139

---

5.4. Об'єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення

У правовій літературі розмежовуються два терміни: "об'єкти права соціального забезпечення" і "об'єкти соціально-забезпе­чувальних правовідносин". До перших належать суспільні відносини матеріального і процедурного характеру, що вини­кають у зв'язку з розподілом частини валового внутрішнього продукту через систему соціального забезпечення. До других — матеріальні й нематеріальні блага у сфері соціального забез­печення, з приводу яких фізичні особи ініціюють соціально-забезпечувальні правовідносини з метою реалізації належних їм суб'єктивних прав. Об'єкти виступають візуальним класифікатором правовідносин у сфері соціального забезпечення за­лежно від його виду.

Об'єкт соціально-забезпечувальних правовідносин — це те, заради чого суб'єкти права вступають у юридичні зв'язки, або те, на що спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки його учасників, чи те, що кінець кінцем хоче отримати особа. Цей об'єкт існує зовні по відношенню до суб'єкта, зв'язок між ними непрямий, він завжди знаходиться у сфері дії норм права соціального забезпечення. Стосовно об'єктів соціально-забезпе­чувальних правовідносин встановлюються юридичні права й обов'язки суб'єктів цих відносин. Без об'єкта не буває прав і обов'язків. Суть суб'єктивного права на конкретний вид соціаль­ного забезпечення розкривається через формулу "право на що". Цим "що" і є предмет або об'єкт, стосовно якого право наділяє особу певними можливостями. Кожне соціально-забезпечуваль­не правовідношення має свій об'єкт. Безоб'єктних правовідно­син не буває. Існує стільки об'єктів, скільки є правовідносин.

Об'єкти матеріальних і процедурних правовідносин у сфері соціального забезпечення мають відмінності. Правовідносини матеріального характеру виникають з приводу конкретного матеріального блага. Ним може бути пенсія, допо

мога, компен­сація, субсидія, медична допомога і лікування, санаторно-ку­рортне лікування, соціальна допомога вдома, утримання в установах соціального обслуговування, професійне навчання і працевлаштування інвалідів, транспортне обслуговування їх, протезно-ортопедична допомога, пільги на проїзд на транспорті, на оплату комунальних послуг тощо.

Об'єктом процедурного правовідношення є правовий акт компетентного органу, оскільки фізична особа ставить питан­ня про визнання за ним певного права чи наявності конкретної обставини. Лише відповідним рішенням підтверджується на­явність або відсутність такого права чи обставини. Відповідний правовий акт і буде об'єктом процедурного (процесуального) правовідношення. Рішення з процедурного питання дає мож­ливість на продовження матеріального правовідношення чи його припинення.

Зупинимося детальніше на окремих об'єктах соціально-за­безпечувальних правовідносин.

1. Пенсія є найбільш поширеним видом соціального забезпе­чення. Це щомісячна грошова виплата фізичним особам зі спе­ціально створених для цього пенсійних фондів на умовах і в порядку, передбачених чинними нормативними актами й дого­ворами. Об'єктом пенсійних правовідносин є пенсія (страхова, трудова, дострокова, додаткова). Саме на пенсію спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів пенсійних пра­вовідносин.

Підстави, умови і розмір пенсії визначаються законом. Підзаконними актами інколи встановлюються щомісячні виплати (наприклад, довічні стипендії), які за своєю природою є пенсій­ними, але відрізняються від них тим, що встановлюються орга­нами виконавчої влади. Виплачуються пенсії у грошовій формі. Виплата пенсії натурою (продуктами, товарами) є порушенням прав людини і має розцінюватися як незаконна. Об'єктом пен­сійних правовідносин є пенсія у грошовому вираженні.

Законом передбачені доплати, надбавки та підвищення до пенсійних виплат.

За системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування можливі такі виплати: 1) солідарна система: а) пен­сія за віком; б) пенсія у зв'язку з інвалідністю внаслідок загаль­ного захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з ро­ботою, інвалідності з дитинства); в) пенсія у зв'язку з втратою годувальника; г) допомога на поховання пенсіонера; 2) нако­пичувальна система: а) довічна пенсія з установленим періо­дом; б) довічна обумовлена пенсія; в) довічна пенсія подруж­жя; г) одноразова виплата. Законом України "Про загальнообо­в'язкове державне соціальне страхування від нещасного випад­ку на виробництві та професійного захворювання, які спричи­нили втрату працездатності" передбачено два види виплат: а) пенсії у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; б) пенсії у зв'яз­ку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного ви­падку на виробництві або професійного захворювання.

Як пенсія розглядається довічне грошове утримання судді.

За відсутності підстав для призначення трудової пенсії осо­ба мала право на соціальну пенсію, яку тепер переведено в со­ціальну допомогу. Під нею розуміли гарантовану державою гро­шову допомогу, що надавалася особі в установлених законом випадках, незалежних від трудового стажу і сплати нею стра­хових пенсійних внесків за рахунок коштів державного бюд­жету. Соціальні пенсії були однією з державних гарантій кон­ституційних прав людини на життя, соціальний захист, на життєвий рівень, не нижчий від прожиткового мінімуму.

В Україні поступово складається недержавна пенсійна сис­тема. Відповідним законом визначається, зокрема, виплата пенсії на визначений термін та одноразова пенсійна виплата. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється: 1) пенсій­ними фондами шляхом укладання пенсійних контрактів; 2) страховими організаціями шляхом укладання договорів стра­хування довічної пенсії та страхування ризику настання інва­лідності або смерті; 3) банківськими установами шляхом укла­дання договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визна­ченої для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом. Вважаєть­ся, що недержавні пенсії є об'єктом цивільно-правових відно­син.

2. Допомоги серед видів матеріального забезпечення посіда­ють друге місце після пенсій. Одні фахівці під ними розуміють усі види соціального забезпечення, крім пенсій, інші — певні грошові виплати. Допомоги — це короткотермінові, щомісячні, періодичні чи одноразові грошові виплати, що призначаються фізичним особам за рахунок страхових фондів чи бюджетних коштів з метою заміщення втраченого доходу або надання со­ціальної підтримки у складних життєвих обставинах, що ма­ють тимчасовий характер.

Між допомогами і пенсіями є суттєві відмінності. Допомоги: 1) встановлюються законами й підзаконними актами на загальнедержавному і місцевому рівнях, підстави надання та перелік їх не є вичерпними; 2) метою надання є повна або часткова компенсація тимчасово втраченого не зі своєї вини заробітку (доходу) та понесених додаткових витрат; 3) належать до ко­роткотермінових чи одноразових виплат; 4) підставою надання є складні життєві обставини, що мають тимчасовий характер, і які людина не може подолати самостійно; 5) розраховані як на працюючих, так і на непрацюючих осіб. З іншого боку, пенсії: 1) встановлюються лише законами на загальнодержавному рівні, підстави надання та перелік їх є вичерпними; 2) метою надання є заміщення втраченого основного джерела існування; 3) нале­жать до довгострокових виплат; 4) підставою призначення є по­стійна чи довгострокова непрацездатність тих, хто вже або ще не працює; 5) розраховані, як правило, на непрацюючих.

У правовій літературі допомоги мають різні назви: соціаль­на допомога, соціальні виплати, матеріальна допомога, дер­жавна допомога, державна соціальна допомога, грошові випла­ти тощо. Немає термінологічної єдності і в нормативних ак­тах. Законодавство щодо допомог не кодифіковане, теоретичне обґрунтування шляхів їх вдосконалення практично відсутнє.

Залежно від джерела надходження коштів, за рахунок яких виділяються допомоги, розрізняються страхові соціальні допо­моги та державні соціальні допомоги.

Страхові соціальні допомоги — це короткотермінові чи ра­зові оплатно-нееквівалентні грошові виплати, що призначають­ся відповідно до законодавства про загальнообов'язкове держав­не соціальне страхування особам за рахунок страхових фондів з метою відшкодування їм втраченого заробітку (трудового до­ходу) або часткової компенсації понесених додаткових витрат у передбачених законом випадках.

Державні соціальні допомоги — це щомісячні, періодичні чи разові грошові виплати, що безплатно надаються за рахунок бюджетних коштів фізичним особам, які перебувають у скрут­ному матеріальному становищі на умовах і порядку, передба­чених правовими актами. Ними є: 1) державні допомоги сім'ям з дітьми (у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразова допомога при народженні дитини; у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку; на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; на дітей одиноким матерям);

2) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям;

3) допомога на поховання; 4) державна соціальна допомога інва­лідам з дитинства та дітям-інвалідам; 5) одноразова грошова допомога біженцям на придбання товарів першої необхідності;

6) одноразова грошова допомога біженцям на відшкодування вартості проїзду до районного пункту тимчасового розміщення біженців, регіону тимчасового розселення біженців або до іншо­го місця, обраного біженцем для проживання; 7) щомісячна державна допомога дітям віком до 16 років, інфікованим віру­сом імунодефіциту людини або хворим на СНІД; 8) щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує по­стійного стороннього догляду; 9) допомога особам, які потер­піли від стихійного лиха й техногенних катастроф (за окреми­ми постановами Кабінету Міністрів України); 10) одноразові до­помоги найбільш вразливим категоріям осіб, що надаються з нагоди державних, місцевих і релігійних свят за рішенням місцевих органів влади тощо.

3. Субсидія (слово латинського походження, означає допо­мога, підтримка) — це цільова, безповоротна матеріальна до­помога для відшкодування витрат на оплату послуг чи при­дбання життєво необхідних споживчих товарів у переліку та обсягах, визначених законодавством. Зараз встановлені субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побу­тового (рідкого) палива. Термін субсидія вводився для визна­чення адресної безготівкової допомоги населенню на оплату окремих видів послуг, що надаються йому житлово-комуналь­ними органами. З 1 січня 2002 р. готівковою надаються субсидії для придбання скрапленого газу та твердого пічного побутово­го палива.

4. Компенсація (слово латинського походження, означає винагорода, зрівноваження) — грошова виплата, що має на меті відшкодування громадянам проведених ними витрат або за

неотриману соціальну послугу у випадках, зазначених у зако­нодавстві. Ним, зокрема, передбачені: 1) виплата інвалідам компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування авто­мобілів та на транспортне обслуговування; 2) грошові компен­сації вартості санаторно-курортного лікування деяким катего­ріям громадян; 3) витрати, пов'язані з проїздом дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, й особи, яка супроводжує дитину, до спеціалізованих медичних та

оздоровчих закладів на всіх видах транспорту (крім таксі) в ме­жах України; 4) компенсація громадянам втрати частини до­ходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (пенсій, со­ціальної виплати, стипендії, заробітної плати та ін.).

5. Соціальні пільги — це закріплені законодавством перева­ги, додаткові права і гарантії для окремих категорій осіб у сфері соціального забезпечення відповідно до принципів рівноправ­ності громадян та соціальної справедливості з метою полегшен­ня умов їхньої життєдіяльності. Пільги встановлюються, у пер­шу чергу, для найбільш вразливих верств населення, громадян, які мають заслуги перед Батьківщиною, осіб, які виконують у суспільстві особливі функції. Вони є елементом спеціального правового статусу окремих категорій громадян: пенсіонерів, інвалідів, дітей, молоді, жінок, сімей з дітьми, малозабезпече­них сімей та ін. З їхньою допомогою створюються рівні можли­вості для розвитку осіб, які перебувають у нерівних умовах уна­слідок біологічних чи соціальних причин. Пільги, таким чином, виконують компенсаційну та стимулятивну функції.

Пільги слід відрізняти від соціальних привілеїв, які часто встановлюються всупереч принципам рівноправності й соціаль­ної справедливості. Пільги встановлюють, як правило, для найбільш вразливих верств населення, фіксують у правових актах нормативного характеру, широко пропагують у засобах масової інформації. Вони стосуються значної кількості людей, їх схвально сприймає населення. Привілеї, навпаки, надають­ся, зазвичай, представникам владних структур, часто в інди­відуальному порядку або правовими актами, що не підлягають опублікуванню, не є предметом обговорення, негативно спри­ймаються широкими масами.

До найбільш поширених пільг належать: 1) безплатне кори­стування внутрішньоміським транспортом (трамваєм, автобу­сом, тролейбусом, метрополітеном, водними переправами) і поїздами приміського сполучення, а в сільській місцевості — автобусами внутрішньообласних ліній; 2) безплатний проїзд один раз на рік чи на два роки (туди і назад) залізничним, вод­ним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом; підвищення чи надбавки до пенсії або щомісячного довічно­го грошового утримання, що виплачується замість пенсії; звільнення повністю чи частково від квартплати незалежно від форми власності житлового фонду, від сплати комунальних послуг; 5) безплатне користування домашнім телефоном і поза­ відомчою охоронною сигналізацією; 6) безплатне чи зі зниж­кою отримання ліків за рецептами лікарів; 7) безплатне зубопротезування, забезпечення протезами, слуховими апаратами; 8) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залучен­ням необхідних спеціалістів; 9) безплатне чи зі знижкою на­ дання соціальних послуг тощо.

У нашій країні немає науково обґрунтованих підходів до встановлення пільг, норми щодо них розкидані в багатьох за­конах і підзаконних актах, звичною є практика призупинення наданих окремих із них. Останнім часом почався процес замі­ни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню. У Міністерстві праці та соціальної політики України вважають, що така форма справді є оптимальною і дає змогу відстежувати використання спрямованих на соціальний захист населення бюджетних асигнувань, забезпечити рівні можливості та права для кожної людини, яка користується цим видом соціальної допомоги. Необхідно не розширяти перелік пільг, що надають­ся громадянам, а збільшувати розміри пенсій та допомог. По цьому шляху йдуть усі цивілізовані країни.

6. Соціальні послуги — це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, методичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи інвалідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребу­ють сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їхньої життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Вони, у свою чергу, поділяються на такі види:

соціально-побутові послуги — забезпечення продукта­ми харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим хар­чуванням, транспортними послугами, засобами легкої механі­зації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

психологічні послуги — надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з навколишнім соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спря­мованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологіч­ної реабілітації, надання методичних порад;

соціально-педагогічні послуги — виявлення та сприян­ня розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебува­ють у складних життєвих обставинах, організація індивідуаль­ного навчального, виховного та корекційного процесів, дозві­лля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

соціально-медичні послуги — консультації щодо запобі­гання виникнення та розвитку можливих органічних розладів у особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

соціально-економічні послуги — задоволення матеріаль­них інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життє­вих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної допомоги;

юридичні послуги — надання консультацій з питань чин­ного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння

застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відпо­відальності осіб, які вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомо­га, захист прав та інтересів особи тощо);

послуги з працевлаштування — пошук підходящої ро­боти, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводжен­ня працевлаштованої особи;

послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями — комплекс медичних, психоло­гічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнта­цію та підготовку, освіту, зайнятість;

інформаційні послуги — надання інформації, необхідної для розв'язання складної життєвої ситуації (довідкові послу­ги); поширення просвітницьких та культурно-освітніх знань (про освітні послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги).

Об'єктами соціально-обслуговуючих правовідносин можуть бути й інші соціальні послуги. Не належать до об'єктів цих правовідносин грошові суми, що надаються як матеріальна допомога, оскільки вони є об'єктом соціально-допомогових правовідносин.

Соціальні послуги, як правило, надаються комплексно, тоб­то людина одночасно отримує не одну, а кілька послуг. Су­купність їх і становить об'єкт соціально-обслуговуючих право­відносин.

 

< Попередня   Наступна >