126

---

§ 4. Групування (класифікації) в правовій статистиці

Класифікація – це систематизований розподіл явищ і об`єктів на певні групи, класи і розряди залежно від їх однорідності чи різнорідності. Як пра­вило, у основі класифікації лежить якісна ознака. Але у статистиці можуть застосовуватися в кількісні ознаки. Як правило, усі класифікації встановлю­ється на певний проміжок часу (наприклад, поняття форм власності). У філософії класифікація (від лат. classis – розряд, клас та facio – роблю, розкладаю) – це логічна операція, яка зводиться до розбивки множини (класу) об`єктів на підгрупи за визначеними ознаками.

Виходячи з цього визначення можна зробити висновок, що класифіка­ція, як правило, передує типології – віднесенню об`єктів до визначених типів, які відображають їх найбільш суттєві ознаки. Проблеми типологізації вини­кають у всіх науках, які мають справу з різнорідною за складом множиною об`єктів (як правило, дискретною) і вирішують завдання упорядкованого опису й пояснення цих множин. А первинний матеріал для здійснення типо­логії дає статистична наука завдяки методу групування і класифікації. Ста­тистичні класифікації допомагають вирішенню проблем типологізації.

Від звичайних групувань класифікація відрізняється більш значним і розгорнутим якісним розподілом сукупності об’єктів. Перелік показників, які розглядаються у якості статистичного стандарту, і який, як правило, затверд­жується центральним статистичним органом, складає лише передумову для науково обґрунтованої статистичної класифікації.

Застосування класифікації в правовій статистиці дає змогу вивчати пра­вові явища в різних галузях правової статистики. Більш поглиблено зупини­мося на найбільш розроблених системах класифікації у правовій статистиці.

У кримінально-правовій статистиці існують три

об'єкти: злочин; особа, яка його вчинила, та покарання.

Ознаки злочинів, які реєструються кримінально-правовою статисти­кою, розподіляються на кримінально-правові та кримінологічні.

Кримінально-правові ознаки – це такі, які кваліфікують діяння як су­спільно небезпечне відповідно до чинного кримінального кодексу. Криміно логічні ознаки характеризують діяння з точки зору його причинної обумовле­ності і соціальних проявів, тобто мають відношення лише до його причин, умов, мотивів і засобів попередження, і не мають ніякого відношення до його кваліфікації.

Відповідно до цього класифікація за кримінально-правовими ознака­ми здійснюють відповідно до: глав Особливої частини КК України; статей кримінального кодексу України; форм вини (умисно або необережність); тяжкості і інших ознак, передбачених кримінальним кодексом.

За кримінологічними ознаками класифікації здійснюють відповідно до: мотивів вчинення (корисливі, насильницькі або корисливо-насильницькі); галузей господарства; окремих територій; місця вчинення злочину (побутова, вулична тощо); часу вчинення (день тижня і година вчинення); рецидиву (повторність систематичність вчинення злочину); характеристики діяльності правоохоронних органів.

Особи, які вчинили злочин, у правовій статистиці класифікуються за соціально-демографічними, кримінально-правовими і кримінологічними оз­наками.

Соціально-демографічні ознаки класифікації включають: стать, вік, рід занять, рівень освіти, національність, громадянство, родинний стан, наявність судимості тощо.

Кримінально-правові ознаки включають: вид злочину, статтю кримінального кодексу, форму вини, тяжкість, вид і розмір покарання тощо.

Кримінологічні ознаки – це перш за все морально-психологічні характеристики особи, яка вчинила злочин і особливості ситуації його вчинення.

Покарання відповідно до ст. 52 КК України (2001 р.) класифікуються на основні та додаткові .

Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

При чому штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.

В цивільно-правовій статистиці усі правопорушення класифікуються на позовні справи; справи, що виникають з адміністративно-правових відно­син, і окреме провадження. Позовні справи – це такі, які виникають із цивіль­них правовідносин (захист чести, гідності та ділової репутації; захист права власності; захист прав, що виникають внаслідок зобов`язань; захист авторсь­кого права і суміжних прав; захист житлових прав); сімейних, трудових, коо­перативних, економічних правовідносин. Окреме провадження – це визнан­ня громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним, визнання громадяни­на безвісно відсутнім або оголошення його померлим, встановлення непра­вильного запису в актах громадянського стану, встановлення фактів, що ма­ють юридичне значення, відновлення прав на втрачені цінні папери, оскар­ження нотаріальних дій або відмова в їх вчиненні.

Особи в цивільно-правовій статистиці класифікуються на відповідачів, позивачів та третіх осіб; на фізичних і юридичних осіб та ін. В цивільному праві існують й більш детальніші класифікатори. Звітність, яка існує в орга­нах юстиції, дає змогу вивчити усі об`єкти цивільно-правової статистики в повному обсязі.

Адміністративно-правова статистика також використовує свої кла­сифікатори. Адміністративні правопорушення класифікуються відповідно до глав Особливої частини КпАП (глави 5–15); аналогічно класифікуються і особи, які їх вчинили. У статті 24 КпАП передбачені такі види адміністратив­них стягнень: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопо­рушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного право­порушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянино­ві (права керування транспортними засобами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Аналогічні класифікації застосовуються й іншими галузями правової статистики з метою поглибленого вивчення свого об`єкту відповідно до галузей права, які охоплюють досліджуване явище.

 

< Попередня   Наступна >