149

---

Є. ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ПРОВАДЖЕННЯМ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

Можливість використати допомогу захисника (адвоката чи іншого фахівця в галузі права) є одним із найважливіших прав підозрюваного і обвинуваченого. Це право закріплено досудових стадіях в міжнародно-правових актах, у ст. 59 Конституції України, ст.ст.21, 44 - 48 КПК України. Порушення права підозрюваного і обвинуваченого здійснювати захист своїх прав та інтересів з допомогою захисника-адвоката чи іншого фахівця в галузі права розцінюється як суттєве порушення закону, за умов якого прийняття рішення у справі є незаконним. Зазначені обставини визначають особливе значення обов'язку прокурора здійснювати нагляд за виконанням органом ді­знання і слідчим вимог закону щодо забезпечення підозрюваному і обвинуваченому права мати захисника в будь-якій стадії досудового розслідування, а саме (ст.ст.44, 45 КПК):

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підоз­рюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй об­винувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судо­чинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй об­винувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи висунення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби;

le="text-align: justify;">6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповноліт­нього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.

За чинним кримінально-процесуальним законом права обви­нувачених на досудових стадіях можуть захищати і не професійні захисники -їх близькі родичі, опікуни і піклувальники. Але вони до­пускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинува­чення для ознайомлення з матеріалами досудового слідства. У випадках, коли, відповідно до вимог закону, участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни і піклу­вальники в якості захисників можуть брати участь у справі лише одночасно із захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права.

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка проводить дізнання, слідчий виносять постанову.

Першочергово прокурор слідкує за тим, щоб слідчі (особи, які провадять дізнання) своєчасно роз'яснювали підозрюваним і обви­нуваченим (останнє стосується тільки слідчого) їх право мати захис­ника і забезпечували його залучення до участі в справі. Така мож­ливість з'являється в прокурора у двох випадках: затримання підоз­рюваного і звернення до прокурора за поданням для суду щодо обрання до затриманого або обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Перевіряючи законність затримання або вивчаючи матеріали кримінальної справи під час вирішення питання про доцільність ске­рування подання до суду для обрання щодо підозрюваного чи об­винуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, про­курор одночасно з'ясовує, чи бере вже захисник участь у справі, і якщо ні, то чи це викликано небажанням підозрюваного або обви­нуваченого мати захисника, коли участь останнього у розслідуванні не обов'язкова. Прокурор повинен переконатись у тому, що відмова від захисника є невимушеною і необумовленою відсутністю у підозрюваного чи обвинуваченого коштів на оплату адвокатських по­слуг. Якщо ж відмова від захисника обумовлена неплатоспромож­ністю, прокурор вживає заходів для призначення підозрюваному чи обвинуваченому захисника через адвокатське об'єднання, коли цього не зробив, відповідно до вимог ст. 47 КПК України, слідчий чи орган дізнання.

Прокурор з'ясовує також, чи немає обставин, які, відповідно до ст. 61 КПК, виключають участь у справі захисника. Коли такі об­ставини наявні, прокурор пропонує захиснику заявити клієнту про свій самовідвід, коли ж взаєморозуміння не вдається досягнути, про­курор розпочинає судову процедуру усунення захисника від участі у справі, відповідно до вимог ст. 61-1 КПК України.

Прокурор перевіряє додержання слідчим прав захисника (ст. 48 КПК), обґрунтованість повних або часткових відхилень слідчим кло­потань і скарг, заявлених захисником тощо.

Прокурор не здійснює нагляду за виконанням вимог ч. 1 ст. 48 КПК, які зобов'язують захисника використовувати усі наявні законні засоби захисту з метою з'ясування обставин, що спрос­товують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого та надавати їм необхідну юридичну допомогу. Підозрюваний й об­винувачений мають право відмовитись від послуг захисника, як такого, що вступив у справу на підставі угоди з ним, так і такого, що діє на підставі призначення. Але відмова від захисника за мо­тивами неналежного виконання ним своїх професійних обов'язків, як і самовідвід адвоката, внаслідок недостатності у нього знань для ведення справи чи некомпетентності, не повинні залишатись без уваги прокурора. У таких ситуаціях прокурору доцільно повідомити про відмову підозрюваного або обвинуваченого від захисника або про відмову захисника від виконаня своїх обов'язків із зазначених вище причин керівництву адвокатського об'єднання або кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури з тим, щоб вони могли розглянути питання про фаховий рівень адвоката та його заміну.

На етапі закінчення досудового слідства із складенням обви­нувального висновку прокурор слідкує за тим, щоб слідчий ще раз роз'яснив (відповідно до вимог ст.218 КПК) обвинуваченому, який не має захисника, право скористатися його допомогою і ознайомитися з матеріалами кримінальної справи з участю адвоката чи іншого фахівця у галузі права. Прокурор звертає увагу на додержання права обвинуваченого і захисника на ознайомлення з матеріалами справи без обмеження в часі, можливості робити виписки із справи, до­датково подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рі­шення слідчого тощо. Однак, якщо обвинувачений і його захисник явно намагаються затягнути закінчення справи, прокурор затвер­джує постанову слідчого щодо визначення певного строку для оз­найомлення з матеріалами справи.

Після одержання справи з обвинувальним висновком, прокурор знайомиться і вирішує скарги обвинуваченого і його захисника на відмови слідчого задовольнити заявлені ними після ознайомлення з матеріалами справи клопотання. У разі визнання клопотань обґрун­тованими, прокурор разом із своїми письмовими вказівками повер­тає кримінальну справу для провадження додаткового слідства. Ана­логічні рішення приймає прокурор і тоді, коли встановлює порушен­ня права обвинуваченого на захист (висунення обвинувачення без участі захисника, коли той вже вступив у справу або ще не вступив, але його участь є обов'язковою; коли обвинувачений забажав мати захисника і цього зроблено не було тощо). Якщо характер порушення такий, що усунути його вже неможливо (наприклад, відсутність за­хисника у підозрюваного, котрий вже на момент затримання заявляв клопотання про його участь), тоді прокурор вносить з цього приводу подання і пропонує вирішити питання про дисциплінарну відпові­дальність відповідного працівника органу дізнання чи слідчого МВС, СБУ, податкової міліції. Щодо підлеглих слідчих прокуратури, питан­ня про притягнення їх до відповідальності за порушення закону про участь захисника на досудовому слідстві, вирішується прокурором самостійно.

 

< Попередня   Наступна >