Головне меню
Головна Підручники Цивільне право Галюк В. В. Курс цивільного та сімейного права Право інтелектуальної власності Дахно, 2006 ОХОРОНА ВИНАХОДІВ, КОРИСНИХ МОДЕЛЕЙ, ПРОМИСЛОВИХ ЗРАЗКІВ, СОРТІВ РОСЛИН, ТОПОГРАФІЙ ІНТЕГРАЛЬНИХ МІКРОСХЕМ

Право інтелектуальної власності Дахно, 2006 ОХОРОНА ВИНАХОДІВ, КОРИСНИХ МОДЕЛЕЙ, ПРОМИСЛОВИХ ЗРАЗКІВ, СОРТІВ РОСЛИН, ТОПОГРАФІЙ ІНТЕГРАЛЬНИХ МІКРОСХЕМ

Цивільне право - Галюк В. В. Курс цивільного та сімейного права

 

 

 

 

 

ОХОРОНА ВИНАХОДІВ, КОРИСНИХ МОДЕЛЕЙ,

ПРОМИСЛОВИХ ЗРАЗКІВ, СОРТІВ РОСЛИН,

ТОПОГРАФІЙ ІНТЕГРАЛЬНИХ МІКРОСХЕМ

§1. Україна

В історичному минулому Україна ніколи не мала власної право­вої охорони об'єктів промислової власності. У дореволюційній Росії (до якої належала більша частина території нинішньої України) па­тентна охорона винаходів була започаткована в 1812 р. У 1919 р. біль­шовики права на винаходи, по суті, націоналізували. Під час непу, у 1924 p., радянська влада дещо відступила, й відбулося поновлення патентної охорони винаходів. З 1931 й до 1991 р. винаходи вітчизня­них заявників охоронялися, як правило, авторськими свідоцтвами, які посвідчували виняткові права держави на відповідні винаходи.

31 травня 1991 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про винаходи в СРСР», а 10 липня 1991 р. — «Про промислові зразки», отож відбулося повернення приватної власності на вішаходи і про­мислові зразки. У «Тимчасовому положенні про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні» від 18 вересня 1992 р. було зроблено спробу окреслити майбутній механізм охорони об'єкті

в промислової власності в неза­лежній Україні й перекинути місточок між правовою їх охороною в колишньому СРСР та новій Україні.

15 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла три Закони України з промислової власності. Два з них — «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і «Про охорону прав на промислові зразки» — настільки однотипні, що була навіть спроба наприкінці 1992 — на початку 1993 р. запровадити їх у вигляді одного Декрету Кабінету Міністрів України. Врешті-решт вирішили винаходи й ко­рисні моделі відрегулювати одним законом, а промислові зразки — іншим. Так простіше формулювати закон і зручніше його застосо­вувати.

Навчаючись за цим посібником, рекомендуємо водночас зверта­тися до нормативних актів України з інтелектуальної власності Це допоможе засвоювати необхідний матеріал без переобтяження тек­сту даного посібника відомими нормативними положеннями

Формулюючи умови надання правової охорони винаходам, ко­рисним моделям і промисловим зразкам, законодавці велику увагу приділили їх відповідності суспільним інтересам та принципам гу­манності й моралі Негуманне, антиморальне технічне чи художнє рішення не може претендувати в Україні на правову охорону, хоча з технічного боку воно може бути геніальним

До об'єктів винаходу законодавці зарахували пристрій, речови­ну, штам мікроорганізму, культуру клітин рослин і тварин, спосіб, а також застосування названого вище за новим призначенням

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового зразка і мають слугувати задоволенню естетичних і ергономічних потреб 3 другого підрозділу цієї лекції дізнаємося, що США почали надавати правову охорону об'єктам дизайну, які пов­сякденно не оглядаються у процесі їх використання

Промисловим зразком в Україні є результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання Отже, не кожен малю­нок може бути промисловим зразком Малюнок потрібно не малю­вати, а конструювати

Об'єктом корисної моделі спочатку було названо конструктивне виконання пристрою Корисна модель — це «малий» винахід До неї не застосовується такий критерій патентоспроможності, як «винахід­ницький рівень» Простіше кажучи, корисна модель не обов'язково має бути талановитим результатом Досить того, що вона є новою і про­мислово придашою Для винаходу критерій «винахідницький рівень» є обов'язковим До промислового зразка застосовуються ті ж критерії патентоспроможності, що й до корисної моделі Отже, чинне законо­давство України передбачає такі умови патентоспроможності

—винахід — новизна, винахідницький рівень, промислова при­датність,

—корисна модель і промисловий зразок — новизна, промислова придатність

Нині з інженерної точки зору відмінності між винаходом і ко­рисною моделлю практично відсутні Збереглися вони з юридичної точки зору. Правову охорону на винахід отримати складніше, зате термін її дії довший, якщо зазначене порівнювати з корисною мо­деллю.

Патент — публічна монополія. Коли соціалістична держава була винятковим підприємцем, то могла дозволити собі встановлювати різні види авторських свідоцтв: звичайних, «для службового корис­тування», «секретних». Патенти за своєю природою не можуть бути чимось секретним. В усіх державах завжди були, є і будуть секретні об'єкти промислової власності. Не є винятком з цього правила й Україна. Такі об'єкти охороняються не патентним, а спеціальним за­конодавством.

1 червня 2000 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (№ 1771-Ш) у новій редакції. Він передбачає видання патенту (деклараційного па­тенту) на секретні винаходи й корисні моделі. Але це — не звичай­ний патент, хоч би тому, що відомості про нього не публікуються. Доречніше було б такий документ назвати «свідоцтвом» або «серти­фікатом».

Згідно з нині чинним законодавством України патент видається за результатами експертизи по суті заявленого технічного рішені я. Інша назва такої експертизи — кваліфікаційна експертиза. Деклара­ційний патент видається за результатами формальної експертизи та експертизи щодо локальної новизни заявки на винахід.

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки, а деклараційного патенту на винахід — 6 років. Час дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарняний засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, може бути продовжено не більше ніж на 5 років.

Термін дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки, промислового зра:ка — 10 років з можливістю подовження ще на 5 років.

Обсяг правової охорони винаходу й корисної моделі визначається формулою, тобто короткою словесною характеристикою винаходу (ко­рисної моделі), складеною за встановленими правилами. Обсяг же правової охорони промислового зразка визначається сукупністю сут­тєвих його ознак, зображених на фотографіях виробу (його макета, малюнка). Тлумачення ознак винаходу й корисної моделі відбуваєть­ся в межах їхніх відповідних описів і креслень, а промислового зразка — сукупності суттєвих ознак, зображених на фотографіях виробу (його макета, малюнка).

Винахід має бути для фахівців неочевидним. Промислова при­датність не означає, що винахід, корисна модель, промисловий зра­зок мусять обов'язково використовуватися. Достатньо того, щоб вони потенційно могли використовуватися.

У третіх розділах Законів встановлюється, хто й коли має право на одержання патенту. Як бачимо, Україна належить до авторської системи правової охорони. Право на одержання патенту насамперед фіксується за винахідником (дизайнером), а права всіх інших осіб є похідними. Закони передбачають можливість співавторства на вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки. Право авторства охороняєть­ся без обмеження строку, тоді як виняткове право охороняється про­тягом обмеженого періоду — терміни були названі вище.

На жаль, у наших Законах чітко не сформульовано те, що патен­ти можуть бути власністю найрізноманітніших комбінацій осіб: юри­дичних, фізичних (як вітчизняних, так і іноземних), хоча така мож­ливість випливає із Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 р.

Є і в нас службові винаходи, корисні моделі і промислові зраз­ки. У статті 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» й у статті 8 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» якраз і йдеться про службові об'єкти промис­лової власності. Зрозуміло, що вони сформульовані досить коротко й не охоплюють усього спектра правовідносин. Тобто того, що в ан­глосаксонській системі права відоме як цехові права (shop-rights). Припустимо, що в Україні на службовий винахід патент все-таки видано винахідникові. То чи має відповідний роботодавець право на безоплатне його використання у своєму виробництві? В англосак­сонській системі права відповідь на це запитання позитивна. А в нас — прогалина.

Питання про службові винаходи настільки широке, що свого часу були плани створити в Україні спеціальний закон, який би їх стосу­вався. Можливо, він колись і з'явиться.

Отож уявімо собі, що народилися винахід, корисна модель, про­мисловий зразок. На них до Державного департаменту інтелектуаль­ної власності (його представляє Інститут промислової власності) по­трібно подати за встановленою формою заявку й комплект необхідних документів. Заявка проходить спочатку так звану «формальну екс­пертизу», тобто перевірку комплектності, правильності оформлення, наявності підписів, печаток тощо. Щодо корисних моделей і промис­лових зразків після проведення формальної експертизи й позитив­них її наслідків приймається рішення про видачу патенту. Тобто Дер­жавний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (законодавці називають його «Установою») вірить за­явникам, що їхні об'єкти є новими і промислово придатними. Якщо ж хтось цим незадоволений, то подасть до суду позов про визнання патенту недійсним, зваливши на свої плечі тягар доказів про не­відповідність корисної моделі чи промислового зразка вказаним кри­теріям (іншими словами — умовам патентоспроможності). Публі­кується рішення про видачу патенту, відбувається його реєстрація й видача.

Щодо винаходів ситуація значно складніша. Спробуємо описати цей ланцюжок спрощено, а читач може потім прослідкувати його за статтями 12-24 Закону України «Про охорону прав на винаходи (корисні моделі)».

Отже, заявку було подано й проведено її формальну експертизу. Термін чинності патенту розпочався в момент прийняття правильно оформленої заявки до розгляду, тобто з часу проведення формальної експертизи.

Після закінчення 18-місячного періоду від дати подання заявки (або від дати пріоритету, якщо про нього заявлено) Установа публі­кує у своєму офіційному бюлетені встановлені нею відомості про заявку, якщо така заявка не відкликана, не вважається відкликаною і за нею не прийняте рішення про відмову у видачі патенту. В разі неподання заявником клопотання про проведення експертизи за сут­ністю поданої заявки впродовж 3 років (від дати подання заявки), заявка вважається відкликаною.

Якщо заявник надішле таке клопотання, то відбувається експерти­за за сутністю заявки, й вона відхиляється або ж приймається рішення про видачу патенту, яке зумовлює вказані вище публікацію — реєст­рацію — видачу. Трапляється, що заявник з огляду на відомі йому чинники згадане клопотання не подає, його подає інша заінтересова­на особа, сплачуючи водночас встановлену суму грошей. Після цьо­го проводиться експертиза, яка приймає за заявкою позитивне рішен­ня або відхиляє її.

Публікацію відомостей про заявку патентознавців називають «викладкою заявки», експертизу за сутністю — «відкладеною експер­тизою», оскільки вона відбувається не автоматично й не відразу після закінчення формальної експертизи. У США експертиза за сутністю відбувається автоматично після закінчення формальної експертизи. Так було й у колишньому СРСР. «Відкладена експертиза» практи­кується в низці країн, зокрема в Німеччині.

Після викладки заявки особа, незадоволена можливим виданням патенту, надсилає до Державного департаменту інтелектуальної влас­ності відповідний «компромат». Це полегшує роботу експерта Інсти­туту промислової власності. Позитивною ознакою відкладеної екс­пертизи є те, що вона дає змогу уникнути експертизи тоді, коли ніхто не заінтересований у її проведенні.

Деклараційний патент на винахід видається за позитивними ре­зультатами формальної експертизи за локальну новизну заявки на винахід, а на корисну модель — за результатами формальної експер­тизи. Згідно з нею ж видається й патент на промисловий зразок.

У патентознавстві є таке поняття, як «вичерпання прав». Воно означає, що права патентовласника на певний виріб вичерпуються першим уповноваженим ним продажем цього товару. Підкреслимо, що продажем саме конкретного фізичного товару, який продається на законних підставах. На ці ж запатентовані рішення, що втілені в інших товарах (як виготовлених, так і не виготовлених), зберігаєть­ся виняткове право патентовласника.

Українське законодавство допускає можливість примусового відчуження прав на патенти (тобто надання примусових ліцензій). Сформульовані права, що випливають з патенту, й дії, які не вва­жаються його порушенням. Передбачене право попереднього кори­стування й тимчасова пільгова охорона. Зафіксовані обов'язки, які випливають з патенту. Розроблено механізм припинення чинності патенту й визнання його недійсним тощо.

Слід, бодай коротко, згадати і Закон України «Про охорону прав на сорти рослин». Верховна Рада України прийняла його 21 квітня 1993 р. і йому судилося стати першим в історії України законом у сфері про­мислової власності. Закон було викладено у новій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охо­рону прав на сорти рослин»», прийнятого Верховною Радою України 17 січня 2001 р. № 2986-Ш (Офіційний вісник України. 2002. № 7).

Термін дії патенту розпочинається наступного дня після одержан­ня державної реєстрації права й закінчується в останній день:

а) тридцять п'ятого календарного року, який відраховується від року, наступного після року державної реєстрації сорту, для сортів деревинних та кущових культур, а також винограду;

б) тридцятого календарного року, який відраховується від року, наступного після року державної реєстрації сорту, для всіх інших сортів.

Сорт має бути новим, відмінним, однорідним і стабільним. Авто­ром сорту визнається громадянин, завдяки творчій праці якого цей сорт створено.

Власником патенту на сорт може бути автор, інша особа (за його згодою), роботодавець. Можливе відчуження прав на сорт. Передба­чена як формальна експертиза, так і експертиза за сутністю. Патент на сорт може бути визначений недійсним і достроково припиняти свою чинність.

Окрім винаходів, корисних моделей, промислових зразків, сортів рослин, вітчизняному законодавству відомі ще й топографії інтеграль­них мікросхем. Останнім присвячено Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (від 5 листопада 1997 р. № 621/97-ВР).

Згідно з чинним законодавством України інтегральною мікросхе­мою (ІМС) вважається «...мікроелектронний виріб кінцевої або про­міжної форми, призначений для виконання функцій електронної схе­ми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення». Топографією ІМС є «...зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними».

Охоронний документ на топографію ІМС називається свідоцт­вом. Воно підтверджує реєстрацію Установою топографії ІМС і зас­відчує виняткове право на цю топографію ІМС. Свідоцтво діє 10 років від дати подання заявки до Установи або від дати першого використання топографії ІМС за умови, що від цієї дати до подання заявки минуло не більше ніж 2 роки.

Топографія ІМС відповідає умовам охороноздатності, якщо вона є оригінальною. Законодавство передбачає права автора й робото­давця на реєстрацію топографії ІМС. Експертиза заявки відбувається за формальними ознаками. Якщо експертиза дає позитивні резуль­тати, то приймається рішення про реєстрацію заявленої топографії ІМС, про що повідомляється заявникові.

Передбачено механізм відхилення заявки. Можлива й експерти­за топографії ІМС по суті (див. статтю 11).

Про реєстрацію топографії ІМС Установа публікує відомості у своєму офіційному бюлетені.

Частина 3 статті 16 передбачає, що реєстрація надає власникові зареєстрованої топографії ІМС право:

• забороняти іншим особам використовувати топографію ІМС без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використан­ня не визнається згідно зі статтею 17 цього Закону порушен­ням прав власника зареєстрованої топографії ІМС;

• передавати на підставі договору право власності на топографію ІМС будь-якій особі, яка стає правонаступником власника за­реєстрованої топографії ІМС;

• видавати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання за­реєстрованої топографії ІМС на підстав ліцензійного договору.

Під використанням топографії ІМС слід розуміти:

• копіювання топографії ІМС;

• виготовлення ІМС з використанням даної топографії;

• виготовлення будь-яких виробів, що містять такі ІМС;

• ввезення таких ІМС і виробів, що їх містять, на митну терито­рію України;

• пропонування для продажу, продаж, зберігання із за значеною метою та інше введення в обіг ІМС, виготовленої із застосуван­ням даної топографії, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС.

ІМС визнається виготовленою із застосуванням зареєстрованої топографії, якщо при цьому використано всі елементи, які визнача­ють топографію ІМС оригінальною

Закони, які розглянуто вище, безпосередньо не передбачають адміністративної чи кримінальної відповідальності за порушення прав патентовласників і обмежуються лише цивільно-правовою відпові­дальністю. Слід згадати також Кримінальний кодекс України.

Стаття 177 «Порушення прав на винахід, корисну модель, про­мисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію» Кримінального кодексу України сформульована таким чином:

«1. Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промис­лового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало мате­ріальної шкоди у великому розмірі, —

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіска­цією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або з попередньою змо­вою групи осіб, або завдали шкоди в особливо великому розмірі, —

караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до пяти років, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеці­ально використовувались для її виготовлення.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчи­нені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, —

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Стаття 104і «Порушення порядку та умов ведення насінництва та розсадництва» Кодексу України про адміністративні правопору­шення у редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення законодавства в галузі насінництва, розсадництва та з охорони прав на сорти рослин» (прийнято Верховною Радою Украї­ни 17.06.2004 р. № 1805-IV; реєстраційний код 29371/2004. // Офіційний вісник України, 2004, № 27, частина 1) сформульована так:

«Виробництво, заготівля, пакування, маркування, заморювання, зберігання насіння, садивного матеріалу з метою продажу без додер­жання методичних і технологічних вимог або реалізація їх без доку­ментів про якість, а так само інше введення в обіг насіння садивного матеріалу з порушенням встановленого порядку, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян до п'яти нео­податковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від семи до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян».

За браком місця на цьому розгляд патентного законодавства України закінчуємо. Сподіваємося, що читачі уважно з ним ознай­омляться самостійно. Полишаємо Україну і переходимо до США.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук
загрузка...