4.2. Критерії соціальної ефективності права

Філософська і соціологічна думка під ефективністю розуміє "міру цільової можливості". Виходячи з цього, проблему оцінки соціальної ефективності права слід вирішувати, починаючи з цілі як основоположного ключового поняття ефективності.

Атрибутивною ознакою соціальної ефективності права, як уже зазначалось, є рівень реалізації прав людини і впливу цього рівня на стан соціальних відносин, в які вона включена. Із цього випливає, що реалізація прав людини як суб'єкта соціальних відносин можна вважати абсолютною оціночною метою права. Всі інші різновидності мети є похідними від неї або сходинками до її досягнення. Саме подібна мета надає соціального змісту будь - якому поняттю, що пов’язане з соціальною ефективністю права та його оцінкою. Таке цілеполягання, а також здатність визначати рівень досягнення цієї мети і лежать в основі оціночної природи соціальної ефективності права.

Категорія цілі є методологічною передумовою розмежування таких понять, як соціальна ефективність і безпосередній ефект, які на практиці, особливо, коли мова йде про дієвість конкретних законодавчих актів і правових заходів, нерідко змішуються. В повсякденному сприйнятті соціальна ефективність дуже часто вважається в тій або іншій мірі досягнутою, якщо є позитивний безпосередній ефект. Але безпосередній позитивний ефект не завжди означає кінцеву соціальну ефективність, тобто ефективність, співвіднесену з кінцевою метою функціонування правової системи. Більш того, між цими поняттями можливе протиріччя. Справа тут в тому, що оцінка ефекту частіше всього базується на таких критеріях, які встановлені самою правовою системою і тому завжди з соціальної точки зору дещо обмежені, оскільки намагаються оцінити плинну діяльність одного інституту (правової системи), а не вплив його на стан соціальних відносин у всьом

Проблемою, з вирішення якої починається науковий підхід до аналізу і оцінки соціальної ефективності права, є проблема критеріїв ефективності. Під критеріями соціальної ефективності права розуміються такі ознаки правових дій, спираючись на які можна зробити оцінку і винести судження про стан та зміни тих соціальних відносин, що знаходилися під впливом цих дій. Безпосереднім джерелом саме таких оціночних критеріїв соціальної ефективності є ті форми, через які виявляє себе соціальна ефективність права як соціальний феномен. До них слід віднести:

практичні наслідки окремої правової дії або системи дій, тобто їх корисність з точки зору реалізації прав і свобод особистостей безпосередньо або через їх об'єднання;

вплив на правову соціалізацію тих членів суспільства або соціальних прошарків, на яких розраховані дані правові дії (особливо - на ціннісні мотиви поведінки людей в процесі правової комунікації, соціальні мотиви примусової необхідності правового спілкування), а також вплив на характер і ступінь розповсюдження не визначених, але діючих правових мотивів;

рівень соціальної органічності правових принципів або правових дій з точки зору реалізації прав і свобод людини;

економічність, тобто здатність забезпечити соціальну ефективність оптимально необхідними людськими, матеріальними, фінансовими ресурсами;

соціальна доцільність, під якою розуміється здатність правового припису або правової дії забезпечити соціальну злагоду, сприяти зменшенню соціальної напруги, відкрити можливості подальшого розвитку соціальних відносин.