Підручники Адміністративне право Адміністративне право України Виконавчо-розпорядчі органи як суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.Виконавчо-розпорядчі органи як суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.
| Адміністративне право - Адміністративне право України |
Виконавчо-розпорядчі органи як суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.
Верховна Рада України є суб'єктом регулювання економіки України за рахунок того, що до її повноважень належать:
- прийняття законів (зокрема у сфері економіки);
- затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
- затвердження загальнодержавних програм економічного розвитку;
- розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;
- призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб із посад, вирішення питання відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;
- призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;
- призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України (cm. 85 Конституції України).
Президент України відіграє значну роль у загальній структурі державного регулювання економіки за рахунок того, що він: підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
- має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;
- вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;
- призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;
- зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;
- створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (cm. 106 Конститугрї України),
Також необхідно вказати, що з метою забезпечення необхідних умов для здійснення повноважень глави держави, згідно з чинним законодавством, функціонує Секретаріат Президента України, у складі якої діє Головна служба соціально-економічного розвитку.
Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади реалізує свій вплив на регулювання економіки України за рахунок того, що до його повноважень належать:
- забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України;
- забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики;
- розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного розвитку України;
- розроблення проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подання Верховній Раді України звіту про його виконання;
- організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи (cm. 116 Конституції України).
Важливо зазначити, що у структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України існує Департамент економічної політики, на якого покладені завдання щодо координації діяльності з питань економічної політики.
Серед міністерств, що входять до складу Кабінету Міністрів України, необхідно вирізнити два, які суттєво впливають на державне управління у сфері економіки. Йдеться про: 1) Міністерство економіки та 2) Міністерство промислової політики України.
Серед основних завдань Міністерства економіки України у контексті державного регулювання економіки, необхідно вирізнити;
- участь у формуванні державної політики економічного і соціального розвитку України, розроблення механізмів її реалізації, прогнозів економічного і соціального розвитку на середньо- і короткостроковий періоди та відповідних програмних документів;
- створення сприятливих економічних умов для функціонування суб'єктів господарювання всіх форм власності, розвитку ринкових відносин, конкурентного середовища;
- участь у реалізації антимонопольного політики;
- забезпечення проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, державної економічної політики щодо інтеграції України у світову економіку, здійснення економічної та соціальної співпраці з Європейським Союзом;
- забезпечення реалізації державної цінової політики;
- участь у формуванні політики управління державним сектором економіки;
- участь у розробленні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері економічної безпеки та детінізації економіки (Указ Президента України від 23 жовтня 2000 р. № 1159/2000 «Про Міністерство економіки України»),
Основними завданнями Міністерства промислової політики України (Мінпромполітики України) є:
- підготування пропозицій щодо формування державної промислової політики, а також розроблення механізмів її реалізації;
- розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання функціонування промислового сектору економіки;
- розроблення та реалізація державних програм розвитку промисловості України;
- визначення напрямів розвитку науково-технічного потенціалу промислового сектору економіки;
- розроблення прогнозів виробничо-технічного та, фінансово-економічного розвитку промислового виробництва;
- створення сприятливих умов для розбудови високорозвиненого промислового сектору економіки;
- участь у формуванні та реалізації державної регіональної промислової політики;
- забезпечення реалізації державної інноваційної політики у сфері промисловості (постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № J538 «Про затвердження Положення про Міністерство промислової політики України»).
Серед інших центральних органів виконавчої влади, які відіграють значну роль у системі державного управління економікою України, є такі:
а) Державна податкова адміністрація України – центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики. Саме через оподаткування держава має змогу суттєво впливати на економічні процеси в середині країни, забезпечувати розвиток спеціальних (вільних) економічних зон, підтримувати невиробничі сфери;
б) Державна митна служба України - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи. З-поміж основних завдань Державної митної служби, важливих у контексті державного регулювання у сфері економіки, необхідно назвати такі:
- захист економічних інтересів України;
- здійснення разом із Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями;
- здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;
в) Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (Держпідприємництво України) - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. Держпідприємництво України є спеціально уповноваженим органом із питань ліцензування, державної регуляторної політики та дозвільної системи у сфері господарської діяльності;
г) Антимонопольный комітет України — центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Для цього на комітет покладено такі завдання:
- здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;
- запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства;
- контроль за економічною концентрацією;
- сприяння розвитку добросовісної конкуренції (Закон України від 26 листопада 1993 р. № 3659-ХП «Про Антимонопольный комітет України»)]
д) Державна служба експортного контролю України (Держекспортконтроль України) - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, створений для виконання таких завдань:
- участь у формуванні та реалізація державної політики у сфері державного експортного контролю щодо забезпечення захисту інтересів національної безпеки, виконання міжнародних зобов'язань України, пов'язаних із нерозповсюдженням зброї масового знищення, засобів її доставлення та обмеженням передання звичайних видів озброєння, зміцнення міжнародного авторитету України;
- участь у розробленні проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, пов'язаних із регулюванням діяльності у сфері державного експортного контролю;
- здійснення в межах своєї компетенції заходів щодо розвитку співробітництва з відповідними органами іноземних держав та організаціями міжнародних режимів експортного контролю (Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. № 342/2002 «Питання Державної служби експортного контролю України»).
Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування здійснюють регулювання у сфері економіки за рахунок головних управлінь економіки, як структурних одиниць відповідних обласних чи Київської міської державної адміністрації (у Севастополі функціонує управління економіки) та управлінь економіки районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій.
Основними завданнями головних управлінь (управлінь) є участь у:
- реалізації державної політики економічного і соціального розвитку України;
- реалізації державної регуляторної політики і державної політики у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму;
- забезпеченні в межах своїх повноважень захисту економічних прав і законних інтересів України, вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання;
- забезпеченні реалізації державної політики у сфері розвитку внутрішньої торгівлі та послуг;
- забезпеченні реалізації державної політики у сфері закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів;
- забезпеченні реалізації державної цінової політики;
- забезпеченні реалізації державної політики у сфері економічної безпеки та детінізації економіки (постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. № 1666 «Про затвердження Типового положення про Головне управління економіки обласної, Київської міської державної адміністрації та управління економіки Севастопольської міської державної адміністрації» та від 10 вересня 2003 р. № 1441 «Про затвердження Типового положення про управління економіки районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації»).
Органи місцевого самоврядування також беруть участь у регулюванні сфери економіки на відповідних територіях. Необхідно вказати, що це здійснюється за рахунок сільських, селищних, міських рад (представницьких органів місцевого самоврядування) та їхніх виконавчих органів (комітети, відділи, управління). При цьому самі повноваження в регулюванні економіки можуть бути як власні (наприклад, забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів), так і делеговані (наприклад, розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки) (Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Консультативно-дорадчі органи як суб'єкти адміністративно-правового регулювання економіки створено переважно для сприяння прийняттю рішень компетентними державними органами чи посадовими особами (виконавчо-розпорядчими органами). До складу таких органів входять фахівці та експерти у відповідних сферах, які дають певні консультації, поради, беруть участь в опрацюванні проектів нормативних актів. Рішення подібних органів самі по собі не мають юридичної сили, але вони певним чином впливають на прийняття рішень і появу нормативних актів, що регулюють конкретні напрями економіки.
Як приклад доцільно навести функціонування трьох видів консультативно-дорадчих органів: 1) які діють при Президенті України; 2) які діють при Кабінеті Міністрів України; 3) які діють при центральному органі виконавчої влади.
Стосовно першої групи варто вказати на Консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні, яка є консультативним органом при Президенті України, утвореним з метою забезпечення розроблення та реалізації державної політики щодо залучення та ефективного використання іноземних інвестицій в економіку України, прискорення її інтеграції у світові економічні процеси.
Консультативна рада:
- сприяє визначенню основних засад державної політики щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні, залучення та ефективного використання іноземних інвестицій в Україні для забезпечення розвитку її економіки;
- аналізує та узагальнює проблеми, що стримують іноземне інвестування в економіку України, визначає політичні, організаційні, юридичні, економічні та інформаційні способи їх вирішення;
- розглядає ключові проблеми інвестиційного процесу, регулювання іноземного інвестування на макроекономічному рівні, проекти державних програм та актів законодавства з цих питань;
- розробляє пропозиції щодо вдосконалення форм і методів регулювання економіки і впровадження сучасних міжнародних стандартів управління на підприємствах України;
- готує пропозиції щодо стимулювання інвестиційної діяльності, зокрема з урахуванням досвіду інших держав у сфері залучення іноземних інвестицій та щодо усунення перешкод, які негативно впливають на інвестиційний клімат в Україні;
- пропонує державні заходи щодо активізації залучення українських суб'єктів підприємницької діяльності до міжнародних ринків товарів, капіталів і послуг;
- сприяє формуванню привабливого іміджу України серед потенційних іноземних інвесторів;
- розглядає на прохання іноземних інвесторів, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування України заяви про виникнення спорів між ними та готує висновки щодо можливих шляхів їх позасудового врегулювання (Указ Президента України від II квітня 1997 р. № 323/97 «Про Консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні»).
Прикладом консультативно-дорадчого органу, який діє при вищому органі виконавчої влади, є Рада інвесторів при Кабінеті Міністрів України.
Основними завданнями Ради є:
- підготовка пропозицій щодо формування державної інвестиційної політики, зокрема механізму державно-приватного партнерства;
- участь у розробленні та проведенні експертизи проектів окремих нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності;
- надання обґрунтованих пропозицій щодо реалізації інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток пріоритетних галузей економіки, а також адміністративно-територіальних Одиниць;
- надання аналітичної, інформаційної допомоги державним органам, установам та організаціям з питань, пов'язаних з її діяльністю;
- сприяння ефективній взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і суб'єктів господарської діяльності у сфері інвестиційної діяльності (постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р. № 37 «Про утворення Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України»).
І, насамкінець, третій вид консультативно-дорадчих органів, які діють при центральних органах виконавчої влади та впливають на адміністративно-правове регулювання у сфері економіки, може бути представлений Міжвідомчою радою з питань експортного контролю, що діє відповідно до наказу Міністерства економіки України від 28 серпня 2000 р. № 185. Основними завданнями Міжвідомчої ради є:
- розгляд і узгодження пропозицій щодо надання висновків на проведення переговорів, пов'язаних з укладенням зовнішньо економічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передань товарів військового призначення і товарів подвійного використання;
- вирішення питань у галузі експортного контролю, які потребують оперативного узгодження на міжвідомчому рівні;
- розгляд матеріалів заяв на здійснення міжнародних передань комплексів і закінчених зразків озброєння, що підлягають звітності в рамках ООН та міжнародних режимів експортного контролю відповідно до міжнародних зобов'язань України;
- розгляд матеріалів заяв щодо здійснення міжнародних передань технологій військового призначення та подвійного використання;
- розгляд матеріалів заяв про надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення і товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю тощо.
§ 3. Основні напрями державного регулювання
у сфері економіки
Говорячи про основні напрямки державного регулювання економіки, слід зазначити, що це - фактично узагальнена картина процесів, здійснюваних державою щодо впливу на економічні явища та економіку України в цілому. Враховуючи вказане, можна вирізнити такі основні напрями державного регулювання економіки (рис. 10.2).
< Попередня Наступна >