79

---

§4. Види відносних величин

Відносні величини можуть з різних боків вивчати явища. Залежно від мети дослідження, техніки їх побудови розрізняють такі види відносних величин: динаміки, виконання плану, структури, координації, інтенсивності, порівняння. (Ця класифікація видів відносних величин наведена нами так, як вона зустрічається в загальній теорії статистики.)

Деякі автори наводять інші види класифікації відносних величин: 1)відношення, які характеризують структуру сукупності, або відношення роз­поділу; 2) відношення частки до цілого, або відношення інтенсивності; 3) від­ношення, які характеризують динаміку; 4) відношення, які характеризують виконання плану; 5) відношення ступеня та порівняння. Нам здається, що це надуманий розподіл, який вперше навів професор Московського державного університету Остроумов С.С. у своєму підручнику “Советская судебная статистика”.

Відносна величина динаміки характеризує зміну розміру явища в часі. При цьому показник початкового, попереднього періоду приймається за базу порівняння і дорівнюється одиниці або 100%, а показники наступних періодів порівнюються по відношенню до бази порівняння. В результаті ми одержуємо значення зміни явища у відсотках або коефіцієнтах. Обчислені показники мають назву темпів зростання або зниження. Наведений раніш приклад – це відносна величина динаміки, яка дорівнює 1,077, або 107,7 %.

У загальному вигляді формулу обчислення відносної величини динаміки можна записати в наступному виді:

дані звітного (поточного) періоду х 100 %

дані попереднього (базисного) періоду

Якщо ми маємо дані за декілька періодів часу, то виникає питання: рівень якого періоду приймати за базу порівняння? Відносні величини динаміки можна обчислити ба

зисним і ланцюговим способами. Залежно від застосування того чи іншого способу змінюється база порівняння.

Базисні відносні величини динаміки характеризують зміну явища за тривалий проміжок часу. При такому способі обчислення показників кожний їх рівень співвідноситься до першого (початкового) рівня, в результаті чого ми одержуємо цілу низку показників по відношенню до першого (початко­вого) рівня. Цей спосіб застосовується в науковому аналізі динаміки розвит­ку явищ, тому що значення одержаних показників істотно залежить від того, рівень якого періоду взято за базу порівняння. При цьому способі обчислення дані базового періоду виконують роль сталої нерухомої бази порівняння. Як правило, дані беруться за рік. Можна його вибирати довільно, але виходячи із завдання порівняння.

Ланцюгові відносні величини динаміки одержують шляхом зіставлення кожного наступного рівня показників з попереднім періодом, що дає змогу проаналізувати реальні зміни явища в часі за короткі його проміжки. На одержані дані аж ніяк не впливає вибір бази порівняння. Величина одер­жаних показників характеризують дійсну зміну явища в часі. Цей спосіб об­числення відносних величин динаміки найчастіше застосовується в практич­ній діяльності правоохоронних органів (наприклад, порівнюються чотири мі­сяця цього року з даними за чотири місяці попереднього року для оператив­ного керівництва; для статистичного дослідження порівнюють піврічні і що­річні дані між собою).

Наприклад, на базі даних про кількість зареєстрованих злочинів в Україні (Див. табл. 4 розділу V) побудуємо таблицю розрахунку відносних величин (табл. 7). Базисний спосіб можна застосувати по відношенню до якого завгодно попереднього рівня. Нами застосовано по відношенню до 1991 р. Значення кількості зареєстрованих злочинів кожного року порівню­ється з даними 1991 р. Цей рік нами вибрано довільно, але ми бачимо наскільки змінилися дані порівняно до тих, що наведені в таблиці 4, коли ми приймали за базу порівняння 1980 рік, тому що він був першим у ряду наведених даних.

Таблиця 7.

Динаміка злочинності в Україні

Обчислені показники характеризують, що рівень злочинності за останні роки змінювався по-різному. Так, наприклад, в 1995 р. він збільшився і від­носна величина динаміки склала 112,3 %. Істотне зниження рівня злочинно­сті відбулося і в останні роки: відносна величина динаміки, яка одержана ланцюговим способом, у 1997 р. склала 95,5 % (589208 : 617262), у 1998 р. – 97,8 % (575982 : 589208), а у 1999 р. – 97,0 % (558716 : 575982). Але в 2000 р. відбулося незначне, але зростання рівня злочинності порівняно до рівня 1999 р. на 1,6 %. В 2001 р. продовжувалося зниження рівня злочинно­сті, він склав 90,6 % (514600 : 567800); в 2002 р. – 87,6 % (450661 : 514600).

Наведений приклад наочно свідчить, що перший показник відносної ве­личини динаміки, який обчислено ланцюговим і базисним способом однакові за величиною. Звідси і витікає правило, якщо помножити відносні величини динаміки, які обчислено ланцюговим способом, то ми обов`язково одержимо відносну величину динаміки, яка обчислено за цей період базисним спосо­бом. І, навпаки, якщо поділити відносну величину динаміки, яку ми обчис­лили базисним способом, на попередню величину, яка також обчислена ба­зисним способом, то одержимо відносну величину динаміки, яка обчислена ланцюговим способом. Це співвідношення витікає з математичного правила побудови цих показників. Застосовується це співвідношення при перевірці правильності обчислення показників.

Відносні величини динаміки широко застосовуються в різних галузях статистики, слід лише обов`язково перевірити, чи можна порівнювати дані. Це може бути пов`язано з тим, що змінився адміністративно-територіальний поділ країни, або законодавство країни, або методологія обчислення і розра­хунку показників, або дата обліку тощо. За наявності таких змін, які виклю­чають можливість порівнювати показники, відносну величину динаміки застосовувати не можна.

Тому введення нового Кримінального кодексу України у дію з 1 верес­ня 2001 р. призвела до того, що усі виявлені злочини обліковуються як за статтями старого Кримінального (1960 року), так і за статтями нового кодек­су. Інакше злочинність порівнювати у динаміці по видах злочинів не можна, тому що суттєво змінилася Особлива частина кримінального кодексу.

Відносну величину виконання плану одержуємо шляхом множення фактичного виконання плану на 100 % і діленням на планове завдання У загальному вигляді формула цього показника буде мати такий вид:

Фактичне виконання плану х 100 %

Планове завдання

Наприклад, за штатним розкладом по плану на підприємстві повинні були працювати 400 чоловік, фактично працювало 396 чоловік. Відносна величина виконання плану склала 98,8 % (396 : 400).

Як правило, зараз відносна величина виконання плану в правовій ста­тистиці застосовується для обчислення виконання плану по чисельності пер­соналу. При застосуванні її у інших галузях статистики, обов`язково треба перевірити повну відповідність фактичних показників з плановим завданням. Невідповідність може бути обумовлена зміною одиниць виміру (карбованці, купони, гривня і т.п.), а також видів продукції, виробленої на підприємстві.

Існує точка зору, що в ринковій економіці значення відносних величин, які характеризують виконання плану не істотне. Але без планової стратегії і планування заходів в різних сферах життя не може існувати і діяти ніяка країна світу. Зрозуміло, що плани навіть складаються при розслідуванні злочинів, при розгляді кримінальних, цивільних та адміністративних справ. Тому що план роботи – це одне з головних напрямків управлінської діяльно­сті в правозастосовчих органах. Використання відносної величини виконання плану дає нам змогу систематично аналізувати хід його виконання, без чого неможливо успішна діяльність.

Відносна величина структури характеризує внутрішній склад явища. Її обчислюють як відношення частини до цілого. У загальному вигляді вона характеризує питому вагу частки у цілому.

Формулу відносної величини структури можна записати у такому виді:

частина сукупності х 100 %

уся сукупність

Відносні величини структури найчастіше обчислюють і використову­ють у відсотках, іноді в коефіцієнтах. Якщо при обчисленні відносної величини структури наведено перелік усіх складових частин сукупності, то відносні величини структури в сумі повинні скласти 100 % або одиницю.

Якщо навести дані за декілька періодів, то можна виявити зміни у структурі явища. Можна аналізувати структуру явища і в різних країнах. Як­що, наприклад, аналізувати структуру кримінальних злочинів в різних країнах, то в цьому випадку кримінальне законодавство не повинно відрізня­тися. Тому, як правило, ніколи не порівнюють структуру правових явищ в територіальному розрізі, тобто в різних країнах світу.

Але можна порівнювати структуру зареєстрованих злочинів в окремих територіальних одиницях країни, тому що розходження в них свідчить про рівень криміногенності окремих територій та різницю між ними.

Відносна величина структури застосовуються частіше, ніж інші відно­сні величини, тому що вона дає змогу зрозуміти склад різних правових явищ. Можна обчислити відносну величину структури за всіма видами класифіка­цій, які застосовуються в правовій статистиці. Так, в кримінально-правовій статистиці застосовуються відносні величини структури злочинності за кри­мінально-правовими, соціально-демографічними та кримінологічними озна­ками. Відносні величини структури дають відповідь на запитання, які види кримінальних злочинів, цивільних справ та адміністративних правопору­шень реєструються найчастіше в тій чи іншій області країни, яка структура осіб, які вчинили злочини, обвинувачених і засуджених за різними ознаками – віком, статтю, родом діяльності тощо.

Відносна величина структури найчастіше зображується за допомогою секторних і стовпчикових діаграм (рис. 8, 9 розділу VІ).

Наведемо приклад обчислення відносних величин структури злочин­ності в Україні за кримінально-правовими ознаками (див. таблицю 8).

Таблиця 8.

Кількість зареєстрованих злочинів в Україні в 2002 р.

У останньому стовпчику табл. 8 наведені відносні величини структури, шляхом обчислення відношення показників кожного виду злочинів до загаль­ної кількості (наприклад, кількість злочинів проти власності 267724 поділено на загальну кількість видів злочинів на 450661 і помножено на 100 – резуль­тат 59,4 %). Усі показники обчислені з однаковим значенням, до десятої час­тини цілого. Тому, щоб підкреслити реальне існування видів злочину за роз­ділами ХІV та ХV в таблиці наведено 0,0 (відповідно до правил округлення).

До відносної величини структури відноситься й відсоток розкритих злочинів. Цей показник обчислюється, як відношення кількості розкритих злочинів до усіх зареєстрованих. Відповідно до чинної інструкції до числа нерозкритих відносяться усі ті злочини, які зупинені відповідно до пп. 1 і 3 ст. 206 КПК України (у зв`язку з тим, що місцезнаходження особи невідоме, а також коли не встановлено особу, яка вчинила злочин), і ті кримінальні справи, щодо яких з моменту їх порушення пройшло більше двох місяців, але не представлено ніяких інших документів первинного обліку, крім форми №1. Порівнювати у динаміці показник розкриття злочинів можна лише з 1996 р., коли почав діяти такий порядок обчислення цього показника. Якщо в дослідницьких цілях необхідно здійснити порівняння за більш тривалий про­міжок часу, то спершу слід звернутися до вивчення питання про те, коли і як змінювався порядок обчислення даного показника, а тільки потім його обчислювати.

У радянські часи офіційне розкриття злочинів досягало 95-98 %. Це було очевидною фальсифікацією. В даний час воно коливається близько 60 % (по окремих регіонах до 80 % і більше), що викликає не менше сумнівів. У США при їх професійній, мобільній і технічно оснащеній поліції, відсоток розкриття тільки восьми видів серйозних злочинів не перевищувала за останні 30 років 21-22%, а крадіжок – удвічі нижче. В Англії цей показник коливається в межах 32-40 %, у Німеччині – 45-46%, у Японії – близько 60 %.

Співвідношення частки розкритих насильницьких і майнових (корис­ливих) діянь у різних країнах складає приблизно 4-3:1. Це пов'язано, з одного боку, з більш відповідальним відношенням поліції всіх країн до розсліду­вання тяжких насильницьких злочинів, а з іншого боку – з більшими трудно­щами розкриття майнових злочинів, як правило, вчинених таємно, без свідків і слідів. Але буває й навпаки: розкриття злочинів проти життя в Ізраїлі не перевищує 28 % .

Поняття відсотку розкриття істотно і неодноразово за радянські часи змінювалося. До 1988 року нерозкритим вважався злочин, кримінальна спра­ва по якому припинена за невстановленням особи, що підлягає притягненню в якості обвинувачуваного, а відсоток нерозкритих діянь обчислювався до за­гальної кількості розслідуваних злочинів. З 1988 року до числа нерозкритих стали відносити злочини, справи про яких припинено за нерозшуком особи, а відсоток нерозкритих діянь розраховувався стосовно числа розслідуваних злочинів, вчинених в умовах неочевидності, коли в момент порушення кри­мінальної справи було невідома особа, що його вчинила. Відсоток розкриття, природно, різко упав, з чим не могли погодитися органи внутрішніх справ.

Більш об'єктивним показником розкриття є відношення розкритих злочинів до числа зареєстрованих діянь у тому самому році, оскільки саме рік вважається закінченим звітним періодом. І це є світовою практикою. Розкриті справи минулих років можна враховувати окремо.

Отже, у 1996 р. в Україні було розкрито 62,3 % злочинів (384554 : 617262), в 1997 р. – 68,3 % (402429 : 589208), в 1998 р. – 70,5 % (406067 : 575982 ), в 1999 р. – 73,4 % (410097 : 558716), в 2000 р. – 74,0 % (420065 : 567655), в 2001 р. – 77,3 % (389346 : 503676), в 2002 р. – 83,3 % (375401 : 450661).

Відносна величина координації характеризує співвідношення окре­мих частин сукупності. Для того щоб її обчислити, слід одну із частин сукуп­ності прийняти за базу порівняння, а усі інші співвіднести до цієї частини. Застосування відносної величини координації дає змогу встановити і про­контролювати додержання необхідних пропорцій між окремими частинами сукупності.

У загальному виді формулу обчислення відносної величини координа­ції можна записати у такому вигляді:

частина сукупності

інша частина сукупності

Прикладами відносної величини координації можуть бути показники, які характеризують співвідношення сільського і міського населення, скільки припадає мешканців міста на 100 мешканців села або навпаки; скільки припадає жінок на 100 чоловіків або навпаки; скільки припадає інженерно-технічного персоналу на 100 робітників.

У правовій статистиці ці показники найчастіше застосовуються з ме­тою перевірки відповідності співвідношення складових частин сукупності ре­альності. Їх можна використовувати і для обчислення тієї кількості окремих видів злочинів, які можуть мати різний рівень латентності, їх можна зареєст­рувати більше або менше, наприклад, хуліганство або порушення правил до­рожнього руху. При проведенні різних видів перевірок реєстрації злочинів застосовують відносну величину координації у вигляді сталого співвідно­шення кількості окремих видів злочинів до кількості умисних вбивств. Аналогічно використовуються відносні величини координації й в інших галузях правової статистики.

За даними табл. 8, обчислимо відносну величину координації. Співвід­ношення кількості злочинів проти власності до злочинів проти життя та здо­ров`я особи склало 12,3 (267724 : 21709). Цей показник характеризує що 12,3 рази частіше вчиняються злочини проти власності ніж злочини проти життя та здоров`я особи.

Відносна величина інтенсивності характеризує ступінь поширення, розвитку того чи іншого явища у певному середовищі. Вона завжди обчислюється як співвідношення двох різнойменних абсолютних величин, котрі якимось чином пов`язані між собою, але ні в якому разі не можуть бути ні складовими частинами цілого, ні їх додатками.

Відносна величина інтенсивності характеризує, як часто зустрічається досліджуване явище у певному середовищі, у чисельнику дробу ми маємо ве­личину явища, а в знаменнику – розмір середовища, в якому існує це явище.

Відносні величини цього виду можуть мати найменування на відміну від інших видів відносних величин. Прикладом відносних величин інтенсив­ності є показник щільності населення (скільки припадає населення на один квадратний кілометр території), коефіцієнти народжуваності, смертності, кількість лікарів на 10 тис. населення, кількість лікарняних ліжок на 10 тис. населення, кількість вчителів на певну кількість населення.

При обчисленні відносної величини інтенсивності велике значення має вибір бази порівняння, тому що за неї слід приймати лише ті сукупності, в яких можуть існувати і розвиватися досліджувані явища. Так, порівнювати і обчислювати коефіцієнт письменності населення можна лише по відношен­ню до населення, яке має вік більше семи років, хоча зрозуміло, що якась частина населення навчилась писати і читати ще до того, як почала вчитися в школі.

Відносна величина інтенсивності широко застосовується і в правовій статистиці. Деякі вчені вважають, що тільки в кримінально-правовій стати­стиці можна обчислити приблизно 250 різних коефіцієнтів інтенсивності. Найчастіше застосовуються два види показників: коефіцієнт злочинної активності та коефіцієнт злочинної інтенсивності.

Коефіцієнт злочинної активності характеризує, як часто зустріча­ються серед населення даного регіону особи, які вчинили злочин. Їх порівнювати можна лише по відношенню до населення старше 14 років, яке може нести кримінальну відповідальність відповідно до чинного законо­давства України. Цей показник обчислюється за формулою:

Його можна обчислювати по відношенню до всього населення або до якоїсь його частини. Найбільш розумно обчислювати його по відношенню до населення старше 14 років, хоча існують й інші точки зору. Деякі вчені вважають, що слід брати до уваги лише населення старше 16 років, віку кримінальної відповідальності в повному обсязі; на думку інших, слід врахо­вувати усе населення даної території.

Цей показник в останні роки використовується лише при проведенні аналітичних розрахунків, тому що показник розкриття злочинів не дуже високий. При цьому ми вважаємо, що одержуємо фактичні дані не про всіх осіб, які вчинили злочини, а лише про тих, які були встановлені в процесі розслідування. Тому значно частіше застосовуються інші показники для характеристики і порівняння окремих територій.

Коефіцієнт злочинної інтенсивності характеризує, як часто вчиняють­ся злочини на тій чи іншій території. Обчислюється він як відношення кількості зареєстрованих злочинів до усього населення і помножується одержаний показник на 10 тисяч населення (фактичні дані по регіонам України наведено в табл. 5 і на рис. 7 та 14 ці дані представлено у вигляді графіку). Цей показник можна обчислити за формулою:

Коефіцієнт злочинної інтенсивності також можна обчислювати по від­ношенню до певної чисельності населення: або до усього населення, або до населення у віці старше 16 років, або до населення старше 14 років. Най­більш зрозумілим є показник, який ми навели раніше, як співвідношення до усього населення, тому що потерпілою від злочинів може бути особа в будь-якому віці.

Значна кількість коефіцієнтів може бути обчислена і для спеціальних суб`єктів злочину (неповнолітніх, раніш судимих, службових осіб, військово­службовців і т. ін.).

Даний показник є основним показником, який характеризує криміно­генність територій. Він дає змогу порівняти регіони у цьому відношенні і зробити висновок – де найбільш небезпечна криміногенність території. Так, наприклад, зі слів Міністра внутрішніх справ України Ю.Смирнова за 11 мі­сяців 2001 р. коефіцієнт злочинності становить 94,2 на 10 тис. населення і це нижче, ніж у наших сусідів – у Польщі, Росії, Румунії, Білорусії. В останні роки Управління оперативної інформації МВС України обчислює коефіцієнт злочинності щомісячно, що дає змогу аналізувати криміногенність різних територій України своєчасно, а не так, як було раніш, коли його обчислювали лише по результатах за весь рік в цілому. В цілому в 2002 р. він склав 82,5 злочинів на 10 тисяч населення.

У цивільно-правовій статистиці застосовуються показники поширення цивільних спорів на 10 тис. населення. Якщо ми обчислюємо поширення окремих видів цивільних справ, то завжди беремо різні категорії населення. Аналогічно обчислюються і відносні величини інтенсивності в адміністра­тивно-правовій статистиці.

Відносна величина порівняння характеризує співвідношення одной­менних показників, які відносяться до різних територій, але обов`язково до одного періоду або на якусь одну дату. Цей показник можна застосовувати для обчислення характеристики зміни явищ в просторі, для порівняння різ­них територіальних одиниць в певний проміжок часу. Він характеризує на скільки відсотків або коефіцієнтів одна величина більше ніж інша. У загаль­ному вигляді її обчислення можна представити у вигляді такої формули:

дані одного регіону

дані іншого регіону

Специфічним є те, що при обчисленні цього виду відносної величини ми можемо порівнювати між собою не тільки абсолютні, але й відносні та середні величини.

Найчастіше цей вид відносної величини застосовується у правовій ста­тистиці для характеристики “географії” злочинності. За даними таблиці 5 розділу V в 2002 р. коефіцієнт злочинності у середньому по Україні склав 82,5 злочинів на 10 тис. населення, в цьому ж році у Тернопільській області він склав 45,8, а у Дніпропетровській – 137,6. Можна за цими даними прове­сти порівняння по відношенню до середньої по Україні, щоб одержати відпо­відь на запитання, наскільки рівень злочинності більший або менший в тому чи іншому регіоні порівняно до середнього рівня не словами, а за допомогою числових показників. В цьому разі ми середній рівень приймаємо за базу по­рівняння. У Дніпропетровській області показник у 2002 р. склав 1,668 або 166,8 % (137,6 : 82,5 ), у Тернопільській області – 0,555 або 55,5 % (45,8 : 82,5).

Можна обчислити відносну величину порівняння, яка характеризува­тиме, наскільки відрізняються показники злочинності в окремих областях. Наприклад, у Дніпропетровській області по відношенню до Тернопільської області. Так, в 2002 р. ця величина дорівнювала 3,004 або 300,4 % (137,6 : 45,8), або можна, навпаки, порівняти Тернопільську область з Дніпропет­ровською – 0,333 або 33,3 % (45,8 : 137,6). (Зрозуміло, що області обрано до­вільно з метою характеристики техніки обчислення цього показника, хоча в 2002 році в Дніпропетровській області було зареєстровано найбільший коефі­цієнт злочинності, а в Тернопільській – найменший. Цим прикладом ми оха­рактеризували розкидання цього показника у межах України, що найменший показник складає лише третину від максимального значення цього показника в Україні у 2002 році).

Відносні величини порівняння можуть бути графічно зображені за до­помогою різних видів діаграм. Найчастіше застосовують кругові та квадратні діаграми, тому що вони дозволяють наочно побачити співвідношення величин.

Необхідною умовою правильного застосування абсолютних і віднос­них величин є їх комплексне використання. Їх слід обов`язково застосовува­ти разом, тому що іноді без урахування зміни одночасно абсолютних і відно­сних величин не можна зробити висновок про реальні тенденції явища. Тіль­ки тоді, коли вони вивчаються сумісно, ми дійсно зможемо одержати харак­теристику явища з різних сторін залежно від мети дослідження.

Значну увагу слід приділяти й вибору бази порівняння, тому що залежно від того, який рівень буде взято за базу порівняння, можна одержати зовсім різні результати з одного й того ж масиву первинних даних.

Перш ніж розпочинати обчислення відносних величин обов`язково слід перевірити сумісність порівнювальних величин. У правовій статистиці треба перевірити чи не відбувалися зміни законодавства за час, який ми бажаємо вивчати, чи не змінювалась активність практичної діяльності правоохорон­них органів щодо застосуванню методів боротьби з цими видами правопору­шень, чи не провадилися територіальні зміни, чи не змінювалися одиниці виміру, а також методика обчислення показників. Якщо мали місце такі зміни, що можуть обумовити несумісність порівнювальних величин, то за­стосування відносної величини динаміки провадиться лише після перетво­рення рядів динаміки (див. розділ Х). Деякі інші види відносних величин в цьому разі обчислити зовсім неможливо.

 

< Попередня   Наступна >