77

---

2.8. Верховний Суд України

Місце Верховного Суду України в судовій системі України закріплено на конституційному рівні: «Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України» (п. 2 ст. 125 Конституції України).

Найвищість означає, по­перше, що Верховний Суд України очолює судову систему України; по­друге, що він є останньою судовою інстанцією у вітчизняній системі судів загальної юрисдикції, рішення його не підлягають перегляду; по­третє, що він має такі повноваження, які не спів­падають за змістом та обсягом з повноваженнями вищих спеціалізованих судів, що очолюють підсистеми спеціалізованої юрисдикції.

Зміст «найвищості» розкритий в Законі України «Про судоустрій України», причому вона є характерною не лише для судових, а й для несудових повноважень Верховного Суду України.

Призначенням Верховного Суду України є здійснення правосуддя, забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

Частина 2 ст. 47 Закону України «Про судоустрій України» закріплює перелік повноважень, які націлені на реалізацію вказаного призначення, а також інших завдань, які стоять перед Верховним Судом України.

Усі повноваження можна класифікувати за декількома групами.

Першу групу утворюють судові повноваження.

Другу — повноваження, націлені на забезпечення єдності судової практики.

Третя група повноважень націлена на реалізацію принципу верховенства права у правозастосовній діяльності судів.

Четверта група має політичне забарвлення, оскільки визначає місце Верховного Суду України в механізмі стримувань і противаг від зловживанн

я владою інших гілок державної влади. Ці повноваження в науковій літературі йменуються або виключними, або посвідчувальними.

П’ята група повноважень — представницькі.

Перелічені повноваження не є вичерпними, Верховний Суд України може здійснювати й інші повноваження, перед­бачені законом.

Судові повноваження. Судові повноваження Верховного Суду України реалізуються шляхом здійснення правосуддя.

Причому зміст правосудних повноважень цілком визначений місцем Верховного Суду України в судовій системі. Він:

а) переглядає справи у зв’язку з винятковими обставинами в порядку, встановленому процесуальним законом;

б) переглядає справи у касаційному порядку у випадках, встановлених законом;

в) у випадках, передбачених законом, розглядає інші справи, пов’язані з виключними обставинами.

Перегляд судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами здійснюється з таких підстав:

— неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції (якими в Україні є спеціалізовані суди: Вищий адміністративний та Вищий господарський суди та судові палати і військова судова колегія Верховного Суду України) одного і того ж положення закону;

— визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов’язання України. Такими установами, наприклад, є Європейський Суд з прав людини, створений за Європейською Конвенцією з прав людини і основоположних свобод, Комітет з прав людини ООН, створений за Факультативним протоколом до Міжнародного пакту про громадянські та по­літичні права, до якого Україна приєдналася в жовт­ні 1991 р.

Перегляд судових рішень у касаційному порядку здійснюється відносно справ, розглянутих місцевими та апеляційними загальними судами, оскільки касаційною інстанцією для них є саме Верховний Суд України.

Розгляд інших справ, пов’язаних з виключними обставинами, здійснюється за наявності таких підстав:

1) нововиявлені обставини;

2) неправильне застосування матеріального закону чи іс­тотне порушення вимог процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.

Поряд з судовими повноваженнями, тобто здійсненням правосуддя, яке в романо­германській (континентальній) системі права є основним способом забезпечення єдності судової практики вищими судовими установами, Верховний Суд України наділений й іншими повноваженнями для виконання цього завдання.

Такими є аналітичні, методичні і правороз’яснювальні повноваження.

Згідно Закону України «Про судоустрій України» Верховний Суд України веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, ознайомлюється в судах з практикою застосування законодавства, дає судам роз’яснення з питань застосування законодавства на підставі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики.

Оскільки аналогічні повноваження мають і Вищий господарський та Вищий адміністративний суди, Верховному Суду як найвищому суду України в системі судів загальної юрисдикції надано право у разі необхідності визнавати нечинними роз’яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду.

Повноваження щодо забезпечення єдності судової практики, що належать Верховному Суду України, реалізуються як в цілому судом, так і його структурними підрозділами та суддями.

Аналітичні повноваження полягають в тому, що судові палати і судді, котрі входять до їх складу, аналізують судову статистику, вивчають та узагальнюють судову практику з розгляду справ, що входять до предмету юрисдикції палати.

Методичні повноваження полягають в наданні методичної допомоги відповідним судам нижчого рівня з метою правильного застосування законодавства. Зміст методичної допомоги кожен раз визначається на підставі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики. Її форми вироблені багатолітньою практикою і є такими, як і у вищих спеціалізованих судів: огляди, листи, семінари тощо.

Правороз’яснювальні повноваження Верховного Суду України реалізуються шляхом надання судам роз’яснень з питань застосування законодавства, необхідність і зміст яких визначаються за результатами вивчення та узагальнення судової практики та аналізу судової статистики.

Суд як орган, що здійснює правосуддя, тобто державну діяльність по вирішенню соціальних конфліктів, має виходити з основоположного принципу правосуддя — ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи з мотивів відсутності закону, писаної норми, що регулює спір, який виник. Отже, суд бере на себе регламентуючу функцію у випадку недосконалості, прогалинності законодавства. При цьому він має враховувати найважли­віші сучасні цінності у правовому регулюванні: досягнення стабільності, передбачливості.

Судова система в цілому повинна прагнути досягати однакового судового правозастосування. При цьому мають гармонічно поєднуватись дві вимоги: самостійність кожного суду (судді) при вирішенні конкретної справи і прийнятті рішення та стабільність і єдність судової практики, передбачливість для суспільства і кожної особи результату судового розгляду. Саме таку задачу мають вирішувати роз’яснення Верховного Суду України з питань застосування законодавства.

Постанова Пленуму приймається у тих випадках, коли потрібно доповнити, виправити, змінити, направити по іншому принципу правозастосування певних норм чинного законодавства, — тобто це судове вирішення окремих категорій справ, судове регулювання конкретних правовідносин по окремих категоріях спорів. Правоположення, що формулюються в постановах (роз’яс­неннях), приймаються не по конкретній справі, тому вони за своєю природою не можуть бути правозастосовними актами. Правила вирішення певних правових ситуацій, які в них містяться, з одного боку, є абстрактними нормами, з іншого — вони не можуть бути відірвані від судової практики вирішення конкретних справ, тобто їх базою є не самі правовідносини, а їх правова судова оцінка. Регулювання здійснюється крізь призму судової практики, в якій виділяються проблеми, що вимагають судового врегулювання.

Постанови (роз’яснення) містять правоположення, які передбачають нові шляхи, засоби, підстави, елементи виникнення, зміни чи припинення існуючих правовідносин, в іншому випадку взагалі немає сенсу у прийнятті таких постанов, бо будь­яке роз’яснення, тлумачення викликане саме їх неясністю, суперечливістю, котрі потрібно подолати шляхом формулювання нових правил. За своєю правовою природою вони не є первісним джерелом права, це завжди вторинні правові норми.

На думку суддів Верховного Суду України, під час підготовки нових законів законодавець не завжди дотримується єдиних наукових і концептуальних підходів, а це часто призводить до великої кількості неузгодженостей, деякі норми взагалі суперечать одна одній. Ця обставина є причиною багатьох колізій при застосуванні норм і прийняття судами взаємовиключних рішень. Таким станом законодавчого забезпечення пояснюються підвищена увага Верховного Суду України до аналізу й узагальнення судової практики з найактуальніших категорій справ, активне надання роз’яс­нень. Після прийняття Конституції України та законів від 21 червня 2001 р. та 12 липня 2001 р. (завершення п’ятирічного перехідного періоду, визначеного Конституцією) Верховний Суд прийняв більше 60 постанов роз’яснювального характеру. Ці постанови, прийняті після глибокого аналізу і узагальнення судової практики, містять роз’яснення щодо застосування нового законодавства з найбільш актуальних і складних категорій цивільних, кри­мінальних справ, справ про адміністративні правопорушення, що дає судам можливість приймати рішення щодо захисту прав і свобод людини і громадянина виходячи з духу Конституції та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини. Наприклад, тільки за два роки (2003–2004 рр.) Верховний Суд прийняв такі надзвичайно важливі постанови: від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»; від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримі­нального покарання»; від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи»; від 27 лютого 2004 р. № 2 «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповно­літніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність»; від 16 квітня 2004 р. № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх»; від 2 липня 2004 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»; від 25 квітня 2003 р. № 4 «Про практику застосування судами запобіжних заходів у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства»; від 24 жовтня 2003 р. № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» та ін.

Повноваження по забезпеченню дії принципу верхове­нства права у правозастосовній діяльності судів визначені на конституційному рівні. Конституція надає Верховному Суду України право звернення до Конституційного Суду України задля вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (ст. 150 Конституції України).

Це повноваження Верховного Суду України випливає з наступного. Конституція проголошує визнання та дію в Україні принципу верховенства права. Зміст цього принципу полягає у визнанні людини найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Перелік прав і свобод людини, який не є вичерпним, закріплений Конституцією, яка має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно­правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. При здійсненні судочинства суди ви­рішують справи на підставі Конституції України, міжнародних актів і міжнародних договорів, що є частиною на­ціонального законодавства, законів. У випадках невизначеності в питаннях відповідності закону, який підлягає застосуванню у конкретній справі, Конституції України суд за клопотаннями учасників судочинства або за своєю ініціативою призупиняє провадження по справі і звертається до Верховного Суду України — єдиної судової установи, яка є суб’єктом права на конституційне подання до Конституційного Суду України з вказаних питань. Рішення про звернення до Верховного Суду України щодо постановки такого питання може приймати суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Вивчивши зміст рішення, Верховний Суд України на пленарному засіданні вирішує питання про необхідність внесення конституційного подання.

Верховний Суд України є також суб’єктом права на конституційне подання щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. Одночасно з Верховним Судом України суб’єктами цього права є також громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи. Однак у Верховного Суду України (як і в обмеженого кола суб’єктів, визначених в Законі «Про Конституційний Суд України») є певні переваги у більш стислих строках розгляду справи у порівнянні з громадянами та юридичними особами: строк провадження по справі не повинен перевищувати трьох мі­сяців, а в разі визнання Конституційним Судом України вирішення питання невідкладним строк розгляду подання не повинен перевищувати одного місяця. Строк же розгляду конституційних звернень громадян та юридичних осіб не повинен перевищувати шести місяців.

Реалізуючи ці повноваження, Верховний Суд України звертався з конституційними поданнями до Конституційного Суду з таких, наприклад, питань: щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 і ч. 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), з приводу чого Конституційним Судом було прийняте рішення; щодо від­повідності Конституції (конституційності) положень деяких пунктів і частин статей 1, 8, 18, 25, 30, 31, 32, 33, 37, 38, 48 Закону України «Про Вищу раду юстиції», з приводу чого Конституційним Судом України також було прийняте рішення. Ініціатива щодо звернення до Конституційного Суду України виходить або від Голови Верховного Суду, або від судових палат.

Четверта група повноважень Верховного Суду України, яка має певне політичне забарвлення, сформульована в законі таким чином: «Верховний Суд України дає висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; надає за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я».

Ці повноваження випливають з наступних положень. Президент України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Задля того, щоб він міг реалізовувати своє призначення, його конституційно­правовий статус складається як з норм, що гарантують йому можливість реалізовувати свої конституційні повноваження, так і з норм, що передбачають можливу відпо­відальність глави держави.

До перших належать, зокрема, норми, закріплені у ст. 105 Конституції України, серед яких є користування правом недоторканності на час виконання своїх повноважень.

До других належать норми, закріплені у ч. 2 ст. 108 Конституції, які передбачають можливість дострокового припинення повноважень Президента України у разі «… 2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, 3) усунення з поста в порядку імпічменту».

Реальна влада глави держави залежить не стільки від обсягу належних йому конституційних повноважень, скільки від форми правління, характеру політичного режиму, співвідношення сил у державі в той чи інший проміжок часу, а дуже часто і від особистих властивостей особи, котра обіймає цю посаду. В умовах, коли кожен з носіїв влади — президент і законодавчий орган — у значній мірі відокремлені один від одного, оскільки мають фіксований мандат всенародного обранця, можуть більш­менш самостійно функ­ціонувати протягом усього строку конституційних повноважень, пошук точок дотику між ними, компромісу, особливо коли вони є представниками різних політичних сил, може бути вельми складним. Тому не виключена можливість дострокового усунення Президента з посади, до того ж підстави для цього можуть бути як реальними, так і надуманими. Саме тому у ланцюгу послідовних ланок процедури імпічменту чи визнання неможливості виконання повноважень за станом здоров’я центральна ланка належить Верховному Су­ду України.

Незалежний, неупереджений, неполітизований, а отже, й об’єктивний колегіальний орган, який складається з найдосвідченіших професіоналів, здатний дати висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину, а також чи дійсно неможливе виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я, чи це просто безпідставне використання одного із засобів політичної боротьби.

Представницькі повноваження Верховного Суду України полягають в тому, що, уособлюючи систему судів загальної юрисдикції, він приймає представників вищих судових установ інших держав, організує міжнародні семінари, зустрічі; посадові особи Верховного Суду України беруть участь в аналогічних заходах за кордоном. Такі ж представницькі функції Верховного Суду України і на внутрішньодержавному рівні, зокрема при вирішенні питань формування Державного бюджету України.

Як вже вказувалося, перелік повноважень, наданий у ст. 47 Закону України «Про судоустрій України», не є вичерпним. Можливе здійснення й інших повноважень за умови, що вони передбачені законом. Одним з таких законів є Кримінально­процесуальний кодекс України, який передбачає порядок обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і визначає, суди якого рівня мають повноваження з продовження строку тримання під вартою.

За КПК України строк тримання під вартою під час досудового слідства не повинен тривати більше двох місяців. Але з підстав, визначених законом, він може бути продовжений:

— до чотирьох місяців — суддею того суду, який виніс постанову про застосування цього запобіжного заходу (зазвичай місцевого загального);

— до дев’яти місяців — суддею апеляційного суду;

— до вісімнадцяти місяців — суддею Верховного Суду України.

Посадовий склад Верховного Суду України визначений у декількох статтях Закону України «Про судоустрій України»: ч. 1 ст. 48, ч. 4 ст. 50, ст. 52, ч. 5 ст. 53.

Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України. Принципи і механізм зайняття ним посади закріп­лені на конституційному рівні. За Конституцією України Голова Верховного Суду України обирається на посаду і звіль­няється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом. Закон України «Про судоустрій України» деталізує вказані принципові положення. За Законом Голова Верховного Суду України обирається на строк п’ять років і вважається обраним, якщо за нього подано більшість голосів від загального складу Пленуму. Суддя, обраний Головою, не може бути обраний на цю посаду більш ніж на два строки підряд.

До складу Верховного Суду України входять судді Верховного Суду України, обрані на посаду безстроково, кількість яких встановлюється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України.

Суддівський склад Верховного Суду України з 1994 р. до останніх часів залишався незмінним і налічував 85 осіб.

У зв’язку з набуттям 1 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України постало питання про збільшення кількісного складу суддів Верховного Суду України. Пленум Верховного Суду України 23 вересня 2005 р. прийняв постанову про необхідність збільшення кількості суддів. Радою суддів України 30 вересня 2005 р. була дана згода на збільшення суддівського складу до 95 суддів. Президент України 7 жовтня 2005 р. видав Указ № 1427/2005 «Про кількість суддів Верховного Суду України», яким встановлено, що кількість суддів складає 95 осіб.

Оскільки у Верховному Суді утворені палати, що здійснюють розгляд справ з питань юрисдикції спеціалізованих судів, до суддів цих палат висуваються додаткові вимоги, які мають гарантувати не тільки високий професійний рівень суддів Верховного Суду, а й фаховість у питаннях спеціалізованої юрисдикції: ці судді повинні мати стаж суддівської діяльності у відповідному вищому суді не менше трьох років або у відповідному апеляційному спеціалізованому суді не менше п’яти років.

У складі Верховного Суду України діють:

1) Судова палата у цивільних справах;

2) Судова палата у кримінальних справах;

3) Судова палата у господарських справах;

4) Судова палата в адміністративних справах.

У складі Верховного Суду діє Військова судова колегія.

Для вирішення внутрішніх організаційних питань діяльності Верховного Суду України діє Президія Верховного Суду України.

У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України, який вирішує питання, визначені Конституцією України і Законом «Про судоустрій України».

Повноваження Верховного Суду України розподілені між структурними утвореннями суду. Наприклад, суддів­ські, аналітичні, методичні повноваження здійснюють судові палати і судді, які входять до складу палат; правороз’яснювальні повноваження здійснює лише Пленум. Також лише він здійснює повноваження з забезпечення реалізації принципу верховенства права і вирішення конфліктів (у межах своїх повноважень) інших гілок влади.

Повноваження судді Верховного Суду України у своїй більшості співпадають з повноваженнями суддів нижчих рівнів судової системи, і лише деякі з них визначаються рівнем суду, в якому працює суддя, і палатою, до складу якої він входить. Суддя здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; вживає необхідних процесуальних та організаційних заходів з метою забезпечення своєчасного та якісного розгляду справ; вивчає в судах нижчого рівня стан організації здійснення судочинства і надає їм методичну допомогу; аналізує судову практику, вносить в установленому порядку пропозиції щодо її поліпшення та удосконалення законодавства. Останнє повноваження потребує пояснень. Дійсно, аналіз судової практики може привести суддю до висновку щодо необхідності її поліпшення, причому розбіжності у правозастосуванні можуть бути обумовлені різними чинниками, у тому числі і недосконалістю законодавства.

Алгоритм цієї діяльності такий:

— суддя (судді) вносить до судової палати пропозиції щодо поліпшення судової практики розгляду певної категорії справ;

— судова палата у випадку підтримки позиції судді готує проект постанови Пленуму Верховного Суду України і вносить на розгляд Пленуму пропозиції щодо необхідності роз’яснення судами окремих питань застосування законодавства у судовій практиці;

— Пленум Верховного Суду дає роз’яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства.

Отже, повноваження судді щодо внесення пропозицій з поліпшення судової практики є ефективним і цілеспрямованим засобом забезпечення єдності судової практики.

Навіть у тих випадках, коли Пленум чи судова палата вважають, що у наданні роз’яснень немає потреби, матеріали узагальнення під рубрикою «У судових палатах» оприлюднюють в офіційному виданні «Вісник Верховного Суду України», що теж є певним засобом впливу на забезпечення єдності судової практики.

Що ж стосується повноваження по внесенню пропозицій з удосконалення законодавства, то передбачення на законодавчому рівні таких повноважень судді при тому, що Верховний Суд України не є за Конституцією України суб’єктом законодавчої ініціативи, є нісенітницею.

Суддя є членом судової палати, де він працює, і він же за посадою є членом Пленуму Верховного Суду, тому він бере участь у розгляді питань, що вносяться на засідання відпо­відної судової палати та Пленуму Верховного Суду України. Його повноваження, перелічені у ст. 49 Закону України «Про судоустрій України», не є вичерпними, він може здійснювати й інші повноваження, передбачені законом.

Повноваження Голови Верховного Суду України обумов­лені тим, що він, по­перше, є суддею, а по­друге, керівником установи, яка є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

Тому ці повноваження теж, як й у керівників нижчих судових установ, можна поділити на декілька груп: судові, адміністративні, організаційні та представницькі. Адміні­стративні та суддівські повноваження Голови Верховного Суду за своїм змістом тотожні аналогічним повноваженням голів нижчих судів, а організаційні та представницькі мають певну відмінність.

Суддівські повноваження Голови Верховного Суду України полягають в тому, що він може головувати в судових засіданнях колегій суддів Верховного Суду України у будь­якій палаті при розгляді будь­якої справи, а також на спільних засіданнях палат при розгляді справ, пов’язаних з винятковими обставинами.

Адміністративні повноваження Голови поширюються лише на працівників апарату Верховного Суду України: він керує роботою апарату суду, приймає на роботу та звільняє працівників апарату, присвоює їм ранги державного службовця, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства.

Апарат суду складається з розгалуженої системи управ­лінь та відділів, серед яких є такі:

— Управління забезпечення діяльності Судової палати у кримінальних справах;

— Управління забезпечення діяльності Судової палати у цивільних справах;

— Управління міжнародно­правового співробітництва;

— Управління кадрового забезпечення;

— Управління законодавчого забезпечення;

— Управління узагальнення судової практики;

— Управління інформаційних технологій;

— Управління документального забезпечення та контролю;

— Редакційно­видавниче управління;

— Господарське управління.

Створена система управлінь та відділів реалізує завдання, які покладені законом на апарат Верховного Суду Укра­їни — організаційно­методичне та інформаційне забезпечення діяльності суду (ч. 1 ст. 56).

Організаційні повноваження, якими наділений Голова Верховного Суду України, за своєю спрямованістю можуть бути поділені на дві групи. Перша група повноважень націлена на забезпечення діяльності судової системи загальних судів або судової системи судів загальної юрисдикції в цілому, друга група повноважень має на меті забезпечення діяльності Верховного Суду України.

До першої належать такі повноваження:

— погодження подання, що вносить Міністр юстиції України до Президента України щодо утворення та ліквідації судів загальної юрисдикції;

— внесення подання про призначення та обрання, а також звільнення з посади суддів;

— внесення подання про призначення суддів на адміні­стративні посади;

— внесення подання до відповідної кваліфікаційної ко­місії про надання висновку щодо можливості обрання або призначення суддів на посади;

— внесення подання до Вищої кваліфікаційної комісії суд­дів України про проведення кваліфікаційної атестації суддів відповідних судів;

— внесення Президенту України подань про затвердження переліку штатних посад військових судів та відповідних цим посадам військових звань, а також про присвоєння відповідно до закону військових звань військовим суддям.

Друга група організаційних повноважень забезпечує функціонування власне Верховного Суду України.

Голова Верховного Суду, реалізуючи свої повноваження з організації роботи суду:

— розподіляє обов’язки між заступниками Голови Верховного Суду України;

— організовує роботу Президії та скликає Пленум Верховного Суду України, вносить питання на їх розгляд і головує на їх засіданнях;

— на підставі акту про обрання суддею Верховного Суду України або припинення повноважень судді видає відповідний наказ;

— вносить на розгляд Пленуму пропозиції щодо кількості суддів у складі Президії Верховного Суду та у складі судових палат; вносить пропозиції Президії щодо персонального складу судових палат;

— організовує фінансування та здійснює керівництво організаційним забезпеченням діяльності Верховного Суду України, затверджує штатний розпис і кошторис витрат на утримання Верховного Суду України;

— затверджує положення про структурні підрозділи Верховного Суду України;

— керує організацією роботи судових палат.

Представницькі повноваження Голови Верховного Суду України виявляються в тому, що він представляє Верховний Суд України та систему судів загальної юрисдикції у зноси­нах з іншими органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, а також з судовими органами інших держав і міжнародними організаціями.

Голова Верховного Суду України за посадою входить до складу Вищої ради юстиції.

Голова Верховного Суду України має першого заступника та заступників. У цілому керівництво Верховного Суду складається з п’яти осіб: Голова, перший заступник та три заступники. Повноваження заступників є похідними від повноважень Голови. У разі його відсутності повноваження голови виконує його перший заступник, а за відсутності першого заступника — заступник Голови Верховного Суду України згідно з розподілом обов’язків, зміст яких визначає Голова.

Голова Верховного Суду України з питань, що належать до його повноважень, видає накази та розпорядження. Перший заступник Голови Верховного Суду України та заступники:

— здійснюють керівництво роботою підрозділів Суду відповідно до встановленого розподілу обов’язків;

— можуть головувати у судових засіданнях колегій суддів Верховного Суду України;

— організовують роботу відповідних судових палат;

— виконують інші обов’язки, визначені розпорядженнями Голови Верховного Суду.

Судові палати Верховного Суду України:

1) здійснюють судочинство у справах, віднесених до їх відання, в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) аналізують судову статистику та вивчають судову практику;

3) готують проекти постанов Пленуму Верховного Суду України;

4) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Судова палата Верховного Суду України утворюється за рішенням Пленуму Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України. Судову палату Верховного Суду України очолює голова Судової палати.

Голова Судової палати:

1) організовує роботу відповідної Судової палати;

2) формує колегії суддів для розгляду судових справ, головує в судових засіданнях або призначає для цього суддів;

3) організовує ведення та аналіз судової статистики, ви­­в­чен­ня і узагальнення судової практики у справах юрисдик­ції Судової палати; має право витребувати з відповідних судів справи, судові рішення по яких набрали законної сили;

4) інформує Президію Верховного Суду України про ді­яль­ність Судової палати;

5) вносить на розгляд Пленуму Верховного Суду України пропозиції щодо необхідності роз’яснення судам окремих питань застосування законодавства у судовій практиці;

6) забезпечує надання методичної допомоги відповідним судам нижчого рівня з метою правильного застосування законодавства;

7) здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова Судової палати Верховного Суду України призначається на посаду за рекомендацією Президії Верховного Суду України з числа суддів Верховного Суду України строком на п’ять років та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України шляхом таємного голосування.

Голова Судової палати має заступника, який забезпечує організацію розгляду справ у судових засіданнях, виконує інші доручення голови палати щодо організації діяльності Судової палати, а також виконує обов’язки голови Судової палати за його відсутності. Заступник голови Судової палати призначається на посаду з числа суддів Верховного Суду України та звільняється з посади в порядку, передбаченому для призначення голови Судової палати.

Пропозиція про звільнення судді з посади голови Судової палати чи його заступника може бути внесена Головою Верховного Суду України або не менш як половиною складу суддів відповідної палати за їх підписами.

Голова Судової палати та його заступник можуть бути призначені на адміністративні посади повторно.

Військову судову колегію очолює голова колегії, який за посадою прирівнюється до заступника голови Судової палати.

При Судовій палаті діє група наукових консультантів Верховного Суду України.

Президія Верховного Суду України діє у складі Голови Верховного Суду України, його заступників, голів судових палат, секретаря Пленуму Верховного Суду України та суддів Верховного Суду України, кількісний склад яких визначається Пленумом Верховного Суду України.

Судді Верховного Суду України обираються до складу Президії Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України чи за пропозицією суддів Верховного Суду України Пленумом Верховного Суду України шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Обраним вважається суддя, за якого подано більшість голосів суддів, присутніх на засіданні Пленуму. У такому ж порядку судді звільняються достроково від обов’язків члена Президії.

Президія Верховного Суду України:

1) розглядає питання організації діяльності Верховного Суду України, судових палат та апарату Верховного Суду України;

2) затверджує персональний склад судових палат; заслуховує інформацію голів судових палат і Військової судової колегії про їх діяльність;

3) розглядає матеріали узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, приймає відповідні рекомендації;

4) розглядає питання фінансування та організаційного забезпечення діяльності Верховного Суду України і розробляє пропозиції щодо їх поліпшення; схвалює пропозиції до проекту Державного бюджету України щодо фінансування діяльності Верховного Суду України;

5) розглядає питання роботи з кадрами суддів і працівни­ків апарату Верховного Суду України та підвищення їх ква­ліфікації;

6) затверджує положення про преміювання суддів і працівників апарату Верховного Суду України, про надання матеріальної допомоги; встановлює надбавки до посадових окладів суддів, які обіймають адміністративні посади;

7) заслуховує інформацію голів апеляційних загальних та вищих спеціалізованих судів щодо організації роботи цих судів;

8) розробляє пропозиції щодо кількості суддів у відповід­них судах на підставі нормативів навантаження суддів у судах усіх рівнів;

9) вирішує питання щодо заснування друкованих видань Верховного Суду України та заслуховує звіти про роботу редакційних колегій цих органів; затверджує за поданням Голови Верховного Суду України положення про Науково­консультативну раду при Верховному Суді України та її персональний склад;

10) вносить на розгляд Пленуму Верховного Суду України питання відповідно до його Регламенту;

11) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Засідання Президії Верховного Суду України проводяться не менше одного разу на два місяці. Засідання Президії є повноважним за умови присутності на ньому не менш як двох третин її складу.

Постанови Президії приймаються відкритим або таєм­ним голосуванням більшістю голосів членів Президії, присутніх на засіданні, і підписуються Головою Верховного Суду України або його заступником, який головував на за­сіданні. У засіданнях Президії, на яких розглядаються питання діяльності спеціалізованих судів, беруть участь голови вищих спеціалізованих судів.

Для підготовки проектів постанов Пленуму Верховного Суду України, вивчення окремих питань, пов’язаних із вдосконаленням здійснення правосуддя, Президія Верховного Суду України може створювати робочі групи з числа суддів та фахівців у відповідних галузях права.

Пленум Верховного Суду України — це вищий орган в структурі інших утворень Верховного Суду України. Він, по суті, є загальними зборами суду, і його рішення, що мають назву «постанова», — це консолідована думка колегіального органу, до складу якого входять тепер 99 суддів — найкращих, найдосвідченіших професіоналів у галузі права. В за­сіданнях Пленуму окрім осіб, визначених законом, можуть брати участь голови апеляційних судів, науковці, народні депутати.

Повноваження Пленуму можна поділити на декілька груп: організаційні, кадрові, контрольні, правороз’яснювальні, забезпечення верховенства права. Повноваження, які полягають в констатації наявності чи відсутності в діях Президента України ознак злочину чи неможливості виконувати обов’язки за станом здоров’я, в літературі йменуються або посвідчувальними, або виключними.

Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, повноваження якого визначаються Конституцією України та Законом «Про судоустрій України». До складу Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх перші заступники. Передбачена участь і голови Апеляційного суду України.

Пленум Верховного Суду України:

1) відповідно до Конституції України обирає на посаду та звільняє з посади шляхом таємного голосування Голову Верховного Суду України, а також здійснює призначення та звільнення суддів з інших адміністративних посад у Верховному Суді України в порядку, встановленому Законом України «Про судоустрій України»;

2) утворює судові палати Верховного Суду України, визначає їх кількісний склад, призначає голів судових палат та їх заступників;

3) визначає кількісний склад суддів Президії Верховного Суду України та обирає їх в порядку, передбаченому цим Законом;

4) призначає на посаду з числа суддів Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України та звільняє з посади секретаря Пленуму Верховного Суду України;

5) заслуховує інформації Голови Верховного Суду Укра­їни, голів судових палат Верховного Суду України, голів вищих спеціалізованих судів та апеляційних судів щодо організації роботи судових палат та діяльності відповідних судів;

6) дає роз’яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства, у разі необхідності визнає нечинними відповідні роз’яснення вищих спеціалізованих судів;

7) приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів;

8) відповідно до Конституції України схвалює висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину, а також ухвалює подання до Верховної Ради України про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

9) затверджує Регламент Пленуму Верховного Суду України;

10) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Засідання Пленуму Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менш як двох третин складу Пленуму.

У роботі Пленуму Верховного Суду України беруть участь Голова Вищої ради юстиції, Генеральний прокурор України та Міністр юстиції України.

Пленум Верховного Суду України скликається за необхідністю, але не менше одного разу на три місяці. Про час скликання Пленуму та питання, що виносяться на його розгляд, учасники засідання Пленуму повідомляються не піз­ніш як за десять днів до засідання.

Проекти постанов Пленуму Верховного Суду України щодо надання роз’яснення з питань застосування законодавства при вирішенні судових справ повинні бути надіслані Генеральному прокурору України та Міністру юстиції України не пізніш як за десять днів до засідання.

Засідання Пленуму веде Голова Верховного Суду України, а у разі його відсутності — перший заступник або інший заступник Голови Верховного Суду України відповідно до Регламенту.

Порядок роботи Пленуму Верховного Суду України встановлюється цим Законом та прийнятим відповідно до нього Регламентом Пленуму Верховного Суду України.

Пленум Верховного Суду України приймає з розглянутих питань постанови. Постанови Пленуму Верховного Суду України підписуються головуючим на засіданні Пленуму та секретарем Пленуму і публікуються в офіційному друкованому органі Верховного Суду України.

Секретар Пленуму Верховного Суду України організовує роботу секретаріату Пленуму, підготовку засідань Пленуму, забезпечує ведення протоколу та контролює виконання по­станов, прийнятих Пленумом Верховного Суду України.

Апарат Верховного Суду України здійснює організаційно­методичне та інформаційне забезпечення діяльності Верховного Суду України. Загальну чисельність і структуру апарату затверджує Президія Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України, а положення про апарат — Голова Верховного Суду України за погодженням з Президією Верховного Суду України.

Для забезпечення Верховного Суду України нормативно­правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою, матеріалами судової практики діє бібліотека Верховного Суду України, положення про яку затверджується Головою Верховного Суду України.

Матеріали, пов’язані з діяльністю Верховного Суду України, зберігаються в архіві Верховного Суду України.

При Верховному Суді України діє Науково­консультативна рада, яка утворюється з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов Пленуму Верховного Суду України щодо роз’яснення законодавства, надання висновків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань діяльності Верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення.

Порядок організації та діяльності Науково­консультативної ради Верховного Суду України визначається положенням, що затверджується Президією Верховного Суду Ук­раїни.

Верховний Суд України має офіційний друкований орган, у якому публікуються матеріали судової практики Верховного Суду України та інших судів загальної юрисдикції, матеріали з питань організації діяльності судів загальної юрисдикції та інші матеріали.

 

< Попередня   Наступна >