168

---

5. УЧАСТЬ ПРОКУРОРА У СТАДІЯХ ЩОДО ПЕРЕВІРКИ ВИРОКІВ, ПОСТАНОВ І УХВАЛ СУДУ

Правова система кожної держави пе­редбачає інститути, судові інстанції, які га­рантують виправлення помилок, що були допущені судом внаслідок:

- неправильного застосування чи тлума­чення закону;

- використання недоброякісних або недостатніх доказів;

- неповного чи однобічного з'ясування всіх обставин справи;

- необ'єктивної оцінки доказів тощо.

- істотного порушення кримінально-процесуального закону тощо. Такою гарантією є оскарження судових рішень та їх новий

розгляд чи перегляд вищестоячими судовими інстанціями. З цією метою в Україні діють:

1. Апеляційний розгляд справ.

2. Касаційний розгляд справ.

3. Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст.25 КПК прокурор зобов'язаний на всіх стадіях кримінального судочинства вживати передбачених законом заходів для усунення порушень закону, від кого б ці порушення не виходили.

Це стосується як стадій порушення справи, дізнання, розслі­дування і судового розгляду, так і апеляційного, касаційного про­вадження та перегляду судових рішень в порядку виключного про­вадження.

У ст. 348 КПК та ст.37 Закону України "Про прокуратуру" перед­бачено право прокурора подати апеляцію на рішення суду, яке не набрало законної сили (ст.347 КПК), а саме:

1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами;

2) на постанови про за

стосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами;

3) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;

4) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;

5) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених КПК.

Право на апеляцію мають прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Окрім цього, ст. 40 Закону України "Про прокуратуру" перед­бачає право, згідно з яким апеляційне подання на вирок, ухвалу і постанову суду може бути доповнене або замінене прокурором, який його вніс, а також прокурором вищого рівня до початку розгляду справи судом.

Закон (ст. 350 КПК) встановлює вимоги щодо змісту апеляції. В апеляції зазначаються:

1) назва суду, якому адресується апеляція;

2) особа (місце роботи та посада прокурора), яка подає апеляцію;

3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;

4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, по­станови та доводи на її обґрунтування (з посиланнями на від­повідні аркуші справи);

5) прохання особи, яка подає апеляцію;

6) перелік документів, які додаються до апеляції.

Апеляція, за винятком випадків, передбачених ч.5 ст.349 КПК, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову.

До апеляції прокурор (як і захисник, коли він автор апеляції) додає стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

Апеляція на рішення суду першої інстанції, за загальним пра­вилом, може бути подана прокурором протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Протягом строку, встановленого для подання апеляції, справа ніким не може бути витребувана із суду. За цей час суд зобов'язаний надати прокурору (як і іншій стороні) за його клопотанням мож­ливість ознайомитися з матеріалами справи.

Дещо інший порядок щодо внесення апеляцій на судові рішен­ня, зазначені статтями 52-5, 165-2, 177, 205 КПК, а саме рішення про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування, щодо відмови чи обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також на постанову судді про відмову в проведенні обшуку чи направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу - про­курор може оскаржити безпосередньо до апеляційного суду про­тягом трьох діб з дня їх винесення.

У відповідності зі ст. 382 КПК апеляція на вказані вище ухвалу чи постанову судді розглядається не пізніше, як через три доби після їх надходження до апеляційного суду.

Крім того, КПК передбачено ще семиденний термін оскарження в апеляційному порядку ряду процесуальних рішень, зокрема: по­станови про відмову у порушенні кримінальної справи (ст.ст.91-1, 236-2, 251 КПК), про закриття кримінальної справи (ст.ст.236-6, 248, 282 КПК), про повернення справи на додаткове розслідування (ст. 246 КПК), про нове обвинувачення (ст.276 КПК).

У всіх інших випадках апеляційна перевірка судових рішень здійснюється в загальному порядку, визначеному главою 30 КПК:

1) апеляційний суд у разі необхідності може провести попередній розгляд справи, який здійснюється в судовому засіданні суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. Прокурор, як і інші учасники судового розгляду висловлює свою думку щодо пи­тань, внесених на розгляд;

2) суд може визнати необхідним проведення судового слідства в пов­ному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове слід­ство судом першої інстанції було проведено неповно чи однобічно. У цьому разі роль прокурора аналогічна тій, яку він виконує під час розгляду кримінальної справи судом першої інстанції;

3) апеляційний суд може прийняти й інші рішення: а) про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду; б) про зупинення прова­дження в справі; в) про повернення справи суду першої інстанції; г) про закриття апеляційного розгляду справи.

У разі постановлення апеляційним судом названих рішень, прокурор, у разі незгоди з ними, має право на касаційне їх оскар­ження, шляхом внесення відповідного подання в порядку, визна­ченому главою 31 КПК.

Згідно Закону (ст. 383 КПК) у касаційному порядку можуть бути перевірені:

1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції;

2) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апе­ляційному порядку;

3) вироки та постанови районного (міського), міжрайонного (окруж­ного) судів, військових судів гарнізонів, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків та постанов.

Касаційне подання на судові рішення, зазначені у пунктах 1, 2 (ч.1 ст.383 КПК), має право зробити прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок.

Касаційне подання на судові рішення, зазначені у пункті 3 (ч.2 ст. 383 КПК), має право внести прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень, незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції.

Закон не встановлює якихось вимог до форми та змісту каса­ційного подання, однак воно має бути складене за прийнятою у прокурорській практиці формою, обґрунтоване доказами, містити чіткі формулювання порушень закону, допущених провадженням у справі та засобів їх усунення.

Зокрема:

- у вступній частині прокурор має зазначити правильне на­йменування касаційної інстанції, якій адресовано подання, місце роботи та свою посаду, а якщо подання вносить по­мічник прокурора, прокурор відділу чи управління, то й ту об­ставину, що він брав участь у розгляді справи як обвинувач. У вступній частині прокурор коротко викладає дані про те, ким, коли, хто, за що, за яким кримінальним законом і до якого покарання засуджений чи виправданий;

- в описовій частині коротко дається аналіз вироку та наво­дяться касаційні доводи із зазначенням конкретних підстав для зміни чи скасування вироку;

- у заключній частині викладається прохання про скасування вироку, постанови чи ухвали і закриття справи; скасування ви­року, постанови чи ухвали і направлення справи на нове роз­слідування або новий судовий чи апеляційний розгляд; про зміну вироку, постанови чи ухвали.

За чинним КПК касаційні подання на судові рішення, зазначені пунктами 1, 2 (ч.1 ст.383 КПК), можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються.

Касаційні подання на судові рішення, зазначені у пункті 3 (ч. 2 ст. 383 КПК), можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили.

Прокурор має право ознайомитися у суді з матеріалами справи та скаргами, поданими у справі.

У разі пропуску строку на внесення касаційного подання з по­важних причин прокурор у порядку, передбаченому ч.3 ст.386 та ст.353 КПК може клопотати перед судом, який ухвалив вирок, про відновлення пропущеного строку і може взяти участь у судовому засіданні, в якому має вирішуватися питання про відновлення строку.

На ухвалу суду чи постанову судді про відмову у відновленні пропущеного строку прокурор може внести подання до суду апе­ляційної інстанції.

Згідно ст. 390 КПК та ст. 40 Закону України "Про прокуратуру" касаційне подання на вирок, ухвалу і постанову суду може бути доповнено або змінено прокурором, який їх вніс, а також прокурором вищого рівня до початку розгляду справи судом.

До подання можуть бути додані нові матеріали (довідки, харак­теристики, документи про нагороди, інвалідність, платіжні доку­менти тощо), яких не було у справі, якщо ці матеріали можуть мати значення для вирішення питання про зміну або скасування вироку.

У ході розгляду справи в касаційній інстанції прокурор, як і в суді першої та другої інстанції, повинен сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи і ухваленню законного й обґрунтованого рішення.

Прокурор, який бере участь у справі, спочатку обґрунтовує подання, якщо справа розглядається за касаційним поданням, а після пояснень інших учасників процесу висловлює думку щодо законності і обґрунтованості вироку.

Якщо ж справа переглядається за касаційними скаргами, про­курор висловлює лише свою думку з приводу вироку суду. Прокурор має обґрунтувати свої міркування доказами та посиланнями на відповідні законодавчі акти.

За чинним законодавством, помилка, допущена судом першої інстанції під час вирішення справи і не виправлена апеляційною та касаційною інстанціями, або ж ними допущена, має бути виправлена переглядом судових рішень в порядку виключного провадження.

Згідно ст. 400-4 підставами для перегляду судових рішень в порядку виключного провадження є:

1) нововиявлені обставини;

2) неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.

Нововиявленими обставинами визнаються:

- фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також по­казань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, виснов­ку і пояснень судового експерта, на яких ґрунтується вирок;

- зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі;

- всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні су­дового рішення і які самі собою або разом із раніше вияв­леними обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.

Фальсифікація доказів, завідомо неправильний переклад, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, завідомо непра­вильний висновок і пояснення судового експерта, зловживання про­курорів, дізнавачів, слідчих і суддів є підставами для перегляду судо­вих рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного про­вадження лише в тому разі, коли вони встановлені вироком, що набрав законної сили, а при неможливості постановлення вироку - матеріалами розслідування.

Згідно ст. 400-7 КПК подання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мають право приносити* Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Рес­публіки Крим, прокурор області, прокурор міст Києва чи Севастопо­ля, військовий прокурор (на правах прокурора області).

Подання з підстав, зазначених пунктом 2 ст. 400-7 КПК про­курори приносити не вправі, оскільки це в компетенції тільки суддів касаційного суду в кількості не менше п'яти осіб.

Разом з тим, у відповідності з ч.2 ст. 400-9 КПК клопотання до суддів касаційного суду про перегляд судового рішення з підстав, зазначених пунктом 2 ст.400-7 КПК, має право подавати прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах своїх повноважень - незалежно від їх участі в розгляді справи судом.

Перегляд виправдального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи за нововиявленими обставинами допускається лише протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і не пізніше одного року з дня виявлення нових обставин.

Днем виявлення нових обставин є день набрання законної сили вироком суду щодо свідка, потерпілого, судового експерта, перекладача у зв'язку з дачею ними завідомо неправдивих показань, завідомо неправильного висновку, пояснень чи перекладу, щодо прокурора, дізнавача, слідчого, судді у зв'язку з допущеними ними зловживаннями, а також щодо інших осіб у зв'язку з фальсифікацією ними доказів, а при неможливості постановлення вироку - день складення прокурором,! за матеріалами розслідування, висновку про наявність нововиявлених обставин.

Днем виявлення нових обставин у вигляді дій певних осіб, які не підпадають під ознаки злочинів, а також інших обставин є день складання прокурором висновку про підтвердження таких обста­вин матеріалами розслідування.

За наявності доказів, які підтверджують, що особа вчинила більш тяжкий злочин, ніж той, за який вона була засуджена, справа може бути відновлена у зв'язку з нововиявленими обставинами тільки протягом строку давності притягнення до кримінальної від­повідальності за більш тяжкий злочин.

За наявності доказів, які підтверджують невинуватість засу­дженого або вчинення ним менш тяжкого злочину, відновлення спра­ви за нововиявленими обставинами строком не обмежено.

Перегляд судових рішень з підстав, передбачених у пункті 2 частини першої статті 400-4 КПК, строком не обмежується.

Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в інтересах його реабілітації.

Закон (ст. 400-8 КПК) регламентує дії прокурора щодо від­новлення справи у зв'язку з нововиявленими обставинами:

1) заяви про перегляд справи зацікавлені особи, підприємства, ус­танови, організації і посадові особи подають прокуророві. З ме­тою перевірки заяви прокурор вправі витребувати справу із суду;

2) прокурор у всіх випадках, коли йому стануть відомі нові обставини

в справі, зобов'язаний особисто або через органи дізнання чи слідчих провести необхідне розслідування цих обставин;

3) про призначення розслідування нововиявлених обставин вино­ситься постанова, і розслідування провадиться за загальними правилами досудового розслідування;

4) закінчивши розслідування нововиявлених обставин районний, місь­кий прокурор за наявності підстав для відновлення справи ске­ровує її, разом з матеріалами розслідування або вироком, що набрав законної сили, яким винні у зловживанні або фальсифікації доказів у справі уже засуджені, і своїм висновком відповідно про­куророві Автономної Республіки Крим, прокуророві області, прокуророві міст Києва чи Севастополя, військовому прокурору (на правах області), який і вирішує питання про принесення подання до апеляційного суду;

5) справи, в яких вирок винесено апеляційним судом, прокурор Ав­тономної Республіки Крим, прокурори області та до них прирівняні направляють Генеральному прокурору України, який вирішує питання про принесення подання до касаційного суду;

6) коли прокурор не вбачає підстав для перегляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами, він відмовляє в цьому своєю вмотивованою постановою, про що повідомляє осіб та підпри­ємства, установи, організації, які подали заяви. Ця постанова прокурора може бути оскаржена вищестоячому прокуророві.

Подання прокурора про перегляд справи у зв'язку з новови­явленими обставинами розглядається апеляційним чи касаційним судом за правилами, встановленими для перегляду справ у ка­саційному порядку.

Попередній розгляд справи в апеляційному чи касаційному порядку не перешкоджає її розгляду в тій же судовій інстанції в порядку відновлення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Подання суддів про судовий розгляд клопотання прокурора щодо перегляду судового рішення з підстав у пункті 2 ст.400-4 КПК, розглядається на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України, уповноважених законом на розгляд кримінальних справ за правилами, встановленими для перегляду справ у ка­саційному порядку.

Спільне засідання судових палат є правомочним при наявності не менше двох третин складу кожної з палат.

Головує на засіданні голова судової колегії в кримінальних спра­вах чи інший суддя. Ухвала спільного засідання приймається біль­шістю голосів відкритим голосуванням.

 

< Попередня   Наступна >