130

---

5.3. Суб'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин

Суб'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин — це ті особи, за якими державою визнана соціально-забезпечувальна пра­воздатність і які законом наділені здатністю самостійно здійсню­вати належні їм права й обов'язки у сфері соціального забезпе­чення. Ними, перш за все, є фізичні особи та державні органи.

Усіх фізичних осіб об'єднує те, що вони підлягають соціаль­ному забезпеченню із спеціальних фондів, у зв'язку з настанням соціального випадку або виконання певних професійних обо­в'язків. За правовим зв'язком з державою вони поділяються на громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Залежно від видів соціального забезпечення, підстав та принципів їх на­дання фізичні особи, зокрема, поділяються на такі категорії:

ветерани війни, тобто особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни;

особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

члени сім'ї загиблих учасників війни;

особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи, а саме: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобиль­ської катастрофи громадяни, включно з дітьми, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

громадяни, які постраждали від конкретного стихійного лиха;

інваліди І, II та III груп від загального захворювання, трудового каліцтва, професійного захворювання, з дитинства;

ветерани праці — громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають встановлений законом трудовий стаж і вийшли на пенсію;

особи, які

мають особливі трудові заслуги перед Батьків­щиною;

особи, які визнаються громадянами похилого віку — чо­ловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишається не більше півтора року;

ветерани військової служби — громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років у календарному обчисленні і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України чи колишнього СРСР, а також інваліди І та II груп, інвалідність яких настала внаслі­док поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'яза­них з виконанням обов'язків військової служби;

працівники промисловості, транспорту, зв'язку та агро­промислового комплексу, спеціальних економічних зон, науки, освіти, культури, медицини;

працівники органів державної влади й управління: на­родні депутати, депутати місцевих рад, працівники ЦВК, пра­цівники державної контрольно-ревізійної служби, державної податкової служби, служби захисту прав споживачів, праців­ники прокуратури, СБУ, митних органів, міліції, системи ви­конання покарань, пожежної охорони, державної, відомчої та спеціальної служби охорони;

військовозобов'язані;

військовослужбовці;

діти-інваліди та хворі діти;

діти військовослужбовців та осіб начальницького і рядо­вого складу внутрішніх справ, діти гірників;

жінки, жінки з числа військовозобов'язаних, жінки, які стали вдовами, жінки з числа осіб, які відбувають покарання у зв'язку із засудженням до позбавлення волі;

молодь, молоді працівники та спеціалісти, наукові і творчі працівники з числа молоді, спортсмени, учнівська молодь;

малозабезпечені громадяни;

біженці і переселенці;

жертви політичних репресій і Холокосту.

Суб'єктами правовідносин у сфері соціального забезпечення може бути сім'я, наприклад, у правовідносинах з приводу при­значення пенсії в разі втрати годувальника. Відповідно до п. 1 ст. 39 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне стра­хування" на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію, при­значається одна спільна пенсія. Представлення одним із членів сім'ї інтересів інших членів не позбавляє їх права бути учасни­ками цих правовідносин. Законодавство про соціальну допомо­гу передбачає соціальну підтримку сім'ям з дітьми, малозабез­печеним сім'ям. Водночас у літературі висловлюють міркуван­ня, що сім'я в цілому не може бути суб'єктом правовідносин. Така позиція не підтримується переважною більшістю фахівців права соціального забезпечення.

Другим суб'єктом правовідносин у сфері соціального забез­печення є один із державних органів, що зобов'язаний призна­чити і надати конкретний вид соціального забезпечення. Ком­петенція таких органів визначається тією метою і завданнями, заради яких вони створені. До таких органів, зокрема, нале­жать такі:

Органи Пенсійного фонду України здійснюють: 1) призна­чення і виплату пенсій, надбавок, підвищень та доплат відповідно до законів України, що перераховані у п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду"; 2) призначення і виплату щомісячної компенсації сім'ям у разі втрати годувальника, передбаченої ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; 3) індексацію грошових доходів відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"; 4) підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків у разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися.

Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплачують: 1) допомогу у зв'язку з тимчасовою не­працездатністю до відновлення працездатності або встановлен­ня інвалідності; 2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; 3) щоміся­ця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездат­ності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; 4) пенсію у зв'язку з інвалідністю внаслідок не­щасного випадку на виробництві або професійного захворюван­ня; 5) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 6) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому; 7) допомогу дитині за заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на вироб­ництві або професійного захворювання жінки під час її вагіт­ності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом. Ці органи мають і інші обов'язки щодо працівника чи його сім'ї (ст. 21 За­кону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання, які спричинили втрату працездатності").

Органи Фонду загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування України на випадок безробіття надають такі види грошових допомог: 1) допомогу у зв'язку з безробіттям, у тому числі одноразову виплату її для організації безробітним підприємницької діяльності; 2) допомогу в разі часткового без­робіття; 3) матеріальну допомогу в період професійної підго­товки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробіт­ного; 4) матеріальну допомогу у зв'язку з безробіттям, однора­зову матеріальну допомогу безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; 5) допомогу на по­ховання в разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Крім того, вони здійснюють: 1) професійну підготовку або перепідготовку, підвищення кваліфікації та профорієнтацію; 2) пошук підходящої роботи і сприяння у пра­цевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаш­тування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних; 3) інформаційні та консуль­таційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втра­ти працездатності надають: 1) допомогу у зв'язку з тимчасо­вою непрацездатністю, включно з доглядом за хворою дитиною; 2) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 3) допомогу при народженні дитини; 4) допомогу на догляд за дитиною до до­сягнення нею трирічного віку; 5) допомогу на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку); 6) забезпечення оздоровчих заходів (опла­та путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їхніх сімей до дитячих оздоровчих закладів, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).

Комісія з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України, а також аналогічні комісії при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, об­ласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях. їхнім основним завданням є призначення пенсій особам, які мають особливі заслуги перед Україною, а в разі смерті цих осіб — членам їхніх сімей.

Органи Міністерства праці та соціальної політики Украї­ни здійснюють: 1) призначення та виплату соціальної допомо­ги, встановленої законодавством; 2) надання субсидій та відшко­дування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, при­дбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутово­го палива; 3) компенсаційні виплати інвалідам на бензин, тех­нічне обслуговування та ремонт автомобіля, транспортне об­слуговування інвалідів, а також вартості санаторно-курортно­го лікування; 4) матеріально-побутове обслуговування інва­лідів, ветеранів війни та праці, їх санаторно-курортне лікуван­ня, надання протезно-ортопедичної допомоги, забезпечення інвалідів транспортними засобами у встановленому порядку; 5) влаштування до будинків-інтернатів (пансіонатів) громадян похилого віку та інвалідів; 6) соціальне обслуговування за місцем проживання пенсіонерів та інвалідів у соціальних уста­новах системи тощо.

Органи пенсійного забезпечення Міністерства оборони України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Управління державної охорони, інших вій­ськових формувань, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та інші призначають пенсії та допо­моги особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служ­би за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і членам їхніх сімей.

Державна служба зайнятості (центри зайнятості): 1) за­безпечує працевлаштування безробітних, у тому числі, за ба­жанням, направляє їх на сезонні та оплачувані громадські ро­боти; 2) виплачує допомогу у зв'язку з безробіттям, матеріаль­ну допомогу в разі безробіття; 3) надає одноразову матеріальну допомогу безробітним та членам сімей, які перебувають на їхньому утриманні, а також матеріальну допомогу громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення ква­ліфікації за направленням державної служби зайнятості; 4) надає безпроцентні позики безробітним для організації підприємницькою діяльністю.

Органи Міністерства охорони здоров'я України здійсню­ють влаштування і соціальне обслуговування у будинках дити­ни дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, а також дітей із вадами фізичного та розумового розвитку. Комплекс соціальних послуг надається центрами медико-соціальної реабілітації неповнолітніх та Українським державним медико-соціальним центром ветеранів війни (с. Циблі Київської обл.). Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час на­стання, групу інвалідності.

Органи Міністерства освіти і науки України здійснюють навчання і виховання дітей з особливими потребами в спеціаль­них загальноосвітніх школах-інтернатах, загальноосвітніх са­наторних школах-інтернатах, навчально-реабілітаційних цен­трах та інших закладах.

 

< Попередня   Наступна >