44

---

Глава 6

Соціальна структура суспільства

§ 1. Соціальна група як елемент соціальної структури

Соціальна структура є засобом організації та зв’язку окре­мих елементів соціальної системи в єдине ціле. Характер структурування соціальної системи відзначається як власти­востями її елементів, так і основним системоутворюючим фактором, який впорядковує елементи. Вихідним для розу­міння соціальної структури суспільства є поняття соціальної групи, спільності.

Соціальні групи — це відносно сталі спільності людей, що історично склалися і різняться роллю та місцем у системі со­ціальних зв’язків певного історичного суспільства.

Слід відрізняти соціальні групи від випадкових несталих об’єднань людей, наприклад, пасажирів транспорту, які їдуть в одному вагоні чи автобусі, або тих, хто перебуває у певний момент на одній вулиці чи в одному місці. Ці угру­повання визначаються як агрегація — деяка кількість людей, що зібралися у певному фізичному просторі і не здійсню­ють свідомих взаємодій. Соціальні групи згуртовуються на основі об’єктивних обставин, а належність до групи пов’яза­на з об’єктивним становищем людей у системі соціальних зв’язків, виконанням певних соціальних ролей, тобто для то­го, щоб сукупність людей визнавалася групою, потрібні вза­ємодія між її членами та наявність сподівань, що їх поділяє кожний член групи відносно інших її членів. Соціальна гру­па характеризується також наявністю загальних соціально вагомих ознак.

Соціальні групи поділяються за ознакою належності до них індивіда та за характером взаємовідносин між їх членами.

За ознакою належності індивіда розрізняють інгрупу та аутгрупу. Кожний індивід виділяє деяку кількість груп, до яких він належить, та визначає їх як «мо

ї». Це може бути «моя сім’я», «моя професійна група», «мій клас» та ін.

Такі групи є інгрупами, до яких індивід відчуває свою на­лежність і в яких він ідентифікується з іншими членами, тобто розуміє членів інгрупи як «ми». Інші групи, до яких індивід не належить, є для нього аутгрупами, тобто «не ми», «інші».

В сучасному суспільстві індивід належить водночас до ба­гатьох груп, тому велика кількість інгрупових та аутгрупових зв’язків може перехрещуватися. Наприклад, студент інститу­ту прокуратури може розглядати студента слідчо-криміна­лістичного факультету як індивіда, який належить до аутгрупи, але вони можуть бути членами однієї волейбольної ко­манди, де вони входять до інгрупи.

Поняття інгрупи та аутгрупи важливі тому, що самовіднесення кожної особистості до них істотно впливає на поведін­ку індивідів у групі.

Крім інгрупи та аутгрупи, виділяють також референ­тну групу, що означає реальну або умовно-соціальну спільноту, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном і на норми, думки, цінності та оцінки якої він орієнтуєть­ся у своїй поведінці та самооцінці. Іноді інгрупа та рефе­рентна група збігаються. Розрізняють нормативну та по­рівняльну референтні функції групи. Перша виявляється у тому, що група є джерелом норм поведінки, соціальних настанов та ціннісних орієнтацій індивіда. Так, емігрант намагається якнайшвидше засвоїти норми та настанови корінних жителів тієї країни, до якої він приїхав, щоб не відрізнятися від оточуючих.

Порівняльна функція виявляється у тому, що референ­тна група виступає як еталон, завдяки якому індивід може оцінювати себе та інших. Людина вибирає окремі референ­тні групи, належність або неналежність до яких для неї особливо бажана, та формує Я-образ, основуючись на оцін­ках цієї групи.

За характером взаємовідносин між членами групи розріз­няють первинні та вторинні групи. У первинній групі кож­ний член бачить інших членів групи як особистостей та інди­відуальностей. Таке бачення досягається завдяки соціальним контактам, що створюють інтимний, особистий та загальний характер внутрішніх групових взаємодій, до яких включають­ся численні елементи особистого досвіду. Члени таких груп, як друзі, сім’я прагнуть зробити соціальні взаємовідносини неформальними та пом’якшеними.

У вторинних групах соціальні контакти є безособовими і мають утилітарний, однобічний характер. Усі контакти є функціональними відповідно до соціальних ролей.

Аналіз соціальної структури суспільства потребує, щоб одиниця, що вивчається як елементарна частинка суспіль­ства, зосереджувала б у собі всі види соціальних зв’язків. Та­кою одиницею аналізу є мала соціальна група, суспільні від­носини якої виступають у формі безпосередніх особистих контактів. Студентська група, де всі один одного знають та спілкуються у процесі навчання, а іноді і поза межами його, — це мала група. З іншого боку, всі студенти вузу, що не мають постійного особистого спілкування, становлять велику соціальну групу. Мала група може бути як первинною, так і вторинною, відповідно до того, який тип взаємовідносин іс­нує між її членами. Велика ж група може бути лише вторин­ною. Вивчення малих груп має велике значення, тому що в них можна простежити зародження соціальних процесів, механізми згуртованості, виникнення лідерства, ролевих вза­ємовідносин.

У суспільстві завжди існує велика кількість соціальних груп, що об’єктивно різняться своїм станом у системі соціаль­них зв’язків.

Найважливішими соціальними спільнотами є: націо­нально-етнічні утворення, що виникають на основі спіль­ності історико-географічного походження та культури; де­мографічні, які пов’язані з соціально-біологічною приро­дою людини; з розвитком суспільства з’являються спільно­ти, що пов’язані з диференціацією діяльності людини, зі специфікою соціально-економічного стану, розвитком поселенських утворень.

Отже розглянемо такі соціальні підструктури суспільства: національно-етнічну, соціально-демографічну, поселенську, соціально-класову (стратифікаційну) та професійно-кваліфі­каційну.

 

< Попередня   Наступна >