113

---

4. 3. Показники соціальної ефективності права

Після визначення критеріїв, за якими має здійснюватися підхід до соціальної ефективності права, наступним кроком оціночного підходу до соціальної ефективності права постає питання про показники ефективності. Під показниками соціальної ефективності права розуміються такі взаємозв'язки між соціальними явищами і процесами, які виступають як інструмент оцінки того стану конкретніх соціальних відносин, який сформувався під впливом певних правових дій.

Перш, ніж переходити до обгрунтування і характеристики показників соціальної ефективності права, слід стосовно них мати на увазі дві обставини.

Перша із них пов'язана з тим, що показник соціальної ефективності права - це засіб розкриття стану цієї ефективності стосовно якогось її критерію. Саме критерій надає зміст показникові. Без такої орієнтації система показників буде нагадувати механічний млин, якому все одно що перемелювати - чи то зерно, чи каміння.

Обставина друга полягає ось у чому. Показників, які б зразу шляхом простої їх підстановки у якусь формулу оцінили соціальну ефективність якоїсь конкретної правової дії, таких показників не існує. Не існує хоча б тому, що соціальна ефективність є поняттям комплексним і що сама ця комплексність накладається на безмежне різноманіття конкретних обставин, які супроводжують кожну правову дію і завжди мають для її оцінки істотне значення. Все це означає, що необхідно мати такі оцінюючі показники, які, по - перше, дають можливість шляхом врахування конкретних обставин наповнити їх відповідним змістом, а по - друге, сукупність яких здатна дати відповідь щодо саме соціальної, а не якоїсь іншої ефективності правових дій. А складність поняття соціальна ефективність права веде до складності системи її показників. Це, в свою чергу, означає складність процеду

ри використання показників соціальної ефективності. Але іншого шляху просто не існує.

При практичному підході до показників соціальної ефективності права зразу виникає проблема, а що саме буде тим конкретним явищем, яким будуть оперувати ці показники. Зважаючи на багатоплановий і комплексний характер прояву соціальної ефективності права, найбільш доцільною формою показникових величин можуть бути соціальні наслідки функціонування права. Соціальні наслідки - це будь - які зміни соціального характеру, що відбуваються в суспільстві під впливом права. Підхід з позицій соціальних наслідків може вважатися для оцінки соціальної ефективності права найбільш доцільним. По - перше, соціальний результат (наслідок) - це явище об'єктивне, і тому воно може бути основою дійсної оцінки і дійсного аналізу соціальної ефективності. По -друге, в соціальному результаті завжди мається можливість порівняння з дійсністю, з її тенденціями і можливостями, тобто це поняття не тільке аналітичне, а й оціночне. Нарешті, по - третє, соціальні результати, як відображення стану соціальних відносин і їх змін під впливом права, можуть мати безліч конкретних форм такого відображення. А це значить, що сукупність таких результатів (наслідків) спроможна відобразити всю складність проявів соціальної ефективності за певних конкретних обставин. Таким чином, об'єктивний, одночасно багатоплановий і універсальний характер поняття "соціальні наслідки (результати)” робить його використання при оцінці соціальної ефективності права змістовним і доцільним.

Може здатися, що оперування поняттям " соціальний результат " то занадто загальний підхід. Але це не так. Визначені вище критерії соціальної ефективності права і докладна їх розшифровка стосовно конкретних ситуацій дають можливість відповідної багатогранної розшифровки самого поняття наслідків та їх змісту. Важливо і те, що наслідки, хоча і виявляються за певними критеріями, але постають щодо них як нейтральні, конкретні і багатогранні факти. Нарешті, соціальні наслідки, якщо вони розглядаються з точки зору соціальної ефективності права, завжди мають між собою чітку взаємозалежність, а значить і випливаючу з неї певну кількісну визначеність. З позицій сказаного реальна ефективність правових дій виступає як сукупність значущих соціальних наслідків, що виникли під впливом ціх дій і які рогзлянуті під кутом зору критеріїв соціальної ефективності права. Використання ж показників цієї ефективності спирається на наявність і врахування цих наслідків.

Юридична думка виробила досить всебічну і гнучку систему показників оцінки правової ефективності законодавчих приписів і правових дій. Вони, в дещо зміненому вигляді, можуть бути використані також при аналізі і судженнях про соціальну ефективність права (див.мал. 1). Розгляд цих показників слід починати з відрізнення соціальної ефективності безпосередньої і опосередкованої. Під цим кутом зору повинні розглядатися і соціальні наслідки. Безпосередня соціальна ефективність - це такі соціальні наслідки, що стосуються безпосередніх суб'єктів або об'єктів правових дій і досягнення яких ( наслідків ) передбачалось цими діями. Та цим справа не вичерпується. Наприклад, якщо мова йде про приватизацію, то її можна оцінювати з точки зору стану і темпів роздержавлення власності, ефективності цього роздержавлення, впливу приватизації на структуру економіки і соціальну структуру тощо. Але на ці ж самі зміни можна поглянути з іншої точки зору, з точки зору формування громадянського суспільства. Тоді соціальну ефективність цих змін необхідно розглядати під іншим кутом зору, а саме - який внесок вони зробили у досягненні цієї кінцевої соціальної мети. Під подібним кутом зору можуть розглядатися майже всі соціальні наслідки правових дій, бо майже завжди досягнення під впливом права будь - яких соціальних змін виступає як необхідна ланка досягнення більш далекої цілі. Виниклі під впливом права соціальні зміни, що виступають як складова частина досягнення більш далекосяжної соціальної межі - це і є опосередкована соціальна ефективність права. Проблема опосередкованої ефективності має надзвичайно велике значення в період великих соціальних зрушень або трансформацій. В деяких випадках вона може навіть конкурувати з безпосередньою соціальною ефективностю. Всі ці аспекти слід мати на увазі при аналізі соціальної ефективності права в тих суспільних умовах, що склалися в Україні.

Як безпосередня, так і опосередкована соціальна ефективність можуть бути оцінені за допомогою показників первинних і вторинних соціальних наслідків. Первинні (або цільові) соціальні наслідки - це ті соціальні наслідки, оцінка яких відбувається на підставі тих безпосередніх цілей, задля яких приймається і втілюється правовий акт або чиниться певна правова дія. Якщо продовжити мову про приватизацію, то первинним соціальним наслідком слід важати рівень роздержавлення власності, бо саме задля реалізації цієї конкретної цілі приймаються законодавчі акти, що стосуються приватизації, і здійснюються відповідні правові дії. Первинні соціальні наслідки у свою чергу поділяються на передбачені і непередбачені, зміст яких зрозумілий із самої їх назви. Передбачені і непередбачені первинні соціальні наслідки можуть поділятися на позитивні і негативні. Критерієм позитивності або негативності виступають схвалення і сприйняття соціальних змін особистостями або їх спільнотами. Інколи береться до уваги схвалення чи відторгнення соціальних змін владою, але це не зовсім коректно, бо суспільство і влада це не одне і те ж.

Внаслідок впливу права на якісь соціальні процеси або явища можуть виникнути такі наслідки, які суспільство ( або держава ) не схвалюють. В той же час вони змушені погодитися з цими наслідками, оскільки їх виникнення неминуче пов'язане з умовами досягнення основних соціальних цілей. Ці наслідки і відносяться до вторинних соціальних наслідків в системі соціальної ефективності права. Непередбачені негативні соціальні наслідки і вторинні наслідки виступають як загальні втрати ефективності. З урахуванням цього поняття кінцева безпосередня ефективність буде виступати як різниця між первинною ефективностю і загальними втратами ефективності. Якщо негативні наслідки передбачені, але суспільство не має наміру з ними погоджуватися і буде проти них боротися, то такі наслідки, на відміну від вторинних, виступають як первинні передбачені негативні наслідки.

Поряд з системою безпосередніх ( цільових ) і опосередкованих наслідків слід звернути увагу ще на один аспект ефективності функціонування правової системи. Мова йде про той додатковий вплив на суспільство і суспільні відносини, який починає самостійно здійснювати людина, яка під впливом права набула якихось нових соціальних або соціально - психологічних рис. Цей вплив можна назвати ефектом соціалізації. З цієї точки зору, наприклад, немає нічого небезпечнішого для соціальної ефективності права, ніж несправедливі рішення. І справа не лише в тому, що від них страждають конкретні люди, а правова система в таких випадках не реалізує свого соціального призначення. Головне, з точки зору соціальної ефективності права, полягає в тому, що особа, яка підпала під таке рішення, в процесі спілкування з іншими людьми своїм досвідом руйнівно впливає на правові цінності і соціальні настанови оточуючих і тим самим сприяє деформації всієї системи соціальних і правових відносин.

З метою ілюстрації конкретного підходу до показників соціальної ефективності права розглянемо такий приклад. Під тиском обставин і громадської думки суди України досить широко почали приймати позови від громадян у зв'язку з затримками виплат заробітної плати. Так, в Харківській області на протязі лише першої половини 1998 р. прийнято понад 5 тис. рішень про погашення такої заборгованості, з яких виконано біля 20 %. На підставі яких же показників можна оцінити соціальну ефективність цих рішень? Первинним передбаченим позитивним наслідком є те, що частина заборгованості ( 20 % ) все ж погашена. Первинним передбаченим негативним наслідком є все ж невиплата заробітної плати, незважаючи на наявність судових рішень. Непередбаченим же первинним негативним наслідком став надзвичайно високий рівень невиплат ( понад 4 з 5 тис. ). До вторинних наслідків слід віднести, як свідчать працівники юстиції, надзвичайне перевантаження судів і фактично виниклу тенденцію перекласти клопіт про виплату заробітної плати з організацій і установ, що повинні цим займатися, наприклад, профспілок, на суди та правоохоронні органи. Слід зважити і на те, що під впливом масового ігнорування судових рішень, з одного боку, у працівників підприємств зросло почуття соціальної незахищеності, а з другого боку (у керівництва деяких підприємств і установ ) - почуття вседозволеності, свавілля, що в певній мірі збільшило соціальну напругу у відносинах між ними. Цей наслідок слід також віднести до вторинних соціальних наслідків. Така ситуація нанесла дошкульного удару по статусу самої правової системи. Але ж вона має з точки зору підвищення соціальної ефективності права позитивний аспект. Цей аспект не виявився б так яскраво, якби судові органи не втрутилися в справу регулювання соціальних відносин. Завдяки такому втручанню стала очевидною необхідність радикальних змін в політиці заробітної плати, а також підвищення авторитету і соціальної ефективності дій судових органів. Непередбачені первинні негативні наслідки ( надзвичайно високий рівень невиконання судових рішень ) і вторинні наслідки ( зростання соціальної напруги у відносинах між працівниками і керівництвом підприємств і установ ) підказують, в якому напрямі повинна здійснюватися робота по підвищенню соціальної ефективності судових дій. З одного боку, це максимальне використання судами тих можливостей правового впливу, які вони мають. З другого - підтримка органами влади, застосування ними не лише адміністративних, але й організаційних та інших санкцій, спрямованих на виконання судових рішень. Наприклад, при значній кількості невиконання судових рішень про виплату заробітної плати конкретними підприємствами або установами стосовно їх керівників могли б прийматися рішення про їх професійну і етичну неспроможність.

Соціальний вплив права, тобто досягнення його соціальної ефективності здійснюється, перш за все, через судову систему як самостійну гілку влади. Головні аспекти визначення соціальної ефективності її дій подано на рис.2.

Рис. 2

Головні аспекти комплексної (інтегральної) соціальної ефективності застосування правових норм

Слід при цьому особливо мати на увазі, що кожен показник ефективності стосовно окремих аспектів соціальної ефективності повинен розшифровуватися за допомогою методів конкретних соціальних досліджень. Висновок же про інтегральну ефективність робиться на основі сукупної оцінки загального стану реалізації прав і свобод особистостей при застосуванні розглянутих правових норм. Відповідно з цим алгоритм (послідовність дій) при визначенні соціальної ефективності застосування правових норм буде мати такий вигляд:

Визначається безпосередня соціальна ефективність окремого аспекту (Е).

Безпосередня соціальна ефективність

= Цільові передбачені наслідки

+ непередбачені позитивні наслідки

непередбачені негативні наслідки

+ оцінка опосередкованої соціальної ефективності (передбачені опосередковані позитивні наслідки

+ непередбачені опосередковані позитивні наслідки - непередбачені негативні наслідки).

Визначається інтегральна соціальна ефективність. Вона виступає як сукупна оцінка всіх аспектів ефективності:

Е А1, Е А2, Е А3, Е А4, Е А5 ? Е інтегр., де ? - символ включеності елементу в множину, що характеризує соціальну ефективність.

При розгляді запропонованих залежностей слід зауважити таке.

Наведена система залежностей є не розрахунковою формулою, а алгоритмом, що визначає сукупність оціночних дій, які необхідні, щоб визначити, що відбулися під впливом права зміни в конкретних соціальних відносинах.

Кожна із ланок аналізу соціальної ефективності права обов’язково входить до системи поняття кінцевої ефективності, а тому без жодної з них не можна мати цілісного уявлення про соціальну ефективність правової дії або норми.

Залежно від конкретних обставин, ланки інтегрованого поняття соціальної ефективності можуть бути більш деталізовані, але робити таку деталізацію доцільно в межах запропонованих укрупненних структурних одиниць ефективності.

Остаточна підсумкова оцінка ефективності повинна здійснюватися шляхом обов'язкового врахування того, як вирішена кожна із основоположних проблем ефективності. При цьому слід зазначити, що позитивні показники однієї ланки ефективності не можуть "перекрити" негативні наслідки другої. Пояснюється це просто. Негатив в якійсь ланці спотворює всю систему ефективності і веде до якісних змін в ній. А якщо внаслідок позитивного впливу іншої ланки в цій системі теж відбуваються позитивні зрушення, то це зрушення зовсім іншої якості. Другими словами, нейтралізувати негативний вплив якоїсь ланки може лише вона сама. Спроба замінити цей вплив чимось іншим не вирішує справи, а лише заплутує ії і лише "заганяє" виниклі негаразди вглиб, що робить їх ще більш небезпечними.

Системний характер оцінки соціальної ефективності права випливає з того, що кожна з ланок системи допомагає розкрити ефективність під кутом зору часткових критеріїв, таких, наприклад, як корисність, економність, тощо. Оскільки такі крітерії, як корисність, економічність, органічність, адекватність, оптимальність відбивають різні сторони реального стану соціальної ефективності права - і жодна із цих сторін не може бути відкинута, - то й аналіз ефективності неминуче повинен мати системний характер. Саме цю вимогу і відбиває запропонований алгоритм визначення безпосередньої соціальної ефективності права.

Крім безпосередньої соціальної ефективності правових приписів і дій, існує, як вже зазначалось, ефективність опосередкована. Значення її дуже часто недооцінюється або не враховвується зовсім, бо безпосереднього виконувача завжди цікавить безпосередній результат і безпосередня ефективність.

Опосередкована соціальна ефективність права, коли часткові наслідки практичних дій права є ланками досягнення якоїсь більш далекої цілі, в умовах України звернула на себе увагу при законодавчому забезпеченні переходу до ринкової економіки. Багато з яких законодавчих актів, вирішуючи якісь конкретні питання з точки зору розвитку, наприклад, малої підприємницької діяльності, в той же час були необхідною ланкою більш далекосяжної об"єктивної мети - перетворень власності. І цей внесок стосовно далекосяжної фундаментальної цілі, з точки зору соціальної ефективносі права, був не менш значущим, ніж вирішення певних конкретних безпосередніх проблем.

Визначається опосередкованна ефективність шляхом використання тих самих показників, як і безпосередня (первинні наслідки передбачені - позитивні і негативні, первинні наслідки не передбачені - позитивні і негативні, вторинні соціальні наслідки). Різниця при такому визначенні полягає лише в тому, що в якості оціночної мети береться мета більш широка і віддалена мета.

Підсумовуючи сказане, безпосереднью соціальну ефективність права можна визначити за двома ознаками. По-перше, вона співставляється і оцінюється за допомогою тієї мети, а також бажаних соціальних наслідків, які передбачалися приміненням лише оцінюваних правових дій. По-друге, безпосередня ефективність – це соціальна ефективність уже здійсненої і завершеної правової дії. Опосередковану ж соціальну ефективність права можна охаректиризувати як стан речей, що виникає і може дати значущі соціальні наслідки при умові наступної додаткової правової діяльності. Опосередковані наслідки можна розглядати як внесок у досягнення тих цілей, які не стосуються безпосередньо досліджуваної дії, але без цього внеску досягнення соціальнозначущих наступних цілей неможливе. Із цього випливає один висновок: дослідження соціальної ефективності права буде дійсно повноцінним лише в тому випадку коли досліджується як безпосередня, так і опосередкована соціальна ефективність, тобто проблеми ефективності поточні і стратегічні.

Своєрідність і складність поняття соціальної ефективності права наклали свій відбиток не тільки на системи критеріїв і показників цієї ефективності, на своєрідність ії змісту, але й на характер іх застосування. Зміст і характер критеріїв і показників соціальної ефективності права повинні неминуче впливати на послідовність користування ними, тобто на головні етапи дослідження цієї ефективності, а також на саму процедуру і методи аналізу та формулювання висновків з нього. Все це не може не бути предметом самостійного розгляду.

 

< Попередня   Наступна >