91

---

1.5.3. Державні соціальні гарантії

Державні соціальні гарантії — це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійно­го забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів со­ціальних виплат, встановлені законами та іншими норматив­но-правовими актами, які забезпечують рівень життя, не ниж­чий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.

Основні державні соціальні гарантії встановлюються зако­нами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних со­ціальних гарантій входять: 1) мінімальний розмір заробітної плати; 2) мінімальний розмір пенсії за віком; 3) неоподаткову­ваний мінімум доходів громадян; 4) розміри державної соціаль­ної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не мо­жуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановлено­го законом.

Крім основних, є ще інші державні соціальні гарантії. Зако­нами України з метою надання соціальної підтримки населен­ню України в цілому та окремим категоріям громадян встанов­люються державні гарантії щодо:

рівня життя населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

рівнів оплати праці працівників різної кваліфікації в уста­новах та організаціях, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів; 4) індексації доходів населен­ня з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їхніх грошових доходів в умовах з

ростання цін; 5) надання гарантованих обсягів соціально-куль­турного, житлово-комунального, транспортного, побутового

обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, торгівлі та громадського харчування; 6) забезпечення пільгових умов задоволення по­треб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

Лише законами, а не підзаконними нормативними актами визначаються: 1) мінімальний розмір заробітної плати; 2) мі­німальний розмір пенсії за віком; 3) неоподатковуваний мінімум доходів громадян; 4) величина порогу індексації гро­шових доходів громадян; 5) пільги щодо оплати житлово-ко­мунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх дер­жавних органів, органів місцевого самоврядування, під­приємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування у процесі розробки та реал­ізації місцевих соціально-економічних програм можуть перед­бачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місце­вих бюджетів.

Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільо­вого використання. Розрахунки й обґрунтування до показників видатків на соціальні потреби у проектах державного бюджету України та місцевих бюджетів здійснюються на підставі держав­них соціальних стандартів, визначених відповідно до закону.

З метою забезпечення надання державних соціальних га­рантій обчислюються такі види нормативів витрат (фінансуван­ня): 1) нормативи фінансування поточних витрат на одного жителя, а для окремих видів соціальних послуг — на одну осо­бу, яка підлягає цьому виду обслуговування; 2) нормативи фінансування поточних витрат на утримання мережі закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, організацій, установ соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування; 3) нормативи державних капітальних вкладень на будівництво закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, організацій, установ соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування. Окремо визначаються нормативи бюджетних коштів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культур­ного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення. Нормативи фінансуван­ня встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.

Відповідно до компетенції здійснюється розмежування пов­новажень органів державної влади та органів місцевого само­врядування у сфері формування та застосування нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних га­рантій. Держава здійснює фінансову підтримку місцевого са­моврядування з метою забезпечення надання державних соці­альних гарантій на основі нормативів фінансування. Цільова державна підтримка здійснюється з метою вирівнювання мож­ливостей окремих територіальних громад щодо забезпечення надання державних соціальних гарантій.

З метою дотримання державних соціальних гарантій, оцін­ки ефективності державної соціальної політики, її впливу на рівень та якість життя в Україні здійснюється постійний дер­жавний моніторинг у сфері застосування та фінансового забез­печення державних соціальних стандартів і нормативів. Основ­ними засобами здійснення моніторингу є: 1) щомісячна оцінка вартісної величини основних державних соціальних стандартів; 2) ведення державного статистичного обліку щодо дотримання державних соціальних стандартів і нормативів; 3) поточне ко­ригування вартісних величин державних соціальних норма­тивів та нормативів фінансування залежно від зміни цін та інших умов їх формування. За результатами моніторингу здійснюється перегляд розмірів державних соціальних гарантій у порядку, що визначається законами.

 

< Попередня   Наступна >