ЛЕКЦІЯ 18

СТАДІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СТАДІЇ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Кожен, кого засуджено за будь-який злочин, має право на те, щоб його засудження і вирок було переглянуто судовою інстанцією вищого рівня згідно із законом (ст. 5 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права).

В Україні судові рішення мають право переглядати апеляційні та касаційний суди. Здійснюють вони це в межах стадій апеляційного провадження, касаційного провадження та провадження з перегляду судових рішень у порядку виключного провадження.

Право учасників кримінального процесу на апеляційне оскарження судового рішення регламентовано п. 8 ч. З ст. 129 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій України" та главами 29 і ЗО КПК.

Апеляційне провадження — це стадія кримінального процесу, змістом якої є перегляд за апеляціями сторін рішень місцевих судів, що не набрали чинності.

Світова практика знає два види апеляційного провадження: 1) повну; 2) неповну апеляцію.

Ознаки повної апеляції:

повторне дослідження доказів у повному обсязі;

надання суду нових доказів;

відсутність права на повернення справи до суду першої інстанції;

ухвалення нового рішення або залишення рішення судупершої інстанції без зміни.

Для неповної апеляції притаманні такі ознаки:

заборона посилатися на нові докази, не розглянуті судомпершої інстанції;

обмеженість дослідження доказів, яке в цілому грунтуєтьсяна аналізові письмових доказів;

можливість повернення справи до суду першої інстанції длянового розгляду справи по су

В Україні в 2001 р. запроваджено змішану форму апеляції, яка поєднує деякі риси повної та неповної, а також має ознаки, притаманні тільки для неї:

надання суду нових доказів;

ухвалення нового рішення або залишення рішення судупершої інстанції без зміни;

можливість повернення справи до суду першої інстанції длянового розгляду справи по суті ухваленого рішення;

можливість повернення справи прокуророві для провадженнядодаткового досудового слідства.

Апеляційне провадження не є обов'язковою стадією кримінального процесу. Вона має місце, тільки якщо хтось із представників сторін реалізує своє диспозитивне право на оскарження рішення суду першої інстанції.

Ця стадія посідає проміжне становище між стадією судового розгляду кримінальної справи і однією із наступних стадій:

виконання вироку (якщо вирок або постанову апеляційногосуду, постановлені ним в апеляційному порядку, не було оскаржено в касаційному порядку — п. 1 ч. 1 ст. 383 КПК);

касаційного провадження (якщо зазначені рішення апеляційного суду було оскаржено в касаційному порядку).

Стадія апеляційного провадження має таке значення:

апеляційне провадження є додатковою гарантією справедливості рішення місцевого суду;

провадження в апеляційній інстанції є гарантією від незаконного і необгрунтованого засудження підсудного або, навпаки,від залишення непокараними осіб, які вчинили злочини;

є гарантією прав і законних інтересів не тільки підсудного, ай потерпілого, цивільного позивача та інших учасників кримінального процесу;

є формою судового контролю за діяльністю судів нижчогорівня;

формує єдину судову політику, сприяючи підвищенню якостідосудового провадження і судового розгляду кримінальної справи.Таке функціональне призначення буде реалізовано тоді, коли вдержаві діятиме Апеляційний суд України. Створення цього судупередбачено ч. 6 ст. 25 Закону України "Про судоустрій України";

запобігає зверненню до виконання незаконних і необгрунтованих вироків;

забезпечує виправлення помилок, яких припустився суд першоїінстанції.

Процесуальна діяльність у стадії апеляційного провадження відповідає таким загальним положенням.

Свобода оскарження судових рішень. Зміст цього положенняполягає в тому, що право на оскарження рішення суду першоїінстанції є диспозитивним правом учасників (сторін), яким вониможуть вільно скористатися. Причому свобода учасників передбачає самостійне вирішення питання як про подання апеляції, її змінута доповнення, так і про її відкликання.

Перевірка як законності, так і обґрунтованості рішення судупершої інстанції. Суд апеляційної інстанції перевіряє:

правильність встановлення фактичних обставин справи;

правильність застосування кримінального закону;

дотримання норм кримінально-процесуального закону.

Перевірка законності та обгрунтованості судового рішення тільки в межах поданої апеляції. Це загальне положення має винятки:

не перевіряють висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінальної справи, які ніхто в судовому засіданніне оспорював і стосовно яких докази не досліджували (згідно з ч. Зст. 299 КПК сторони в судовому засіданні про це було попереджено);

якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення накористь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний судзобов'язаний прийняти таке рішення.

Активна позиція апеляційного суду в доказуванні:

проведення цим судом судового слідства (п. 1 ч. 1 ст. 358 КПК);

можливість витребування додаткових доказів (п. 2 ч. 1 ст. 358КПК);

можливість давання доручень суду першої інстанції (п. 4 ч. 1ст. 358 КПК).

Заборона погіршення — це недопустимість погіршення становища засудженого, виправданого порівняно із положенням, встановленим вироком.

Винятки із цього загального положення встановлено у:

• ч. 1 ст. 378 КПК, згідно з якою суд апеляційної інстанції,скасувавши вирок суду першої інстанції, вправі постановити свійвирок і:

застосувати закон про більш тяжкий злочин, збільшити обсягобвинувачення (за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину втакому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першоїінстанції);

застосувати більш суворе покарання;

скасувати необгрунтований виправдувальний вирок суду першоїінстанції;

скасувати рішення суду першої інстанції про звільнення засудженого від відбуття покарання;

• ч. 4 ст. 378 КПК, якою суду апеляційної інстанції надано право на скасування постанови про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановлення своєї постанови у випадках:

необхідності кваліфікації суспільно небезпечного діяння якбільш тяжкого, якщо таке було зазначено у постанові слідчого прозакриття справи і застосування примусових заходів виховного характеру або про направлення справи до суду для вирішення питанняпро застосування примусових заходів медичного характеру;

застосування більш суворого виду примусових заходів виховного чи медичного характеру;

скасування необгрунтованої постанови суду про закриття справи щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вонине вчинили суспільно небезпечне діяння.

Такі рішення суд апеляційної інстанції може прийняти тільки за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника було поставлено питання про скасування вироку саме з цих підстав.

Короткостроковість термінів подання апеляції. Апеляцію подають протягом 15 діб із моменту проголошення рішення суду першоїінстанції, а засуджений, який перебуває під вартою, — в той самийстрок із моменту вручення йому копії вироку.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції відбувається у відкритому засіданні (за винятком випадків, передбачених ст. 20 КПК).

Обов'язковість виконання вказівок суду апеляційної інстанціїдля судів нижчого рівня, прокурора та органів розслідування.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:

1. У стадії апеляційного провадження переглядають тільки рішення місцевих судів, що не набрали чинності.

2. Подання апеляції є диспозитивним правом сторін судовогорозгляду. Тому питання про наявність стадії в структурі кримінального процесу залежить від реалізації сторонами свого права.

3. Перевірку законності та обгрунтованості судових рішень здійснює апеляційний суд тільки в межах поданої апеляції, за винятком випадків, якщо є підстави до прийняття рішень на користь осіб, які не подавали апеляцію.