139

---

4.5. Закони України як форма права соціального забезпечення

До форм права соціального забезпечення, перш за все, нале­жать закони, що регулюють найважливіші суспільні відноси­ни у сфері соціального забезпечення фізичних осіб. До них, зокрема, належать такі:

Бюджетний кодекс України. Прийнятий Верховною Ра­дою України 21 червня 2001 р. і вступив у дію з 1 січня 2002 р. Визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетно­го процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. У Кодексі чітко розме­жовані видатки на соціальне забезпечення між державним бюджетом України і місцевими бюджетами (ст. 87—91).

Закон України "Про Державний бюджет України...". При­ймається Верховною Радою України в поточному році на наступ­ний рік. У ньому передбачаються бюджетні призначення за дер­жавною програмою "Соціальний захист та соціальне забезпечен­ня в Україні". Він визначає гарантований прожитковий мінімум, розміри деяких соціальних виплат і розрахунковий розмір для визначення розмірів державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, зазначає про призупинення на­дання окремих пільг тощо. Зміст конкретного закону щодо со­ціального забезпечення та соціального захисту населення зале­жить від доходів бюджету і соціальних потреб суспільства, які можуть бути задоволені за рахунок цих доходів.

Закон України від 15 липня 1999 р. "Про прожитковий мінімум". Дає визначення прожиткового мінімуму, встановлює групи населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум, мету його застосування, принципи формування набо­ру продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, а також порядок встановлення та затвердження прожиткового мінімуму, спостереження за динамікою рівня життя в Україні, відпо

відальності за порушення законодавства про прожитко­вий мінімум.

Закон України "Про затвердження прожиткового мініму­му...". Приймається Верховною Радою України щороку. В ньому затверджується на відповідний рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, а також окремо для тих, хто нале­жить до основних соціальних і демографічних груп населення.

Закон України від 5 жовтня 2000 р. "Про державні со­ціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Визначає правові засади формування та застосування державних соціаль­них стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріп­лених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Закон України від 14 січня 1998 р. Основи визначають принципи і загальні правові, фінан­сові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Структура Основ:

Розділ І. Загальні положення (ст. 1—13).

Розділ II. Управління загальнообов'язковим державним соці­альним страхуванням (ст. 14—15).

Розділ III. Нагляд у сфері загальнообов'язкового державно­го соціального страхування (ст. 16—19).

Розділ IV. Кошти загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування та порядок використання їх (ст. 20—22).

Розділ V. Бюджет, облік та звітність цільових страхових фондів (ст. 23—24).

Розділ VI. Забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (ст. 25—27).

Розділ VII. Відповідальність страхувальників, страховиків та осіб, які надають соціальні послуги (ст. 28—30).

Розділ VIII. Прикінцеві положення (ст. 31—32).

Основи стали базовим законом для розробки законів з окре­мих видів загальнообов'язкового державного соціального стра­хування, у яких відтворені їх основні положення.

Закон України від 9 липня 2003 р. "Про загальнообов'­язкове державне пенсійне страхування". Визначає принци­пи, засади і механізм функціонування системи загальнообо­в'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхо­вих внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, пе­редбачених законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за ра­хунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим осо­бам, членам їхніх сімей та іншим особам, які передбачені за­коном.

Структура Закону:

Розділ І. Загальні положення (ст. 1—23).

Розділ II. Страховий стаж у солідарній системі (ст. 24—25).

Розділ III. Пенсії за віком у солідарній системі (ст. 26—29).

Розділ IV. Пенсії по інвалідності в солідарній системі (ст. ЗО —35).

Розділ V. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника в со­лідарній системі (ст. 36—39).

Розділ VI. Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у солідарній системі. Призначення, перера­хунок та виплата пенсії (ст. 40—53).

Розділ VII. Пенсійні виплати за рахунок коштів Накопичу­вального фонду (ст. 54—57).

Розділ VIII. Організація і порядок здійснення управління в солідарній системі (ст. 58—70).

Розділ IX. Кошти Пенсійного фонду (ст. 71—77).

Розділ X. Суб'єкти накопичувальної системи пенсійного страхування (ст. 78—98).

Розділ XI. Зберігання пенсійних активів Накопичувального фонду (ст. 99—102).

Розділ XII. Державне регулювання та нагляд у сфері загаль­нообов'язкового державного пенсійного страхування (ст. 103— 104).

Розділ XIII. Порядок оскарження дій страхувальників та виконавчих органів Пенсійного фонду (ст. 105).

Розділ XIV. Відповідальність у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (ст. 106—113).

Розділ XV. Прикінцеві положення (п. 1—15).

Зазначений Закон є джерелом не лише права соціального забезпечення, але й адміністративного, фінансового та цивіль­ного права. Кожна галузь права розглядає норми цього Закону з урахуванням свого предмета правового регулювання.

Закон України від 23 вересня 1999 р. "Про загальнообо­в'язкове державне соціальне страхування від нещасного ви­падку на виробництві та професійного захворювання, які спри­чинили втрату працездатності". Визначає правову основу, еко­номічний механізм та організаційну структуру загальнообо­в'язкового державного соціального страхування громадян від не­щасного випадку на виробництві та професійного захворюван­ня, які призвели до втрати працездатності або загибелі застра­хованих на виробництві.

Структура Закону:

Розділ І. Загальні положення (ст. 1—14).

Розділ II. Управління страхуванням від нещасного випадку (ст. 15—20).

Розділ III. Обов'язки фонду соціального страхування від нещасних випадків (ст. 21—25).

Розділ IV. Нагляд у сфері страхування від нещасного випад­ку (ст. 26—27).

Розділ V. Відшкодування шкоди, заподіяної застраховано­му ушкодженням його здоров'я (ст. 28—34).

Розділ VI. Порядок розгляду справ про страхові виплати (ст. 35—39).

Розділ VII. Порядок і строки проведення страхових виплат (ст. 40—42).

Розділ VIII. Права та обов'язки застрахованого та робото­давця як страхувальника (ст. 43—45).

Розділ IX. Фінансування страхування від нещасного випад­ку (ст. 46—49).

Розділ X. Відповідальність фонду соціального страхування від нещасних випадків, страхувальників, застрахованих, а також осіб, які надають соціальні послуги, за невиконання своїх обов'язків. Вирішення спорів (ст. 50—55). Розділ XI. Прикінцеві положення.

Закон України від 18 січня 2001р. "Про загальнообо­в'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасо­вою втратою працездатності та витратами, зумовленими на­родженням та похованням". Визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування громадян на випадок тимчасової втрати пра­цездатності, у зв'язку з вагітністю і пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та на оздо­ровлення застрахованим особам і членам їхніх сімей.

Структура Закону:

Розділ І. Загальні положення (ст. 1—8).

Розділ II. Управління загальнообов'язковим державним со­ціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою пра­цездатності та витратами, зумовленими народженням та похо­ванням (ст. 9—13).

Розділ III. Нагляд у сфері загальнообов'язкового державно­го соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (ст. 14—18).

Розділ IV. Кошти загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездат­ності витратами, зумовленими народженням та похованням, та порядок їх використання (ст. 19—24).

Розділ V. Бюджет та облік страхових коштів фонду соціаль­ного страхування з тимчасової втрати працездатності. Звітність фонду (ст. 25—26).

Розділ VI. Права та обов'язки суб'єктів загальнообов'язко­вого державного соціального страхування у зв'язку з тимчасо­вою втратою працездатності та витратами, зумовленими наро­дженням та похованням (ст. 27—29).

Розділ VII. Відповідальність суб'єктів загальнообов'язково­го державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народжен­ням та похованням, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків (ст. ЗО—33).

Розділ VIII. Забезпечення за загальнообов'язковим держав­ним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (ст. 34—53).

Розділ IX. Прикінцеві положення.

Закон України від 2 березня 2000 р. "Про загальнообо­в'язкове державне соціальне страхування на випадок безробі­ття". Визначає правові, фінансові та організаційні засади за­гальнообов'язкового державного соціального страхування на ви­падок безробіття.

Структура Закону:

Розділ І. Загальні положення (ст. 1 — 7).

Розділ II. Управління страхуванням на випадок безробіття (ст. 8—12).

Розділ III. Нагляд у сфері страхування на випадок безробіт­тя (ст. 13—15).

Розділ IV. Кошти страхування на випадок безробіття (ст. 16 —20).

Розділ V. Матеріальне забезпечення на випадок безробіття (ст. 21—31).

Розділ VI. Забезпечення незастрахованих осіб (ст. 32—33).

Розділ VII. Права, обов'язки та відповідальність у сфері стра­хування на випадок безробіття (ст. 34—39).

Розділ VIII. Прикінцеві положення.

Закон України від 5 листопада 1991 р. "Про пенсійне за­безпечення". Передбачає матеріальне забезпечення непраце­здатних громадян України за рахунок суспільних фондів шля­хом надання пенсій. Діє в частині, що не суперечить Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страху­вання". Регулює порядок призначення та виплати пенсій за віком на пільгових умовах, за вислугу років, а також обчислен­ня трудового стажу.

Закон України від 9 квітня 1992 р. "Про пенсійне забез­печення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". Ви­значає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення фізич­них осіб, які мають відповідний статус.

Структура Закону:

Розділ І. Загальні положення (ст. 1 —11).

Розділ II. Пенсії за вислугу років (ст. 12—17).

Розділ III. Пенсії по інвалідності (ст. 18—28).

Розділ IV. Пенсії в разі втрати годувальника (ст. 29—42).

Розділ V. Обчислення пенсій (ст. 43—47).

Розділ VI. Призначення пенсій (ст. 48—51).

Розділ VII. Виплата пенсій (ст. 52—62).

Розділ VIII. Порядок перерахунку пенсій (ст. 63—66).

Закон України від 28 лютого 1991 р. "Про статус і соці­альний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи". Визначає основні положення щодо ре­алізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення кате­горій зон радіоактивного забруднення територій, умов прожи­вання і трудової діяльності на них, соціального захисту потер­пілого населення. Складається з 10 розділів та 70 статей.

Закон України від 16 грудня 1993 р. "Про державну служ­бу". Визначає порядок пенсійного забезпечення та надання гро­шової допомоги державним службовцям (ст. 37, 37—1).

Закон України від 17 листопада 1992 р. "Про статус народного депутата України". Передбачає різні види соціального захисту народних депутаті, у тому числі, у сфері пенсійно­го забезпечення (ст. 32).

Закон України від 5 листопада 1991 р. "Про прокурату­ру". Визначає заходи правового і соціального захисту праців­ників органів прокуратури та їхнього матеріального і соціаль­ного забезпечення, що включає пенсійне забезпечення (ст. 49—50-1).

Закон України від 15 грудня 1992 р. "Про статус суддів".

Визначає порядок призначення щомісячного довічного грошо­вого утримання чи пенсії, а також заходи щодо соціального захисту суддів (ст. 43, 45).

Закон України від 23 вересня 1997 р. "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів". Передбачає, що при нарахуванні пенсії журна­лісту державного або комунального засобу масової інформації застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю (ст. 16, 18).

Митний кодекс України. Прийнятий 11 липня 2002 р.

Визначає порядок соціального захисту працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій. Підкреслюється, що їхнє пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до умов і порядку, які встановлені Законом України "Про державну службу" (ст. 427—432).

Закон України від 7 червня 2001 р. "Про службу в орга­нах місцевого самоврядування". Визначає умови і порядок матеріального та соціально-побутового забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 21).

Закон України від 25 лютого 1994 р. "Про судову екс­пертизу". Передбачає, що на працівників державних спеціалі­зованих установ судових експертиз та відомчих експертних служб поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення держслужбовців (ст. 18).

Закон України від 13 грудня 1991 р. "Про наукову і на­уково-технічну діяльність". Визначає правові засади пенсійно­го забезпечення та соціального захисту наукового працівника (ст. 24).

Закон України від 1 червня 2000 р. "Про пенсії за особ­ливі заслуги перед Україною". Дає перелік осіб, які мають особ­ливі заслуги перед Україною і передбачає для них надбавку до пенсій у відсотках до прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність.

Закон України від 24 березня 1998 р. "Про статус вете­ранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист". Встановлює статус ветеранів військо­вої служби і ветеранів органів внутрішніх справ, визначає ос­новні засади державної політики щодо соціального захисту звільнених з військової служби і служби в органах внутрішніх справ громадян та членів їхніх сімей.

Закон України від 22 жовтня 1993 р. "Про статус вете­ранів війни, гарантії їх соціального захисту". Визначає право­вий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їхнього життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві особливого ставлення до них.

Закон України від 20 грудня 1991 р. "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Передбачає комплекс прав військовослужбовців, до якого вхо­дить право на матеріальне забезпечення, охорону здоров'я, за­безпечення їх і членів їхніх сімей житловими приміщеннями, на освіту, відшкодування шкоди, пенсійне забезпечення і до­помогу, а також пільги на проїзд, перевезення багажу, пошто­вих відправлення.

Закон України від 16 грудня 1993 р. "Про основні заса­ди соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні". Визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шаноб­ливого ставлення до них та забезпечення їм активного довго­ліття. Він гарантує зазначеним особам рівні з іншими громадя­нами можливості в економічній, соціальній, політичній сфе­рах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.

Закон України від 17 квітня 1991 р. "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні". Закон усуває наслідки беззаконня, допущеного з політичних мотивів до громадян України, поновлюються їхні права, закон встановлює компен­сацію за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

Закон України від 23 березня 2000 р. "Про жертви наци­стських переслідувань". Визначає правові, економічні та орга­нізаційні засади державної політики щодо жертв нацистських переслідувань і спрямований на їхній соціальний захист та збе­реження пам'яті про них.

Закон України від 1 березня 1991 р. "Про зайнятість населення". Передбачає особливі гарантії працівникам, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці і, в тому числі, право на достроковий вихід на пенсію.

Закон України від 26 червня 1997 р. "Про збір на обо­в'язкове державне пенсійне страхування". Визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Закон України від 15 лютого 1995 р. "Про статус гірських населених пунктів в Україні". Встановлює гарантії соціально­го захисту громадян, які проживають, працюють або навчаються в гірських населених пунктах, у тому числі, збільшення на 20 відсотків пенсій, грошових допомог (ст. 5, 6).

33. Закон України від 23 червня 1995 р. "Про донорство крові та її компонентів". Дає перелік пільг, що надаються до­ норам, до яких входить і надбавка до пенсії (ст. 9—13).

Закон України від 20 травня 1999 р. "Про національнийбанк України". Встановлює правовий статус працівників На­ціонального банку України як державних службовців і перед­бачає заходи щодо їхнього соціального захисту (ст. 64).

Закон України від 9 липня 2003 р. "Про недержавне пен­сійне забезпечення". Визначає правові, економічні та орга­нізаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.

Закон України від 7 грудня 2000 р. "Про державну со­ціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям". Спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціаль­ний захист, забезпечення рівня життя, не нижчого від прожит­кового мінімуму, шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.

Закон України від 22 березня 2001 р. "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Встановлює гарантований держа­вою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом на­дання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріори­тету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Структура Закону:

Розділ І. Загальні положення (ст. 1—6). Розділ II. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 7—9).

Розділ III. Одноразова допомога при народженні дитини (ст. 10—12).

Розділ IV. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 13—15).

Розділ V. Допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням (ст. 16—18).

Розділ V-A. Допомога на дітей одиноким матерям (ст. 18-1— 18-3).

Розділ VII. Відповідальність місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, уста­нов, організацій і громадян (ст. 21—24).

Розділ VIII. Прикінцеві положення.

Закон України від 16 листопада 2000 р. "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам".

Гарантує інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів державного бю­джету України та їх соціальну захищеність шляхом встанов­лення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Закон України від 3 березня 1998 р. "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення". Визначає порядок правового регулювання діяльності, спрямованої на запобігання поширен­ню ВІЛ-інфекцій в Україні, та відповідні заходи соціального захисту ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. Передбачає при­значення щомісячної державної допомоги дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хво­рим на СНІД (ст. 23).

Закон України від 21 березня 1991 р. "Про основи со­ціальної захищеності інвалідів в Україні". Визначає основи со­ціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в еко­номічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя відповідно до індивідуальних здібностей та інтересів.

Закон України від 19 червня 2003 р. "Про соціальні по­ слуги". Визначає основні організаційні та правові засади на­дання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

Структура Закону:

Розділ І. Загальні положення (ст. 1—4).

Розділ II. Забезпечення прав громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допо­моги, на соціальні послуги (ст. 5—6).

Розділ III. Організація діяльності й надання соціальних по­слуг (ст. 7—15).

Розділ IV. Професійна діяльність у сфері надання соціаль­них послуг (ст. 16—18).

Розділ V. Відповідальність за порушення законодавства про соціальні послуги (ст. 19—20).

Розділ VI. Міжнародне співробітництво (ст. 21).

Розділ VII. Прикінцеві положення.

Закон України від 10 липня 2003 р. "Про поховання та похоронну справу". Визначає загальні правові засади здійснен­ня в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відно­сини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо прове­дення процедури поховання, а також встановлює гарантії на­лежного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збе­реження місця поховання.

Закон України від 16 вересня 1997 р. "Про благодійни­цтво та благодійні організації". Визначає загальні засади бла­годійництва, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійницької діяль­ності, утвердження гуманізму й милосердя, гарантує державну підтримку її учасникам, створює умови для діяльності бла­годійних організацій відповідно до законодавства України.

Закон України від 22 жовтня 1999 р. "Про гуманітарну допомогу". Встановлює правові, організаційні, соціальні заса­ди отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги.

Основи законодавства України про охорону здоров'я.

Закон України від 19 липня 1992 р. Визначає правові, органі­заційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, а також встановлюють основи медико-соціальної екс­пертизи втрати працездатності.

 

< Попередня   Наступна >