3. РОЛЬ ПРОКУРАТУРИ В КООРДИНАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ У БОРОТЬБІ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ

У відповідності зі ст. 10 Закону України "Про прокуратуру" діяльність правоохорон­них органів координують Генеральний про­курор України та підпорядковані йому про­курори. Безпосередній порядок координації визначено у вищезгаданому Положенні про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі зло­чинністю та наказі Генерального прокурора України № 3 від 14 січня 2002 р.

Як вже зазначалось, з метою забезпечення координації діяль­ності правоохоронних органів, прокурори скликають координаційні та міжвідомчі наради. У склад координаційної наради входять прокурор (голова наради) та перші керівники відповідних право­охоронних органів або виконуючі їх обов'язки (члени наради).

Нарада скликається головою за необхідністю, але не менш, як один раз на квартал, а також з ініціативи одного з учасників коор­динаційної наради. Голова координаційної наради планує її роботу, організовує підготовку відповідних документів, визначає місце її про­ведення і керує роботою наради.

На координаційних нарадах розглядаються актуальні питання боротьби з конкретними проявами злочинності і корупції, та на підставі заслуханої інформації і обміну думок узгоджуються відповідні спільні заходи.

Для участі в координаційних нарадах можуть запрошуватись інші працівники правоохоронних органів, керівники місцевих ор­ганів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, органів військового управління, контролюючих органів, інші посадові осо­би, які можуть брати участь в обговоренні питань, що розгляда­ються.

Для врахування громадської думки і висвітлення прийнятих рішень на нараду можуть також запрошуватись представники гро­мадських об'єднань та засобів масової інформа

Під час проведення координаційної наради ведеться протокол, який підписує голова та особа, яка вела протокол. Ведення та оформлення протоколу наради здійснюється за вказівкою прокурора відповідним керівником галузевого підрозділу, як правило, ініціа­тором її проведення. Він же забезпечує доопрацювання прийнятих нарадою документів та доведення їх до виконавців протягом трьох днів з часу проведення наради.

Контроль за вчасною підготовкою матеріалів на координаційні наради, виготовленням кінцевих документів та реалізацією ви­значених ними заходів покладається на організаційні підрозділи прокуратур вищих ланок, а в районних та прирівняних до них про­куратурах - на їх керівників.

Координаційна нарада приймає постанову щодо здійснення спільних заходів у боротьбі із злочинністю та корупцією, яка вва­жається прийнятою у разі схвалення всіма керівниками правоохо­ронних органів, на яких покладається її виконання. Постанова під­писується головою і є обов'язковою до виконання її учасниками.

Копії протоколів та постанов нарад надсилаються до вище-стоячих прокуратур у двотижневий строк з дня їх проведення.

Належно оформлені рішення координаційної наради є обов'яз­ковими для виконання правоохоронними органами та установами, що беруть участь у правоохоронній діяльності.

На виконання постанов координаційної наради керівники пра­воохоронних органів у межах своїх повноважень і прийнятого су­місного рішення можуть видавати накази, вказівки, розпорядження.

Контроль за виконанням узгоджених заходів здійснює керівник кожного правоохоронного органу в межах своєї компетенції, а за­гальний контроль здійснює прокурор шляхом перевірки і постановки питання на наступній нараді про хід виконання попередньої по­станови.

Питання про відповідальність посадових осіб за якісне і своє­часне виконання узгоджених дій вирішує керівник кожного право­охоронного органу самостійно.

Велике значення для підвищення ефективності роботи коор­динаційної наради, підготовки матеріалів і проектів документів з конкретних питань, збирання й скерування необхідної інформації у зацікавлені державні органи, а також для здійснення взаємодії із засобами масової інформації має створення прокурором за по­годженням з іншими керівниками правоохоронних органів, з числа їх працівників, робочих груп. У Генеральній прокуратурі України, прокуратурах областей, міст Києва і Севастополя, військових про­куратурах регіонів до складу робочих груп включаються працівники галузевих підрозділів, залежно від питань, що розглядаються.

Із представників всіх правоохоронних органів (але не безпо­середньо із членів координаційної наради) формується секретаріат координаційної наради. Його очолює відповідальний секретар - відповідний прокурорський працівник. Секретаріат координаційної наради:

- виконує поточну організаційну роботу;

- веде документацію координаційної наради із дотриманням вимог щодо забезпечення таємниці діловодства;

- доводить до відома членів координаційної наради порядок денний із долученням проектів документів, що підлягають обговоренню, інших матеріалів; запрошує учасників та інших потрібних у конкретному випадку осіб на засідання наради;

- організовує підготовку і внесення пропозицій правоохоронних органів, згідно з планом роботи координаційної наради;

- формує проекти планів роботи і надає їх для розгляду керів­никами правоохоронних органів;

- аналізує хід виконання планів і рішень координаційної наради, про результати інформує її голову;

- виконує інші доручення голови координаційної наради. Проаналізувавши вищевикладене, можна зауважити, що по­рівняно із іншими учасниками координаційної діяльності, про­курори, внаслідок своєї координуючої ролі, наділені дещо більшими повноваженнями, порівняно з іншими учасниками цієї діяльності. Однак, таке становище не суперечить принципу рівноправності всіх учасників координаційної діяльності, оскільки це обумовлено ви­конанням прокурором організаційних функцій, які не обмежують і не відображаються на правовому статусі решти учасників коор­динаційної діяльності. Члени координаційної наради, окрім іншого, мають право: вносити пропозиції з питань координаційної діяль­ності, проекти документів, що підлягають спільному обговоренню; брати участь в обговоренні та процесі прийняття рішень з усіх питань координаційної діяльності; думка керівників координованих органів, як вже зазначалось, враховується під час формування робочих груп тощо.

У вищеназваних наказі Генерального прокурора України та Положенні зазначається, що з метою підвищення ефективності ко­ординації діяльності правоохоронних органів необхідно здійснювати взаємодію з судами. Робити це слід шляхом взаємного інформу­вання про стан злочинності і судимості, використання даних судової статистики та матеріалів судової практики під час розроблення заходів щодо посилення боротьби зі злочинністю, проведення спіль­них семінарів і конференцій з метою підвищення кваліфікації пра­цівників правоохоронних органів тощо. Для цього рекомендовано практикувати запрошення голів судів, керівників органів юстиції для їх участі в координаційних нарадах правоохоронних органів з ура­хуванням пропозицій цих працівників під час прийняття постанов та узгодження заходів щодо протидії злочинності.

Із наведеного неважко зауважити, що координація діяльності правоохоронних органів доволі тісно пов'язана з органами юстиції та судами. Однак прослідковуються і певні відмінності у підході до визначення характеру взаємовідносин правоохоронних органів, в тому числі органів прокуратури, із судами та органами юстиції. Взаємодія носить переважно інформаційних характер. ЇЇ основними формами визнано взаємний обмін інформацією про стан злочинності тощо, спільна робота з підготовки законопроектів щодо боротьби із злочинністю, скерування спільних інформаційних листів, довідок, оглядів, проведення семінарів і т. і. Зрештою, для розуміння спе­цифіки співробітництва правоохоронних органів та судів необхідно мати на увазі, що взаємодія цих державних структур у питаннях боротьби зі злочинністю та корупцією здійснюється із додержанням принципу самостійності органів судової влади, незалежності суддів і підкорення їх тільки Конституції України та законам України.

Забезпечуючи координацію діяльності у боротьбі зі злочин­ністю, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому про­курори повинні у повній мірі усвідомити реальну загрозу правам і свободам громадян, інтересам суспільства, економічній, екологічній безпеці, обороноздатності країни, яку становить сучасна злочин­ність. Тому координаційна діяльність має будуватися з урахуванням необхідності посилення єдності й узгодженості дій правоохоронних органів щодо виявлення, припинення, розкриття й попередження умисних вбивств, бандитизму, тероризму, економічних злочинів, корупційних злочинів, незаконного обігу наркотиків і зброї тощо. Окрему увагу потрібно приділяти боротьбі із службовими злочинами осіб, які сприяють злочинним угрупованням, створюють їм умови для ухилення від кримінальної відповідальності. У директивах Ге­неральної прокуратури України (зокрема, у п. 9 Наказу від 14 січня 2002 року № 3) підкреслюється особлива значущість ефективного використання повноважень прокуратури для нарощування сили впливу на злочинність з боку всіх елементів правоохоронної сис­теми, опираючись на наявний позитивний досвід, вживаючи заходи до мобілізації резервів.