§ 2. Соціальна обумовленість розвитку права

Під соціальною обумовленістю права розуміють відповід­ність, адекватність права суспільним відносинам, що регулю­ються, його здатність відображати об’єктивні потреби су­спільного життя.

Цей напрям дослідження охоплює вивчення тих особли­востей соціально-економічних умов життя, що потребують юридичного врегулювання суспільних відносин у криміналь­но-, цивільно-, адміністративно-правових та інших формах. Тут набувають свого матеріального обгрунтування всі юри­дичні інститути та норми. Іншими словами, в ході досліджен­ня, яке проводиться в цьому напрямі, виявляються потреби суспільства в певному виді правового регулювання і поясню­ється вибір юридичних засобів їх задоволення.

Отже, предмет досліджень, що спрямовані на вивчення со­ціальної обумовленості права, становлять соціальні чинники неправового характеру, які тією чи іншою мірою впливають на формування і розвиток права.

Властивість соціальної обумовленості права виражається в тому, що право повинно бути, насамперед, динамічною сис­темою, яка чуйно реагує на зміни в соціальній дійсності.

Вона покликана точно відображати вимоги об’єктивних за­конів суспільного розвитку, бо така відповідність забезпечує найсприятливіші умови для діяння законів у житті. Нарешті, право має відображати не всякі, а саме ті потреби й інтереси суспільства, соціальних колективів, особистості, які назріли.

У механізмі соціальної обумовленості права виділяють три стадії:

виникнення потреби в юридичному регулюванні відпо­відних відносин;

відбиття у правовій, моральній, політичній свідомості потреб та інтересів, формування громадської думки;

діяльність держави в особі її компетентних органів з прийняття правових нор