Головне меню

3. Розподіл та надання жилих приміщень

Житлове право - Житлове право України: Навч. посіб.
101

3. Розподіл та надання жилих приміщень

Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад надаються громадянам виконавчим органом місцевої ради за участю громадської комісії з житлових питань, в будинках відомчого житло­вого фонду — за спільним рішенням власника (уповноваженого ним органу) і профспілкового комітету підприємства, установи чи організації, затвердженим виконавчим органом відповідної ради, а в бу­динках громадського житлового фонду — за спільним рішенням ор­гану відповідної організації та її профспілкового комітету з наступ­ним повідомленням виконавчому органу відповідної ради про надан­ня жилих приміщень для заселення.

Затверджені власником (уповноваженим ним органом) підпри­ємства, установи, організації і профспілковим комітетом списки осіб, яким надаються жилі приміщення, не пізніше як за місяць до здачі будинку в експлуатацію надсилаються виконавчому органу місцевої ради, на території якої розміщується ця організація.

У випадках, коли жилі приміщення надаються у будинку, зведе­ному підприємством, установою чи організацією в іншому населено­му пункті, вказані списки надсилаються до виконавчого органу від­повідної ради за місцезнаходженням будинку.

Згідно з п. 5 ст. 12, статтями 31 і 43 Житлового Кодексу жилі приміщення в бу­динках державного і громадського житлового фонду надаються гро­мадянам у встановленому законодавством порядку, в тому числі з додержанням черговості. Сама по собі участь громадян за договором з підприємством (установою, організацією) у будівництві жилого бу­динку, внесення коштів на його закінчення не може бути підставою для позачергового надання жилого приміщення, якщо законодав­ством не передбачено першочергове або позачергове надання жило­го приміщення даній категорії громадян.

Рішення власника (уповноваженог

о ним органу) чи уповноваже­ного органу громадської організації і профспілкового комітету про виділення жилого приміщення для особи, яка перебуває на квартир­ному обліку у виконавчому органі відповідної ради за місцем прожи­вання, за рахунок жилої площі підприємства, установи чи організа­ції, де вона працює, подається до виконавчого органу місцевої ради.

Жилі приміщення, що звільняються, заселяються в загальному порядку, встановленому законодавством України. Жилі приміщен­ня, що звільняються в будинках, переданих державними підприєм­ствами, установами чи організаціями виконавчим органам місцевих рад, а також жилі приміщення, що звільняються у будинках, спору­джених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ або організацій, заселяються в першу чергу потребуючими поліпшення житлових умов працівниками цих підприємств, установ або організацій.

Жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов і постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім’ю.

Громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фон­ду з настанням повноліття, а такі, що одружилися або влаштували­ся на роботу в передбачених законом випадках до досягнення 18-річного віку, — відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від 15 до 18 років) здійснюють пра­во на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклу­вальників.

Члени житлово-будівельних кооперативів і громадяни, які мають жилий будинок, його частину або квартиру у приватній власності, а також інші громадяни, що проживають у цих будинках (частинах будинків), квартирах, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.

Жиле приміщення надається громадянинові на всіх членів сім'ї, які перебувають разом з ним на квартирному обліку, а також на ді­тей, що народилися після взяття його на облік, і на дружину (чоло­віка), яка (який) пізніше вселилася (вся) на жилу площу, зайняту подружжям, яке перебуває на обліку.

Якщо вселення дружини (чоловіка) на жилу площу подружжя, що перебуває на квартирному обліку, неможливе, жиле приміщення надається на подружжя, крім випадків, коли дружина (чоловік), яка (який) окремо проживає в даному населеному пункті чи в примі­ській зоні, не потребує поліпшення житлових умов.

Працівникам, які переїхали у зв’язку з переведенням їх на робог ту в іншу місцевість, і членам їхніх сімей жиле приміщення надаєть­ся на умовах, передбачених трудовим договором.

Особам, які мають учений ступінь або вчене звання, провідним творчим працівникам, обраним за конкурсом на заміщення вакант­них посад у вищому навчальному закладі, науково-дослідній устано­ві, театрі, концертній організації, коли це пов’язане з переїздом в ін­шу місцевість, і членам їхніх сімей жиле приміщення надається на умовах, передбачених при оголошенні конкурсу.

Пільгові умови надання жилого приміщення можуть передбача­тися і трудовим договором (при оголошенні конкурсу) на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету й рішення виконавчого органу місцевої ради.

Перевагою у строках одержання жилих приміщень за місцем ро­боти в межах черговості календарного року взяття на квартирний облік користуються ті, що перебувають у загальній черзі, працівни­ки, які не менш як 15 років сумлінно пропрацювали на одному під­приємстві, в установі, організації, передовики виробництва.

Виконавчі органи обласних і міських рад, які є замовниками житлового будівництва, щороку складають і затверджують плани розподілу жилої площі, яка підлягає введенню в експлуатацію в по­точному році.

Виконавчі органи місцевих рад, підприємства, установи, органі­зації щороку визначають кількість новозбудованої і вивільнюваної жилої площі для надання жилих приміщень громадянам поза чер­гою, у першу чергу і в порядку загальної черги. На підприємствах, в організаціях кількість жилої площі, що виділяється для цих цілей, за рішенням трудових колективів може передбачатися у колектив­них договорах.

Жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебува­ють на квартирному обліку, крім окремих випадків, передбачених законодавством України.

Жилі приміщення громадянам надаються за місцем перебування їх на квартирному обліку. У деяких випадках надання жилих примі­щень можливо підприємствами, установами, організаціями, які не ведуть квартирний облік і працівники яких перебувають на обліку за місцем проживання.

Громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі при­міщення надаються в порядку загальної черги (визначається за часом взяття на облік), крім осіб, що мають право першочергового або позачергового одержання жилих приміщень, визначених законодавством.

Громадянам, які працюють на підприємствах, в установах або організаціях, що не ведуть квартирний облік, і перебувають на облі­ку у виконавчому органі місцевої ради, у тих випадках, коли вони забезпечуються жилими приміщеннями вказаними організаціями, жилі приміщення надаються згідно з контрольним списком, який ве­деться за місцем їх роботи, у порядку черговості, яка визначається за часом влаштування на роботу на дане підприємство, в установу, організацію.

Зокрема власнику (уповноваженому ним органу) та профспілко­вому комітету підприємства, установи, організації за згодою ради трудового колективу дозволяється позачергово виділяти житло ок­ремим висококваліфікованим спеціалістам та іншим працівникам з урахуванням їх трудового внеску.

Підприємства, установи, організації, що здійснюють будівництво жилих будинків в інших населених пунктах, надають жилі примі­щення своїм працівникам незалежно від місця їх проживання.

Громадянам, які перебувають на квартирному обліку за місцем роботи та місцем проживання, жилі приміщення надаються там, де раніше настала черговість на їх одержання. Органи, що надали жилі приміщення, повідомляють про це за іншим місцем перебування гро­мадян на обліку.

Заселення жилих приміщень у будинках, що споруджені із залученням коштів підприємств, установ і організацій

У планах розподілу житла передбачається обов’язкове виділен­ня жилої площі підприємствам, установам і організаціям, які пере­дали виконавчому органу місцевої ради кошти у порядку пайової участі в житловому будівництві, та виконавчим органам місцевих рад, які ведуть квартирний облік.

Жила площа в будинках, споруджених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ та організацій, розподі­ляється для заселення між учасниками будівництва пропорційно до переданих ними коштів.

Виконавчі органи місцевих рад не пізніше квітня поточного року письмово повідомляють відповідні організації про розмір виділеної жилої площі.

Державні організації, які здійснюють житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, разом з відповідни­ми галузевими комітетами професійних спілок складають плани роз­поділу жилої площі, яка підлягає введенню в експлуатацію, між під­відомчими підприємствами, установами й організаціями, що ведуть квартирний облік (або контрольні списки своїх працівників, які перебувають на обліку у виконавчому органі ради за місцем про­живання).

При виникненні спорів щодо розподілу жилої площі в новозведе­них будинках слід керуватися листом Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення господарських спо­рів” від 6 червня 1994 р. за № 01-8/368 та статтею 27 Житлового Кодексу, де за­значено: якщо для будівництва жилого будинку пайовик перераху­вав основному замовникові кошти, складено договір, в якому визна­чені умови щодо кількості квартир (з однієї, двох, трьох і більше кім­нат), що належить передати пайовику після прийняття будинку в експлуатацію, а замовник не виконує свого зобов’язання, є підстави для звернення до суду із позовом і вимогою передачі площі у натурі.

Коли ж у договорі відсутні застереження щодо кількості кон­кретних квартир, які належить передати пайовику, і спір вирішуєть­ся до видачі ордерів громадянам та до заселення прийнятого в екс­плуатацію будинку, суд може прийняти рішення про передачу за­мовником пайовику певної кількості квартир.

Якщо при вирішенні спору буде виявлено, що у процесі будів­ництва жилого будинку сталося його подорожчання і пайовик на об­грунтовану вимогу замовника не перерахував додаткові кошти, рі­шення про зобов'язання замовника передати пайовику квартири треба приймати у межах раніше перерахованих коштів. При цьому кількість квартир, що має належати пайовику, визначається виходя­чи з вартості жилої площі на момент їх виділення.

Якщо під час вирішення спору буде встановлено, що жилий бу­динок заселений на підставі належно виданих ордерів, суд, за зая­вою позивача (пайовика), має право змінити підставу або предмет позову, наприклад, замість передачі жилої площі в натурі вирішити питання про стягнення із замовника вартості належних до передачі квартир, або стягнути із замовника кошти, внесені пайовиком на бу­дівництво будинку. В останньому випадку пайовик має право вима­гати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов’язання, зокрема пов’язаних з придбанням відповідної кількості квартир.

Особливості порядку надання жилих приміщень у будинках, що належать до колективного житлового фонду

Відповідно до статті 134 Житлового кодексу Української РСР особливості порядку надання жилих приміщень у будинках, що на­лежать до колективного житлового фонду регулюються Правилами обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 5 червня 1985 р. за № 228.

Кооперативний облік здійснюється, як правило, за місцем про­живання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, район­ної в місті, селищної, сільської ради.

Облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, при яких організуються житлово-будівельні кооперати­ви, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням — ще й у ви­конавчому органі відповідної ради за місцем проживання.

Кожна сім’я може перебувати на кооперативному обліку за міс­цем роботи одного з членів сім’ї (за їх вибором) і у виконавчому ор­гані відповідної ради за місцем проживання. Сім’я може одночасно перебувати на кооперативному і квартирному обліку.

Жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням уповноваженого органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчого органу відповідної ради. У випадках, коли згідно із законодавством жиле приміщення надається за спільним рі­шенням. адміністрації підприємства, установи, організації та проф­кому або за спільним рішенням громадської організації та її проф­іт спілкового органу з наступним повідомленням виконкому місцевої ради або місцевої державної адміністрації (статті 52, 53 Житлового Кодексу), право на жиле приміщення виникає з часу його надання, тому в разі від­мови у видачі ордера може бути заявлено позов про його видачу.

Проектом нового Житлового кодексу передбачений новий поря­док надання в користування житла у фонді колективної власності.

У проекті зазначено, що Житловий фонд колективної власності формується шляхом будівництва чи придбання житла за кошти тру­дових колективів підприємств, установ і організацій.

Суб’єкти права колективної власності на житло приймають рі­шення про порядок його використання та відчуження згідно з чин­ним законодавством. Суб’єкти права колективної власності на жит­ло, виходячи з власних можливостей, самі мають право визнавати осіб такими, що потребують поліпшення житлових умов, на інших підставах приймати рішення про позачергове надання житла окре­мим працівникам з урахуванням їх трудового внеску, а також визна­чати вищу від встановленої норму надання житлової площі. Житло у фонді колективної власності може надаватися тільки в оренду. Наймач чи орендар, у свою чергу, має право тільки на викуп займа­ного житла у житловому фонді колективної власності. При цьому громадянам України, які наймають, орендують житло у житловому фонді колективної власності, гарантується право на викуп займано­го ними житла. Але умови викупу житла і порядок сплати його вар­тості встановлює власник житла.

Перенесення черговості громадян, які перебувають на квартирному обліку для поліпшення житлових умов

Громадянинові, який перебуває на квартирному обліку за місцем роботи, черговість на одержання жилого приміщення може бути пе­ренесена на рік, якщо протягом попереднього року за систематичне порушення трудової дисципліни, пияцтво, хуліганство чи розкрадан­ня майна до нього застосовувалися заходи дисциплінарного впливу, заходи адміністративного стягнення чи кримінального покарання.

Перенесення черговості на одержання жилого приміщення на рік може бути застосоване також до громадянина, який безпідстав­но відмовився від наданого жилого приміщення, що відповідає вста­новленим вимогам і розміру. Чергу може бути перенесено і в деяких інших випадках. Рішення про перенесення черговості приймається органами, які винесли рішення про взяття громадянина на квартир­ний облік.

Про перенесення черговості громадяни повідомляються письмо­во у 15-денний строк із зазначенням підстав прийнятого рішення.

Першочергове надання жилих приміщень

Серед громадян, які перебувають на квартирному обліку, у пер­шу чергу житло надається:

1) інвалідам Великої Вітчизняної війни і сім’ям воїнів (партиза­нів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у вста­новленому порядку особам;

2) Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, “За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР” усіх трьох ступенів;

3) особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань; особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслі­док виконання медичних маніпуляцій; медичним працівникам, зара­женим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службо­вих обов’язків;

4) учасникам бойових дій і учасникам війни. Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію чи каліцтво під час участі в бо­йових діях або виконання обов’язків військової служби, забезпечу­ються житлом протягом двох років від дня взяття на квартирний облік;

5) інвалідам праці І і II груп та інвалідам І і II груп з числа військовослужбовців;

6) особам, які стали інвалідами І і II груп у зв’язку з виконанням державних або громадських обов’язків, виконанням обов’язку гро­мадянина України, пов’язаного з рятуванням життя людини, та охо­роною власності й правопорядку;

7) сім’ям осіб, які загинули при виконанні державних або гро­мадських обов’язків, виконанні обов’язку громадянина України, пов’язаною з рятуванням життя людини та охороною власності й правопорядку;

8) сім’ям осіб, які загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку;

9) робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропра­цювали у сфері виробництва. Тривалість часу сумлінної роботи на даному підприємстві, в організації, що дає право на одержання жи­лих приміщень у першу чергу, встановлюється (залежно від місця перебування на квартирному обліку) трудовим колективом підпри­ємства, організації або спільним рішенням виконавчого органу місце­вої ради і ради профспілок, але не може бути меншим від 20 років;

10) матерям, яким присвоєно звання “Мати-героїня”;

11) багатодітним сім’ям (які мають у своєму складі трьох і біль­ше дітей) і одиноким матерям. Указані сім’ї не втрачають права пер­шочергового одержання жилих приміщень і тоді, коли після взяття сім’ї на квартирний облік діти досягнуть повноліття;

12) сім’ям при народженні близнят;

13) учителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвіт­ніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів;

14) особам, які проживають у ветхих будинках, що не підляга­ють капітальному ремонту;

15) іншим громадянам у випадках, передбачених законодав­ством України.

Офіцерам і тим, хто перебував на військовій службі не менше 20 календарних років, військовослужбовцям надстрокової служби, прапорщикам і мічманам Збройних Сил України та прирівняним до них особам, звільненим з військової служби за станом здоров’я, віком або скороченням штатів, жилі приміщення надаються виконавчими органами місцевих рад у першу чергу, але не пізніше, ніж у тримі­сячний строк від дня прибуття на місце проживання, обраного з ура­хуванням існуючого порядку прописки.

Надання громадянам жилої площі незалежно від перебування на обліку для поліпшення житлових умов

Поза чергою жилі приміщення надаються:

1) громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;

2) особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;

3) особам, які повернулися з державного дитячого закладу, від родичів, опікуна чи піклувальника, за неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;

4) дітям-інвалідам, що не мають батьків або батьки яких позбав­лені батьківських прав і проживають у державних або в інших соці­альних установах, після досягнення повноліття, якщо за висновком медикосоціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслу­говування і вести самостійний спосіб життя;

5) громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, за неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення; особам, які належать до інвалідів війни. Зазначені особи забезпечуються жилою площею протягом двох років від дня взяття на квар­тирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн — протягом року; особам, на яких поширю­ється чинність Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соці­ального захисту”;

6) особам, обраним на виборну посаду, коли це зв’язано з пере­їздом в іншу місцевість; членам сім’ї народного депутата України в разі його смерті в період виконання депутатських обов’язків у Вер­ховній Раді України на постійній основі.

Жила площа, збудована за рахунок капітальних вкладень, спеці­ально виділених у зв’язку з введенням у дію нових виробничих по­тужностей і об’єктів, з дозволу виконавчого органу обласної, Київ­ської і Севастопольської міських рад та ради профспілок може нада­ватися поза чергою кваліфікованим робітникам, інженерно-техніч­ним працівникам та іншим спеціалістам даного підприємства, організації, а також працівникам, запрошеним з інших населених пунктів.

Громадяни, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, включаються в окремий список. Рішення про включення в цей список приймається відповідно виконавчим орга­ном місцевої ради або власником (уповноваженим ним органом) під­приємства, установи, організації чи органом кооперативної або ін­шої громадської організації і профспілковим комітетом. Рішення власника чи уповноваженого ним органу (органу громадської орга­нізації) затверджується виконавчим органом місцевої ради. Про прийняте рішення повідомляється заінтересованим особам.

Список громадян, які користуються правом позачергового одер­жання жилих приміщень, вивішується для загального відома.

Згідно зі ст. 46 Житлового Кодексу особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість, жиле приміщення за місцем роботи нада­ється поза чергою. Чинним законодавством не передбачено, що ненадання їм жилого приміщення в межах строку, поки вони вважали­ся молодими фахівцями, позбавляє їх пільг, якщо вони продовжують працювати за місцем розподілу.

Пунктом 32 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 993), зокрема, визначено, що випускники, яких не було забезпечено житлом згідно з угодою і які продовжують працювати за призначенням, мають право на позачергове одержан­ня житла незалежно від терміну роботи.

Вимоги, що ставляться до жилих приміщень. Врахування інтересів громадян при наданні жилих приміщень

Відповідно до житлового законодавства житлом визнається приміщення, призначене для постійного чи тимчасового проживання людей (приватний будинок, квартира, кімната в готелі, дача, садо­вий будинок тощо). До складових частин жилого приміщення, мо­жуть входити приміщення, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини. Балкони, веранди, комори тощо входять у житловий фонд, але до житла, як правило, не відносяться. У проекті нового Житлового кодексу під житлом розуміється одноквартирний будинок, квартира або їх час­тина, кімната у гуртожитку, призначені для проживання самітної особи чи сім’ї.

За змістом житлового права не визнаються житлом приміщення, не призначені і не пристосовані для постійного чи тимчасового про­живання (відокремлені від жилих будівель — погреби, гаражі, інші будівлі господарського призначення).

У законодавчому порядку поняття “будівля нежилого призна­чення” не визначено, хоча поняття “будівля жилого призначення” також потребує свого уточнення.

Тому розглянемо питання, що є квартирою. Квартирою визна­ється частина жилого будинку, яка призначена для проживання од­нієї або кількох сімей і має обладнані житла і підсобні приміщення, окремий вихід на сходову клітку, галерею, в коридор або на вулицю. У Житловому кодексі передбачено і надано право кожному наймачу приватизувати не тільки квартиру чи будинок, а й підсобні примі­щення. Такими приміщеннями можуть бути також ізольована кімна­та чи кілька кімнат у комунальній квартирі.

Жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним до умов даного населеного пункту, відпо­відати встановленим санітарним і технічним вимогам. Жилі примі­щення повинні відповідати всім умовам, за яких людина може про­живати без шкоди для її здоров'я. Благоустроєність визначається наявністю в жилому приміщенні комунальних послуг (водопроводу, каналізації, центрального опалення, газозабезпечення тощо), її рі­вень в різних населених пунктах неоднаковий.

Відповідність жилого приміщення рівню благоустроєності насе­леного пункту визначається з наявності комунальних послуг у бу­динках державного та громадського житлового фонду.

Жиле приміщення, що надається, повинно відповідати санітар­ним і технічним вимогам. Зокрема, забороняється розташовувати жилі приміщення в підвальних і цокольних поверхах, висота примі­щень від підлоги до стелі має бути не меншою 2,5 м. Жилі кімнати повинні мати безпосередньо натуральне освітлення. Слід зазначити, що приміщення може відповідати санітарним і технічним вимогам, але бути неблагоустроєним, і навпаки. Для цього у будинках, які по­требують капітального ремонту, забезпечується підвищення рівня благоустроєності будинків старої забудови.

Надання громадянам жилих приміщень, що не відповідають встановленим вимогам, допускається лише у випадках тимчасового поліпшення житлових умов. Це допускається тільки в окремих ви­падках на прохання громадян, що перебувають на квартирному об­ліку (в першу чергу тих, в яких підійшла черга на одержання жилих приміщень), та громадян, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

У порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бу­ти надане жиле приміщення, яке не відповідає визначеним вимогам.

При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв’язку з чим вони не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім’ї, або за розміром менше від рівня серед­ньої забезпеченості громадян жилою площею в одному населеному пункті зі збереженням відповідного права перебування на обліку й у списках першочерговиків чи у списках позачерговиків.

Особам похилого віку, а за висновком лікувально-профілактич­ного закладу також відповідним категоріям інвалідів і хворих, на їх прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в бу­динках з ліфтами.

Жиле приміщення, що надається громадянинові, який перебуває на квартирному обліку або в списку позачерговиків, необов’язково має бути у новому будинку. Може бути надано жиле приміщення, що звільнилося, якщо воно відповідає встановленим вимогам.

Категорично забороняється заселення помешкань, що звільнили­ся у ветхих будинках, які не підлягають ремонту, у бараках та ін­ших непристосованих для житла будівлях, у жилих будинках, меш­канці яких відселені у зв’язку з тим, що будинки підлягають знесен­ню, капітальному ремонту тощо.

Надання жилих приміщень у комунальній квартирі, де проживають два або більше наймачів

Житловий кодекс надає право наймачу на приєднання звільненої іншим наймачем жилої площі (ст. 54 Житлового Кодексу). Оскільки залежно від су­міжності кімнат (ізольованих і неізольованих жилих приміщень) розрізняють різні правові наслідки, розглянемо уважніше це питання.

Неізольованим жилим приміщенням є кімната, яка зв’язана з ін­шою загальним входом, через яку проходять, а також та кімната, до якої треба проходити через інше жиле приміщення. Під неізольова-ним приміщенням розуміють як одну, так і кілька кімнат.

Ізольоване приміщення — це кімната, що має окремий вихід у коридор загального користування або із квартири. При цьому неізо-льоване приміщення надається наймачу суміжного приміщення не­залежно від розміру жилої площі для поліпшення житлових умов, розміру його жилого приміщення, навіть якщо це приведе до над­лишків жилої площі, а також тоді, коли є можливість переобладнати площу, що звільнилася, на ізольоване жиле приміщення.

У разі відсутності умов для приєднання звільненої жилої площі, передбачених ст. 54 Житловим Кодексом України, звільнена площа заселяється від­повідно до порядку надання жилих приміщень і може бути зайнята новими мешканцями залежно від площі.

Надання окремої квартири має стати загальним правилом. Рід­ким виключенням з нього може бути неможливість у даний момент надати сім’ї окрему квартиру. Але і в цьому разі не дозволяється за­селення двома і більше сім’ями або двома і більше одинокими осо­бами квартири, побудованої для однієї сім’ї, а також надання жило­го приміщення в комунальній квартирі хворим, які, згідно з медич­ними висновками, не можуть мешкати в такій квартирі.

Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося у комунальній квартирі, на прохання наймача, що проживає у цій квартирі і потре­бує поліпшення житлових умов, незалежно від його перебування на квартирному обліку, надається йому, а у разі відсутності такого най­мача — іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі.

Відповідно до ст. 54 Житлового Кодексу право вимагати надання ізольованого жилого приміщення, що звільнилось у квартирі, де проживають два наймачі і більше, мають ці наймачі. Члени їх сім’ї самостійно таким правом не користуються. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати 13,65 м2 на одну людину, крім випадків, коли наймач або член його сім’ї має право на додаткову жилу площу.

Якщо йдеться про приєднання ізольованого жилого приміщення, то у випадках, якщо фактична жила площа, що займається, і звіль­нена жила площа, на яку претендують, разом перебільшують вста­новлені норми жилої площі, тоді надання наймачеві звільненої ізо­льованої кімнати можливе лише з додержанням вимог норми жилої площі.

Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим рів­ня середньої забезпеченості жилою площею громадян у даному на­селеному пункті, зазначена кімната в усіх випадках передається наймачеві на його прохання. Якщо ізольоване приміщення, що звіль­нилося, не може бути передано наймачеві, який проживає у цій квартирі, його надають іншим особам у загальному порядку. При цьому кімната використовується на таких самих умовах, що і всі ін­ші кімнати комунальної квартири. Укладається окремий договір най­му з наймачем, якому і відкривається особовий рахунок.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житло­вого кодексу України” (п. 8) від 12 квітня 1985 р. за № 2 при роз­гляді спорів про надання на підставі ст. 54 ЖК звільненого жилого приміщення, суди повинні враховувати, що правила зазначеної стат­ті застосовуються і тоді, коли за підприємством, установою, органі­зацією в силу чинного законодавства закріплено право повторного заселення звільненого жилого приміщення.

Виходячи зі змісту ст. 54 Житлового Кодексу суд може задовольнити позовні ви­моги наймача про надання кількох звільнених у квартирі жилих приміщень за умови, що загальний розмір жилої площі не перевищу­ватиме 13,65 м2 на кожного члена сім’ї і додаткової жилої площі, як­що наймач або член його сім’ї має на неї право чи зайва жила площа являє собою ізольовану кімнату розміром, меншим від рівня серед­ньої забезпеченості громадян жилою площею у даному населеному пункті.

Правила ст. 54 Житлового Кодексу не застосовуються, якщо йдеться про служ­бове жиле приміщення і якщо наймач службового жилого примі­щення претендуватиме на зайняття звільненого в тій самій квартирі ізольованого неслужбового або службового жилого приміщення.

Проведені у квартирі переобладнання жилих приміщень (з ме­тою ізоляції в окрему квартиру) з порушенням встановленого ст. 100 Житлового Кодексу порядку не є підставою для відмови у наданні звільнено­го жилого приміщення на підставі ст. 54 Житлового Кодексу.

Так, Н. 3. та інші пред’явили позов до Київського заводу “Укркабель”, виконкому Шевченківської ради м. Києва та до Ч. про визнання недійсним ордера, виданого останньому, і надання йому жилого приміщення, що звільнилося.

Позивачі зазначали, що їхня сім’я з п’яти осіб у загальній квартирі займає дві кімнати площею 31,9 м2. У цій же квартирі звільнилося дві кімнати площею 27,6 м2. Усі ці кімнати раніше складали одну чотири­кімнатну квартиру; всупереч будівельним правилам і санітарним нор­мам, її було переобладнано на дві ізольовані квартири. Оскільки завод “Укркабель”, на балансі якого перебуває будинок, відмовив у приєд­нанні звільнених кімнат, а виконком Шевченківської районної ради за рішенням адміністрації та профкому заводу видав ордер на їх заселення сім’ї Ч., позивачі просили задовольнити їхні вимоги.

Позов було задоволене.

Судова колегія Верховного Суду України в ухвалі про залишення рішення без зміни вказала на таке.

Судом встановлено і це стверджується висновком технічної експертизи, довідкою санепідемстанції та техніко-експертної ради Київського міськвиконкому, що мешканці квартири самовільно, без згоди виконко­му Шевченківської районної ради переобладнали чотирикімнатну квар­тиру на дві двокімнатні. Переобладнання проведене з порушенням будівельних правил і санітарних норм, зокрема була ліквідована кухня, для обладнання коридорів та інших допоміжних приміщень використані примітивні перегородки з дощок, фанери, довільно і з порушенням пра­вил встановленого сантехнічного обладнання у непристосованих для цього приміщеннях. Таке переобладнання, проведене з порушенням ст. 100 Житлового Кодексу, судом не взято до уваги. Тому суд дійшов правильного вис­новку про безпідставність видачі ордера і поставив обгрунтоване рі­шення про визнання його недійсним і приєднання звільнених кімнат відповідно до ст. 54 Житлового Кодексу до приміщень, які займають позивачі.

При винесенні рішень з такого роду спорів суд повинен виходи­ти за аналогією норми, що встановлена ч. 1 ст. 54 Житлового кодек­су — якщо у квартирі проживають два і більше наймачі і звільня­ється неізольоване жиле приміщення, то воно надається наймачеві суміжного приміщення.

Норма жилої площі, її значення

Норма жилої площі в Україні встановлена в розмірі 13,65 м2 на одну особу. Вона має важливе значення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 48 Житлового кодексу жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визна­чається Кабінетом міністрів України і Федерацією професійних спі­лок України.

Це положення знайшло своє закріплення у п. 53 “Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР”, затверджених Постановою Ради Міністрів РСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. за № 470, в якому передбачено, що жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 м2 жилої площі на одну особу, але не менше рівня се­редньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населено­му пункті. Рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею визначається і періодично переглядається виконавчими органами відповідних рад (обласною державною адміністрацією) разом з радами профспілки, виходячи з даних статистичної звітності. Тобто са­мостійний договір найму не може укладатися на ізольоване жиле приміщення, якщо за розміром воно менше від рівня середньої за­безпеченості.

Оскільки жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 м2 жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пунк­ті, то для визначення цих меж враховується жила площа жилого фонду, що перебуває у приватній власності громадян.

Норма жилої площі становить 13,65 м2 без урахування підсоб­них приміщень (кухні, коридору, кладовки тощо).

Норма жилої площі не є нормою для надання громадянам житла саме у розмірі 13,65 м2. Це — максимальний розмір жилої площі на одну людину, а мінімальний — визначається рівнем середньої забез­печеності громадян жилою площею в даному населеному пункті.

Норма жилої площі є розрахунковим нормативом забезпеченості жилою площею у суспільному житловому фонді на одну людину. Вказана норма не збігається з рівнем фактичної забезпеченості гро­мадян житлом, який може бути вищим або нижчим фактичного.

У відношенні будинків державного та громадського житлового фон­ду наведена норма жилої площі має значення у таких випадках, як:

визначення максимального розміру жилих приміщень, що на­даються громадянам (ст. 48 Житлового Кодексу);

надання вивільненого в комунальній квартирі ізольованого жи­лого приміщення (ст. 54 Житлового Кодексу);

реалізація права наймача на отримання жилого приміщення меншого розміру (ст. 90 Житлового Кодексу);

надання наймачу іншого благоустроєного жилого приміщення у зв’язку з капітальним ремонтом будинку (ст. 102 Житлового Кодексу);

виселення за підставами, передбаченими статтями 110 і 112 Житлового Кодексу;

надання жилого приміщення у зв’язку зі зносом будинку або переобладнанням у нежилий (ст. 14 Житлового Кодексу);

надання квартир власникам будинків (ст. 171 Житлового Кодексу). Ця норма враховується під час проектування житлового будів­ництва і капітального ремонту жилих будинків з переплануванням квартир.

У проекті нового Житлового Кодексу автори відмовились від поняття “норма жи­лої площі” і перейшли до “норм загальної площі”. Так, відповідно до ст. 19 проекту Житлового Кодексу норма загальної площі (з урахуванням підсобних приміщень) для громадян, встановлюється у розмірі 21 м2 на одну особу. Розмір загальної площі, що надається, не може бути меншим від норми середньої забезпеченості у даному населеному пункті.

Жиле приміщення може бути надане з перевищенням зазначено­го максимального розміру, якщо воно становить одну кімнату (одно­кімнатну квартиру) або у випадках, коли в квартирі, в якій прожи­ває двоє або більше наймачів, звільнилося неізольоване жиле примі­щення, воно надається наймачеві сусіднього приміщення. Жилі при­міщення надаються, як правило, у вигляді окремої квартири на сім’ю, що передбачено ст. 31 Житлового кодексу України.

В окремих випадках на прохання громадян, що перебувають на квартирному обліку (в першу чергу тих, у яких настала черговість на одержання жилих приміщень), а також громадян, що користу­ються правом позачергового одержання жилих приміщень, у поряд­ку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути надане жиле приміщення, яке не відповідає вимогам, передбаченим чинним законодавством, або за розміром менше від рівня середньої забезпе­ченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. При цьому за ними зберігається відповідне право перебування на обліку в списках першочерговиків або в списку позачерговиків.

Відповідно до ст. 49 Житлового Кодексу окремим категоріям громадян може на­даватися додаткова площа у вигляді кімнати або в розмірі 10 м2.

Порядок, умови надання додаткової жилої площі та перелік ка­тегорій громадян, які мають право на її одержання, встановлюється деякими законодавчими актами України. Так, Законом “Про дер­жавну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” від 23 вересня 1997 р. (стаття 18) членам всеукраїн­ських професійних творчих об’єднань журналістів надається право на додаткову жилу площу у вигляді окремої кімнати або в розмірі 10 м2 понад норму жилої площі в державному та комунальному житловому фонді.

Науковим працівникам, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук, для забезпечення умов для наукової діяльності, надається додваткова жила площа у вигляді кімнати (кабінету) або в розмірі до 20 м2 (ст. 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”). Дія статті 20 поширюється на наукових (нау­ково-педагогічних) працівників вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації центральної спілки споживчих товариств України та міжнародних наукових організацій, відкритих на території Украї­ни відповідно до міжнародних договорів.

Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умо­вами й характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшений.

Якщо в складі сім’ї, що проживає в комунальній квартирі, є осо­ба, яка відповідно до ст. 49 ЖК користується правом на додаткову жилу площу, то наймачу може бути надано ізольоване жиле примі­щення, що звільнилось у цій квартирі, й у тому разі, коли загальний розмір жилої площі перевищуватиме норму, встановлену ст. 47 Житловому Кодексі, але не більше, ніж на додаткову жилу площу, на яку має право ця особа.

Наказом Міністерства охорони здоров’я УРСР від 8 лютого 1985 р. за № 52 затверджено перелік хронічних захворювань, згідно з яким особи, що хворіють на тяжкі форми цих хронічних захворю­вань, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кім­наті з членами своєї сім’ї.

До цього переліку увійшли 1) захворювання серцево-судинної системи; 2) захворювання органів дихання; 3) захворювання опор­норухового апарату; 4) нервово-судинні захворювання; 5) психічні захворювання; 6) туберкульоз легенів та інших органів; 7) захворю­вання шкіри; 8) інші захворювання, в тому числі і ВІЛ-інфекція, СНІД.

Медичний висновок про захворювання, за яким громадянин, що ним страждає, не може проживати у комунальній квартирі або в од­ній кімнаті з членами своєї сім’ї, видається медично-консультатив­ною комісією лікарсько-профілактичної установи за місцем прожи­вання чи за місцем роботи хворого, а хворим на психічні захворю­вання — відповідною комісією психоневрологічних диспансерів, хворим на туберкульоз — ВКК протитуберкульозних диспансерів.

Медичний висновок видається хворому за його заявою, а щодо хворих, які не досягли 16-річного віку, і психічно хворих, визнаних судом в установленому порядку недієздатними, за заявою їх батьків, опікунів або піклувальників. У медичному висновку щодо осіб, які страждають на хронічні захворювання, робиться запис про право поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень.

Так, у медичному висновку окремо повинні бути зазначені осо­би, які страждають на захворювання і можуть мешкати в комуналь­ній квартирі, але в окремій від членів сім’ї кімнаті, і особи, які страждають на такі захворювання, що не можуть проживати ні в ко­мунальній квартирі, ні в одній кімнаті з членами своєї сім’ї. Медич­ний висновок за наявністю складних хронічних захворювань вида­ється без зазначення терміну переосвідчення (безстрочні). На інші види хронічних захворювань висновок видається терміном на один рік з наступним переосвідченням.

У висновках комісій робиться запис про надання таким особам жилого приміщення на нижніх поверхах або у будинках з ліфтами.

Порядок надання додаткової жилої площі громадянам, які постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС

Відповідно до ст. 30 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Ка­бінет Міністрів України 31 грудня 1996 р. прийняв Постанову “Про порядок надання додаткової жилої площі особам, які внаслідок Чор­нобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особ­ливого догляду, та сім’ям, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії І”.

Право на одержання додаткової жилої площі мають такі катего­рії населення:

1) особи, віднесені до категорії 1, які перенесли променеву хво­робу будь-якого ступеня або стали інвалідами внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи;

2) сім’ї, що втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа громадян, віднесених до категорії 1;

3) сім’ї, у складі яких є діти, що стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та потребують особливого догляду.

Усі зазначені особи повинні перебувати на квартирному обліку для поліпшення житлових умов. Додаткова жила площа надається: особам, віднесеним до категорії 1, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також дітям, які стали інвалідами внаслідок Чорно­бильської катастрофи і потребують особливого догляду, — у вигляді окремої кімнати; сім'ям, що втратили годувальника внаслідок Чор­нобильської катастрофи з числа осіб, віднесених до категорії 1, — у розмірах не нижче середньої забезпеченості у цьому населеному пункті, але не вище норми 13,65 м2.

Для визначення цих категорій осіб Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські дер­жавні адміністрації ведуть реєстри окремих осіб та сімей. До реєст­рів вносять такі дані: прізвище, ім’я та по батькові особи, дата зара­хування її на квартирний облік на загальних підставах і дата зара­хування її на квартирний облік на пільгових умовах, склад сім’ї, но­мер і серія посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, група інвалідності, відомості про займане житло (загальна і жила площа), адреса.

У реєстрах окремо виділяються:

а) особи, які страждають хронічними захворюваннями відповід­но до затвердженого МОЗ переліку хронічних захворювань, за наявності яких неможливе проживання в комунальній квартирі або в од­ній кімнаті з членами своєї сім’ї;

б) сім’ї, у складі яких є діти, що стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи й потребують особливого догляду;

в) сім’ї, які втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1;

г) особи, відненесені до категорії 1, інвалідність яким встановле­но безстрокове та які проживають у гуртожитках, комунальних квартирах або жилих приміщеннях, що не відповідають встановле­ним санітарним і технічним вимогам.

З числа зазначених осіб і сімей, внесених до відповідного реєст­ру, житлові умови поліпшуються у першу чергу громадянам, які страждають на хронічні захворювання згідно із затвердженим МОЗ переліком хронічних захворювань, за наявності яких вони не мо­жуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з чле­нами своєї сім’ї, сім’ям, у складі яких є діти, що стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи й потребують особливого догляду.

Якщо особа чи сім’я виявляє бажання залишити за собою займа­не приватизоване житло, їй надається житло площею не більше різ­ниці між загальною площею житла, на яке має право ця особа, сім’я, і тим, яке вона займає фактично. Пільгою щодо поліпшення житлових умов можна скористатися тільки один раз.

Ордер на жиле приміщення. Правове значення ордера на вселення у квартири в будинках

Єдиною підставою для вселення в жиле приміщення державного житлового фонду є ордер. Він може бути виданий тільки на вільне жиле приміщення на підставі рішення про його надання у будинку державного чи громадського житлового фонду. Ордер дійсний про­тягом 30 днів. Він носить персоніфікований характер і не може пе­редаватися іншим особам. Зазначений термін є пресічним і може бу­ти продовжений тільки при наявності поважних причин. Ордер вру­чається громадянинові, на ім’я якого він виданий, або за його дору­ченням іншій особі. При одержанні ордера пред’являються документи, що посвідчують особу: паспорти чи документи, що їх за­мінюють, усіх членів сім’ї, включених до ордера. При вселенні громадянин здає ордер до житлово-експлуатаційної організації, одно­часно отримуючи при цьому паспорти всіх членів сім’ї з відміткою про виписку з попереднього місця проживання. У надане жиле при­міщення переселяються члени сім’ї, які включені в ордер і які дали письмове зобов’язання про переселення в це приміщення.

Ордер — це по суті правоустановчий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до ком­петенції якого входить прийняття рішення про надання житла та ви­дача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім’єю у жиле приміщення. З од­ного боку, він породжує адміністративно-правові відносини між ви­конавчим органом ради і житлово-експлуатаційною організацією, куди він здається, а з другого — цивільні правові відносини між гро­мадянином і зазначеним ЖЕКом, який зобов’язаний укласти з ним договір найму жилого приміщення.

І ті, й інші відносини породжує саме ордер, а не рішення, що ле­жить в його основі. Згідно з рішенням про надання громадянину житла у виконавчому органі ради і громадянина ніяких правових зо­бов’язань не виникає. Окрім того, громадянин тільки на підставі та­кого рішення не вправі вимагати здійснення будь-яких дій щодо на­дання йому приміщення, вказаного у рішенні.

Законом не передбачено суб’єктивного цивільного права грома­дянина вимагати видачі ордера на надане йому приміщення. Але у разі відмови уповноваженого виконавчого органу відповідної ради у видачі ордера суд вправі вирішувати спори про видачу ордера на жиле приміщення, яке надається за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчого органу про рішення відносно надання жилого приміщення для засе­лення. Але до видачі ордера рішення про надання жилого приміщен­ня може бути в односторонньому порядку переглянуто органом, який його виніс, якщо для цього з’являться правові підстави, на­приклад у випадках, коли і сам ордер може бути визнаний недійсним.

У члена сім’ї наймача, включеного до ордера на заселення жи­лого приміщення, право користування останнім виникає у зв’язку із включенням до ордера, а не у зв’язку із вселенням у це приміщення. Тому в разі невселення в приміщення без поважних причин у стро­ки, передбачені ст. 71 Житлового Кодексу, ця особа визнається судом такою, що втратила, а не такою, що не набула право на користування наданим на сім'ю жилим приміщенням.

Положення п. 65 Правил обліку громадян, які потребують поліп­шення житлових умов, передбачає можливість перегляду рішення про надання жилих приміщень у разі виявлення обставин, що не бу­ли відомі при його прийнятті, до видачі ордера і не виключають можливості його перегляду з підстави відмови наймача від одержан­ня ордера на жиле приміщення.

Включення за заявою наймача до ордера при поліпшенні житло­вих умов осіб, які не давали згоди на звільнення жилого приміщен­ня, і подання відомостей, що не відповідають дійсності про потребу в поліпшенні житлових умов визначених ст. 59 Житлового Кодексу тягне визнання ордера недійсним з наслідками, передбаченими ч. 1 ст. 117 Житло­вого кодексу.

Співвідношення ордера на жиле приміщення з рішенням про його надання

Рішення про надання жилого приміщення окремим громадянам приймає виконавчий орган місцевої ради, підприємство, організація, у віданні яких перебуває жилий будинок. На підставі прийнятого рі­шення про надання жилого приміщення, громадяни, в тому числі тимчасово відсутні, дають письмове зобов’язання про звільнення займаного жилого приміщення в будинку державного чи громад­ського житлового фонду (за винятком тих, кому жиле приміщення належить на праві приватної власності). Орган, що прийняв рішен­ня про надання жилого приміщення, може переглянути своє рішен­ня до видачі ордера, якщо виявляються обставини, які не були рані­ше відомі та могли вплинути на вказане рішення. У надане жиле приміщення переселяються члени сім’ї, які включені в ордер і дали письмове зобов'язання про переселення в це приміщення.

Жилі приміщення державного чи громадського житлового фонду заселяються тільки на підставі ордеру. Заселення жилого приміщен­ня в приватному будинку здійснюється на підставі договору найму. Жиле приміщення, на вселення в яке видається ордер, має бути не тільки фактично, а й юридичне вільним. На жиле приміщення, най­мач якого незважаючи на непроживання в ньому, зберігає право, ордер не може бути виданий, як і на приміщення, в якому хтось про­живає без законних на те підстав. Житлові органи зобов’язані до ви­дачі ордера вжити всіх заходів щодо звільнення цього приміщення.

Включення неповнолітньої дитини до ордера на жиле приміщен­ня, надане одному з батьків, не тягне за собою втрату ним прав ко­ристування жилою площею другого з батьків, з яким неповнолітній продовжує постійно проживати.

Показовою у цьому випадку є така справа.

Л. пред’явив позов до “Київського заводу по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу” (АТ “Тодак”) про визнання права на жиле приміщення і вселення.

Позивач зазначив, що їхня сім’я з чотирьох осіб (він, батьки і молодший брат) проживала у двокімнатній квартирі, що належить відповідачу. Батьки шлюб розірвали, і матері в 1989 р. було надано двокімнатну квартиру, в яку вона поселилася з молодшим сином. Оскільки двокімнатної квартири на двох осіб не надавали, мати включила до чле­нів своєї сім’ї і його, позивача, — на той час неповнолітнього (народив­ся у 1975 р.). Незважаючи на те що його було включено до ордера на нову квартиру, він залишився проживати з батьком, а у грудні 1993 р. був призваний звідти на строкову військову службу. Того ж місяця йо­го батько помер.

Посилаючись на те, що відповідач не визнав за ним права на жилу площу у спірній квартирі і перешкоджає вселенню його туди, позивач просив суд задовольнити позов. Позов було задоволене.

У касаційній скарзі АТ “Тодак” просив скасувати зазначене рішення, посилаючись на те, що суд, зокрема не врахував, що позивачеві ра­зом з матір’ю було надано іншу жилу площу.

Цілком правильно судова колегія у цивільних справах Верховного Суду України 3 квітня 1996 р. визнала, що така касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що позивач зі спірної квартири не виселявся і постійно там проживав до призову на військо­ву службу та користувався згідно зі ст. 64 Житлового Кодексу правами й обов’язками члена сім’ї наймача цієї квартири. У нову квартиру він не вселявся і тому права на неї не набув. Це підтверджується показаннями свідків, приєднаними до справи документами, а також тим, що особисті речі позивача на момент смерті батька були у спірній квартирі. Батько по­зивача неодноразово звертався із заявою про прописання сина на свою жилу площу, де той фактично проживав.

Суд дав належну оцінку також тій обставині, що позивача до досягнення ним повноліття було включено до ордера на одержання матір’ю квартири і там прописано. Оскільки фактично він у цю квартиру не вселявся і там не проживав, зазначення її в окремих документах як місця його прописки не має правового значення для вирішення даного спору.

Громадянин, який отримав ордер на жиле приміщення, що на момент видачі ордера було вільним, але незабаром виявилося неза­конно зайнятим будь-ким, вправі в судовому порядку вимагати звільнення приміщення.

Оскільки ордер породжує для громадянина, який його отримав, визначені вище правові наслідки, він не може бути односторонньо анульованим виконавчим органом без згоди самого громадянина. І тому тільки в судовому порядку він може бути визнаний недійсним.

Правові підстави визнання ордера на жиле приміщення недійсним

Ордер на жиле приміщення може бути визнаний недійсним у судовому порядку у таких випадках:

надання громадянином відомостей, що не відповідають дійсно­сті, про потребу в поліпшенні житлових умов (неправомірні відомос­ті про членів сім’ї, що включені в ордер, про розміри раніше займаної площі, що послужило підставою для взяття на квартирний облік);

порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення (видача ордера на жиле приміщення, право на яке зберігає інший громадянин, порушення прав наймачів на ізольоване жиле приміщення, що звільнилося у квартирі, пору­шення порядку заселення);

неправомірні дії службових осіб при вирішенні питання про на­дання жилого приміщення (порушення встановленого порядку роз­гляду і вирішення питань про взяття громадян на квартирний облік і надання жилих приміщень, у тому числі з порушенням черговості й отримання житла);

інші випадки порушення порядку й умов надання жилих при­міщень, серед яких: включення в ордер членів сім’ї, що не дали на це своєї згоди, видача ордера на фактично невільне приміщення, ви­дача ордера на нежиле приміщення, на частину кімнати чи суміжну кімнату, на жиле приміщення, що не відповідає санітарним і техніч­ним вимогам, у разі відсутності рішення про надання жилої площі, що має бути винесене відповідним органом.

Якщо позов пред’явлено особами, права яких порушено видачею ордера і на яких не може бути покладено обов’язок з надання відпо­відачам жилого приміщення, до участі у справі має бути притягну­тий виконавчий орган місцевої ради або інший відповідний орган, що здійснює управління житловим фондом. Якщо, незважаючи на попередження, притягнутий до участі у справі орган не вирішив пи­тання про надання відповідачам приміщення, суд вирішує позов по суті і при його задоволенні покладає на цей орган обов’язок надати відповідачам те жиле приміщення, яке вони раніше займали, або ін­ше, яке за змістом ч. 2 ст. 117 Житлового Кодексу має відповідати за розміром і бла­гоустроєм наданому за ордером. У будь-якому випадку надається ін­ше, а не раніше займане жиле приміщення, якщо останнє зайняте на законних підставах. Якщо за ордером, виданим з порушеннями, зазначеними у ст. 59 Житлового Кодексу, особи, які одержали його, не вселялися, суд вирішує питання лише про визнання ордера недійсним (п. 6 По­станови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу Украї­ни” від 12 квітня 1985 р. за № 2).

Відповідно до п. 7 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України на вимоги про визнання недійсним ордера на жиле приміщення за передбаченими ст. 59 Житлового Кодексу підставами поширюється трирічний строк позовної давності. Визнавши причини пропуску цього строку поважними, суд задовольняє обгрунтовані вимоги. З цих самих правил слід виходити при розгляді вимог про виселення осіб, договір найму жилого приміщення з якими укладений з пору­шенням встановленого порядку без видачі ордера.

При вирішенні спорів про визнання ордера недійсним та інших спорів, пов’язаних з поліпшенням житлових умов, слід мати на ува­зі, що, відповідно до ст. 48 Житлового Кодексу України, розмір площі, яка надається у межах установлених норм, визначається з урахуванням жилої площі, належної на праві власності особам, житлові умови яких поліпшуються, якщо ними не використані житлові чеки або жиле при­міщення, що перебувало в їх приватній власності, передано у влас­ність органу, який здійснює поліпшення житлових умов. Тільки за цих умов розмір жилого приміщення, яке надається, не може бути меншого розміру, що визначається Кабінетом міністрів України і Федерацією профспілок України.

Запитання для самоконтролю

Тема 3. Забезпечення громадян жилими приміщеннями у будинках державного і громадського житлового фонду

1. Умови і підстави прийняття громадян на квартирний облік.

2. Правові підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов.

3. Поняття облікової норми.

4. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на місцях їх проживання.

5. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем їх роботи.

6. Підстави зняття з квартирного обліку громадян.

7. Підстави виключення з квартирного обліку.

8. Порядок надання жилих приміщень.

9. Випадки надання громадянам жилої площі незалежно від перебування на обліку для поліпшення житлових умов.

10. Першочергове надання жилих приміщень.

11. Позачергове надання жилих приміщень.

12. Норма жилої площі, її значення.

13. Співвідношення норми жилої площі, що надається громадянам, з іншими нормами.

14. Вимоги, що ставляться до жилих приміщень.

15. Надання жилих приміщень у квартирі, де проживають два або більше наймачів.

16. Особливості порядку надання жилих приміщень у будинках, що належать до колективного житлового фонду.

17. Заселення жилих приміщень у будинках, що споруджені із залученням коштів підприємств, установ і організацій.

18. Ордер на жиле приміщення.

19. Співвідношення ордера на жиле приміщення з рішенням на його надання.

20. Правові підстави визнання ордера на жиле приміщення недійс­ним.

Використані джерела

Житловий кодекс Української РСР.

Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок “Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР” від 11 грудня .1984р. за №470.

Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.

Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність” від 13 грудня 1992 р.

Закон України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” від 23 вересня 1997 р. за № 540/97-ВР.

Наказ Міністерства охорони здоров’я УРСР “Про затвердження переліку хронічних захворювань, при яких особи, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, не можуть прожи­вати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї” від 8 лютого 1985 р. за № 52.

Постанова Кабінету міністрів України “Про порядок надання додаткової жилої площі особам, які внаслідок Чорнобильської катаст­рофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або ста­ли інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догля­ду, та сім’ям, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1” від 31 грудня 1996 р. за № 1589.

Порядок надання додаткової жилої площі особам, які внаслідок Чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-яко­го ступеня або стали інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, та сім’ям, що втратили годувальника з чис­ла осіб, віднесених до категорії 1.

Постанова Ради Міністрів УРСР “Про затвердження Правил бронювання жилих приміщень в Українській РСР” від 9 вересня 1985 р., за № 342.

“Правила бронювання жилих приміщень в Українській РСР”.

Розпорядження Кабінету міністрів України “Про бронювання та придбання жилих приміщень для осіб, які мають право на грома­дянство при поверненні в Україну” від 24 січня 1997 р. за № 44-р.

Рекомендована література

Жилищное законодательство / Сост. С. Т. Вечфинский, Й. Н. Куче-ренко // Сб. нормативних актов. — К.: Наук. думка, 1990.

Жилищный кодекс Украинской ССР: Науч.-практич. комментарий / М. А. Голодный й др. — К.: Политиздат Украины, 1990.

Комментарий к Правилам учета граждан, нуждающихся в улучшении жилищных условий, й предоставлении им жилых помещений в Украинской ССР / М. А. Голодный й др. — К.: Полит­издат Украины, 1989.

Золопгарь В. А., Дятлов П. Н. Советское жилищное право. — К., 1984.

Житлове законодавство України / Укл.: М. К. Галянтич, Г. І. Коваленко. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

Житлове законодавство України / Упор.: М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. — К.: ТОВ “Гранд”, 1998.

 

< Попередня   Наступна >