119

---

§ 4. Соціально-професійна структура суспільства

Професійні ознаки стали одним з основних критеріїв со­ціальної диференціації не лише тому, що представники окре­мих професійних груп мають схожу за своїм змістом соціаль­но-трудову поведінку та займають близькі, часто збіжні соціально-статусні позиції, чим, власне, й пояснюється те, чому вони перебувають у цій групі, а й тому, що в сучасному світі представники професійних груп як особистості значною мі­рою формуються під впливом свого безпосереднього оточен­ня. Тобто їх соціалізація відбувається на основі професії та пов’язаної з нею діяльності.

Ключовим для розуміння суті професійної структури в її соціологічному розумінні, тобто як «зрізу» соціальної структури, є чітке визначення професії як соціологічного тер­міна на відміну від техніко-економічних визначень. У загаль­ному вигляді професія — це ознака соціальної ролі, яка ви­значається загальною системою розподілу праці в суспільстві. Оскільки спеціалізація індивідів є їх функцією, професія стає важливим чинником, що визначає престиж особи, її класо­вий стан, стиль життя тощо. Можна дати й більш розгорнуте визначення професії. Професія — це спеціалізована діяль­ність особи, яка має ринкову вартість і може виконувати фун­кцію життєвого забезпечення, виконується як функція в сис­темі суспільного поділу праці і зумовлює особливості укладу, стилю життя.

Розкриваючи сутність зв’язку професії і суспільного роз­поділу праці слід розмежувати два аспекти цієї проблеми: а) професійний розподіл людей і б) професійний поділ пра­ці з точки зору її матеріального змісту. Якщо в другому ви­падку йдеться про структуру техніко-економічного типу, тоб­то про технологічний поділ праці, то професійний розподіл людей стає суспільною формою стосовно технологічного по­ділу праці.

Особливість професійної структури

полягає в тому, що во­на є своєрідною проекцією соціальної структури на процеси праці, оскільки вона визначає характер зв’язків між людьми під час цих процесів. Сама соціально-професійна структура має вигляд ієрархічної системи, що утворена прорангованими соціальними позиціями працівників, між якими форму­ються певні системи соціальних зв’язків. Ці зв’язки фіксують єдність типу соціальної діяльності та професійні відмінності як форму соціальних відмінностей. На цій основі формують­ся якісно різні системи моральних та культурних цінностей професійної діяльності. Саме професія, в її економічних та соціальних вимірах диктує особі міру відповідальності за ви­конання трудових обов’язків, стає основою формування сти­лю життя. Дослідження показують, що для формування про­фесійної моралі та стилю життя велике значення має статус професії, тобто її суспільна оцінка.

З цим пов’язані такі соціологічні проблеми дослідження професійних структур, як привабливість професій, професійні орієнтації молоді тощо. В цілому комплекс суб’єктивних ознак професії ( статус, мораль, стиль життя, професійні цінності та норми) виникає як відображення об’єктивних вимог до пра­цівника, що пред’являються до нього умовами здійснення спе­ціалізованої професійної діяльності. Ці проблеми досліджує спеціальна соціологічна теорія — соціологія професій.

В соціології використовуються різні підходи до класифіка­ції професій і побудови їх ієрархії у межах соціально-профе­сійних структур. Наприклад, американські дослідники такі класифікації будують на основі «індексу соціально-економіч­ної оцінки», який об’єднує такі ознаки: дохід, рівень освіти, престиж професії. У той же час для цілей статистичних до­сліджень використовуються інші критерії класифікації: ха­рактер праці, рівень вимог до працівника ( освіта, інтерес, здібності), умови праці, співвідношення розумової та фізич­ної праці, фізичні навантаження тощо.

Визначення професії та критеріїв класифікації професій показують, що професія у її соціально-економічному розумін­ні є водночас характеристикою і працівника, і його робочого місця, і процесу праці. В першому значенні професія вказує на специфічні знання та навички людини, які є необхідними для виконання певних функцій, у другому характеризує пере­лік трудових функцій, що властиві робочому місцю, в третьо­му розкриває умови праці, структуру та послідовність техно­логічних процесів. Разом з тим професія, як соціологічна категорія, перш за все фіксує соціальні ролі, які виконує людина, та типові соціальні ознаки соціальних груп, що формуються на основі єдності їх соціально-професійних ролей.

У зв’язку з цим соціологія досліджує проблему соціального відтворення соціально-професійної структури суспільства, яке є умовою його існування та розвитку. Основу відтворення про­фесійних структур становить система професійної підготовки, що є одним з основних елементів системи освіти, хоч набути професії можна і без навчання у професійних навчальних за­кладах (наприклад, учнівство на виробництві, самоосвіта). Але будь-яка професія в сучасних умовах передбачає наявність за­гальноосвітньої підготовки, що свідчить про залежність про­фесійного відтворення від стану та можливостей системи осві­ти в цілому. Хоч система освіти має забезпечувати кадрами ре­ально існуючу професійну структуру, суспільство зацікавлене у «випереджаючому розвиткові» працівника щодо конкретних вимог його професійної діяльності. Система освіти становить основу механізму зв’язку соціально-професійної структури з іншими суспільними інститутами, іншими «зрізами» соціаль­ної структури. Ця взаємодія досліджується в соціології як «со­ціально-структурна функція системи освіти», оскільки через набуття певної професії значною мірою забезпечується розпо­діл вихідців з різних соціальних груп за рівнями соціальної ди­ференціації. Водночас сучасна професійна структура має певні особливості, що мають неоднозначний вплив на загальний рі­вень соціального розшарування в суспільстві. По-перше, зрос­тає частка «наскрізних» професій, тобто професій, що мають якісно різні форми у різних галузях людської діяльності. Так, юрист у великій фінансовій корпорації та юрист у благодійній організації, залишаючись представниками однієї професійної групи, займають різні соціальні позиції. По-друге, посилю­ються процеси професійної мобільності; зміна професії досить часто стає умовою «виживання» в ситуації різних технологіч­них та соціальних змін. По-третє, зближується зміст трудових функцій у багатьох професіях під впливом їх комп’ютеризації та нових форм організації і поділу праці. По-четверте, ослаб­люється соціально-диференційований вплив професійних від­мінностей в умовах загального піднесення життєвого рівня або існування інших джерел прибутку.

Ці та інші процеси в економічному та соціальному житті сучасного суспільства формують нові риси соціально-профе­сійної структури.

 

< Попередня   Наступна >