ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ. КОНТРОЛЬ ТА АНАЛІЗ ЇЇ ВИКОНАННЯ

Одним із важливих засобів вдосконалення роботи прокуратур України всіх рівнів є НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ (НОП), під якою вбачають застосування на практиці досяг­нень науки, техніки і передового досвіду для найраціональнішої організації трудової діяль­ності, досягнення максимального її ефекту, повного використання наявних у конкретному прокурорсько-слідчому колективі можливостей.

Наукова організація праці в органах прокуратури передбачає:

- раціональний розподіл обов'язків між працівниками прокура­тури (оперативними та допоміжними);

- забезпечення узгодженості їх дій;

- створення необхідних умов для безперервної та ритмічної ді­яльності;

- створення умов для високоефективного і повного викорис­тання робочого часу та трудових ресурсів;

- застосування раціональних методів, прийомів і засобів орг­техніки у діловодстві та управлінській роботі;

- підвищення професійної кваліфікації та загального культурного рівня кожного працівника,

- створення атмосфери товариської взаємодопомоги, ділового психологічного настрою в колективі.

Одним із елементів організації роботи прокуратур виступає роз­поділ обов'язків між оперативним складом, завданням якого є:

- забезпечення розмежування об'єктів та функцій прокурор­сько-слідчої діяльності,

- забезпечення персональної відповідальності за доручений на­прям роботи;

- об'єднання зусиль всіх працівників для виконання завдань про­куратури.

Наказом Генерального прокурора №2 від 6 січня 2000 року "Про розподіл обов'язків між керівниками Генеральної прокуратури" ці обов'язки розподілені так:

1. За Генеральним прокурором України залишено загальне керів­ництво прокуратурою України. Крім цього, Генеральний прокурор: керує роботою колегії; організаційно-контрольним управ­лінням; бере участь у засіданнях Пленуму Верховного Суду Укра­їни та Вищого Господарського Суду України; керує роботою пер­шого відділу; прес-центру та редакції журналу "Вісник проку­ратури", контролює роботу бухгалтерії.

2. Перший заступник Генерального прокурора України відповідаль­ний за:

- управління нагляду за додержанням і застосуванням законів;

- відділ нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті;

- відділ нагляду за додержанням природоохоронного законо­давства;

- відділ координації роботи держорганів з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю;

- координацію діяльності управлінь і відділів Генеральної про­куратури України;

- участь у засіданнях Кабінету Міністрів України;

- зв'язки з народними депутатами, розгляд їх звернень;

- відділ матеріально-технічного забезпечення та соціально-по­бутових потреб.

3. Заступник начальника Головного управління нагляду за закон­ністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства поширює свої повноваження на:

- головне управління нагляду за законністю оперативно-роз­шукової діяльності, дізнання та досудового слідства;

- управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури;

- управління нагляду за додержанням законів органами внут­рішніх справ та податкової міліції при провадженні опера­тивно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слід­ства;

- управління нагляду за додержанням законів спеціалізованими підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю;

- відділ організації аналітичної роботи, контролю та криміна­лістики і так далі.

Варто зазначити, що обов'язки в прокуратурах можуть розподі­лятись за трьома принципами:

1. За предметно-галузевим, згідно з яким за працівниками закріп­люється відповідна галузь прокурорського нагляду або ділянка діяльності (характерно для прокуратур низової ланки).

2. За зональним (територіальним), коли на кожного працівника покла­дається контроль за діяльністю конкретних нижчестоячих проку­ратур або відповідним напрямом роботи у таких, залежно від тери­торії їх розташування (характерно для прокуратур обласного рівня). Змішаний принцип - за обома вищеназваними принципами. Крім того, у розподілі обов'язків між працівниками прокуратури

використовується і персональний принцип. Він має такі переваги:

1) існує і забезпечується персональна відповідальність за стан роботи в зонах;

2) розвиває ініціативу в організації взаємодії з керівниками піднаг­лядних об'єктів у зонах;

3) вчить самостійно приймати рішення на прокурорсько-слідчій ділянці тощо.

Під час вибору способу розподілу обов'язків враховують:

- об'єм роботи конкретної прокуратури;

- місце розташування піднаглядних територій та об'єктів;

- стан правопорядку в піднаглядних об'єктах;

- професійні можливості працівників.

Обов'язки між працівниками в конкретних прокуратурах розпо­діляються наказом прокурора по прокуратурі. Типовий спосіб роз­поділу обов'язків наступний: 1. Обов'язки прокурора (крім прямо передбачених в КПК):

- організація роботи щодо боротьби із злочинністю, забезпе­чуючи взаємодію галузей діяльності, відомств та їх працівників (функція координації);

- підтримування і вдосконалення ділових стосунків з керівни­ками підприємств, установ, організацій, що знаходяться на обслуговуваній прокуратурою території;

- участь у розробці цими керівниками заходів щодо укріплення законності та правопорядку;

- планування роботи прокуратури і організація її виконання;

- безпосереднє керування однією або декількома галузями про­курорської діяльності;

- організація роботи щодо розгляду заяв, пропозицій і скарг прийому громадян;

- аналіз діяльності прокуратури в цілому і, зокрема, роботи кон­кретних працівників;

- розповсюдження і запровадження передового досвіду,

- керівництво плановими і позаплановими оперативними на­радами;

Існує практика, коли прокурор залишає за собою керівництво слідством; нагляд за загальним додержанням і виконанням законів - курує заступник прокурора; нагляд за додержанням законів оперативно-розшуковою діяльністю, дізнанням, досудовим слідством, підтриманням держобвинувачення тощо доручається конкретним прокурорським працівникам. Обов'язки заступника прокурора районного рівня:

- організація роботи з нагляду за загальним додержанням за­конів і з правової пропаганди (участь у ній);

- аналіз і узагальнення стану законності і правопорядку;

- організація роботи з відшкодування державі матеріальної шкоди;

- безпосередній розгляд скарг наглядового характеру, аналіз роботи з ними;

- перевірка обґрунтованості клопотань про адміністративне ви­селення;

- контроль за роботою помічників, які займаються наглядовою діяльністю тощо;

- узагальнення роботи прокуратури і розроблення пропозицій з питань нагляду за загальним додержанням законів, відшко­дування шкоди державі, роботи із заявами, правової пропа­ганди;

- навчання помічників і слідчих, підготовка планів навчання, за­няття з особовим складом прокуратури, керування роботою канцелярії тощо.

Помічники прокурора виконують обов'язки в межах закріплених за ними галузей наглядової діяльності та питань, вирішуваних про­куратурою, допомагають слідчим тощо.

Слідчі прокуратури - розслідують злочини.

Технічний персонал - їх робота поділяється за предметним принципом.

Із 1 січня 1995 року в органах прокуратури України діє "Інструк­ція по діловодству в органах прокуратури", затверджена наказом Ге­нерального прокурора України №25 від 22 грудня 1994 року, якою встановлено порядок ведення діловодства в прокуратурах України усіх рівнів.

Узагальнивши літературу та прокурорську практику, можна кон­статувати, що правильно організувати прокурорам свою роботу за­важає наступне:

- недостатнє знання деякими прокурорами, через кабінетний стиль роботи і через відсутність зв'язку з громадськістю та населенням, оперативної обстановки, недостатня їх обізна­ність із станом законності і правопорядку та структурою і ди­намікою злочинності на обслуговуваній очолюваною проку­ратурою території;

- відхід від предмета і меж прокурорського нагляду, підміна і дублювання діяльності контрольованих прокуратурою органів, збереження командно-бюрократичних методів щодо усунення виявлених порушень закону;

- несвоєчасність заходів, що застосовуються прокурором для усунення порушень закону; запізніле реагування (або повна відсутність такого) на виявлені порушення законності;

- недостатня цілеспрямованість у виявленні та усуненні по­рушень законності, а також відсутність чіткої й неухильної так­тики у виборі об'єктів прокурорських перевірок;

- невиправдане повернення до повторних перевірок одних і тих самих об'єктів чи суб'єктів через вжиті напівзаходи, незакін­ченість попередніх перевірок;

- непереборна віра у "силу паперу", тобто у паперовий стиль керування, формалізм і бюрократизм у роботі прокурора за­мість живої роботи;

- неналежна робота зі скаргами та заявами громадян,

- безпосередні порушення деякими прокурорами вимог закону або поблажливість до таких порушень нижчестоячими про­курорами, тяганина у роботі та прийнятті рішень, у тому числу і в слідстві.

Планування роботи прокуратури

У системі заходів організаційного характеру ПЛАНУВАННЯ роботи в конкретно взятій прокуратурі займає важливе місце, оскільки воно:

- виступає однією із умов успішного виконання прокуратурою її завдань, визначених у Законі;

- дозволяє мобілізувати колектив прокуратури на вирішення го­ловних, найбільш гострих стратегічних і поточних проблем;

- зробити правильний вибір напряму у роботі як всієї проку­ратури, так і окремого її підрозділу;

- сприяє правильному розподіленню сил та максимальному використанню наявних можливостей щодо подальшого зміц­нення законності та правопорядку;

- слугує фактором, що дисциплінує роботу, забезпечує найефек­тивніше використання наявних засобів тощо.

У прокуратурах, залежно від поточності періодів, здійснюється планування декількох видів, зокрема:

- перспективне планування, тобто на 3-5 років, - містить за­ходи, що визначають головні напрями в діяльності прокура­тури, найважливіші питання, які підлягають вирішенню тощо,

- поточне планування, може бути річним та квартальним;

- цільове планування, скероване на вирішення конкретних зав­дань, конкретного питання.

В прокуратурах з невеликим або середнім об'ємом роботи про­екти планів доцільно готувати безпосередньо прокурору, а в про­куратурах із значною кількістю оперативного складу цей обов'язок доречно доручити заступнику прокурора. Однак кожного разу в роз­робці плану роботи прокуратури повинен брати участь весь опе­ративний склад (прокурорсько-слідчі працівники). Це досягається попереднім збиранням їх пропозицій до напрацьованого документа, а також обговоренням проекту плану на оперативній нараді.

Прокурорському працівнику, що готує проект плану, корисно мати спеціальний зошит чи журнал, у яких, у відповідному порядку, будуть накопичуватись замітки, чорнові записи щодо майбутнього плану. Окрім цього, потрібно враховувати плани вищестоячих про­куратур та журнал контролю виконання запланованого.

Оскільки плани роботи прокуратур обумовлюються динаміч­ними внутрішніми та зовнішніми факторами (рішеннями директивних органів, станом законності, рівнем роботи оперативного складу про­куратури тощо), вони вимагають регулярного корегування, що до­пустимо тільки з позиції активізації прокурорсько-слідчої діяльності, ефективності результатів у боротьбі зі злочинністю.

Контроль та перевірка виконання запланованого Постійний та дієвий контроль виконання запланованого та по­точного у роботі прокуратури - невід'ємна частина наукової орга­нізації праці та управління в органах прокуратури. Від контролю за­лежить успіх роботи прокуратури.

ЗАВДАННЯ КОНТРОЛЮ:

а) забезпечення чіткості в роботі прокуратури; Ь) підвищення виконавчої дисципліни; с) персоніфікація відповідальності.

Щоб контроль був дієвим, потрібно дотримуватись вимог щодо: - забезпечення його надійності та своєчасності;

- забезпечення перевірки виконаної роботи за суттю, без фор­малізму;

- систематичності його проведення;

- повноти, охоплення діяльності усього апарату прокуратури. У ході практики напрацьовано багато форм і методів контролю

виконання:

1) ведення журналів, табелів, картотек контролю;

2) жива систематична перевірка роботи підлеглих і надання їм діє­вої допомоги;

3) періодичний перегляд наглядових проваджень у кримінальних спра­вах, що перебувають у поточному провадженні слідчих прокуратури та інших матеріалів в працівників інших напрямів діяльності;

4) проведення оперативних нарад - найважливіша форма контролю виконання роботи і керування підлеглими.

Аналіз роботи (діяльності) прокуратури

Одним із важливих елементів організації роботи прокуратури будь-якого рівня є своєчасний і глибокий аналіз власної діяльності.

Аналіз дозволяє вичленувати найбільш актуальні для даної про­куратури проблеми, з'ясувати, що заважає їх успішному вирішенню, намітити необхідні заходи.

Ці проблеми можуть мати зв'язок з будь-якими аспектами ро­боти прокуратури:

- з організацією роботи у боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями, їх попередженням;

- з розслідуванням злочинів та інших протиправних діянь;

- з проведенням наглядових повноважень у різних напрямах діяльності тощо.

Предметом аналізу зазвичай виступають такі питання: А. Щодо нагляду за загальним додержанням та виконанням законів:

1) взаємодія з іншими галузями прокурорського нагляду та на­прямами прокурорської діяльності, використання їх резуль­татів для підвищення ефективності цього виду нагляду;

2) практика застосування передбачених Законом правових засо­бів прокурорського реагування;

3) якість документів прокурорського реагування;

4) практика залучення до наглядових перевірок спеціалістів, гро­мадськості тощо.

Б. Щодо розслідування слідчими прокуратури діянь, що містять озна­ки злочинів:

1) обґрунтованість порушення кримінальних справ, планування слідства, застосування заходів процесуального примусу, від­шкодування збитків тощо;

2) забезпечення повноти, всебічності та об'єктивності розслі­дування, застосування науково-технічних засобів, з'ясування причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, своєчасність та повнота заходів щодо їх усунення;

3) формування правильної громадської думки щодо осіб зло­чинців;

4) практика звільнення винних осіб від кримінальної відповідаль­ності, вжиття щодо них некримінальних заходів;

5) стан роботи у зупинених кримінальних справах;

6) облік та зберігання речових доказів, науково-технічних засобів тощо.

В. Щодо підтримання державного обвинувачення та представниц­тва інтересів держави та окремих громадян у судах:

1) практика організації та проведення публічних процесів;

2) якість підготовки обвинувачення;

3) застосування окремих видів покарань, своєчасність звернен­ня вироків до виконань;

4) стан представницької діяльності, апеляційної та касаційної прокурорської практики тощо.

Щодо роботи з кадрами:

1) виконання оперативним складом професійних обов'язків;

2) стан юридичної підготовленості,

3) виконання планів індивідуального навчання тощо. Залежно від обставин актуальними можуть бути й інші питання, зокрема, аналіз та вивчення передового досвіду та інші.