ТЕМА 14 Припинення зобов’язання

Римське право - Агафонов С. А. Римське право: Навч.-метод. посіб.

ТЕМА 14

Припинення зобов’язання

Виконання (solutio). Як і в сучасному праві, так і в стародавньому римському зобов’язання були спрямовані на досягнення сторонами певного, корисного для них результату, а отже були тимчасовими. Найбільш розповсюдженим способом припинення зобов’язань було його виконання. Сторони виконували свої обов’язки і тим самим забезпечували права один одного на отримання кінцевого результату. Після цього зобов’язання втрачало інтерес для контрагентів і припинялося (див. детальніше п. 1 теми 12).Заміна виконання (datio in solutum). Заміною виконання римляни вважали правовідносини, в силу яких боржник за згодою кредитора виконував не те, що повинен був виконати за зобов’язанням, а вчинював іншу дію, яка тим не менше, мала значення для останнього. В силу такого виконання зобов’язання припинялося. Однак, не можна сказати, що наведене правило відзначалося спільністю думок римських правових шкіл – воно було спірним. В підтвердження цього можна навести вислів Гая, який зазначав: "Зобов’язання припиняється в основному виконанням того, що було об’єктом боргу. Звідси виникає питання, якщо хто-небудь за згодою кредитора виконає одне замість іншого, чи звільняється він в силу самого права, як вважали наші вчителі, або ж залишається зобов’язаним і повинен захищатися проти позову кредитора запереченням про злий умисел, як вважали автори супротивної школи" (Gai. 3.168).При Юстиніані заміна виконання набула іншого значення. У випадку неможливості боржника віддати певну грошову суму боргу, він зобов'язаний був передати кредиторові своє майно за дійсною ціною у якості виконання зобов’язання. Однак, така заміна виконання була можлива лише в тому випадку, якщо боржник намагався, але не спромігся продати своє майно для отримання необхідної суми.Прощення боргу. Прощенням боргу визнавалася відмова кредитора від свого права вимоги по зобов’язанню і звільнення бор

жника від виконання. Прощення боргу могло відбутися в силу різноманітних причин виключно за волею кредитора. Римське право знало дві форми прощення боргу: pactum de non petendo та transactio. В першому випадку сторони домовлялися про відмову від стягнення за зобов’язанням без будь-яких додаткових умов. Transactio (мирова угода) передбачала домовленість сторін про різноманітні взаємні поступки. Мирову угоду сторони часто укладали в тих випадках коли не могли довести свою правоту в суді (quasi de re dubia et lite incerta neque finita – D. 2.5.1). Невизначеність результату та затягування розгляду справи в суді загрожувала сторонам збитками. Мирова угода, в той же час, дозволяла їм взаємовигідно вирішити справу. Хоча, як правило, кредитор лише частково задовольняв свої вимоги. Зарахування (compensatio). Зарахування – це взаємне погашення зустрічних однорідних вимог коли сторони одночасно є і кредиторами, і боржниками по відношенню один до одного. У випадку, якщо зустрічні вимоги сторін не були однорідними, суддя виносив рішення щодо зменшення розміру вимог однієї з сторін з тим, щоб вирівняти ці вимоги та застосувати compensatio. Так, наприклад, Тулій винен Юліану 200 асів, а Юліан винен Тулію 150 асів. Суддя, в даному випадку зменшував суму зарахування до 150 асів і виносив рішення про погашення взаємного боргу на цю суму. Після цього Юліан визнавався кредитором Тулія на суму боргу в 50 асів. Зарахування могло проводитися тільки в рамках одного процесу і тільки за відповідним рішенням суду.В юстиніанівську епоху практика судового визначення зарахування була скасована. "Ми наказуємо, щоб зарахування проводилося при всіх позовах в силу самого права" (С. 4.31.14). Але це не означало, що взаємні борги скасовувалися самі по собі – зарахування здійснювалося в рамках судового процесу. Надбанням цього часу став обов’язок (а не право як раніше) судді вчинити зарахування, якщо таку вимогу висуне позивач. Більш того, конституція 531 р. допускала до зарахування навіть вимоги різного роду. Єдиною вимогою була можливість здійснення оцінки таких вимог для визначення суми зарахування.Конкуренція підстав (concursus causarum). Конкуренцією підстав вважалася така юридична ситуація, за якої кредитор отримував від третьої особи те, що він повинен був отримати від боржника. Внаслідок цього, вимоги кредитора вважалися задоволеними, а боржник звільнявся в силу неможливості виконання зобов’язання. Зобов’язання в даному випадку припинялося, якщо кредитор отримував виконання безоплатно.Однак, були можливі випадки при яких кредитор отримував належне йому з боржника від третьої особи не безоплатно. В даному випадку зобов’язання не припинялося, і кредитор мав право вимагати з боржника aestimatio (виплати вартісного еквіваленту майна). У випадку, якщо кредитор ніс певні витрати для отримання того, що повинен був отримати без плати, він зберігав можливість подання позову проти боржника з тим, щоб стягнути з нього все витрачене.Злиття зобов’язань (confusio). Злиттям зобов’язань в Стародавньому Римі визнавалися юридичні факти при яких боржник і кредитор збігалися в одній особі. Наприклад, при смерті батька-кредитора спадщина перейшла сину-боржнику. Таким чином, до сина перейшло право вимагати сплати боргу від себе самого. Син стає одночасно і кредитором, і боржником по одному зобов'язанню. В силу відсутності необхідності таке зобов’язання виконувати воно припинялося. Однак, у випадку наявності іншого спадкоємця зазначений боржник повинен був виконати на його користь ту частину зобов’язання, права вимоги на яку цей інший спадкоємець успадкував.Новація (novatio). Новація – це перетворення те перенесення попереднього боргу в інше зобов’язання: цивільне або натуральне (тобто, коли з попереднього зобов’язання нове встановлюється так, що попереднє припиняється) (Ульпіан, D. 46.2.1). Реквізитами новації вважалися заміна будь-якого елемента в попередньому зобов’язанні (aliquid novi) та намір здійснити новацію (animus novandi). Aliquid novi могло заключатися в зміні особи з будь-якої сторони зобов’язання, додаванні або зміні умов, строку, гарантії тощо.

Семінарське заняття

1. Виконання (solutio).2. Заміна виконання (datio in solutum).3. Прощення боргу. 4. Зарахування (compensatio). 5. Конкуренція підстав (concursus causarum). 6. Злиття зобов’язань (confusio). 7. Новація (novatio).

Термінологічний словник

adiectus solutionis causa - відмінна від кредитора особа, що уповноважена прийняти виконанняaestimatio – оцінка речі в грошовому виразіaliquid novi - заміна будь-якого елемента в попередньому зобов’язанніanimus novandi - намір здійснити новаціюargentarius - банкірbeneficium competentiae - можливість відповідати в межах платоспроможностіcausa lucrativa - безвідплатністьcompensatio - зарахуванняconcursus causarum - конкуренція підставconfusio - злиття зобов’язаньdatio in solutum - заміна виконанняex eadem causa - по угодах одного типуlitis aestimatio - судова оцінкаlocus solutionis - місце виконанняnovatio - новаціяofficio iuditis - за розсудом суддіpactum de non petendo - угода про відмову від вимогиprius debitum - попереднє зобов’язанняsolutio imaginary - символічне виконанняsolutio per aes et libram - ритуал звільнення від кредитораsolutio- виконанняtransactio - мирова угодаverbis - вербальне зобов’язання

Завдання для перевірки знань

1. Дайте визначення терміну " solutio"2. Які Ви знаєте форми прощення боргу?3. Яким чином зараховувалися вимоги різного роду? 4. Що таке " confusio"?5. Які реквізити новації Ви знаєте?

Радник