117

---

ТЕМА 9: ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО ОРГАНАМИ ПРОКУРАТУРИ

1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Відповідно до пункту 2 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру", прокуратура продовжує виконувати, згідно з чинними законами, функцію попереднього (досудового) слідства - до формування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

До 12 липня 2001 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" названа функція розглядалась як одна із основних функцій прокуратури і була закріплена пунктом 3 статті 5 Закону.

Так чи інакше, у навчальній літературі ця функція майже не розглядається, що, ймовірно, обумовлюється відсутністю в Законі окремої статті (не кажучи вже про розділ) щодо, бодай у загальних рисах, регламентування порядку здійснення досудового слідства слідчими прокуратури.

Окрім вже названого пункту Перехідних положень, функції досу­дового слідства у Законі присвячена ч. 2 статті 17, у якій зокрема закріплено, що слідчі прокуратури провадять попереднє (досудове слідство) у справах про діяння, які містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

Таке недостатнє законодавче регламентування самостійної функції прокуратури не можна вважати виправданим і вдалим. Дана частина Закону потребує корегування і більш розширеного нор­мативного регулювання здійснення прокуратурою функції досу­дового слідства, або як її ще називають у літературі, - функції кри­мінального переслідування (обвинувачення).

Положення п.2 Перехідних положень і ч. 2 ст. 17 Закону України "Про прокуратуру" потрібно розглядати як бланкетні норми, оскіль­ки із них випливає, що досудове слідст

во слідчими прокуратури здійснюється у відповідності із кримінально-процесуальним за­конодавством.

Під кримінально-процесуальним законодавством розуміють, у першу чергу, КПК УРСР 1960 року із наступними численними змінами та доповненнями.

Перш ніж почати короткий аналіз кримінально-процесуального законодавства необхідно звернутись до теорії кримінального про­цесу з метою визначення поняття кримінального переслідування, тобто обвинувачення, здійснюваного попереднім (досудовим) слід­ством (розслідуванням).

Кримінально-процесуальна діяльність має різні форми: а) роз­слідування злочину, яке здійснюється органами розслідування {слід­чими та органами дізнання); б) виконання дій щодо захисту чи представництва інтересів осіб, залучених у сферу судочинства; в) вирішення справи судом.

Кримінально-процесуальна діяльність, відповідно до завдань швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних та забез­печення правильного застосування закону, є організованою й ціле­спрямованою.

Разом з тим ця діяльність має, як вже зазначалось, специфічні форми, а також різноманітні напрями, котрі тісно між собою пере­плітаються, але не збігаються, і не поглинають одна одну.

Ці окремі форми (види), окремі напрями кримінально-процесуальної діяльності називаються кримінально-процесуальними функціями.

Незважаючи на багатоманітність позицій щодо кількості кри­мінально-процесуальних функцій, всі вони можуть бути зведені до наступних трьох: а) кримінальне переслідування (обвинувачення); б) захист; в)вирішення справи.

Кримінальне переслідування здійснюється у зв'язку із вчиненим злочином і скероване на те, щоб викрити злочинця, доказати його вину, забезпечити його засудження й покарання. Це - обвинувачення (переслідування).

Особі, щодо котрої відбувається кримінальне переслідування, котру обвинувачують у вчиненні злочину, законом надано можливість захищатися від обвинувачення, оспорювати його, наводити мір­кування й докази на спростування обвинувачення чи на пом'якшення покарання. Під час розслідування й вирішення справи потрібно з'ясовувати не тільки те, що підтверджує обвинувачення, але й те, що свідчитиме на користь обвинуваченого, що слугуватиме його виправданню й пом'якшенню покарання. Це - захист.

Питання про винуватість притягненої до кримінальної відпо­відальності особи повинно отримати логічне й обґрунтоване вирішення судовим розглядом справи. Конкретна особа повинна бути визнана винною і покарана, або ж визнана невинуватою і бути виправданою. Це - вирішення справи судом.

Здійснення функції обвинувачення покладено на органи кри­мінального переслідування - прокурора, слідчого та органи ді­знання.

Обвинувачення - це сукупність процесуальних дій, скерованих на те, щоб викрити у вчиненні злочину притягнену до кримінальної відповідальності особу і забезпечити застосування щодо неї від­повідного покарання.

Отже, обвинувачення як кримінально-процесуальна функція - це обвинувальна діяльність органу чи особи, котрі викривають конкретну особу у вчиненні нею злочину.

На досудовому слідстві обвинувачення здійснює слідчий (у тому числі слідчий прокуратури), оскільки він притягує громадянина до кримінальної відповідальності, викриває обвинуваченого, збирає докази, що підтверджують обвинувачення, застосовує заходи про­цесуального примусу тощо. На досудовому слідстві (розслідуванні) обвинувачення здійснює частково і прокурор, оскільки слідство (роз­слідування) здійснюється під його наглядом.

Під час судового розгляду кримінальної справи обвинувачення здійснює прокурор у формі підтримання державного обвинувачення.

 

< Попередня   Наступна >