45

---

Глава 13

Соціологія права

§ 1. Соціологічний підхід до аналізу права

Трансформація суспільних відносин у країні потребує вдосконалення правового регулювання. У зв’язку з цим зрос­тає роль досліджень, які дають змогу охопити право в цілому, побачити його як частину соціального цілісного. Досягненню цих цілей і служить, зокрема, соціологія права — напрям досліджень, який останнім часом досить широко поширився.

Соціологія права є однією зі спеціальних соціологічних теорій1. Вона покликана досліджувати феномен права з пози­ції соціології.

Об’єктивною підставою для виділення цієї особливої галузі соціології служить те, що право — це важливий не тільки політичний та юридичний, а й соціальний інститут, якому належить найважливіша роль у соціальному контролі та усьому соціальному регулюванні.

Правові явища і процеси не можна глибоко і всебічно вив­чити поза їх зв’язком з суспільством як соціальною системою, тобто поза соціальними зв’язками.

Соціологія права являє собою певним чином структуровану систему соціальних знань про право як особливий соціаль­но-юридичний феномен у його генезисі, а також у дії, тобто як соціально детерміноване і соціально діюче (соціально спрямоване) явище, процес.

Під правом у його соціологічному вираженні розуміється форма здійснення соціальних інтересів за принципом фор­мальної рівності.

Соціальні інтереси реалізуються у правовій формі у тому і тільки в тому разі, коли свобода в реалізації інтересу одного суб’єкта припускає рівну міру свободи для інтересу іншого суб’єкта (тобто немає привілею для одного інтересу за раху­нок ущемлення іншого).

Соціол

огію права можна визначити як науку про загальні та специфічні соціальні властивості, закономірності і механіз­ми взаємодії суспільства, як соціальної системи, і права, як його підсистеми, як засобу соціального регулювання.

У соціології права можна виділити принаймні три рівні аналізу суспільних явищ, а саме:

співвідношення індивідуума, особистості з їх безпосе­реднім соціальним середовищем, коли цінності, настанови та інші характеристики особистості зіставляються з соціальними нормами, цінностями, що втілені в окремі конкретні соціаль­ні інститути, зокрема у систему правових норм суспільства;

співвідношення зазначених правових норм (системи права) з іншими, ширшими за обсягом соціальними катего­ріями — суспільною правосвідомістю, мораллю і т. ін.;

нарешті, з метою аналізу всієї сукупності співвідношен­ня панівних у даному суспільстві політичних, правових, мо­рально-етичних та інших норм і цінностей з провідними со­ціально-економічними характеристиками суспільства, його соціальною структурою.

За своєю сутністю зв’язок між явищами і процесами має характер взаємодії, коли ці явища і процеси склада­ються у певні системи, взаємно впливаючи й зумовлюючи один одного.

Виділивши й описавши конкретні риси такої взаємодії, встановивши її структуру, ми зможемо проникнути углиб конкретного явища, заглянути далі «явної очевидності» конкретних фактів, виявляючи їх внутрішній зв’язок і взаємоза­лежність, проаналізувати характер, тип цього зв’язку.

Відомо, що як об’єкт дослідження, специфічний для соці­ології, обираються соціальні дії. До них належать як групові дії (тобто дії суспільних груп, верств, класів тощо), так і інди­відуальні (дії окремих осіб, що мають суспільне значення).

Це положення важливе і для соціології права. Так, якщо для правової науки у власному розумінні цього слова головну роль відіграє вивчення відповідної галузі права, яка втілена у систему законодавства, то для соціології права головне поля­гає у вивченні закономірностей у діяльності осіб: а) які прий­мають закони; б) які застосовують закони, а також в) у діяль­ності всіх тих осіб, на поведінку яких впливають норми права.

Поведінка зазначених осіб визначається ( як і взагалі пове­дінка індивідів у суспільстві) на двох рівнях — матеріальному (відносини у сфері виробництва, економіки) і на похідному від нього ідеальному рівні (правила і норми, цілі, форми і способи діяльності, які приписані).

Для соціологічних досліджень права істотно те, що соці­альна дія, тобто діяльність, яка відбувається у суспільстві, яв­ляє собою взаємодію.

Соціологія права виходить з примату суспільних відносин над правовідносинами та юридичною нормою. Характер су­спільних відносин визначає і систему правових норм, і сту­пінь їх порушення (додержання), і «форму» реагування су­спільства на правопорушення.

На відміну від юридичного підходу (правові норми — су­дова практика), соціологічний прагне розкрити більш гли­бинні зв’язки, які відображають суть правових явищ: суспіль­ні відносини — право — функціонування правових норм у сус­пільстві — їх соціальна ефективність.

Право — відносно самостійне суспільне явище, і в цій якості воно — предмет юридичної науки. Право — сторона суспільства, і в цій якості воно — предмет соціології права.

Оскільки право породжено суспільством, то всі юридичні явища тією чи іншою мірою є соціальними. Протилежне твердження було б невірним: не всякий соціальний феномен є правовим. Існує неправове соціальне, зокрема, те, що нази­вається звичаями. Коли, обідаючи у ресторані, людина починає з супу, закінчує десертом, а потім вимагає рахунок — це приклад феномена звичаїв, а не феномена права (коли люди­на пов’язана договором)2.

Соціологія права досліджує взаємодію юридичних і неюридичних чинників, взаємозв’язок правових і неправових явищ. Таким чином, правові явища (правові чинники) станов­лять інтерес для соціології права ( на відміну від традиційної юриспруденції) не самі по собі, а у їх зв’язках з неюридичними чинниками, а неюридичні чинники значущі для соціоло­гії права (на відміну від загальної соціології) лише у зв’язках, впливах, взаємодії з правовими явищами.

Соціальні чинники, що взаємодіють з правовими явища­ми, а також механізм і закономірності такої взаємодії і ста­новлять основні напрями вивчення соціології права.

Такий підхід орієнтує конкретні дослідження на пошуки нових неюридичних чинників, що впливають на право або зазнають його впливу, на з’ясування нових механізмів і на­прямів взаємозв’язку юридичних і неюридичних чинників, виявлення нових тенденцій і в остаточному підсумку законо­мірностей у відповідній сфері суспільного життя.

Соціологічний підхід до дослідження права передбачає вив­чення юридичних явищ у трьох основних напрямах. Це соці­альна обумовленість права, його інститутів і норм, закономір­ності впливу на право всієї системи матеріальних і духовних чинників; соціальний механізм дії права в суспільстві, законо­мірності впливу права та правозастосовної діяльності на різні сторони соціального життя; соціальна ефективність дії права, його інститутів і норм у регулюванні суспільних відносин.

 

1 Питання про природу соціології права та її місце у системі суспільствознавчого знання не має однозначної відповіді. Розібратися у дискусії з цього питання допо­може література: Варчук В. В. Социология права — отрасль социологии // Социс. — 1996. — № 10; Зимин А. И. Философия и социология права (к вопросу об исто­ках русского социально-правового сознания и методологии социального позна­ния) // Социс. — 2000. — № 5; Керимов Д. А. Социология и правоведение // Госу­дарство и право. — 1999. — № 8; Лапаева В. В. Социология права: в поисках новой парадигм? // Государство и право. — 1992. — № 7; Ее же. Социология права в сис­теме обществоведения // Государство и право. — 2000. — № 4; Ее же. Социология права как юридическая дисциплина // Социс. — 1999. — № 7; Тадевосян Э. В. К вопросу о социологии права // Социс. — 1997. — № 11; Его же. Социология пра­ва и ее место в системе наук о праве // Государство и право. — 1998. — № 1.

2 Карбонъе Ж. Юридическая социология. - М, 1986. - С. 30-31.

 

 

< Попередня   Наступна >