1.1.6. Еволюція Конгресу Сполучених Штатів Америки

Чарльз Звайз, Павло Кислий. Становлення парламентаризму в Україні. КИЇВ 2000 р.

Конституція 1789 року, прийнята Конституційним Конвентом 1787-1789 років у Філадельфії, була не першою, написаною чи прийнятою у Сполучених Штатах. У період, що безпосередньо передував 1789 рокові, кожен із штатів, що входив до Сполучених Штатів (за винятком Конектикуту і Род-Айленду), прийняв і керувався власною письмовою конституцією. Таким чином, дехто з "конституційних батьків", що 1789 року брали участь у філадельфійському Конституційному Конвенті, вже мав практику конституційного творення, активно працюючи до того над складанням конституцій у своїх штатах.

В той час, коли Конвент радився і вів дебати в Філадельфії, у Нью-Йорку зібрався Конгрес Сполучених Штатів, що обговорював питання національної політики. Конгрес отримав свої повноваження в результаті угоди, укладеної делегат

ами всіх тринадцяти штатів у листопаді 1777 року і офіційно ратифікованої штатами у березні 1781 року. Конституційний Конвент 1787 року у Філадельфії фактично був скликаний цим Конгресом.

Поштовхом до скликання Конституційного Конвенту у Філадельфії були вади урядування що виявилися у прийнятих Конгресом Статтях. Відповідно до цих Статей Конгрес мав право, за згоди щонайменше дев'яти штатів, позичати гроші і "випускати векселі у кредит Сполучених Штатів", але не мав жодного джерела доходів, якими б він міг гасити ці позики чи викупляти векселі. Дохід Конгресу забезпечувався оподаткуваням штатів, але сам Конгрес не мав жодних механізмів для їх стягнення у випадку небажання штату сплачувати податки у державну скарбницю.

Крім того, Конгрес не мав права примусу явки делегатів на засідання і, як наслідок, на засіданнях часто бракувало кворуму, необхідного для виконання його функцій. Однією з основних проблем була також неспроможність Конгресу забезпечити виконання своїх резолюцій. Метою філадельфійського Конвенту було забезпечення ефективної діяльності федерального уряду, який водночас поважав би автономію штатів.

Було вирішено, що для надання новій системі юридичної сили, конституцію має ратифікувати народ Сполучених Штатів, а не просто законодавчі органи штатів. Відповідно до цього Конвент погодився, що Конгрес надішле Конституцію спеціально скликаним конвентам декількох штатів, а Конвент у свою чергу передасть її делегатам, обраним населенням кожного штату. Ця резолюція Конгресу була ухвалена без Род-Айленду, незважаючи на спротив штату Нью-Йорк. Починаючи з грудня 1789 року Конституція була швидко ратифікована дев'ятьма з тринадцяти штатів. Чотирма штатами, що зайняли очікувальну позицію, були Нью-Йорк, Вірджинія, Північна Кароліна і Род-Айленд.

Вірджинія зрештою підписала конституцію, а Нью-Йорк невдовзі наслідував її прикладу, тому що делегати від Нью-Йорку знали, що якщо штат не ратифікує документу, то його південні округи і головне місто відколяться і одноосібно приєднаються до федерації. Невдові після Нью-Йорку й Вірджинії, підпис під Конституцією поставила Північна Кароліна, а Род-Айленд зробив це лише через рік після початку функціонування спільного уряду.

За положеннями Статей Конфедерації Сполучені Штати управлялися виключно однопалатним законодавчим органом. Ухвалення Конституції 1789 року різко змінило структуру і повноваження федерального уряду, а також структуру і функціонування Конгресу.

Конституція 1789 року створила стійку систему розподілу влад на законодавчу, виконавчу та судову. Главою виконавчої влади став президент, що обирався виборчою колегією представників від кожного штату. Судова система отримала право конституційного нагляду як за законодавчими актами Конгресу, так і за рішеннями президента.

Що стосується законодавчої влади, тут гору взяв "вірджинсь-кий план", представлений делегатами штату Вірджинія. Цей план передбачав створення двопалатного законодавчого органу, Конгресу, що складався б із Сенату і Палати представників. "Вірджинський план" передбачав також пропорційне представництво в обох палатах, що відповідало б чисельності населення. Ця пропозиція була змінена, і Конституція 1789 року встановила пропорційне представництво від кожного штату на основі чисельності населення для Палати представників, у той час як число сенаторів обмежувалося двома делегатами від кожного штату.

Конституція 1789 року розширила законодавчі повноваження федерального уряду, надавши Конгресові право законодавчої ініціативи у випадку "необхідності і належності" задля реалізації загальних цілей Конституції. Крім того, Конституція надала Конгресові право накладати і збирати податки, позичати гроші від імені Сполучених Штатів, регулювати торгівлю, карбувати гроші, оголошувати війну і формувати й утримувати збройні сили.

< Попередня Наступна >

Радник