153

---

1.5.2. Прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт

Прожитковий мінімум — це вартісна величина достатньо­го для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчуван­ня, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення ос­новних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні га­рантії та стандарти у сфері доходів населення, житлово-кому­нального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Прожитковий мінімум як державний соціальний стандарт щорічно затверджується Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України і може переглядатися відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточ­ненням показників Державного бюджету України. Його обо­в'язково публікують в офіційних виданнях у формі закону. Вперше його було визначено на 2000 р.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення. Таких груп чотири: а) діти віком до 6 років (дошкі­льного віку); б) діти віком від 6 до 18 років (шкільного віку); в) працездатні особи; г) особи, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому державному соці­альному страхуванню, збільшується на суму обов'язкових пла­тежів.

Зазначений прожитковий мінімум застосо

вується: 1) для загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для ре­алізації соціальної політики та розроблення окремих держав­них соціальних програм; 2) встановлення розмірів мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допо­моги у зв'язку з безробіттям, а також стипендій та інших со­ціальних виплат, на основі Конституції України та законів України; 3) визначення права на призначення соціальної допо­моги; 4) визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших; 5) встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; 6) формування державного бюджету України та місцевих бюд­жетів.

Прожитковий мінімум включає: 1) набір продуктів харчу­вання; 2) набір непродовольчих товарів; 3) набір послуг. Перші два набори визначаються в натуральних показниках, третій — у нормативах споживання.

Набір продуктів харчування формується з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування, з урахуванням їхнього хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я. Вартість такого набору визна­чається як сума вартостей споживання кожного продукту, включеного до набору продуктів харчування відповідної групи населення. Основними принципами формування набору про­дуктів харчування є: 1) забезпечення дитини повноцінним хар­чуванням для розвитку здорового організму; 2) забезпечення дитини віком від 6 до 18 років додатковим харчуванням для активного соціального та фізичного розвитку; 3) задоволення організму працюючої особи у відтворенні працездатності, збе­реження працездатності для безробітного, відновлення в необ­хідних випадках працездатності для особи, яка її втратила; 4) підтримання повноцінного функціонування організму лю­дини похилого віку.

Набір непродовольчих товарів формується згідно з нормати­вами забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засо­бами, засобами захисту організму людини від впливу навко­лишнього середовища, а також засобами для влаштування по­буту. Непродовольчі товари бувають індивідуального користу­вання (верхній зимовий одяг, верхній демісезонний одяг, кос­тюм (сукня), натільна білизна, панчішно-шкарпеткові вироби, головні убори, галантерейні вироби, взуття) і загальносімейного користування (текстильні вироби, білизна, посуд, побутові прилади, меблі, предмети першої потреби, предмети санітарії та ліки). Вартість набору складається із суми вартостей спожи­вання непродовольчих товарів індивідуального та загальносімейного користування на одну особу на рік. Основними прин­ципами формування набору непродовольчих товарів є: 1) забез­печення збереження здоров'я та підтримання життєдіяльності організму людини; 2) урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп населен­ня; 3) урахування культурно-побутових потреб особистості.

До набору послуг включаються житлово-комунальні, транс­портні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охорони здоров'я та інші. Основними принципами формування набору послуг є: 1) задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспор­том, закладами культури, у підтриманні зв'язку з навколишнім середовищем; 2) задоволення потреби громадян у користуванні закладами освіти, охорони здоров'я; 3) визначення житлово-комунальних послуг (з водопостачання, теплопостачання, га­зопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла і прибудинкових територій, сміттєзбирання, утримання ліфтів), на основі соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг; 4) урахування особ­ливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і де­мографічних груп населення.

Для спостереження за динамікою рівня життя в Україні на основі статистичних даних про рівень споживчих цін Міністер­ство праці та соціальної політики України розраховує щоміся­ця фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних і демографіч­них груп населення (див. таблицю).

Таблиця. Прожитковий мінімум у розрахунку на місяць, грн

 

< Попередня   Наступна >