125

---

4.4. Методика аналізу соціальної ефективності права

Сукупність дій по використанню критеріїв і показників соціальної ефективності права , яка дає можливість виявити його фактичну ефективність - це і є методика аналізу соціальної ефективності права.

В процесі оцінки соціальної ефективності права слід відрізняти два його етапи.

Перший етап пов'язаний з виявом життєздатності бажаних змін у соціальних відносинах за допомогою права. Другий етап являє собою безпосередню оцінку життєздатних змін у соціальних відносинах, які відбулися під впливом правових дій.

Загальні передумови, що визначають життєвість правової норми, подані на рис. 3.

Рис. 3

Головні ознаки нежиттєздатності правових норм

Ознаки нежиттєздатності правових норм

Перш за все, це передумови, що повністю виключають не тільки ефективність, але і фактичну дію правового припису. Таке може статися за формальними причинами, коли правова норма не відповідає або протиречить актам вищої юридичної сили. Наприклад, будь - який правовий акт, що намагався б регулювати внутрішні відносини якоїсь релігійної общини, не міг би розглядатися з точки зору соціальної ефективності, оскільки протиречить статті 35 Конституції України, де проголошене відокремлення церкви і релігійних організацій від держави. Абсолютною перешкодою до аналізу ефективності правової норми можуть бути протиправний характер закону і не витриманість обов'язкових вимог до нього, а також відсутність у суспільства інформації про норму права. Особливо гострою є ця проблема у сучасних умовах, коли владні органи вводять в дію приписи, про які знають лише вони самі, адресати ж освідчені про них лише в усній

інтерпретації, частіше всього спотвореній.

Окрім формальних причин, відсутність соціальної ефективності права може виникнути також тоді, коли воно втручається у ті сфери суспільного життя, що за своєю соціальною природою не підлягають правовому регулюванню. Однією з таких сфер є особисті вподобання. Втручання права в цю сферу з соціальної точки зору абсолютно неефективне, про що свідчить світовий досвід прийняття і впровадження так званих " сухих законів ". Абсолютно неефективними в соціальному відношенні є правові акти, що намагаються діяти всупереч об'єктивному ходові часу. Наприклад, неможливо законодавчим шляхом змінювати терміни набуття якихось сторін особистої чи громадянської зрілості. Не можна відновити також те, що колись існувало, але на момент прийняття правового акту не може бути відроджене, бо це приведене до фундаментальних порушень у суспільній злагоді.

Таким чином, лише негативними за своїми наслідками можуть бути спроби за допомогою законів відродити те, що пережило себе історично. Такі зміни суспільно не припустимі. Наприклад, після поразки Великої французької революції і реставрації династії Бурбонів навіть їх прихильники ( які, за образним словом, " нічого не забули і нічому не навчилися " ) не наважилися відновлювати ті форми власності, особливо на землю, що існували до початку революції. Вони розуміли: час старої власності відійшов у минуле, спроби відновити її можуть привести до катастрофи, яка згубить і їх самих. Зі сходної причини вшухли пропозиції, які виникали в Україні в перші роки після отримання незалежності, щодо відновлення власності, націоналізованої під час революції 1917 року і повернення її конкретним власникам або їх нашадкам.

В світлі сказаного слід особливо наголосити на те, що ці два основоположних індикатори соціальної життєздатності правових дій ( невтручання в особисті вподобання і неможливість за допомогою права реанімувати те, що віджило своє ) являють собою узагальнення світового досвіду і використовуються щодо соціальної оцінки права досить широко.

Якщо за допомогою зазначених вище індикаторів виявлена нежиттєздатність уже існуючих або запроваджуваних за допомогою права соціальних змін, то питання може полягати лише в одному: як запобігти дій, передбачених нежиттєздатним правовим рішенням, або як нейтралізувати негативні соціальні наслідки, якщо такі дії уже відбулися. При цьому, яка б система показників для соціального аналізу у цьому випадку не застосовувалась, мета аналізу полягає лише у вияві негативних наслідків, оскільки позитивні наслідки в подібних випадках органічно неможливі. При виявленні соціальної нежиттєздатності тих або інших правових дій чи намірів лінія поведінки юридичних працівників може бути одна - зробити все, щоб наміри такого характеру не здійснювалися, а дії не повторювалися.

Другий етап – етап безпосереднього аналізу соціальної ефективності права теж має свої особливості.

Так, обов'язковою передумовою аналізу соціальної ефективності права є врахування того, як ця ефективність по - різному проявляється на різних рівнях соціальних відносин. Соціологічна правова думка нараховує три таких рівня: а) особистісний; б) груповий ( колективний ) або соціальних інститутів; в) соцієтальний ( рівень всього суспільства ).

Щоб проілюструвати це, повернемося до прикладу з невиплатами заробітної плати. Така невиплата є більш складним за своїми наслідками явищем, ніж це здається на перший погляд. По - перше, вона веде до крайнього особистого зубожіння і деформації всіх форм міжособистих відносин. По - друге, внаслідок такої невиплати людина фактично випадає із сфери ринкових відносин як покупець. Виникає хибне коло: економіка не розвивається за відсутністю належної кількості покупців, а покупців немає, бо їм не сплачують заробітну плату. Нарешті, по - третє, внаслідок таких невиплат падає якість життя в суспільстві в цілому, що неминуче веде до загальної соціальної нестабільності і загроз соціальних вибухів. Аналіз соціальної ефективності правових дій, спрямованих на вирішення цієї проблеми буде неповним і одностороннім, якщо не з'ясувати соціальні наслідки впливу правових дій на кожен із цих аспектів. Але такий розгляд є не що інше, як розгляд соціальної ефективності на різних рівнях соціальних відносин: в першому випадку на рівні відокремленого суб'єкта, в другому - на рівні соціального інституту ( в цій ситуації таким інститутом виступає економіка ) і в третьому - на рівні всього суспільства. Такий рівневий підхід є необхідним або принаймні бажаним в кожному випадку, коли розглядається соціальна ефективність якихось правових дій. Він означає, що дослідження соціальної ефективності повинне здійснюватися відносно кожного з рівнів соціальних відносин.

За будь-яких завдань і особливостей дослідження розгляд ефективності на кожному із рівнів не можна розглядати як самоціль. По - перше, в цьому випадку не виключена можливість перебільшення наслідків на якомусь із рівнів за рахунок недооцінки наслідків на інших рівнях. Більше того, при відокремленому розгляді це неминуче. Недопущення такого негативу є однією із головних причин необхідності комплексного, тобто на всіх рівнях, розгляду змін в соціальних відносинах під впливом права. По - друге, позитивні або негативні наслідки на одному рівні можуть нейтралізуватися наслідками на іншому рівні. Тому треба розглядати їх всі.

Виходячи із сказаного, найбільш доцільним є повний аналіз соціальної ефективності права, здійснений послідовно на кожному із рівнів соціальних відносин по всім критеріям і показникам.

З точки зору безпосереднього аналізу соціальної ефективності конкретних правових дій найбільші складності криються у виборі фактів ( соціальних наслідків ), що стосуються соціальної ефективності права, і в їх інтерпретації. Вирішення цих проблем здійснюється засобами конкретних соціальних досліджень. Соціологія права, як теоретична засада цих досліджень, формулює принципи, найбільш ефективні методи їх здійснення, а також послідовність дій в дослідницькому процесі.

З точки зору методів підходу до вивчення соціальної ефективності як соціального явища, вони не мають принципових відмінностей порівняно з тими, що застосовуються для соціологічного аналізу інших суспільних явищ або процесів. До таких методів слід віднести логічний, психологічний, статистичний, метод моделювання. Але якщо все ж враховувати дослідницьку специфіку стосовно соціальної ефективності права, то особливе значення слід надавати ( і не забувати про це ) системному та структурному аналізу, методу екстраполяції і оцінки тенденцій, дослідженню " дерева цілей ", історичним аналогіям, соціально - правовим експериментам.

Система принципів і методів вивчення соціальних наслідків дії права з тим, щоб їх використати при аналізі соціальної ефективності права, подана на мал.4. Що ж стосується послідовності аналізу соціальної ефективності права, то вона в загальній формі має такий вигляд.

1 етап: а) дослідження тих проблем, що визначили необхідність правових актів і дій ; б) визначення соціальних адресатів правових дії; в) вибір і ранжування критеріїв ефективності.

11 етап: а) вияв " дерева соціальних цілей " правової норми або дії, співвідношення цілей з соцільними і правовими цінностями; б) оцінка правових і соціальних можливостей реалізації кожної із складових частин " дерева цілей ".

111 етап: побудова стосовно досліджуваного випадку системи показників соціальної ефективності права на основі переведення кожного із узагальнених показників соціальної ефективності в більш конкретні.

1У етап: а) збирання конкретної соціологічної інформації по кожному із визначених показників соціальної ефективності в їх конкретній трактовці; б) групування отриманих даних для характеристики соціальної ефективності права у відповідності з критеріями станів соціальної дійсності - вихідного (того, що був до прийняття правового припису), фактично існуючого в момент аналізу, бажаної.

У етап: а) аналіз і оцінка фактичного стану соціальної ефективності по кожному із її показників; б) порівняння фактичних наслідків з бажаними (що визначаються метою правового акту або правової дії) по кожному із показників ефективності.

У1 етап: а) формулювання практичних висновків із наслідків аналізу щодо кожного з критеріїв ефективності; б) перевірка в разі потреби практичних висновків і рекомендацій за допомогою спеціальних експертиз або соціально - правового експерименту.

Підсумовуючи розгляд теми, можна зробити такі загальні висновки.

Проблема ефективності права є ключовою проблемою функціонування права як соціального інституту. Соціальна ефективність права виступає якісною категорією і має пріоритет відносно інституціональних правових критеріїв його ефективності.

Під соціальною ефективністю права розуміється міра цільових можливостей реального впливу права на характер і стан соціальних відносин, на фактичну реалізацію прав і свобод особистостей. Соціальна ефективність права має свої власні критерії і показники, що випливають із її сутності і можуть не співпадати безпосередньо з критеріями власне права.

Практичним проявом соціальної ефективності права виступають соціальні наслідки функціонування правової системи або її ланок.

Основними засадами аналіза соціальної ефективності права є системний підхід до аналіза, всебічність, єдність принципів його здійснення. До системи, за допомогою якої оцінюється соціальна ефективність права, входять підсистеми: а) рівнів оцінки ( рівень суспільства, інституціональний, рівень відокремленого суб'єкта );

б) критеріїв безпосередньої оцінки з їх більш докладною деталізацією, що ураховує специфіку об'єктів аналізу;

в) показник соціальної ефективності стосовно їх наслідків ( первинні ( цільові ) - передбачені позитивні, передбачені негативні, непередбачені негативні, непередбачені позитивні і вторинні наслідки).

Необхідною передумовою аналіза соціальної ефективності правових дій є оцінка їх на соціальну життєздатність. Індикаторами такої оцінки виступають відповідність правових дій об'єктивному ходові часу і невтручання права в ті сфери, які регулюються не правовими, а іншими соціальними механізмами.

Здійснення процедури аналіза соціальної ефективності права потребує об'єктивно необхідної послідовності дій по використанню критеріїв і показників аналізу. Тільки при дотриманні такої послідовності може бути виявлена фактична цільова ефективність правового втручання в соціальні процеси.

7. Організація і проведення конкретного аналізу соціальної ефективності права включає в себе вияв сукупності соціальних цілей правових дій, вибір показників для оцінки конкретних явищ, збирання соціальної інформації, її аналіз з метою вияву на основі цієї інформації фактичного стану соціальної ефективності права і формулювання практичних висновків.

 

< Попередня   Наступна >