44

---

Глава 7

Соціологія сім’ї

§ 1. Сім’я як об’єкт соціологічного аналізу

Сім’я є об’єктом дослідження багатьох наук: демографії, соціальної психології, педагогіки, економіки, етнографії, істо­рії, права, соціології тощо. Кожна з них вивчає специфічні сторони розвитку та функціонування сім’ї під власним кутом зору і відповідно до свого предмета і методу. В демографії, наприклад, особливо розвинутий напрям дослідження на­роджуваності, репродуктивних настанов; у соціальній психо­логії — дослідження сімейних конфліктів і динаміки розвит­ку сімейних груп; у педагогіці — вивчення виховної функції сім’ї. Для економіки одним з основних завдань є аналіз бю­джету сім’ї, сімейного споживання. Етнографію цікавлять по­бут і культурні особливості сімей у різних етнічних групах і спільнотах; історія досліджує виникнення сім’ї та форми її іс­нування у різні періоди історії людства. Правові науки, зокре­ма сімейне право, з’ясовують юридичні аспекти укладання шлюбу, порядок і підстави визнання шлюбу недійсним, пра­ва та обов’язки подружжя, батьків і дітей, юридичні аспекти майнового стану сім’ї.

Закономірності виникнення, функціонування і розвитку сім’ї як соціального феномена, який поєднує у собі риси соці­ального інституту і малої соціальної групи, вивчає галузь со­ціології — соціологія сім’ї.

Соціологія сім’ї як частина загальної соціології, як теорія «середнього рівня» розглядає особливу сферу життєдіяльно­сті та культури узгоджено діючої групи людей (сім’ї), які пов’язані сімейно-родинними відносинами, фокусуючи увагу на спільній життєдіяльності членів, тобто на сімейному спо­собі життя. Соціологія сім’ї має справу з груповим, а не з ін­дивідуальним суб’єктом життєдіяльності.

Підкреслюючи групову якість сімейної життєдіяльності, с

оціологія сім’ї розглядає індивіда як члена сім’ї, як скла­дову цілого, досліджує особистість насамперед крізь приз­му соціокультурних внутрішньосімейних ролей, сімейної належності особистості. В соціології сім’ї особистість по­стає конкретно як чоловік або дружина, батько або мати, син або дочка.

Індивідуальна своєрідність накладає відбиток на стиль ви­конання внутрішньосімейних ролей, який виявляється через конфігурації міжособистісних взаємозв’язків і взаємостосун­ків. Соціологія сім’ї вивчає сімейно-родинні форми спільного життя малої групи людей, сімейний спосіб життя порівняно з поодиноко-парубоцьким, вивчає в єдності і цілісності взає­мозв’язок батьківства — подружжя — спорідненості, тобто власне сім’ю.

Посередницька роль сім’ї в узгодженні інтересів особис­тості і суспільства (держави) є предметом власне соціологіч­ного дослідження сім’ї. Ступінь узгодженості — розузгодженості цих інтересів визначає різноманітні наслідки для осо­бистості, сім’ї і суспільства, що й фіксується у соціології сім’ї.

Отже, соціологія сім’ї вивчає:

типи соціальних стосунків, які характерні для сім’ї;

чинники, що визначають чисельність і структуру сімей­ної спільноти;

зв’язок сім’ї з іншими соціальними спільнотами і сфе­рами соціального життя;

суспільні функції сім’ї та її особливості як соціального інституту, як психологічної групи;

мотивацію шлюбів та розлучень, а також соціальні та психологічні фактори, що сприяють плануванню сімейного життя, виникненню та подоланню внутрішньосімейних кон­фліктів;

інтеграції та дезинтеграції сім’ї;

історичні типи і форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та перспективи їх розвитку.

Центральною рядоутворюючою категорією цієї галузі со­ціологічного знання є поняття сім’ї.

В літературі трапляються різні визначення сім’ї. І це правомірно, оскільки навряд чи можна знайти таке визначення, яке влаштовувало б всі науки і всі підходи до вив­чення шлюбно-сімейних відносин. Очевидно, будь-яке визначення сім’ї з точки зору будь-якої науки буде непов­ним. Отже, з точки зору соціології можна визначити, що сім’я — це соціальний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) і водночас мала соціальна група, що володіє історично означеною організацією, члени якої пов’язані шлюбними або родин­ними відносинами, спільністю побуту та взаємною мо­ральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зу­мовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення. Як основний соціологічний підхід до дослідження сім’ї виступають соціальний інститут і ма­ла група.

Сім’я аналізується як інститут тоді, коли важливо з’ясува­ти, наскільки спосіб життя сім’ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучас­ним суспільним потребам.

Розглядаючи сім’ю як соціальний інститут, вивчають:

суспільну свідомість у сфері шлюбно-сімейних відно­син, узагальнені характеристики сімейної поведінки окре­мих груп населення за різних економічних та культурних умов, вплив суспільних потреб на характер відносин та спо­сіб життя сім’ї;

причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім’ї за тих чи інших умов;

соціальний механізм зміни сімейних норм та цінностей;

ефективність реалізації інститутом сім’ї своїх основних функцій за різних ідеологічних, політичних, соціально-еконо­мічних та культурних умов;

співвідношення зразкових сімейних норм і цінностей та реальної поведінки членів сім’ї і т.ін.

Аналіз сім’ї як соціального інституту дає змогу виділити такі дуже важливі для вивчення питання:

яким чином трансформація, розвиток потреб суспіль­ства впливають на характер шлюбно-сімейних відносин і спо­сіб життя сім’ї;

які типи сімейної поведінки повинні вважатися дисфункціональними стосовно суспільних потреб;

чим різняться сімейні норми і цінності у різних культу­рах і за різних політичних, ідеологічних і соціально-економіч­них умов;

який соціальний механізм змін цих норм і в якому на­прямі вони змінюються;

яким чином відбувається соціальне регулювання сімей­ної поведінки і стосунків у сім’ї;

яке співвідношення норм, цінностей, приписуваних зразків поведінки та інших елементів суспільної ідеології у сфері шлюбно-сімейних відносин і реального виконання ро­лей, особливостей поведінки і стосунків подружжя.

Як малу соціальну групу сім’ю розглядають у тих випад­ках, коли дослідженню підлягають відносини між індивіда­ми, з яких складається сім’я.

У процесі аналізу сім’ї як малої групи доцільно виділити три основні типи характеристик:

Характеристики групи взагалі: цілі та завдання сімейної групи, склад і структура сім’ї, її соціально-демографічний склад, групова згуртованість, групова діяльність та характер групової взаємодії сімейної групи, структура влади, комуні­кацій у сім’ї і т.ін.

Характеристики зв’язків та відносин сімейної групи з ширшими суспільними системами в межах соціальної струк­тури суспільства. Тут насамперед слід виділити функції сім’ї стосовно суспільства.

Цілі, завдання та функції стосовно індивіда, групова ре­гуляція поведінки та взаємодій індивідів у сім’ї, груповий контроль, групові санкції, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, включення індивіда в сім’ю, його задоволеність пе­ребуванням у сім’ї та її функціональними вимогами і т. ін.

Кожний з цих підходів до вивчення сім’ї має свою специ­фіку. Парадигма соціального інституту орієнтована в основ­ному на зовнішні зв’язки сім’ї, водночас її внутрішні зв’язки досліджуються крізь призму понять, що характеризують ма­лу групу. Сьогодні є достатні передумови для визначення пи­тання про інтеграцію двох зазначених підходів у межах зоб­раження сім’ї як соціальної системи.

Понятійний апарат соціології сім’ї включає широке коло понять. Серед них важливо виділити категорії, які відображають основні сторони функціонування сім’ї: об’єктивні і суб’єктивні умови її існування, структура сім’ї, спосіб життя, етапи життєвого циклу та ін.

Виділяють кілька груп об’єктивних умов життя:

соціально-економічні умови, які характеризують матері­ально-технічну базу сучасного етапу розвитку суспільства, у тому числі рівень розвитку сфери обслуговування; рівень роз­витку дитячих дошкільних закладів; рівень житлового будів­ництва; обсяг та структуру товарообороту; рівень реальних доходів населення; рівень розвитку охорони здоров’я та ме­дичного обслуговування тощо;

суспільно-політичні умови, які визначають політику ор­ганів державної влади, діяльність профспілок та інших гро­мадських організацій щодо сім’ї;

соціально-культурні та ідеологічні умови, які характери­зують: а) систему чинних у суспільстві правових, морально-етичних норм, цінностей та ідеалів, зразків діяльності та пове­дінки, що мають нормативний характер стосовно сім’ї, та способи зберігання й розподілу соціальної інформації, со­ціального знання, кількість та доступність закладів культури та культурних цінностей;

умови, що пов’язані з розподілом населення за демографічни­ми, етнічними, соціально-класовими, професійними, освітніми та соціально-груповими ознаками. У певному розумінні ця гру­па умов тотожна демографічним відносинам, які існують у суспільстві на сучасному етапі його розвитку;

екологічні умови, які характеризують природно-геогра­фічні (також кліматичні) особливості середовища; ступінь урбанізованості та санітарно-гігієнічні умови життєдіяльності; популяційне насичення середовища.

До суб’єктивних умов життєдіяльності можна віднести соціально-психологічні умови, які характеризують загальний стан свідомості людей, їх ставлення до світу і свого безпосе­реднього оточення: соціальні настанови, інтереси та ціннісні орієнтації у сфері шлюбно-сімейних відносин.

Під структурою сім’ї розуміють усю сукупність відносин між її членами, включаючи, крім відносин спорідненості, си­стему духовних, моральних відносин, у тому числі відносини влади, авторитету і т. ін.

Спосіб життя сім’ї — це сукупність тих видів життєдіяль­ності, які здійснюються спільно всіма або деякими з членів.

Напрями думок сім’ї (сімейна ідеологія) — сукупність цінностей, норм, настанов у сфері сімейного життя.

Успішність шлюбно-сімейних відносин. При аналізі сі­мейної діяльності та відносин є потреба в інтегральній харак­теристиці, яка відображає якість такої діяльності і відносин. По-перше, її запровадження дає змогу порівнювати якості шлюбно-сімейних відносин різних макро- та мікроумов у різ­них регіонах, а також у різні моменти часу; по-друге, вона виступає як нормативна модель управління шлюбно-сімей­ними відносинами.

Етапи життєвого циклу сім’ї — категорія, яка характери­зує динаміку змін, що виникають у сім’ї від її формування до розпаду.

 

< Попередня   Наступна >