87

---

3.4.2. Принципи пенсійного права

1. Принцип поєднання солідарної та накопичувальної пен­сійних систем. У світі існує кілька сот пенсійних систем, які можна звести до трьох моделей: 1) система державного пенсій­ного забезпечення, що базується на бюджетному фінансуванні виплати пенсії (колишній СРСР); 2) система пенсійного стра­хування, що базується на фінансуванні виплати пенсії за раху­нок самостійних страхових пенсійних фондів чи бюджетів (за­стосовується в багатьох країнах); 3) система примусового нако­пичування, що базується на фінансуванні виплати пенсій за рахунок недержавних пенсійних фондів (Чилі). У ринкових умовах можуть застосовуватись останні дві пенсійні моделі, які впроваджуються і в Україні.

Державна розподільча система реформувалася в солідарну систему, що означає солідарність поколінь, регіонів та високозабезпечених і малозабезпечених членів суспільства. Виплата пенсій непрацездатним здійснюється за рахунок поточних внесків працюючих. Вона передбачає встановлення розмірів пенсій залежно від страхового стажу та розміру заробітної пла­ти, з якої сплачені внески, облік яких здійснюється персоніфі­ковано в Пенсійному фонді України, її мета — захист людей похилого віку від бідності.

Накопичувальна система, яка вводиться в Україні, зобов'я­зує осіб, що працюють, перераховувати частину свого заробіт­ку на індивідуальні ощадні рахунки. Ці кошти будуть інвесту­ватися, а інвестиційний дохід зараховуватиметься на ті самі індивідуальні рахунки. Після досягнення платниками пенсій­ного віку вони можуть зняти накопичені кошти. Загальнообо­в'язкова накопичувальна система забезпечить громадян додат­ковими виплатами після виходу на пенсію та зменшить наван­таження на солідарну систему.

Для високооплачуваних категорій громадян передбачена система недержавного пенсійного страхування, яка забе

зпечує додаткову пенсію шляхом добровільних внесків громадян. Ос­новою цієї системи є недержавні пенсійні фонди, в тому числі, створені за корпоративними та професійними ознаками. Ця система дає змогу громадянам, які сплачують більші внески протягом періоду трудової діяльності, підтримувати після ви­ходу на пенсію досягнутий раніше життєвий рівень.

Змішана пенсійна система дає можливість постійно підви­щувати рівень життя непрацездатних осіб, які припинили тру­дову діяльність, встановити залежність розмірів пенсій від ве­личини заробітку і трудового стажу, забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи, заохотити громадян до заоща­дження коштів на старість, створити ефективну і дієву систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.

2. Принцип особистої відповідальності працівника за рівень свого матеріального забезпечення при виході на пенсію. Лю­дина, виходячи на пенсію, бажає нести звичні для неї витрати, а розмір призначеної пенсії часто буває набагато нижчий від раніше отримуваного заробітку. Це змушує її на початку тру­дової діяльності думати про своє матеріальне забезпечення в старості. Вона прагне, перш за все, заробити максимальну пен­сію, що залежить від тривалості трудового (страхового) стажу і розміру заробітної плати (сплати страхових внесків), бере участь у недержавних пенсійних програмах, заощаджує кошти на "чор­ний день". Держава гарантує лише мінімальний розмір пенсії, а все інше повністю залежить від людини. Ідея залежності розмі­ру пенсії від тривалості трудового (страхового) стажу і суми за­робітку (доходу) за певний час, а в майбутньому і за всю трудову діяльність становить суть цього принципу пенсійного права.

3. Принцип забезпечення пенсіями в усіх випадках втрати працездатності. Втрата працездатності означає втрату джере­ла доходу, що змушує суспільство шукати йому заміну. Такою заміною і є пенсія. Вона виплачується в разі настання непра­цездатності через інвалідність, досягнення певного віку (ви­слуги років), що підтверджує юридичну непрацездатність, а також при втраті годувальника непрацездатних членів сім'ї і в інших випадках, зазначених у законі. Таким чином, пенсій­ним забезпеченням охоплені всі можливі випадки непрацездат­ності, що породжує у людей відчуття соціальної захищеності, впевненість у завтрашньому дні.

4. Принцип обов'язковості державного пенсійного страху­вання для всіх найманих та самозайнятих працівників і при­значення пенсій тільки тим, хто сплачував внески. У пенсійно­му законодавстві дається перелік осіб, які підлягають загаль­нообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Ними, передусім, є особи, які працюють на умовах трудового догово­ру (контракту) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від форм власності та господарювання і у фізичних осіб, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно (чле­ни творчих спілок, творчі працівники, які не є членами твор­чих спілок), громадяни — суб'єкти підприємницької діяльно­сті. Вони страхуються від таких соціальних ризиків, як ін­валідність, смерть годувальника, досягнення пенсійного віку, нещасний випадок на виробництві, професійне захворювання.

З настанням страхового випадку застрахована особа за за­гальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням має право на пенсію за віком, у зв'язку з інвалідністю внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язано­го з роботою, інвалідності з дитинства), у зв'язку з утратою годувальника, а за загальнообов'язковим державним соціаль­ним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності, на пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випад­ку на виробництві або професійного захворювання.

Застраховані особи самі сплачують страхові внески на за­гальнообов'язкове державне пенсійне страхування або за них сплачують ці внески у встановленому законодавством поряд­ку. Відповідні внески сплачуються і при добровільному пенсій­ному страхуванні. Таким чином, вони беруть участь у форму­ванні коштів для майбутніх пенсійних виплат. Пенсія призна­чається тільки за умови сплати страхових внесків. Особа, яка сама не сплачувала чи за неї не сплачували страхових внесків, права на конкретний вид пенсії не має.

5. Принцип права вибору пенсійних виплат та поєднання пенсійного забезпечення з іншими соціальними виплатами.

Бувають випадки, коли особа одночасно має право не на одну, а на декілька видів пенсій. Для цієї ситуації в українському законодавстві є правило, згідно з яким особам, що мають право одночасно на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсій за вибором застрахованої особи. Це правило не стосуєть­ся виплати додаткових пенсій з недержавних пенсійних фондів.

Одночасно з пенсією непрацездатні особи мають право отри­мувати доплати, надбавки та підвищення до неї, а також право на різні види грошових допомог та соціальні послуги, що фінан­суються за рахунок бюджетних коштів і коштів тих чи інших соціальних фондів.

 

< Попередня   Наступна >