144

---

§ 4. Проблеми формування бази даних для соціальних технологій

Для підготовки якісної соціальної технології потрібна якіс­на інформація про стан нового соціального явища чи проце­су. Незважаючи на формування відкритості нашого суспільс­тва, продовжує поглиблюватися суперечність між великим обсягом і малою цінністю інформації, що надходить до уп­равлінських структур. Інформація, якою часто володіють суб’єкти соціального управління, не дає змоги на її основі бу­дувати ефективне управління, проводити на необхідному рів­ні діагностику соціальних результатів, визначати основні на­прями їх використання, а також прогнозувати результати реалізації конкретних соціальних резервів певної соціальної групи, спільноти, колективу, інституту.

В чому ж основні причини такого становища?

По-перше, суб’єкти управління з різних причин іноді не­достатньо уявляють собі як свої інформаційні потреби, так і способи їх задоволення. Досі часто неусвідомленими, «від­критими» залишаються питання: а) яка інформація потріб­на? б) яку інформацію треба збирати, передавати, накопичу­вати? в) якими методами переробляти отриману інформа­цію? г) яке програмне забезпечення необхідне? Відповіді на них мають дати для кожного типу вирішуваних завдань у со­ціальному управлінні інформаційні технології.

По-друге, суб’єкти управління продовжують експлуатува­ти традиційні канали надходження інформації, не враховую­чи як вимоги науки, так і зміни економічного, політичного і соціального стану суспільства; відсутній як правило, загаль­ний інформаційно-соціологічний банк даних, доступ до яко­го мали б усі суб’єкти управління.

По-третє, не відповідає сьогоднішнім вимогам рівень ін­формаційної, управлінської культури керівників. Тому і не розробляється часто цілісна концепція інформатизації суб’єктів упра

вління, на базі якої мають створюватися нові і вдосконалюватися існуючі інформаційні технології.

Існують певні напрями вдосконалення інформаційних тех­нологій.

Удосконалення аналізу соціальної інформації в цілому. Особливо потребують уваги такі її різновиди, як економічна, моральна, криміногенна й екологічна. За умов, коли не сфор­мувалися ні ринкові відносини, ні правова база, на основі якої вони увійшли б в цивілізоване русло, недооцінка необхіднос­ті глибокого аналізу інформації може призвести до неперед­бачених наслідків як у розвитку певного соціального явища чи процесу, так і суспільства в цілому. Важливо вміти не тіль­ки сформулювати проблему взагалі, а й роздробити, розклас­ти її на складові (окремі явища і процеси), бачити проблеми в динаміці, місце кожної проблеми в загальній низці проб­лем суспільства. Таким має бути сьогодні рівень соціальної ді­агностики.

Усвідомлення інформаційних потреб повною мірою може бути досягнуто тільки на шляху моделювання об’єкта управління й системного підходу до аналізу процесів, які в ньому відбуваються. Моделювання дасть змогу прогнозувати процеси в об’єкті.

Необхідне комплексне вирішення питань спеціального навчання кадрів, які розробляють або реалізують інформа­цію щодо соціальних технологій.

Якщо інформатизація суспільства неминуче охоплює не тільки соціальне виробництво, а й соціальні відносини, куль­туру, інтелектуальну діяльність, можна з твердою категорич­ністю заявити про необхідність розробки соціальних техно­логій таким чином, щоб аспекти інформатизації діяльності людей, окремих колективів, суспільства були б одним з ос­новних, адже саме вони визначатимуть характер і зміст праці, побуту та інших сторін життя людей.

Інформатизація суспільства, становлення й розвиток ін­форматики відкривають принципово нові можливості перед розробниками соціальних технологій. Вона дає їм можли­вість отримувати й обробляти значно повніші обсяги, різно­манітні за думкою і змістом дані, які несуть інформацію про стан, тенденції та динаміку розвитку різних процесів, що від­буваються в різноманітних соціальних явищах. Якість проек­ту соціальної технології та його реалізація визначається тим, наскільки повно і всебічно охоплено всі сфери й аспекти жит­тєдіяльності людей і тим, наскільки глибоко опрацьований кожен з них. Як зазначалося, проблема підготовки кадрів, які здатні на високому теоретичному і практичному рівнях вирі­шувати питання проектування і реалізації соціальних техно­логій з використанням сучасних засобів інформатики, є кон­че актуальною.

Існує спеціальна технологія формування бази соціологіч­них даних. У загальному розумінні термін «база даних» мож­на застосувати до будь-якої сукупності зв’язаної інформації, об’єднаної за певною ознакою. Як база даних розглядається тільки набір даних, організованих певним чином. Серед них найефективнішими, впорядкованими і облегшеними для ко­ристування є бази даних на програмованих електронно-обчислювальних машинах (ЕОМ). Для взаємодії користувача з базами даних використовують системи управління базами даних (СУБД). Сучасні СУБД забезпечують: а) набір засобів для обгрунтування таблиць і відносин між пов’язаними таб­лицями; б) розвинутий користувальний інтерфейс, який до­зволяє вводити і модифікувати інформацію, виконувати по­шук і видавати інформацію в текстовому і графічному вигля­ді; в) засоби програмування високого рівня, за допомогою яких можна створювати власні додатки. Сьогодні у світі існує понад 50 типів СУБД для ЕОМ.

Більшість баз даних, незалежно від того, реалізовані вони на комп’ютері чи ні, для збереження даних використовують таблиці. Кожна таблиця складається з рядків і стовпців, які в комп’ютерних базах даних називаються записами й полями відповідно. Всі записи складаються з однакових полів. Дані для одного поля у всіх записах мають однаковий тип, але різ­ні поля можуть мати різний тип даних.

Основні типи даних полів такі: а) рядок — містить будь-яку інформацію у вигляді тексту; б) число — містить інфор­мацію у вигляді числа як цілого, так і десяткового; в) дата — містить інформацію у форматі дати, наприклад ДД (ММ) РР, де ДД — день, ММ — місяць, РР — рік.

Останнім часом поширилися реляційні бази соціологіч­них даних. У них інформація зберігається в одній або кількох таблицях, що зручно для розташування соціологічної інфор­мації (наприклад, у рядках розміщуються об’єкти досліджен­ня — респонденти, у стовпцях — їх відповіді на поставлені в анкетах питання). Зв’язок між таблицями здійснюється через значення одного або кількох полів, які збігаються. Кожний рядок таблиці у реляційних базах даних унікальний. Щоб за­безпечити унікальність рядків, використовують ключі, які містять одне або кілька полів таблиці. Ключі зберігаються в упорядкованому вигляді, що забезпечує прямий доступ до записів під час пошуку. Кожний запис у таблиці ідентифікує один об’єкт групи. Відношення між об’єктами визначає відношення між таблицями. Основними видами відношень є: 1) «один — до — одного»; 2) «один — до — багатьох»; 3) «ба­гато — до — одного»; 4) «багато — до — багатьох».

Розглянемо ці відношення докладніше.

відношення «один — до — одного». Цей вид означає, що кожний запис в одній таблиці відповідає тільки одному запису в другій таблиці. Такий зв’язок підтримується за до­помогою полів кожної таблиці, які збігаються;

відношення «один — до — багатьох». У даному разі кожному записові в одній таблиці відповідає кілька записів із другої. Зв’язок між таблицями встановлюється також за до­помогою полів таблиць, які збігаються;

відношення «багато — до — одного». Воно аналогічне розглянутому «один — до — багатьох». Цей тип залежить від точки зору;

відношення «багато — до — багатьох». Виникає між таблицями у тих випадках, коли один запис з першої табли­ці може бути пов’язаний більше ніж з одним записом із другої або коли один запис із другої таблиці може бути пов’яза­ний більше ніж з одним записом з першої таблиці.

При проектуванні реляційної бази даних необхідно вирі­шити питання про найефективніші структури даних. При цьому мають на меті: 1) забезпечити доступ до даних у табли­ці; 2) виключити непотрібний повтор даних, який може ста­ти причиною помилок при введенні і нераціональному вико­ристанні; 3) забезпечити цілісність даних таким чином, щоб при змінах одних об’єктів автоматично відбувалися відповід­ні зміни пов’язаних з ними об’єктів.

Процес зменшення надмірності інформації в базі даних називається нормалізацією. Теорія нормалізації баз даних оперує з п’ятьома нормальними формами таблиць. Ці фор­ми існують для зменшення надмірності інформації від пер­шої до п’ятої форми. Тому кожна наступна нормальна фор­ма повинна задовольняти потреби попередньої форми і дея­кі додаткові умови. При практичному проектуванні баз даних четверта і п’ята форми, за правилом, не використовуються.

 

< Попередня   Наступна >