77

---

ЛЕКЦІЯ 6 ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ

1. ПОНЯТТЯ, ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ

Кримінально-процесуальний примус має такі ознаки:  1) державно-владний характер відносин, що виникають, розвиваються і припиняються в ході застосування і припинення конкретних заходів примусу. Це — владовідносини;2) примус пронизує все провадження у кримінальних справах,бо кримінально-процесуальне право, яким воно регламентується,є галуззю публічного права; 3) примус може полягати у фізичному, матеріальному або моральному (психологічному) впливі державного органу на суб'єкта кримінального процесу;4) він завжди пов'язаний із певними обмеженнями прав і свобод суб'єктів процесу;5) застосовується в разі, якщо авторитету закону і переконання в необхідності виконання приписів норм права є недостатньо;6) заходи примусу застосовуються всупереч волі та бажанню суб'єктів; більше того, вони спрямовані на придушення волі, бажань і дій.Усі заходи процесуального примусу поділяють на дві групи:1) запобіжні;2) інші заходи процесуального примусу, що, як правило, не включаються до навчальних програм з кримінально-процесуального права (кримінального процесу):— привід свідка (ч. 2 ст. 70 КПК); потерпілого (ч. З ст. 72 КПК);обвинуваченого і підозрюваного (статті 135 і 136 КПК);— відсторонення обвинуваченого від посади, яку він обіймає(ст. 147 КПК);— письмове зобов'язання щодо повідомлення про зміну свого місця перебування, а також про явку до слідчого і суду за їх викликом (ч. З ст. 148 КПК); — поміщення неповнолітнього віком від 11 до віку, з якого настає кримінальна відповідальність, до приймальника-розподільника для неповнолітніх (ч. З ст. 7-3 КПК);— запобіжне обмеження, тобто заборона особі, щодо якої порушено кримінальну справу, виїжджати за межі України до закінчення досудового слідства чи судового розгляду (ст. 98-1 КПК); — поміщення обвинувач

еного до медичного закладу (ст. 205КПК);— видалення із зали судового засідання осіб, які порушують порядок (ст. 272 КПК) та ін.Запобіжні заходи — це частина заходів процесуального примусу, спрямованих на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого шляхом певного обмеження їхніх особистих прав.Окрім ознак, притаманних для всіх заходів кримінально-процесуального примусу, запобіжні заходи мають ще й такі:1) їх може бути застосовано тільки до певних суб'єктів кримінального процесу: обвинуваченого, підсудного, засудженого (в окремих випадках до підозрюваного);2) мають особистий характер, бо обмежують особисті права цих суб'єктів процесу;3) характеризуються специфічними підставами і метою застосування;4) мають більший порівняно з іншими заходами ступінь примусу(обмеження прав).Процесуальне значення запобіжних заходів полягає в тому, що вони:1) забезпечують оптимальні умови для доказування і досягнення істини у кримінальній справі;2) завдяки їм створюються умови для реалізації завдань кримінального процесу;3) сприяють вирішенню профілактичних завдань процесу;4) є засобами забезпечення спеціального режиму, в якому повинен перебувати підозрюваний, обвинувачений, підсудний чи засуджений.За чинним законодавством (ст. 149 КПК) систему запобіжних заходів становлять:1) підписка про невиїзд (ст. 151 КПК);2) особиста порука (ст. 152 КПК);3) порука громадської організації або трудового колективу(ст. 154 КПК);4) застава (ст. 154-1 КПК);5) затримання — тимчасовий запобіжний захід (статті 106, 115,165-2 КПК);6) взяття під варту (ст. 155 КПК);7) нагляд командування військової частини (ст. 163 КПК);8) віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи (ст. 436 КПК).Наявність такої системи запобіжних заходів забезпечує можливість ситуативного підходу до їх застосування в практиці досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ*, що передбачає врахування не тільки обставин кримінальної справи, а й суворості запобіжного заходу.Про суворість (м'якість) запобіжних заходів йдеться в кримінально-процесуальному законі:• у ч. 2 ст. 151 КПК зазначено, що підписка про невиїзд "може бути замінена більш суворим запобіжним заходом";• у ч. 2 ст. 156 КПК вказано: ".підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу (взяття під варту) на більш м'який немає".Які саме запобіжні заходи є суворішими, ніж підписка про невиїзд, і м'якшими за взяття під варту, в законі не йдеться. Не вирішено питання про суворість запобіжних заходів і в теорії процесу.Тільки в одному з російських підручників з кримінального процесу (під редакцією К. Ф. Гуценка; автори — викладачі юридичного факультету Московського державного університету) вдалося відшукати позицію вчених з цього питання. Вони умовно поділяють запобіжні заходи за мірою зростання їх суворості таким чином: підписка про невиїзд - поручительство, віддання неповнолітніх і військовослужбовців під нагляд - застава - взяття під варту. Саме у такій послідовності розміщено запобіжні заходи у відповідній (тринадцятій) главі КПК України.У процесуальній літературі запобіжні заходи часто класифікують залежно від поширеності дії на тих чи інших суб'єктів, щодо яких їх може бути застосовано. Ті, що застосовуються до всіх суб'єктів (підписка про невиїзд, порука, застава, затримання, взяття під варту), є загальними, а ті, що до спеціальних суб'єктів (військовослужбовців і неповнолітніх) — спеціальними.Така класифікація не розкриває сутності запобіжних заходів. Вона лише підкреслює особливості суб'єктів, щодо яких їх застосовують.Зміст запобіжних заходів точніше відображає класифікація, в основу якої покладено ступінь обмеження прав суб'єктів. За цією підставою розрізняють ізоляційні та неізоляційні запобіжні заходи".До першої групи належать затримання і взяття під варту, до другої — всі решта.ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1: 1. Примусові заходи застосовують тільки тоді, коли авторитету закону для учасників кримінального процесу виявляється недостатньо.2. Заходи процесуального примусу поділяють на запобіжні та інші.3. Чинна система запобіжних заходів забезпечує можливість ситуативного підходу до їх застосування в практиці досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ. < Попередня   Наступна >