89

---

§ 2. Предмет статистичної науки.

Статистика в ХХ віці стала всеосяжною. Відомий англійський вчений в галузі економічної статистики У. Дж. Рейхман пише: «Ми живемо в еру ста­тистики. Навряд чи не в кожнім своєму аспекті явища природи, а також людська й інша діяльність піддаються зараз виміру за допомогою статистич­них показників».

Предмет статистичного пізнання складний і суперечливий по своїй при­роді. Досліджувані сукупності постійно змінюються і розвиваються. В той же час на певний історичний період вони залишаються стійкими і незмінними. Все це існує в реальній дійсності об`єктивно. Таким чином, об`єктом дослід­ження статистичної науки є явища, які з одного боку – стабільні, а з іншого – знаходяться у постійному розвитку і зміні у часі і просторі. Окрім того кожна сукупність є носієм різноманітних властивостей і якостей, які взаємодіють у варіаційному співвідношенні, породжуючи нові типи явищ. До того ж слід звернути увагу і на вивчення інтенсивності такої взаємодії і розподіл помилок, які залежать від кількості спостережень.

Статистика вивчає кількісну сторону масових явищ суспільного життя в нерозривному зв`язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору і часу.

Існують й інші точки зору на предмет статистичної науки. Одні вчені вважають, що статистика – це універсальна наука, тому вона повинна вивча­ти усі явища в повному обсязі; на думку інших, статистика є лише методом пізнання дійсності. Такі визначення предмета статичної науки не відповіда­ють реаліям сьогодення і завданням наукового пізнання. Дійсно деякі науки (фізика, хімія, біологія і інші) застосовують статистичні методи при дослід­женні явищ, але це свідчить лише про те, що існує тісний зв`язок між наука­ми. Явища природи статистика, з нашої точки зору, вивчає лише в тому разі, коли вони вплинули на рівень суспільн

ого явища (наприклад, кількість авто­транспортних пригод, які вчинені внаслідок несприятливих погодних умов).

З наведеного визначення предмета статистичної науки можна зрозуміти, що статистика вивчає лише суспільні явища, але не поодинокі, а обов`язково масові. Вона вивчає закономірності в розвитку того чи іншого суспільного явища з точки зору його кількісної характеристики, використовуючи свої специфічні прийоми. Але вивчення кількісної сторони явища обов`язково до­повнює і якісні властивості сукупності, тому що кількість завжди перехо­дить в якість при достатньо значної кількості одиниць сукупності. Кількісна сторона суспільних явищ – це перш за все їх розміри. Коли змінюється кіль­кість, то обов`язково змінюється і якість, і цей процес неповоротний.

Під якістю ми розуміємо внутрішню сутність і особливість усієї сукуп­ності явищ та їх природну розмірність, завдяки чому всі явища відрізняють­ся, а також те, що робить їх тим, чим вони є в реальній дійсності. Так, адмі­ністративні правопорушення і злочини відрізняються ступенем суспільної не­безпеки, тобто якісною ознакою. Але, завжди треба мати на увазі, що якість не існує окремо від кількості.

Кількість – це така характеристика явища, завдяки якій сукупність мож­на поділити на однорідні частини і зібрати їх в іншій якості. Наприклад, адмі­ністративні правопорушення, які досягли значної суспільної небезпеки, мо­жуть перетворитися в злочини. Таким чином, різниця між різнорідними (не подібними один до одного) явищами відображається в якісній характеристиці, а різниця між подібними явищами – в кількісній.

Істотним у визначенні предмета статистики є те, що вона вивчає явища в конкретних умовах простору і часу. Це в першу чергу обумовлено тим, що явища суспільного життя безперервно змінюються, розвиваються, тому для їх вимірювання і встановлення закономірностей обов`язково необхідно конк­ретизувати на якій території (наприклад, район міста або області, області в цілому чи уся Україна) і за який проміжок часу (місяць, квартал або рік) або на яку дату (на 1 січня або на 15 січня чи на якусь іншу) ми будемо вивчати явище.

Таким чином предметом статистичної науки є кількісна сторона різноманітних масових суспільних і природних явищ у їх нерозривному зв`язку з якісною стороною, які виявляють свої варіаційні зміни в конкретних умовах простору і часу.

 

< Попередня   Наступна >