод, які базуються на основі норм адміністративного права). Як приклад можна навести адміністративні договори, що укладаються між обласними державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування з приводу делегування тих чи інших повноважень. Ключовий фактор, на якого слід звернути увагу,- адміністративний договір завжди має на меті лише реалізацію державних управлінських функцій;
здійснення юридично значущих дій (підзаконні дії органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, що приводять до певних юридичних наслідків). Серед юридично значущих дій можна різнити: реєстрацію (винаходів і відкриттів, транспортних засобів, нормативних актів), ліцензування, атестацію, акредитацію тощо.
Крім розподілу на зазначені чотири групи, слід відзначити, що як критерії класифікації правових форм державного управління мають місце:
а) очікувані результати - за цим критерієм розрізняють позитив не регулювання (регулювання суспільних відносин з метою їх упорядкування) та реакцію на негативні явища у сфері державного управління (притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності);
б) юридичний зміст - доцільно розрізняти уповноважуючі, зобов'язуючі та забороняючі правові форми державного управління.
Неправові форми державного управління - це зовнішні прояви конкретних дій органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, які не спричиняють настання юридичних наслідків. Хоча неправові форми державного управління і не пов'язані з виданням нормативних чи індивідуальних актів, але вони відіграють надзвичайно важливу роль у забезпеченні повсякденної діяльності органів державного управління. Йдеться про те, що саме неправові (їх іще називають організаційними) форми забезпечують чіткість і злагодженість роботи внутрішньоуправлінських структур, які, своєю чергою, або відіграють допоміжну роль стосовно до правових форм державного управління, або мають самостійне значення. З-поміж неправових форм державного управління вирізняють:
проведення організаційних заходів (підготовка та проведення нарад, зборів, конференцій, інспектування та контроль виконання робіт, надання практичної допомоги у виконанні тих чи інших завдань і т. ін.). Характерно, що організаційні заходи або передують, або є наслідками правових форм державного управління, що свідчить про тісний зв'язок різних видів форм державного управління;
здійснення матеріально-технічних операцій (допоміжні дії, спрямовані на створення умов для функціонування органів державного управління та посадових осіб). Це - діловодство, підготовка аналітичних і статистичних даних, складання звітів, довідок, оформлення документів тощо. Слід зазначити, що без певних правових форм державного управління звіти, довідки та інші результати здійснення матеріально-технічних операцій юридичної сили не мають.
< Попередня Наступна >