Декрети Народної Ради Закарпатської України з питань прав громадян та їхНЬОГО захисту (1944-1945 рр.) Г. Левицька©

Декрети Народної Ради Закарпатської України

з питань прав громадян та їхНЬОГО захисту (1944-1945 рр.)

Г. Левицька ©

Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

У жовтні 1944 р. територія Закарпаття була визволена від німецької окупації. На цей час Закарпатська Україна ще формально, за Сен-Жерменським договором, вважалася складовою частиною Чехословаччини. В результаті переговорів між чехословацькою делегацію та урядом СРСР 29 червня 1945 р. був підписаний Договір між СРСР і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну, за яким Закарпатська Україна возз’єднувалася зі своєю споконвічною батьківщиною – Україною. Цим актом було покладено кінець історичній несправедливості та колоніальному гнобленню населення Закарпаття. Уперше за багатовікову історію всі українські землі були зібрані в єдиній державі.

У грудні 1947 р. на всій території Закарпаття відбулися

вибори до місцевих рад і вся державна влада перейшла до їх рук.

У період з моменту визволення від німецької окупації до 1947 р. найвищим органом державної влади в Закарпатській Україні була Народна Рада Закарпатської України, обрана наприкінці листопада 1944 р. Місцевими органами влади були окружні, міські і сільські Народні комітети та їхні виконавчі органи – президії.

Народна Рада видавала декрети, постанови і розпорядження. Ці акти стосувалися всіх галузей господарства, всіх аспектів суспільного життя Закарпатської України. Це й декрети про наділення землею малоземельного і безземельного селянства, про націоналізацію підприємств, банків, залізничного транспорту, засобів зв’язку, про реформу системи освіти, про запровадження цензури на періодичні і неперіодичні видання тощо. Декрети Народної Ради приймалися простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів Народної Ради і підписувалися всіма її членами. Інші правові акти підписували Голова Народної Ради і керівник відповідного відділу. Підписані правові акти вступали в силу з дня їх опублікування у спеціальному друкованому органі Народної Ради – Віснику Народної Ради Закарпатської України. Вісник виходив з жовтня 1944 р. по січень 1946 р., до часу, коли указом Президії Верховної Ради СРСР була утворена Закарпатська область у складі УРСР, і на територію Закарпаття поширилось законодавство УРСР.

Для захисту завоювань народної влади були створені правоохоронні органи. Серед них важливе місце займала підзвітна Народній Раді і Народним комітетам народна міліція. Головним її завданням була охорона громадського порядку, ліквідація фашистського порядку, встановленого окупантами. 18 грудня 1944 р. був виданий Декрет про організацію Народних дружин – своєрідних збройних сил Закарпатської України [1, c.16]. 26 грудня 1945 р., Народна Рада з метою більш ефективного використання Народної міліції і дружин прийняла постанову про об’єднання і координацію оперативних дій Народної міліції та Народної дружини і створення Управління внутрішніх справ Закарпатської України.

Декретом №22 від 18 грудня 1944 р. при Народній Раді засновано Спеціальний суд, завданням якого було здійснювати охорону нових демократичних порядків і вести боротьбу з державними злочинами як найбільш небезпечними для народного демократичного ладу. Цим декретом були позбавлені чинності всі закони і розпорядження, які діяли на Закарпатті до встановлення народної влади. Спеціальний суд складався з обраних Народною Радою голови, заступника голови і членів суду. Його вироки вважалися остаточними, але смертні вироки потребували затвердження Народною Радою [2, c.15].

На підставі декрету №33 від 12 січня 1945 р. у всіх округах і містах Закарпаття були створені народні суди, що обиралися відповідними Народними комітетами і затверджувалися Народною Радою строком на три роки. Згідно з декретом всі справи розглядалися в народному суді з участю народних засідателів, що як новий демократичний принцип організації дійсно народного суду мало надзвичайно велике значення. Вищою судовою інстанцією встановлювався Вищий народний суд, який обирала Народна рада. При цьому Спеціальний суд увійшов до складу Вищого народного суду як окрема колегія – суд першої інстанції про злочини, що були віднесені до його підсудності.

Порядок діяльності Народних судів регулювався Тимчасовою інструкцією в кримінальних справах і Тимчасовою інструкцією в цивільних справах. Обидві інструкції були затверджені Народною Радою Закарпатської України 22 січня 1945 р. і на той час заміняли процесуальні кодекси.

Одночасно з організацією нових судів за декретом Народної Ради №34 від 12 січня 1945 р. в усіх адміністративних округах і містах Ужгороді та Мукачеві були створені органи прокуратури на чолі з головним прокурором Закарпатської України [3, c.5]. Всіх прокурорів призначала Народна Рада. Декретом №35 для надання населенню юридичної допомоги була організована народна адвокатура [4, c.6]. У кожному окрузі при народному суді створювалися юридичні консультації. 23 лютого 1945 р. Народна Рада прийняла постанову про організацію державних нотаріальних контор і затвердила Положення про державний нотаріат Закарпатської України.

Демократичні перетворення на Закарпатті в період 1944-1945рр. торкалися всіх галузей народного господарства. Корінні зміни відбулися в галузі політичного, соціально-економічного та культурного життя народу. Населення Закарпаття здобуло право на працю, право на відпочинок, на матеріальну і медичну допомогу в старості, в час хвороби, право на отримання грошової пенсії у випадку втрати працездатності та в старості, право на освіту на рідній українській мові, свободу слова, друку, зборів, демонстрацій, право вільного об’єднання в різні громадські організації.

Право на працю гарантувалось передусім націоналізацією фабрик та заводів, ліквідацією безробіття, впровадженням планового ведення народного господарства. Декретом №31 від 12 січня 1945 року була націоналізована лісопромислова фірма “Латориця”, а згідно з постановою Народної Ради від 29 січня 1945 р. – конфісковані хімічні заводи в Перечині, Сваляві і Великім Бичкові.

Отже, цими та іншими нормативними актами було юридично здійснено перехід рухомого і нерухомого майна, а також усіх прав майнового характеру до власності народу.

Незалежно від форми власності підприємства чи установи трудящим гарантувалось право на відпочинок. Народна Рада Закарпатської України для робітників і службовців робочий день скоротила до 8 годин на добу, 48 годин на тиждень, із забезпеченням кожному працюючому після одного року праці по найму 14-денної щорічної відпустки із збереженням заробітку. Був утворений санаторій для хворих ревматизмом у м. Синяку. Замок, який раніше належав графу Шерборну, був переданий у розпорядження Ради Профспілок Закарпатської України для організації в ньому будинку відпочинку для робітників і службовців.

Народна влада встановила також соціальне страхування трудящих, чим забезпечувалось таке важливе право, як право матеріального забезпечення в старості у випадку хвороби чи втрати працездатності. Згідно з Декретом №49 Про соціальне страхування робітників і службовців, соціальне страхування поширювалось на всіх осіб найманої праці, незалежно від того, чи працюють вони в державних, громадських, кооперативних, конфесійних, орендних, мішаних чи приватних підприємтсвах, установах чи господарствах, або у приватних осіб, незалежно від характеру та тривалості їх роботи та способів розрахунку з ними [5, c.64]. Соціальне страхування охоплювало: надання медичної допомоги, видачу допомог у разі тимчасової втрати працездатності, народження дитини, смерті і безробіття, видачу грошових пенсій та подання інших видів допомоги, що заміняли грошові пенсії, у випадку інвалідності чи втрати годувальника, видачу грошових пенсій по старості.

Важливе значення для закарпатських українців мало здобуття права на освіту. Насамперед була проведена реформа народної освіти. Право на навчання в державних школах та дошкільних закладах дістали всі діти, незалежно від соціального стану та релігійної приналежності. Обов’язковою стала 7-річна освіта. Школи всіх категорій та ступенів, а також дитячі садки на території Закарпатської України стали державними, за винятком богословських шкіл. До того часу на території Закарпатської України функціонували й недержавні школи – школи комунальні, церковні, частково церковні, частково комунальні. Будинки з належним їм майном використовували тільки для потреб шкіл.

На початок 1945-1946 навчального року в Закарпатській Україні працювало 505 початкових, 165 неповних середніх і 27 середніх шкіл. Уперше в історії Закарпаття були створені вищі навчальні заклади, зокрема в липні 1945 р. Народна Рада видала Постанову Про утворення Закарпатоукраїнського університету в м.Ужгороді [6, c.177]. Були організовані також й інші вищі і середні спеціальні навчальні заклади. Так 26 липня І945 р. постановою Народної Ради Закарпатської України була відкрита художня школа, 20 березня того ж року – музична школа ім.П.Чайковського. У березні 1945 р. проведено олімпіаду народної художньої тверчості в м.Ужгороді.

Особливо важливе значення для закарпатських українців мало здійснення права на освіту рідною українською мовою. У параграфі 36 Декрету Про організацію державно-адміністративного управління Закарпатської України було закріплено, що державною мовою є мова українська для всіх органів державної влади [7, c.23]. А для національних меншин (румуни, чехи, угорці та ін.) закріплене право застосовувати й свою національну мову як допоміжну в місцях компактного їх проживання. Українська мова була закріплена й як мова судочинства. Підсудним, які нею не володіли, надавався перекладач.

Декретом №47 Про родину та одруження закріплювалась рівноправність жінок та чоловіків як в родинному житті, так і в побуті. Жінкам забезпечувалось рівне з чоловіками право на працю і оплату праці, на освіту та соціальне забезпечення. Рівноправність торкалась і політичних прав: права обирати і бути обраними. Право бути обраним мав кожний громадянин Закарпатської України, мешканець даного округу без різниці статі, який досяг 18 років [8, c.59]. Були надані й інші політичні права – свобода слова, друку, зборів, мітингів, демонстрацій, право на об’єднання в різні громадські організації.

Населенню Закарпаття надавалось також право свободи віросповідання: “Кожному повнолітньому громадянинові Закарпатської України надається право вільно змінити свою релігію або вийти з числа віруючих зовсім і залишитись без віросповідання”[9, c.90]. 3 метою врегулювання таких питань 20 квітня 1945 р. створено Управління у справах культів при Народній Раді Закарпатської України [10, c.114].

На селі теж відбулися зміни. Передусім це стосувалося земельного питання – адже вперше за всю історію Закарпаття тут було ліквідоване безземелля. У Декреті про наділення землею безземельних і малоземельних селян, робітників і службовців Закарпатської України були визначені конкретні заходи щодо конфіскації та негайної передачі земель безоплатно безземельним та малоземельним селянам. Відбувалось переселення селян з гір на урожайні низинні землі. Отже, Народна Рада вирішила одне з найбільших прагнень закарпатських українців – конфіскувала землю у поміщиків і передала її в руки народу.

Активна нормотворча діяльність Народної Ради тривала протягом осені 1944 р. до січня 1946р. За цей період було прийнято низку важливих документів, що врегульовували всі сторони суспільного життя в Закарпатті. Народна Рада Закарпатської України припинила свою діяльність в 1947 році, коли на всій території Закарпаття відбулися вибори місцевих рад, і вся державна влада перейшла до їхніх рук.

––––––––––––––––––––

1. Вісник Народної Ради Закарпатської України. – 1944. – №3.

2. там же. – С.15.

3. Вісник Народної Ради Закарпатської України. – 1945. – №1.

4. там же. – С.6.

5. Вісник Народної Ради Закарпатської Українию. – І945. – Ч.6.

6. Вісник … – І945. – Ч.15.

7. Вісник … – 1945. – Ч.3.

8. Вісник. – 1945. – №6.

9. Вісник. – 1945. – №7.

10. Вісник. – 1945. – №9. – С.114. – Декрет №57.

< Попередня Наступна >

Радник