66

---

2. Квартирний облік

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передба­ченому чинним законодавством України. При цьому передбачалося надання житла у безстрокове користування. Право на одержання жилого приміщення мають лише громадяни, які потребують поліп­шення житлових умов.

Питання, пов’язані з обліком громадян, які потребують поліп­шення житлових умов, із наданням їм жилих приміщень, регулю­ються Постановою Ради міністрів УРСР і Української республікан­ської ради професійних спілок “Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР” від 11 грудня 1984 р. Ці Пра­вила регулюють облік громадян (квартирний облік), які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користуван­ня жилих приміщень у будинках державного і громадського житло­вого фонду, призначених для постійного проживання.

Квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем прожи­вання громадян у виконавчому органі міської, селищної, сільської ради або відповідній місцевій державній адміністрації

Умови і підстави прийняття громадян на квартирний облік

На квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської мі­ських Рад разом з радами профспілок. Цей рівень періодично пере­глядається вказаними органами;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3) які хво

ріють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв’язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за дого­вором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають не менше 5 років за договором найму (орен­ди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві при­ватної власності;

6) які проживають у гуртожитках;

7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім’ї, незалеж­но від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати).

Такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах; інваліди війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (ст. 10); Ге­рої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагоро­джені орденами Слави, Трудової Слави, “За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР” усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропра­цювали на одному підприємстві, в установі, організації.

Тривалість часу сумлінної роботи на одному підприємстві, в установі, організації встановлюється для взяття на облік за місцем роботи — трудовим колективом підприємства, установи, організації, а за місцем проживання — виконавчим органом ради даного насе­леного пункту разом з радою профспілки, але не може бути менше 15 років.

До цього періоду також входить:

1) час, коли працівник підприємства, установи, організації пере­бував на строковій військовій чи альтернативній (невійськовій) службі або на виборній посаді за умови повернення після звільнен­ня з військової служби чи закінчення повноважень на виборній по­саді на місце попередньої роботи, або

2) час роботи на іншому підприємстві, в установі, організації в разі їх реорганізації, на новоствореному підприємстві, в організації, розташованих у тому ж населеному пункті, у разі переведення пра­цівника за розпорядженням вищестоящих органів.

Місце проживанні

Частина перша ст. 33 Конституції України гарантує кожному вільний вибір місця проживання, що не пов’язується з наявністю прописки особи для набуття права на житло.

Так, Верховною Радою України ухвалено Постанову “Про заса­ди державної політики України в галузі прав людини” від 17 червня 1999 за № 757, де, зокрема передбачено приведення законодавства у відповідність до універсальних стандартів прав людини ООН та Ради Європи (абзац 3 пункту 11). Передбачається також (абзац 19 пункту 11) посилення реальності права людини на свободу пересу­вання та вільний вибір місця проживання в Україні, зокрема шля­хом скасування дозвільного порядку вибору місця проживання (ін­ституту прописки).

У ст. 17 Цивільного кодексу України місцем проживання визна­ється те місце, де громадянин постійно або переважно проживає, а місцем проживання неповнолітніх, що не досягли 15-річного віку, або громадян, які перебувають під опікою, — місце проживання їх­ніх батьків (усиновителів) або опікунів.

Стаття 21 Кодексу про шлюб та сім’ю України встановлює право кожного з подружжя на вибір місця проживання, а у ст. 67 зазначе­но: “Якщо батьки не проживають разом, то від їх згоди залежить, при кому повинні проживати неповнолітні діти. У разі відсутності згоди між батьками спір вирішується судом, виходячи з інтересів ді­тей з урахуванням їх бажання”.

У Житловому кодексі Української РСР термін “проживання” без розкриття його змісту вживається у багатьох статтях, а в деяких із них (статті 64, 65 та інші) також використовується без відповідних правових дефініцій.

У Цивільному, Цивільному процесуальному, Житловому кодек­сах, Кодексі України про адміністративні правопорушення та в ін­ших актах законодавства України передбачено вирішення різних пи­тань залежно від місця проживання, а не місця прописки чи випис­ки. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому органі районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ра­ди (ч. 1 ст. 36 Житлового кодексу).

Щодо часу проживання, то таке визначення у загальному вигля­ді має місце у названих та інших законах, у словосполученнях “по­стійне місце проживання”, “тимчасове місце проживання”, “постій­но проживає”, “тимчасово проживає” тощо. Детальніше конкрети­зується час проживання у підзаконних нормативних актах, що сто­суються правил прописки, реєстрації та виписки громадян.

Після ухвалення згаданої постанови Верховної Ради питання щодо конституційності інституту прописки 14 листопада 2001 р. бу­ло розглянуто Конституційним Судом України на відповідність Кон­ституції Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 р. за № 700, що стосуються дозвільного порядку прописки і виписки. Конституційний Суд України 14 листопада 2001 р. визнав неконституційним положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвер­дженого постановою Кабінету Міністрів від 10 жовтня 1994 р. № 700, щодо прописки (виписки), згідно з яким паспортна служба органів внутрішніх справ застосовує як загальне правило дозвільний порядок вибору особою місця проживання.

У рішенні Конституційного Суду України від 28 вересня 2000 р. у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п. 2 ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” визначено поняття “місце проживання”. Так, Конституційний Суд дійшов висновку, що за змістом ст. 24 Консти­туції України під словосполученням “місце проживання” мається на увазі місце проживання громадян за територіальною ознакою (село, селище, місто чи Інша адміністративно-територіальна одиниця), а не конкретне жиле приміщення (будинок, квартира, службова квар­тира).

З таким рішенням можна не погодитись, хоча Конституція га­рантує кожному вільний вибір місця проживання. Тобто наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання будь-якого житлового права. Наявність чи відсутність про­писки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права ко­ристування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім’ї наймача (власника) приміщення. Але, разом з тим, не можна забувати, що паспортна система в Україні існує, і однією з правових підстав для зняття з квартирного обліку, отримання житла у найом, приватизації його, бронювання, збере­ження за тимчасово відсутнім є саме прописка, в якій і вказується крім населеного пункту точна адреса житла (номер квартири, номер будинку, назва вулиці).

Прописка — це фіксація юридичного факту і виду проживання громадянина за певною адресою в даному населеному пункті. Вид прописки залежить від виду проживання, тому громадяни, які по­стійно проживають у населеному пункті, повинні мати постійну про­писку. Виходячи з того, що постійне місце проживання є основним фактором, громадяни можуть бути зараховані на квартирний облік незалежно від виду прописки. Наявність же прописки, як відомо, не свідчить про постійне місце проживання громадянина у даному на­селеному пункті. У законодавстві необхідно визначитись з тим, чи дає прописка право для постановки на облік для отримання жилої площі, чи ні. Якщо ні, то яким чином необхідно фіксувати місце проживання громадянина, що має значення для отримання жилої площі?

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на закон­них підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання, що ніяким чином не пов’язуєть­ся з наявністю прописки. Постанова Пленуму Верховного Суду Ук­раїни “Про застосування Конституції України при здійсненні право­суддя” від 1 листопада 1996 р. за № 9 зазначає, що наявність чи від­сутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для ви­знання права користування жилими приміщеннями за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім’ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови у цьому.

Враховуючи задекларовані Конституцією правові засади, питан­ня юридичного значення прописки вичерпується тим, що прописка визначає лише фіксацію постійного або переважного місця прожи­вання громадянина, що має розглядатись як певна юридична пре­зумпція, яка може бути спростована у судовому порядку. Сьогодні прописка є адміністративною складовою у загальному порядку ви­значення і фіксації правового становища громадянина й виступає як необхідний атрибут документів, що посвідчують особу.

За досить неоднозначне вирішеним критерієм, яким є місце проживання, прописка разом з тим, дозволяє достовірно встановити наявність умов для набуття чи реалізації громадянином певних прав і обов’язків. І тому немає жодних підстав для того, щоб вважати про­писку обов’язковою умовою для їх набуття. У той самий час, за від­сутності прописки чи реєстрації місця проживання громадян, що ототожнюється, на громадян покладається обов’язок доведення справжнього, зазначеного ними, місця проживання.

Деякі громадяни виступають за негайне скасування прописки, застерігаючи, що до України можуть бути застосовані міжнародні санкції, зокрема з боку Ради Європи. Проте Україна жодним чином не порушує вимог міжнародних договорів з питань захисту прав лю­дини. Повне скасування інституту прописки прямо не випливає зі ст. 33 Конституції України, де зазначено, що свобода пересування та вільний вибір місця проживання, право вільно залишати тери­торію України гарантуються, за винятком обмежень, встановлених законом.

Цю норму прямо передбачено і Радою Європи в п. З ст. 2 Про­токолу за № 4 до Конвенції про захист прав і основних свобод лю­дини від 4 листопада 1950 р., ратифікованої Верховною Радою Ук­раїни 17 липня 1997 р. (Закон України за № 475/97-ВР), де також сказано, що здійснення права на вільне пересування і свободу вибо­ру місця проживання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які необхідні в демократичному суспільстві для запобігання злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

Документи необхідні для взяття на квартирний облік. Зая­ва про взяття на квартирний облік подається до відповідного вико­навчого органу ради за місцем проживання громадян і власника під­приємства, установи, організації чи органу громадської організації за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім’ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого примі­щення і бажають разом стати на облік. До заяви додаються:

довідка з місця проживання про склад сім’ї та прописку, видана організацією, яка здійснює експлуатацію жилого будинку, або громадянином, який має у приватній власності жилий будинок (части­ну будинку), квартиру;

довідки про те, чи перебувають члени сім’ї на квартирному облі­ку за місцем роботи (у виконавчому органі місцевої ради);

В необхідних випадках:

медичний висновок;

довідка про невідповідність жилого приміщення встановленим

санітарним і технічним вимогам;

копія договору піднайму жилого приміщення в будинку держав­ного або громадського житлового фонду чи договору найму жилого приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу або в бу­динку (частині будинку), квартирі, що належить громадянину на праві приватної власності.

Громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, вказують про це у заяві і подають відповідні документи. Подана зая­ва реєструється у книзі реєстрації заяв про взяття на квартирний облік.

Попередній розгляд заяв про взяття на квартирний облік у виконавчому органі місцевої ради провадиться громадською комісією з житлових питань, а на підприємстві, в установі, організації — комі­сією з питань житлово-побутової роботи профспілкового комітету. Ці комісії перевіряють житлові умови громадян і за результатами перевірки складають акт.

Заяви і матеріали перевірки житлових умов громадян розгляда­ються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконавчому органу місцевої ради або власнику підприємства, уста­нови, організації і профспілковому комітету. На засідання комісії у разі необхідності може запрошуватися заявник.

Якщо на розгляд виконавчого органу місцевої ради або власника підприємства, установи, організації і профспілкового комітету буде внесено пропозицію про відмову у взятті на облік, на засідання вка­заних органів обов’язково запрошується заявник.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем їх роботи та місцем проживання

Кожна сім’я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім’ї (за їх вибором) та у виконавчому органі відповідної ради за місцем проживання, де ведення квартирного об­ліку покладається на відділи з обліку і розподілу жилої площі, а там, де таких відділів нема, — на призначених службових осіб.

На квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліп­шення житлових умов, постійно проживають і прописані у даному населеному пункті. Виконавчі органи обласних, Київської і Севасто­польської міських рад разом з радами профспілок можуть установ­лювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і прописані у відповідно­му населеному пункті не менше встановленого строку (крім по­дружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків).

Умова про прописку не поширюється на громадян, тимчасово відсутніх у даному населеному пункті, якщо за ними за законом збе­рігається жиле приміщення. Громадяни, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, беруться на квартир­ний облік за наявності підстав незалежно від тривалості проживан­ня у даному населеному пункті.

Працівники, пов’язані за родом занять з постійним пересуван­ням, беруться на квартирний облік у тому населеному пункті, в яко­му вони прописані у встановленому порядку.

З дозволу виконавчого органу обласної ради і ради профспілок підприємства, установи й організації можуть брати на квартирний облік своїх працівників, які проживають не в тому населеному пунк­ті, в якому розташоване відповідне підприємство, установа, органі­зація, але в межах одного району; а великі будови й підприємства, що будуються, розташовані в малих населених пунктах, — своїх працівників, які проживають в інших населених пунктах області.

Виконавчий орган міської ради вправі дозволити підприємству, установі, організації брати на квартирний облік громадян, які про­живають у приміській зоні та пропрацювали на даному підприєм­стві, в установі, організації не менше як десять років.

Громадяни, які працюють у приміській зоні, а проживають у міс­ті, беруться на квартирний облік за місцем роботи нарівні з іншими працівниками відповідного підприємства, установи, організації. По­треба громадян у поліпшенні житлових умов визначається за місцем їх проживання.

Облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівницт­во або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням — ще й у виконавчому органі ради за місцем проживання. Громадяни можуть бути взяті на облік і не за місцем їх проживання.

Квартирний облік ведеться в цілому по підприємству, установі, організації. У виробничих об’єднаннях облік може здійснюватися по структурних одиницях. З дозволу підприємств і організацій їхні структурні підрозділи, розташовані в іншому населеному пункті, мо­жуть самостійно здійснювати облік своїх працівників і надавати їм жилі приміщення.

Перелік підприємств, установ, організацій, а також їхніх відпо­відних структурних підрозділів, що здійснюють облік, затверджу­ється спільним рішенням виконавчого органу місцевої ради і ради профспілок. Цей перелік уточнюється в міру необхідності. Підпри­ємства, установи, організації, що не здійснюють квартирний облік, ведуть контрольні списки своїх працівників, які перебувають на об­ліку у виконавчому органі місцевої ради.

Відповідно до статей 36 і 42 Житлового Кодексу підприємства, що мають відом­чий житловий фонд, беруть на облік (і надають жилі приміщення) у передбачених законодавством випадках, крім своїх працівників та­кож працівників медичних, культурно-освітніх, торговельних та ін­ших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив. Взяття на облік як таких, що потребують поліпшення житлових умов, інших осіб і надання їм жилих приміщень з відом­чого житлового фонду не відповідає законодавству. Черговість на­дання жилих приміщень згідно зі ст. 43 Житлового Кодексу визначається часом взяття на квартирний облік. У тих випадках, коли громадянин із за­гальної черги за його заявою береться на пільгову чергу, черговість визначається з часу взяття на пільгову, а не на загальну чергу (крім випадків, коли його помилково включили в загальну чи пільгову чергу).

Громадяни, які залишили роботу на підприємствах, в установах, ! організаціях, що здійснюють квартирний облік, у зв’язку з виходом на пенсію, беруться на облік нарівні з робітниками та службовцями даного підприємства, установи, організації. У такому самому поряд­ку беруться на облік працівники медичних, культурно-освітніх, тор­говельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслу­говують трудовий колектив відповідного підприємства, організації.

Час прийняття на квартирний облік. Громадяни беруться на квартирний облік за місцем проживання рішенням виконавчого органу відповідної ради. За місцем роботи громадяни беруться на квар­тирний облік спільним рішенням власника чи уповноваженого ним органу й відповідного профспілкового комітету.

Рішення щодо взяття на квартирний облік має бути винесене у місячний термін від дня подання громадянином необхідних до­кументів.

У рішенні виконавчого органу місцевої ради або у спільному рі­шенні власника підприємства, установи, організації і профспілково­го комітету, що розглядали заяви громадян, вказуються дата взяття на облік, склад сім’ї, підстава для взяття на облік, вид черговості на­дання жилих приміщень (загальна черга, поза чергою), а в разі відмови у взятті на облік — підстава відмови.

Рішення про взяття громадян на квартирний облік за місцем роботи затверджується виконавчим органом місцевої ради, на території якої розміщується відповідне підприємство, установа, організація.

Про прийняте рішення виконавчий орган місцевої ради, власник чи уповноважений ним орган підприємства, установи, організації пе­ресилає заявникові письмову відповідь з повідомленням про дату взяття на облік, вид і номер черги або про підставу відмови у задо­воленні заяви.

Громадяни вважаються взятими на квартирний облік: у виконав­чому органі місцевої ради — від дня винесення рішення; за місцем роботи — від дня винесення спільного рішення власником чи уповповаженим органом підприємства, організації і відповідного профспілкового комітету, затвердженого виконавчим органом місцевої ради. Слід наголосити, що в останньому випадку датою прийняття на облік вважатиметься не день затвердження, а день винесення спільного рішення.

При одночасному розгляді заяв кількох осіб їх черговість на одержання жилих приміщень визначається за датою подання ними заяви з необхідними документами. Якщо в один день подали заяви кілька осіб, їх черговість на одержання жилих приміщень визна­чається при прийнятті рішення з урахуванням житлових умов, ста­ну здоров’я, трудової та громадської діяльності.

Порядок ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов

Прізвища взятих на квартирний облік громадян вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих при­міщень.

Із числа вказаних громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Списки громадян, взятих на квартирний облік, та окремі списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, обов’язково оприлюднюються.

На кожного громадянина (сім’ю), взятого на квартирний облік, заводиться облікова справа з необхідними документами. Їй надаєть­ся номер, відповідний номеру у книзі обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилого приміщення.

Облікові справи є документами суворої звітності. Вони зберіга­ються за місцем квартирного обліку громадян, а після надання їм жилих приміщень — у виконавчому органі місцевої ради, який ви­дав ордер на вселення. Облікові справи зберігаються протягом п’яти років після одержання громадянами жилих приміщень або зняття їх з квартирного обліку.

Виконавчі органи місцевих рад, підприємства, установи, органі­зації щороку повинні проводити перереєстрацію громадян, що пере­бувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їхні облі­кові дані. Виявлені зміни вносяться до облікової справи громадян і книги обліку осіб. Зміни з питань, що належать до компетенції ви­конавчого органу місцевої ради, власника підприємства, установи, організації і профспілкового комітету, вносять після прийняття рі­шень цими органами. Про внесення змін заінтересовані особи пові­домляються письмово. На жаль, законодавством не передбачена від­повідальність за порушення строків перереєстрації громадян, які пе­ребувають на квартирному обліку. У разі, коли винною стороною є громадянин (в якого уповноважений державний орган вимагав здійснити певні дії, а він їх не здійснив), то це є підставою для знят­тя його з квартирного обліку. Якщо винною стороною є уповноваже­ний державний орган чи адміністрація підприємства, то перереєст­рація провадиться за останній рік, коли виявилась необхідність з’ясування юридичного факту для виявлення тих, хто потребує по­ліпшення житлових умов.

Підстави зняття з квартирного обліку громадян

Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадку:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання чи вислання;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік;

6) неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Громадяни, які штучно погіршили свої житлові умови шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або руйнуван­ня, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживан­ня жилого будинку (частини будинку), квартири, не беруться на квартирний облік протягом п'яти років з моменту погіршення жит­лових умов. Кількість мешканців у нового наймача може збільшити­ся після укладення шлюбу, народження чи прописки дітей, підсе-лення батьків. Це не вважається протиправним погіршенням житло­вих умов.

Громадяни виключаються із списків осіб, які користуються пра­вом першочергового одержання жилих приміщень, якщо вони необ­грунтоване потрапили до них або втратили своє законне в цьому право. Знімаються з квартирного обліку особи, якщо підставою для прийняття їх на облік були відомості, що не відповідали дійсності (не будь-які відомості, а лише такі, що стосуються суттєвих обста­вин справи і були суттєвими при прийнятті на облік). Наприклад, кількість членів сім’ї, життєвий рівень, стан здоров’я, термін прожи­вання за адресою. При цьому до уваги не береться, з чиєї вини це сталося. Підставою зняття з обліку є також випадки, коли громадя­нин був прийнятий на облік внаслідок неправомірних дій посадової особи.

Зняття з квартирного обліку можливе тільки у випадках, прямо передбачених законом.

Зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, покладено на органи, які винесли або затвердили рішення про взят­тя громадянина на облік (включення до вказаного списку).

При розгляді цих питань на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи. Про зняття з обліку (виключення зі списку) громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі із зазначенням підстав зняття з обліку (виключення із списку).

У разі смерті громадянина, який перебував на квартирному об­ліку, за членами його сім’ї зберігається право подальшого перебу­вання на обліку. Таке саме право зберігається за членами сімєї гро­мадянина, який перебував на обліку у виконавчому органі місцевої ради і був знятий з обліку з підстав, зазначених вище.

Не знімаються з обліку громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, народні депутати України, що перейшли на постій­ну роботу у Верховну Раду України, і члени їхніх сімей за місцем попередньої роботи чи постійного проживання.

При розірванні шлюбу між особами, які працюють на одному підприємстві, в установі, організації і перебувають на квартирному обліку за місцем роботи, облікова справа відповідно розділяється і за колишнім подружжям зберігається право перебування на обліку за місцем роботи. Якщо колишнє подружжя заявника не працює на тому самому підприємстві, в установі, організації, воно переводить­ся на облік за місцем своєї роботи, а якщо там не ведеться облік, — до виконавчого органу ради за місцем проживання.

У разі припинення трудових відносин з підприємством, устано­вою чи організацією громадянина, який перебував на квартирному обліку за місцем роботи, а також у разі тимчасового виїзду на робо­ту в іншу місцевість (якщо за тим, хто виїхав, зберігається жиле приміщення), він переводиться на облік до виконавчого органу від­повідної ради за місцем проживання.

Право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадку:

1) виходу на пенсію;

2) призову на строкову військову службу або направлення на

альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років;

3) направлення підприємством, організацією на навчання;

4) якщо на тому самому підприємстві, в установі, організації працює член його сім’ї, який перебуває разом з ним на обліку. Час перебування даної сім’ї на обліку зберігається у межах часу роботи на даному підприємстві, в установі, організації цього члена сім’ї. Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки. У разі переводу на облік до виконавчого органу місцевої ради за громадянами зберігається попередній термін перебування на квар­тирному обліку та у списках осіб, які користуються правом першо­ чергового одержання жилих приміщень, у межах часу їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації або часу проживання в даному населеному пункті.

Облікові справи громадян передаються до виконавчого органу відповідної ради із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, у разі ліквідації квартир­ного обліку за місцем роботи або переїзду з одного району міста до іншого.

Громадяни, які перебували на квартирному обліку за місцем ро­боти і перейшли на інше підприємство, в установу, організацію у то­му самому населеному пункті, беруться на облік за новим місцем роботи, а якщо там не ведеться облік, то у виконавчому органі від­повідної ради за місцем проживання, із збереженням попереднього терміну перебування на обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, у випадку:

1) переведення на інше підприємство, в установу, організацію за розпорядженням вищестоящих органів або переходу на виборну по­саду;

2) звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників;

3) звільнення у зв’язку зі станом здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи або

4) звільнення у зв’язку з неявкою на роботу внаслідок тривалої тимчасової непрацездатності.

Ці правила застосовуються також у випадках, коли громадяни працювали на підприємствах, в установах, організаціях, що не ве­дуть квартирний облік, і перебували на обліку у виконавчому органі місцевої ради, а потім перейшли на роботу в тому самому населено­му пункті на підприємства, в установи, організації, що ведуть квар­тирний облік, і висловили бажання перейти на облік за місцем ро­боти. Ці громадяни можуть бути знову взяті на облік у виконавчому органі місцевої ради у загальному порядку.

 

< Попередня   Наступна >