3.32. Паризька конвенція з охорони промислової власності {Paris Convention for the Protection of Industrial Property)

Право інтелектуальної власності Дахно, 2006

Ця Конвенція є цікавим" і унікальним явищем у сфері міждержавних відносин. За період чинності Конвенції з карти земної кулі зникло немало держав. Виникло кілька десятків нових. Людство пережило дві світові війни, безліч локальних, поділ на антагоністичні воєнно-політичні угруповання, «холодну війну» тощо.

Паризька конвенція з охорони промислової власності була підписана одинадцятьма країнами 20 березня 1883 р. в Парижі (Франція) У статті, що присвячена патентам, яка поміщена на початку 23 тому (1896 р.) енциклопедії Брокгауза, відзначається, що країнами-заснов-никами Конвенції були: Бельгія, Бразилія, Іспанія, Франція, Італія, Португалія, Сальвадор, Швейцарія, Голландія, Сербія. Пізніше до них приєдналися Гватемала, Велика Британія, США, Туніс, Еквадор.

Конвенція кілька разів переглядалася і уточнювалась: 14 грудня 1900 р. — Брюссель, 2 липня 1911 р. — Вашингтон, 6 листопада 1925 р. — Гаага, 2 червня 1934 р. — Лондон, 31 жовтня 1958 р. — Лісабон, 14 липня 1967 р. — Стокгольм. Остання, на даний час, зміна вносилася в текст Конвенції 2 жовтня 1979 р.

Паризька конвенція передбачає, що держави-члени можуть укладати між собою окремі спеціальні угоди. Ці угоди можуть охоплювати окремі питання промислової власності. Зрозуміло, що згадані спеціальні угоди мають узгоджуватися з положеннями Паризької конвенції і не суперечити їй. Слід запам'ятати, що країни-

учасниці Паризької конвенції утворюють Паризький Союз з охорони промислової власності. За станом на 1 січня 1993 р. учасниками Паризької конвенції були 108 держав світу.

СРСР приєднався до Конвенції в 1965 р. З цієї нагоди мала місце постанова Ради Міністрів СРСР № 148 від 8 березня 1965 р. «Про приєднання СРСР до Паризької конвенції з промислової власності (про неї згадувалося на початку книги). Більш ніж через три роки після цієї дати було видано Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 вересня 1968 р. «Про ратифікацію Стокгольмського акту Паризької конвенції з охорони промислової власності і Конвенції, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності».

Заявою Прем'єр-міністра України В.Фокіна від 26 серпня 1992 р. була підтверджена чинність на території України Паризької конвенції.

14252 209

Black Ice Software LLC

Demo version

Розділ III

Органами Паризького Союзу є Асамблея і Виконавчий комітет. Кожна країна-член Паризького Союзу, яка приєдналася, принаймні, до адміністративних і заключних положень Стокгольмського акта 1967 p., вважається членом Асамблеї. В чому полягають завдання Асамблеї? Насамперед це підготовка дворічної програми і бюджету Міжнародного бюро щодо Паризького Союзу. Члени Виконавчого комітету вибираються з членів Союзу. Єдиний виняток становить Швейцарія, яка є членом як країна місцеперебування ВОІВ. На 1 січня 1993 р. членами Виконавчого комітету були представники 26 держав.

Конвенція становить собою порівняно невеликий документ, що складається з ЗО статей. Паризька конвенція про охорону промислової власності має таку структуру:

Стаття 1. Утворення Союзу. Обсяг промислової власності (Establishment of the Union. Scope of Industrial Property).

Стаття 2. Національний режим для осіб країн Союзу (National Treatment for National of Countries of the Union).

Стаття 3. Такий самий режим для певних категорій осіб, як і для осіб країн Союзу (Same Treatment for Certain Categories of Persons as for Nationals of Countries of the Union).

Стаття 4. Від А до І — Патенти, корисні моделі, промислові зразки, знаки, авторські свідоцтва: право пріоритету. G — Патенти: розділ заявки. (A to I ~ Patents, Utility Models, Industrial Designs, Marcs, Inventors Certificates: Right of Priority. G — Patents: Division of the Application).

Стаття 4-bis. Патенти: незалежність патентів, одержаних на такий самий винахід у різних країнах (Patents: Independence of Patents Obtained for the Invention in Different Countries).

Стаття 4-ter. Патенти: згадка про винахідника у патенті (Patents: Mention of the Invention in the Patent).

Стаття 4-quarter. Патенти: патентоспроможність у випадку обмеження торгівлі законом (Patents: Patentability in Case of Restriction of Sale by Law).

Стаття 5. A — Патенти: імпорт товарів; невикористання або недостатнє використання; примусові ліцензії.

В — Промислові зразки: невикористання; імпорт товарів.

С — Знаки: невикористання; різні форми; використання співвласниками.

210

Black Ice Software LLC

Demo version

Міжнародна охорона інтелектуальної власності

Д — Патенти, корисні моделі, знаки, промислові зразки: маркування.

Стаття 5-bis. Усі права промислової власності: пільговий період для сплати мита за підтримання прав. Патенти: поновлення (А — Patents: Importation of Articles; Failure to Work or Insufficient Working; Compulsory Licenses.

В — Industrial Designs: Failure to Work; Importation of Articles.

С — Marcs: Failure to Use; Different Forms, Use by Co-Proprietors.

D — Patents, Utility Models, Marcs, Industrial Designs: Marking ).

Стаття 5-bis. Всі права промислової власності: пільговий період для сплати мита за підтримання прав. Патенти: поновлення {Ай Industrial Property Rights: Period of Grace for Payment of Fees for the Maintains of Rights; Patents: Restoration).

Стаття 5-ter. Патенти: Запатентовані пристрої, що формують частину суден, літака або наземних транспортних засобів {Patents: Patented Devices Forming Part of Vessels, Aircraft, or Land Vehicles).

Стаття 5-quarter. Патенти: імпорт продуктів виготовлених способом, запатентованим у країні, що патентує {Patents: Importation of Products Manufactured by a Process Patented in the Importing Country).

Стаття 5-quinquies. Промислові зразки {Industrial Designs).

Стаття б. Знаки: умови реєстрації; незалежність охорони такого самого знаку в різних країнах {Marcs: Conditions of Registration; Independence of Protection of Same Marc in Different Countries).

Стаття 6-bis. Знаки: добре відомі знаки {Marcs: Well-known Marcs).

Стаття 6-ter. Знаки: заборони, що стосуються державних емблем, офіційних таврів і емблем міжурядових організацій {Marcs: Prohibitions Concerning State Emblems, Official Hallmarks, and Emblems of Intergovernmental Organization).

Стаття 6-quarter. Знаки: передача знаків {Marks: Assignment of Marks).

Стаття 6-quinquies. Охорона знаків, зареєстрованих в одній країні Союзу, в інших країнах Союзу {Protection of Marks Registered in One Country of the Union in the Other Countries of the Union).

Стаття 6-sexies. Знаки: знаки обслуговування {Marks: Service Marks).

Стаття 6-septies. Знаки: реєстрація від імені агента або представника володіння без уповноваження останнім {Marks: Registration in

14*

211

Black Ice Software LLC

Demo version

Розділ III

the Name of the Agent or Representative of the Proprietor Without the batter's Authorization).

Стаття 7. Знаки: природа товарів, до яких знак застосовується {Marks: Nature of the Goods which the Mark is Applied).

Стаття 7-his. Знаки: колективні знаки {Marks: Collective Marks).

Стаття 8. Фірмові найменування {Trade Names).

Стаття 9. Знаки, фірмові найменування: арешт при ввезенні продуктів, незаконно промаркованих знаком або фірмовими найменуваннями {Marks, Trade Name, Seizure on Importation, etc., of Goods, Unlawfully Bearing a Marks or Trade Name).

Стаття 10. Неправдиві зазначення: арешт при ввезенні товарів, маркованих неправдивими зазначеннями їх джерела або особи володіння {False Indicators: Seizure, on Importation, etc., of Goods Bearing False Indications as to Their Source or the Identity of the Proprietor).

Стаття 10-bis. Недобросовісна конкуренція {Unfair Competition).

Стаття 10-ter. Знаки, фірмові найменування, несправедливі зазначення, недобросовісна конкуренція: санкції, право на подання позову {Marks, Trade Names, False Indications, Unfair Competition Remedies, Right to Sue).

Стаття 11. Винаходи, корисні моделі, промислові зразки. Знаки: тимчасова охорона на певних міжнародних виставках {Inventions, Utility Models, Industrial Designs. Marks: Temporary Protection at Certain International Exhibitions).

Стаття 12. Спеціальні національні служби з промислової власності {Special National Industrial Property Services).

Стаття 13. Асамблея Союзу {Assembly of the Union).

Стаття 14. Виконавчий комітет.

Стаття 15. Міжнародне бюро {International Bureau).

Стаття 16. Фінанси {Finances).

Стаття 17. Поправки до статей від 13 до 17.

Стаття 18. Перегляд статей від 1 до 12 та від 18 до ЗО.

Стаття 19. Спеціальні угоди.

Стаття 20. Ратифікація країнами Союзу або приєднання: набрання чинності.

Стаття 21. Приєднання країн, що не є членами Союзу; набрання чинності.

Стаття 22. Наслідки ратифікації або приєднання.

Стаття 23. Приєднання до попередніх актів.

212

Black Ice Software LLC

Demo version

Міжнародна охорона інтелектуальної власності

Стаття 24. Території.

Стаття 26. Денонсація (Denunciation).

Стаття 27. Застосування попередніх актів.

Стаття 28. Розв'язання спорів.

Стаття 29. Підписання, мови, функції депозитарію (Signature; language; Depositary Functions)

Стаття ЗО. Перехідні положення.

Конвенція містить важливі положення, що стосуються винаходів, товарних знаків, промисловик зразків, корисних моделей, фірмових найменувань, вказівок місць походження та запобігання недобросовісній конкуренції.

Основні положення Конвенції можна розподілити на три категорії: національний режим, право пріоритету та загальні правила. Отже, коротко розглянемо ці категорії.

1. Положення про національний режим, іншими словами — «про прирівняння Конвенції» означає, що стосовно охорони промислової власності кожна з держав-членів зобов'язана надавати громадянам інших держав-членів таку саму охорону, яку вона надає своїм громадянам. Тобто Конвенція базується на принципі взаємного надання національного режиму. Правова охорона, що надається Конвенцією, також поширюється і на громадян, держав, що не беруть участь в Конвенції- Але при цьому має дотримуватися умова, що вони мають місце проживання або дійсне, а не фіктивне, промислове або торговельне підприємство на території держави-члена Конвенції.

2. Конвенцією передбачається право пріоритету стосовно винаходів, корисних моделей, товарних знаків і промислових зразків. Користуючись правом пріоритету, заявник на підставі правильно оформленої першої заявки, яка була подана в одній з країн-членів Конвенції, клопотати про одержання охорони на об'єкт промислової власності в будь-якій іншій державі-члені. Стосовно винаходів і корисних моделей таке клопотання має подаватися протягом 12 місяців, а стосовно промислових зразків і товарних знаків — протягом б Місяців від дати подання першої правильно оформленої заявки. Запам'ятаємо: цей пільговий строк у патентознавстві відомий як «конвенційний пріоритет». Наступні заявки в інших країнах на ці самі об'єкти промислової власності вважаються як такі, що подані на дату Подання першої заявки. Іншими словами — згадані наступні заявки Матимуть пріоритет (звідси і поняття «право пріоритету») щодо тих

213

Black Ice Software LLC

Demo version

Розділ III

заявок, які подаються чи могли б подавитися іншими особами протягом названих строків на такі самі винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки.

У чому ж полягає практичне значення «права пріоритету», яке надається Конвенцією? Якщо заявник хоче одержати охорону в кількох країнах, то йому не обов'язково подавати негайно і одночасно заявки в цих країнах. Йому надається час подумати, зорієнтуватися і протягом 6 чи 12 місяців подати заявки в тих країнах, які його цікавлять.

Наступні заявки, що базуються на першій заявці, не можуть бути визнаними недійсними в результаті дій, що трапилися чи могли б трапитися протягом періоду конвенційного пріоритету. Таким діями могли б бути, наприклад, публікація відомостей про винахід чи його відкрите для необмеженого кола осіб використання.

Можливо, саме завдяки конвенційному пріоритету Конвенція існує так довго. Якби не було конвенційного пріоритету, то ситуація могла б бути такою. Запатентований у певній державі винахід у точному розумінні слова вже не є «новим» і його можне було б вважати непатен-тоспроможним в іншій державі. І оскільки одночасно запатентувати винахід у кількох державах — справа непроста, то норма про конвенційний пріоритет відповідає інтересам заявників з країн-учасниць Конвенції. Оскільки Конвенція вигідна всім, то вона так довго і існує.

Слід мати на увазі, що патентування — досить дорогий процес, який потребує затрат на складання заявки, її переклад, оплати послуг патентних повірених, сплату мита тощо. Протягом періоду конвенційного пріоритету заявник може визначити економічну доцільність закордонного патентування. Образно кажучи, — щоб не викидати гроші на вітер.

Зрозуміло, що за цей же час можна ретельно підготувати заявочні матеріали згідно з вимогами тих країн, у патентні відомства яких планується подання заявок. Пільга щодо конвенційного пріоритету є особливо привабливою для тих підприємств і компаній, які активно провадять патентування своїх винаходів за кордоном.

Правило про конвенційний пріоритет базується на засадах взаємності. Слід нагадати також про так званий «виставковий пріоритет», передбачений статтею 11-ю Конвенції. Він означає, що винаходи, товарні знаки та промислові зразки охороняються від моменту розміщення експонату на виставці за умови подання в майбутньому

214

Black Ice Software LLC

Demo version

Міжнародна охорона інтелектуальної власності

протягом певного строку (який не може перевищувати названі вище) заявки на одержання патенту чи реєстрацію товарного знака. Якщо пізніше буде вимагатися право пріоритету, то патентне відомство відповідної країни буде відраховувати строк від дати розміщення експонату на виставці. Слід зробити застереження. Конвенція має на увазі не абияку, а офіційну чи офіційно визнану міжнародну виставку, яка має місце на території однієї з країн Паризького Союзу. 3. Щодо загальних правил, яких мають дотримуватися всі держа-ви-члени Паризької конвенції, то з цієї нагоди слід відзначити такі положення.

3.1. Найбільш важливими аспектами Конвенції щодо патентів є такі: Конвенцією встановлено принцип незалежності один від одно го патентів, виданих у різних країнах-учасницях, тобто:

3.1.1.Видача чи невидача патенту на певний винахід, корисну модель, промисловий зразок не зобов'язує інші держави автоматично видавати чи не видавати відповідний патент.

3.1.2.Патент не може бути визнано недійсним в одній чи кількох країнах з огляду на те, що він був визнаний недійсним в іншій чи інших країнах.

3.1.3.Строки чинності патенту на один і той самий об'єкт промислової власності є незалежними, тобто певна держава-член не зобов'язана припиняти дії патенту на тій підставі, що строк його дії закінчився в іншій державі-члені.

3.2. За винахідником зберігається право бути названим у патенті.

3.3. Якщо продаж запатентованого виробу чи виробу, що виготовляється запатентованим способом, підлягає забороні чи обмеженням згідно з національним законодавством, то це не визнається як підстава для того, щоб визнати патент недійсним.

3.4. У певних межах Конвенція дозволяє державам-членам запроваджувати законодавчі заходи, які передбачають видачу примусових ліцензій. Ця норма спрямована на запобігання зловживань, що можуть виникнути в результаті виключного права, яке випливає з патенту. Наприклад, власник патенту не використовує взагалі чи використовує недостатньо запатентований винахід і не надає ліцензій іншим особам на його використання. Тобто поводить себе приблизно так, як собака на сіні: і сам не гам, і іншому не дам.

У такому випадку компетентним державним органом видається примусова ліцензія. Для цього потрібно, щоб через 3-4 роки після

215

Black Ice Software LLC

Demo version

Розділ III

відсутності промислового застосування чи його недостатності інша зацікавлена особа подала відповідну заявку. Якщо власник патенту обґрунтує невикористання чи недостатнє промислове використання свого винаходу, то, згідно з Конвенцією, мусить мати місце відмова у видачі примусової ліцензії.

Конвенція передбачає і анулювання (тобто скасування) патенту. Воно застосовується тоді, коли видача примусової ліцензії недостатня для запобігання зловживанню. У цьому випадку діловодство, яке спрямоване на анулювання патента, може розпочатися лише після двох років, відраховуючи від дня видачі першої примусової ліцензії.

4. Порядок подання заявки і реєстрація товарних знаків визначається в кожній державі-члені її національним законодавством. Це означає, що заявка на реєстрацію товарного знака, яка подається громадянином якоїсь країни-члена, не може бути в іншій країні відхилена, а реєстрація не може бути визнана недійсною на тій підставі, що подання відповідної заявки, реєстрація товарного знака чи продовження його чинності не були здійснені в країні походження. Можна сказати ще й так: реєстрація товарного знака, яка здійснена в одній країні із держав-членів Конвенції, є незалежною від можливої його реєстрації в будь-якій іншій країні. З цього випливає, що припинення дії чи анулювання реєстрації товарного знака в одній із держав-членів не має жодних правових наслідків на чинність реєстрації знака в інших державах-членах.

Припустимо, товарний знак був належним чином зареєстрований у країні походження. У такому випадку він має прийматися для реєстрації і охоронятися за своїм первісним виглядом в інших державах-членах. Зрозуміло, що таке можливо за умов дотримання заявниками періоду конвенційного пріоритету.

Конвенція передбачає випадки, коли держави-члени мають право відмовляти у реєстрації товарних знаків. Зокрема, коли така реєстрація призведе до порушення прав третіх осіб. Або ж коли товарний знак не має розрізняльних ознак чи може ввести громадськість в оману, Зрозуміло, що держави мають право відмовляти у реєстрації товарних знаків позначень, що суперечать моралі і громадському порядку. Можна здогадуватися, що в світі є як загальні моральні цінності, так і регіональні, расові чи релігійні відмінності.

Конвенція передбачає, що коли згідно із законодавством якоїсь країни використання зареєстрованого товарного знака є обов'язко-

216

Black Ice Software LLC

Demo version

Міжнародна охорона інтелектуальної власності

вим, то реєстрація може бути анульована лише після якогось (як прийнято говорити, «розумного») строку. При цьому анулювання може відбутися лише за умови, що власник охоронного документа не може представити доказів, які виправдовували б його бездіяльність.

З Конвенції випливає, що держави-члени мусять відмовляти в реєстрації, а також забороняти використання товарного знака, який є відтворенням мовним перекладом іншого знака, що може викликати плутанину зі знаком, який уже користується в цій країні перевагами, які надаються Конвенцією, та використовується для ідентичної чи схожої продукції.

Конвенція забороняє реєстрацію і використання без відповідного на те дозволу державних емблем, офіційних знаків та гарантійних чи контрольних таврів як товарних знаків. Ця заборона поширюється також на герби, прапори, емблеми, скорочені і повні найменування деяких міжнародних організацій. Але це все може відбутися за умови, що про згадане було повідомлено через Міжнародне бюро ВОІВ. У такому випадку Міжнародне бюро ВОІВ має можливість довести відповідні позначення до національних патентних відомств.

5. Промислові зразки мають охоронятися в кожній державі-члені. Правова охорона, згідно з Конвенцією, не може бути визнана недійсною на тій підставі, що вироби, в яких застосовуються промислові зразки, не виготовляються в цій державі.

6. Статею 8 Конвенції встановлено, що фірмові найменування охороняються в кожній державі-члені і без обов'язкової подачі заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака. Конвенцією передбачено, що будь-який продукт, незаконно позначений товарним знаком чи фірмовим найменуванням, підлягає арешту при його імпорті у країни-члени Паризького Союзу, в яких цей знак чи фірмове найменування мають право на охорону згідно з законом. Конвенція вимагає накладення арешту і в країні, де було здійснене незаконне маркування.

7. Щодо вказівок місць походження товарів, то Конвенція передбачає, що держави-члени вживатимуть відповідних заходів проти Прямого чи непрямого використання неправдивих вказівок походження продукту чи неправдивих вказівок особи виготовника, промисловця чи торгівця.

8. Стаття 10-біс Конвенції вимагає, що держави-члени Паризького Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн ефективний

217

Black Ice Software LLC

Demo version

Розділ III

захист від недобросовісної конкуренції Що ж таке недобросовісна конкуренція? Згідно з Конвенцією, актом недобросовісної конку ренцп вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах Зокрема, забороня ються

—усі дії, які здатні будь-яжим чином викликати плутанину щодо підприємства, продуктів чи промислової та торговельної діяль ності конкурента,

—неправдиві твердженню під час здійснення комерційної діяль ності, які здатні дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торговельну діяльність конкурента,

—вказівки чи твердження, використання яких під час здійснення комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення чи кількості товарів

9 Згідно з Конвенцією, кожна країна зобов'язана мати спеціаль ну службу у справах промислової власності (іншими словами — дер жавне патентне відомство), є також центральне сховище для ознай омлення зацікавлених осіб з результатами інтелектуальної праці Мається на увазі пагентно-техшчна бібліотека Патентне відомегво зобов'язане видавати періодичний бюлетень, який містить списки власників запатентованих винаходів з коротким описом винаходів, а також репродукцію кожного зареєстрованого товарного знака

10 За винятком тих положень Стокгольмського акта 1967 р, яких повинні дотримуватися всі держави, Конвенція надає кожній дер жаві-члену Паризького Союзу свободу дій щодо національного за конодавства з питань промислової власності Суверенітет держави може поширюватися на визначення критеріїв патентоспроможності винаходів, встановлення строку дії патентів та кола винаходів, на які поширюється патентування

Держави-члени Паризького Союзу мають право самостійно вирішувати, чи повинні патенти видаватися після перевірки заявки по суті з метою встановлення новизни винаходів чи без такої перевірки, тобто обмежитися лише форміальною експерт изою Краши-учасниШ Конвенції мають право вирішувати питання про те, яким чином на бувається право на товарний знак шляхом де-факто використання товарного знака чи шляхом реєстрації Держави-члени Конвенції та кож можуть самостійно вирішувати чи повинна передувати реєст

218

Black Ice Software LLC

Demo version

Міжнародна охорона інтелектуальної власності

рації товарного знака та промислового зразка експертиза по суті чи здійснювати відповідну реєстрацію без експертизи.

Нарешті, Конвенція надає державам-учасницям можливість встановлювати за своїм розсудом процедури діловодства і державного управління патентно-ліцензійною справою.

Кажуть, ніби автори Паризької конвенції сподівалися, що настане той час, коли в світі буде видаватися єдиний патент. Очевидно, ця мрія здійсниться ще нескоро. Але певна дистанція на шляху гармонізації патентного законодавства різних країн світу все ж таки пройдена.

< Попередня Наступна >

Радник