158

---

§ 3. Становлення громадської думки. Критерії та показники її зрілості

Для того, щоб громадська думка стала «особливим станом реальної свідомості мас», вона повинна пройти певний шлях, який характеризується такими етапами:

процес виникнення;

формування громадської думки;

функціонування громадської думки.

Процес виникнення думки — оцінка людьми предмета їх уваги, визначення стосовно нього особистої думки. Ознаки цього стану: інтерес людей до об’єкта думки, звертання їх до джерела інформації про нього, вироблення індивідуальних суджень.

Громадська думка завжди і перш за все пов’язана з оцінкою людьми того чи іншого явища, процесу. Саме соціальна оцін­ка — це вираження одного з видів ставлення суб’єкта до об’єкта, ставлення, яке полягає в тому, що суб’єкт визначає відповід­ність об’єкта тим критеріям, які він висуває. Соціальні оцінки можуть мати різний ступінь раціональності. Найраціональнішою є та соціальна оцінка, в якій зафіксовано чітко усвідомле­не ставлення людини до конкретного факту, події і т. ін.

Формування громадської думки — взаємодія індивідуаль­них, групових, колективних суджень, утворення на їх основі громадської думки, тобто думки, що внутрішньо єдина і впли­ває на практичну діяльність людей і соціальних інститутів.

У процесі формування громадська думка переходить з од­ного свого стану в інший за допомогою комплексу механіз­мів. Вони являють собою сукупність елементів та їх відносин, що забезпечують перетворення індивідуальних думок з при­воду актуальних проблем дійсності на думку великих соціаль­них груп, а також перехід громадської думки зі сфери свідо­мості у сферу практичної діяльності людей. Внутрішні меха­нізми пов’язані з об’єктивними процесами формування гро­мадської думки, а зовнішні — з фак

тами впливу на свідомість людей з боку органів управління. Один з основних внутріш­ніх механізмів — ідентифікація з інтересами соціальної групи і суспільства в цілому.

Основні механізми формування громадської думки:

ядро (еталонна або референтна група) громадської думки;

поле (умовна сфера поширення);

соціальна спільнота (клас, верства, група);

загальний інтерес, комунікація (наявний процес спіл­кування збоку ядра);

нормативно-оцінне судження (сама громадська думка).

Механізм формування громадської думки має як мораль­ну, так і соціально-психологічну характеристики, що станов­лять вузлові ланки в його структурі. Соціально-психологічна характеристика має підставу не тільки у формі спілкування, обміну думок. Це тип регульованих відносин, тобто комуніка­ції. В ньому завжди наявний головний елемент продукуван­ня, регулювання й контролю, тобто так зване ядро громад­ської думки.

Стану функціонування громадської думки притаманна певна стійкість. Стабілізатором виступає високий інтерес людей до об’єкта думки, глибока інформованість і знання про нього, а також їх переконання у правоті своєї думки. Основні ознаки: громадська думка орієнтує, регулює, приписує певні соціальні дії (поведінку), які пов’язані з об’єктом цієї думки, і ті, що проявляються у різних сферах громадського життя.

На цьому етапі вимірюється соціальна зрілість, рівень по­ширеності, інтенсивності думки. Соціальна зрілість визнача­ється тим, наскільки глибоко громадська думка виражає інте­реси спільнот, тенденції прогресивного розвитку суспільства. Критерієм, який дає змогу зібрати показники, що здатні су­дити про характер і значущість думки, є глибина і повнота реалізації функцій громадської думки.

Отже, показниками соціальної зрілості є:

соціальна спрямованість — думки можуть бути передо­вими і відсталими, консервативними і новаторськими і т. ін.;

компетентність;

інтенсивність — відображає рівень заінтересованості, переконаності, стійкості своєї позиції;

стабільність;

поширеність;

результативність.

< Попередня   Наступна >