116

---

§ 2. Правила побудови індивідуальних індексів

Показник, співвідношення рівнів якого характеризує індекс, назива­ється індексованим показником (індексованою величиною). При обчислен­ні індексів відрізняють звітний та базисний періоди. Звітний період – це той, рівні якого порівнюються, а базисний – це період, з рівнем якого про­вадиться порівняння. Відповідно до цього усі показники мають назву або звітних, або базисних. Якщо показники порівнюються по відношенню до планового завдання, то базою порівняння в цьому разі буде планове завдання.

Індивідуальний індекс дає змогу з'ясувати, як відрізняється рівень звітного періоду по відношенню до рівня базисного, тобто, на скільки відсотків або в скільки разів звітний рівень більше чи менше базисного рівня. Якщо величина обчисленого індексу більше 1 або 100 %, то це характеризує, що рівень явища в звітному періоді зростав, а якщо індекс менше 1 або 100 %, то це свідчить, що рівень явища в звітному періоді зменшився порівняно до базисного періоду.

Як раніше підкреслювалось, індивідуальний індекс – це відносна величина. Індивідуальний індекс динаміки – це співвідношення рівня звітного періоду індексованої величини до рівня базисного (попереднього) періоду, темп зростання явища. Індивідуальний територіальний індекс - це співвідношення показників одного і того ж підприємства або району до рівня відповідного показника іншого району або підприємства, який взято у вигляді, бази порівняння.

Індивідуальні індекси прийнято позначати, як вже відмічалося літерою “і”. Якщо, наприклад, ціну одиниці продукція позначити літерою "Р", то індивідуальний індекс ціни виражається формулою:

де 1 – звітний рівень показника; 0 – базисний рівень показника.

<

p style="text-align: justify;">Аналогічно можна обчислити і індивідуальний індекс будь-якого виду злочинів. Якщо позначити індексовану величину літерою З (злочин), то відповідно індивідуальний індекс одного виду злочинів прийме вигляд:

Наприклад, в одному районі міста (позначимо його район “А”) в попе­редньому (базисний рівень) році було зареєстровано 50 хуліганства, а в цьо­му році – 45; в іншому районі міста (позначимо його район “Б”) в поперед­ньому році – 60, а в цьому році – 72. (Чисельність населення в цих районах міста майже однакова: в районі “А” прописано 195 тисяч населення, в районі “Б” – 177). Індивідуальний індекс динаміки хуліганства в районі “А” склав 0,90, або 90 % (45 : 50), в районі “Б” - 120 % (72 : 60 = 1,2). Індиві­дуальний територіальний індекс (будемо порівнювати рівень району “Б” відповідно до рівня району “А”, тобто район “А” буде виступати базою по­рівняння) в попередньому році склав 120 % (60 :50 = 1,2), в цьому році – 160 % (72 : 45 = 1,6). Можна було взяти рівень району “Б”; в цьому разі одержаний результат був би зовсім іншим, він характеризував би наскільки менше зареєстровано хуліганств в районі “А” відповідно до району “Б”.

Наведені формули і приклад обчислення індивідуального індексу на­очно свідчать, що правила побудови та обчислення їх повністю співпадають із технікою обчислення відносних величин. В нашому прикладі в межах кожного району було спочатку обчислено показник, техніка обчислення якого нічим не відрізняється від техніки обчислення відносної величини ди­наміки. У процесі подальшого порівняння показників різних районів, одер­жано показник, який нічим не відрізняється від відносної величини порів­няння.

Індивідуальні індекси можуть обчислюватися або в коефіцієнтах, або у відсотках.

 

< Попередня   Наступна >