63

---

Розділ XІ. ІНДЕКСИ

§ 1. Поняття індексного методу

Слово індекс (іndex) означає “показник” і застосовується в різних галу­зях науки. Індексом у статистиці називається відносний показник, який ха­рактеризує зміну рівня якогось суспільного явища з часом або його співвід­ношення у просторі, а також порівняно з плановим завданням.

У статистичній практиці, особливо в економічній статистиці, індекс най­більш вживаний узагальнюючий показник. З допомогою індексів характери­зується розвиток національної економіки в цілому і окремих її галузей, аналізуються наслідки виробничо-господарської діяльності підприємств, до­сліджується роль окремих факторів у формуванні важливіших економічних показників, виявляються резерви (особливо приховані) виробництва. Індекси використовуються також для міжнародних співставлень економічних показників, визначення рівня життя населення і т.п.

Юристам також досить часто приходиться мати справу з індексним ме­тодом при аналізі правових явищ. Наприклад, при розслідуванні господарсь­ких, службових злочинів, аналізі висновків бухгалтерської, товарознавчої експертиз, для орієнтації у цілому ряді складних економічних питань.

Широка амплітуда застосування індексного методу при проведенні кри­мінологічних досліджень. За його допомогою можна прослідкувати динаміку зміни тяжкості окремих видів злочинів і ступеню суспільної небезпеки зло­чинності у цілому і по окремих видах злочинів. Це дає змогу ефективніше ви­рішувати питання у сфері попередження злочинності та інших правопору­шень.

Цими обставинами і обумовлюється необхідність знання індексного методу для аналізу соціально-правових явищ.

Як відомо, більшість суспільних явищ, які вивчаються статистикою, складаються із багатьох о

кремих складових елементів. У практиці статис­тичної роботи до індексів відносяться показники, які не тільки характеризу­ють співвідношення цих явиш у цілому й їх окремих складових частин.

В нашій країні в теорії індексів склалося два напрямки: узагальнююче, або синтетичне та аналітичне, які і обумовлюють можливість інтерпретації індексів .За допомогою використання індексів можна вирішити такі основні завдання: 1) характеристику загальної зміни складного економічного показ­ника (наприклад, затрат на виготовлення або придбання продукції) або фор­муючих його окремих показників (факторів); 2) виділення у зміні складного показника впливу одного із факторів шляхом виключення впливу інших фак­торів (наприклад, зростання виторгу від реалізації під впливом зростання цін без урахування зміни виробництва продукції і натуральному виразі).

Способи побудови індексів залежать від змісту показників, що вивча­ються, методології їх розрахунку, наявних вихідних даних і цілей дослід­ження.

По ступеню охоплення елементів сукупності прийнято розрізняти дві ка­тегорії індексів: індивідуальні та загальні. Індекс, який характеризує співвід­ношення величин окремого явища, називається індивідуальним, він позна­чається літерою "і" та супроводжується показником індексованої величини (тієї величини, зміна якої вивчається). Індекс, котрий характеризує співвід­ношення рівнів усього явища в цілому або його частин, що складаються з кількох окремих елементів, які безпосередньо не піддаються підсумовуван­ню, – загальним. Позначають загальні індекси літерою “І” і також обов`яз­ково супроводжується показником індексованої величини, тому що лише в цьому випадку ми можемо визначити назву загального індексу. Загальні індекси відносяться, на нашу думку, до узагальнюючих показників.

Отже, індивідуальні індекси – це відносні величини планового завдання, виконання плану, динаміки (темпи зростання) і порівняння. Решта видів від­носних величин до індексів не належить. Індивідуальні індекси обчислю­ються подібно тому, як обчислюються та чи інша відносна величина.

Окремі елементи, з яких складається те чи інше суспільне явище, мо­жуть бути однорідними і неоднорідними. Однорідні елементи можна під­сумовувати. Особливості індексного методу, які дають змогу відрізняти його від методу обчислення відносних величин, проявляються при розра­хунку індексів для складного явища, одиниці якого не піддаються безпосе­редньому підсумовуванню, тому що вони можуть мати різні споживчі вла­стивості (наприклад, 1 тонна пшениці та 1 тонна сталі), або різні одиниці вимірювання (наприклад, кількість виробленої продукції тваринництва: мо­лока, м'яса та ін. в натуральних одиницях виміру).

Безпосередня несумісність окремих частин складного явища зовсім не означає, що їх не можна взагалі зробити сумірними. У цьому разі, якщо ок­ремі частини у відношенні, яке розглядається, якісно однорідні, то для них завжди можна і треба знайти загальну міру, тобто спільномірник. Інакше кажучи, для обчислення загальних індексів виникає потреба в застосуванні спеціальних засобів, які складають специфіку індексного методу.

Залежно від змісту та характеру індексованої величини розрізняють індекси кількісних показників (наприклад, індекс фізичного обсягу про­дукції) і індекси якісних показників (наприклад, індекс цін, собівартості)

Залежно від вибору бази порівняння, яка визначається ціллю дослід­ження, існує два можливих способів їх розрахунку: ланцюговий та базис­ний. Ланцюгові індекси одержуємо шляхом порівняння поточних рівнів з попереднім, в цьому випадку база порівняння безперервно змінюється. Базисні індекси обраховуються по відношенню до якогось, як правило, першого рівня, прийнятого за базу порівняння.

Залежно від методології обчислення показників розрізняють агрегатні індекси і середні з індивідуальних індексів, які в свою чергу, поділяються на середні арифметичні та середні гармонічні індекси. Термін агрегатний індекс витікає з латинського слова “агрегат” (aggregatus) – підсумовувати, компонувати, комбінувати.

Агрегатні індекси якісних показників поділяються на індекси перемінного та індекси фіксованого (постійного) складу.

Інколи використовують і інший розподіл індексів, наприклад, індекси поділяють на індивідуальні, групові, агрегатні (сукупні).

В загальній теорії статистики, більшості галузевих статистиках, зокрема в соціально-демографічній індексний метод застосовується дуже широко. Перехід на міжнародну систему статистики, який зараз відбувається в Україні, вимагає значного вдосконалення індексного методу, особливо для вимірювання динаміки розвитку всього господарства країни, а також для обчислення індексів цін та фізичного обсягу продукції.

У правовій статистиці найчастіше використовуються індивідуальні індекси. Якщо необхідно обчислити динаміку однорідних показни­ків, то можна використовувати індивідуальний індекс, який дасть змогу з'ясувати, як змінилось те чи інше явище за той чи інший час або в просторі.

У правовій статистиці, як правило, загальні індекси практично не ви­користовуються. Це обумовлено в першу чергу тим, що дуже важко знайти спільномірник для того чи іншого правового явища. Наприклад, необхідно обчислити середню зміну кількості зареєстрованих злочинів з урахуванням їх тяжкості, якщо відомо, що кількість деяких з них зменшилась, а інших, навпаки, зросла. Інакше кажучи, нам необхідно обчислити загальний індекс злочинності. Для цього спочатку треба прийняти рішення, як можна під­сумовувати такі різні злочини, як наприклад, хуліганство, і обман покупців, зґвалтування і крадіжка індивідуального майна громадян, вбивство та інші види злочинів. Цим обумовлено те, що у правовій статистиці індексний метод в повному обсязі не застосовується. Індивідуальні індекси обчислю­ються і використовуються дуже широко, а загальні індекси – тільки в наукових цілях, тому що їх застосування значно розширює можливості  аналізу явищ у різних їх проявах, особливо для аналізу того, під впливом яких факторів змінилось те чи інше явище.

 

< Попередня   Наступна >