51

---

2.3. Міліція

Основною складовою органів внутрішніх справ України є міліція. Згідно з Законом «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Особовий склад міліції складається з працівників, осіб, котрі проходять державну службу в підрозділах міліції, яким від­повідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні зван­ня міліції. На службу до міліції приймаються на контракт­ній основі громадяни, здатні за своїми особиcтими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною під­готовкою і станом здоров’я виконувати покладені на мі­ліцію завдання. При прийнятті на службу може бути встанов­лений іспитовий строк до одного року.

Міліція є єдиною системою органів, яка входить до струк­тури МВС України. Очолює міліцію Міністр внутрішніх справ.

В областях міліцією керують начальники УМВС областей, в містах і районах — начальники міськрайвідділів МВС. Заступник Міністра внутрішніх справ — начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим — призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України. Начальники УМВС в областях, на транспорті, в містах Києві, Севастополі призначаються на посаду і звільняються Міністром внутрішніх справ України. Начальники міських, районних органів внутрішніх справ призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ за поданням начальників управлінь МВС в областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті.

На міліцію покладаються такі функції: адміністративна, профілактична, оперативно­розшукова, кримінально­процесуальна, виконавча, охоронна. Міліція

складається з підрозділів: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції. Діяльність міліції будується за принципами законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з населенням, гласності. Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь й гідність, якщо виконання обов’язків не вимагає іншого. Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть виконуватися покладені на неї обов’язки, і зобов’язана дати їм пояснення з цього приводу.

На підставі Закону України «Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціалізовані установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 р. (з доповненнями) Кабінетом Мі­ністрів України 8 липня 1995 р. прийнято постанову «Про створення кримінальної міліції у справах неповно­літніх» у системі МВС України. Цією постановою затверджено Положення «Про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх», яким передбачено структуру, правові засади діяльності, права та обов’язки щодо запобігання злочинності серед неповно­літніх та боротьби з нею. Нова служба основну увагу приділяє кримінальним проявам з боку неповнолітніх та захисту неповнолітніх від негативного впливу дорослих. І вказаний Закон, і Положення визначають правові основи діяльності органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ, на які покладається здійснення спеціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли ві­сімнадцятирічного віку.

До органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ, наприклад, віднесено:

— кримінальну міліцію органів внутрішніх справ у справах неповнолітніх;

— приймальники­розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону передбачено функціонування в системі МВС якісно нової самостійної служби — кримінальної міліції у справах неповнолітніх, якій надане право здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно­розшукові заходи з метою запобігання злочинам та їх розкриття.

Для виконання покладених на міліцію завдань чинне законодавство наділяє її певними повноваженнями, серед яких найбільш суттєвими є правомочність застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів захисту, вогнепальної зброї. Спеціальні засоби застосовуються у випадках, коли були використані і не дали бажаних наслідків усі інші форми попереднього впливу на правопорушників: а) для захисту громадян і самозахисту працівника міліції від нападу й інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю; б) для припинення масових заворушень; в) для затримання і доставлення в міліцію правопорушників; г) для звільнення заручників тощо.

Використанню спеціальних засобів, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на працівника міліції і звільнення заручників, має передувати попередження про намір їх застосування.

Забороняється застосування спеціальних засобів: а) до вагітних жінок, осіб похилого віку, інвалідів та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що реально загрожує життю і здоров’ю людей, працівника міліції, або озброєного нападу; б) у приміщеннях дипломатичних установ і там, де виготовляються вибухові речовини, та в дитячих і лікувальних установах.

Відповідальність за організацію роботи по забезпеченню законності застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку покладається на Міністра внутрішніх справ.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про міліцію» міліція при виконанні своїх завдань зобов’язана:

— забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

— здійснювати профілактичні, оперативно­розшукові заходи;

— приймати і реєструвати заяви і повідомлення про злочини та оперативно на них реагувати;

— допомагати органам досудового слідства;

— забезпечувати безпеку дорожнього руху і здійснювати технічний огляд транспорту;

— контролювати додержання реєстраційно­міграційних правил;

— брати участь у проведенні карантинних заходів;

— здійснювати привід (доставлення) до відповідних дер­жавних органів громадян у встановленому законом порядку;

— забезпечувати виконання загальнообов’язкових рішень місцевих рад та ін.

Коло обов’язків міліції є досить різноманітним залежно від завдань і функцій, які покладено на цей державний правоохоронний орган. Чинне законодавство особливо наголошує, що працівник міліції на території України незалежно від посади, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, зобов’язаний вжити заходів для запобігання і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і доповісти про це в найближчий підрозділ міліції.

 

< Попередня   Наступна >