145

---

14.2. Правові й організаційні основи координаційної діяльності

Основи координаційної діяльності правоохоронних органів і закріплення керівної ролі прокуратури мають свою історію розвитку.

Особливо активно координація проводилася на початку радянського періоду. У першому законодавчому акті про прокурорський нагляд, "Положенні про про­курорський нагляд в УРСР', затвердженому ВУЦВКом 28 червня 1922 р., закріплено, що прокуратура заснову­ється в інтересах правильної постановки боротьби зі злочинністю. Вимога про "постановку боротьби" означала, що на прокуратуру покладались обов'язки нагляду та погодження діяльності всіх органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю.

У подальшому, при прийнятті "Положення про про­курорський нагляд в СРСР" у 1933 р., а потім у 1955 р., функції координації прокуратури не було передбачено. Ці обставини привели до того, що на місцях органи міліції, юстиції, прокуратури та суду в головних напрямках зміцнення законності діяли неузгоджено, були різні підходи до застосування законів у боротьбі зі злочинністю, різні критерії оцінок одних і тих самих соціальних явищ правового характеру. Усе це, безумовно, негативно впливало на рівень діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.

З прийняттям Закону "Про прокуратуру СРСР" координацію як напрямок діяльності прокуратури було закріплено законодавчо. У ст. З Закону визначались основ­ні напрямки діяльності прокуратури, у тому числі вказу­валося, що прокуратура здійснює координацію діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю й іншими правопорушеннями.

Таким чином, цією нормою законодавчо закріплю­валася за прокуратурою координаційна діяльність правоохоронних органів і визначалась її керівна роль у цій діяльності.

У листопаді

1991 р. прийнято Закон України "Про прокуратуру", у ст. 5 якого передбачено основні функції прокуратури, однак функції координації не зазначено.

30 листопада 1993 р. Верховна Рада України допов­нила ст. 29 Закону України "Про прокуратуру" таким чином: "Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходів до узгодження дій правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю". Такі вимоги закону означають, що прокурор, крім здійснення нагляду, повинен займатися координацією зусиль правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.

Слід визначити, що в цей же період, з огляду на надзвичайно велике значення дальшого посилення боротьби з найбільш небезпечними формами злочинної діяльності, указом Президента України №218/93 від 18 червня 1993 р. створено Координаційний Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю (далі -Координаційний Комітет), який очолив Президент України.

Аналіз законодавства, яке регламентує координаційну діяльність щодо боротьби зі злочинністю, дозволяє зробити висновок, що ця діяльність провадиться на двох рівнях і організується різними органами.

На першому, або вищому, рівні здійснюється координаційна діяльність Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України.

Другий рівень координації, або нижчий, - це діяльність щодо боротьби зі злочинністю, у тому числі з її проявами в організованих формах, і корупцією в регіонах, яку координують прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст і районів, військові прокурори регіонів.

Ця діяльність регламентується Законом України "Про прокуратуру" (ст. 10) і "Положенням про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю" (далі - Положення), схваленим Координацій­ним Комітетом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України 17 липня 2000 р.

У цьому Положенні визначено поняття координації, її мету, форми та напрямки координаційної діяльності правоохоронних органів.

Під координацією діяльності правоохоронних органів щодо боротьби зі злочинністю розуміється діяльність, яка спрямована на зміцнення законності та правопорядку, спільне розроблення та практичну реалізацію узгоджених заходів зі своєчасного виявлення, розкриття, припинення та попередження злочинів і корупційних діянь, усуненню причин та умов, які сприяють їх вчиненню (п. 1 Положення).

Виконуючи загальнодержавні програми боротьби зі злочинністю, у тому числі з її організованими формами та корупцією, правоохоронні органи визначають напрямки, а також мету і завдання спільних дій.

Таким чином, координація дій правоохоронних органів - це діяльність правоохоронних органів, узгоджена за метою, часом, місцем, виконавцями та програмами дій. Правоохоронні органи, координуючи дії на головних напрямках боротьби зі злочинністю, концентрують свої кадри та засоби для вирішення поставлених завдань. Це означає, що кожен орган, який бере участь у скоордино­ваних заходах, у межах своєї компетенції діє притаман­ними йому методами в одному узгодженому напрямку разом з іншими органами для досягнення визначеної мети. Головне призначення координації дій правоохорон­них органів - це зміцнення законності, підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів.

У результаті вирішення спільних для всіх право­охоронних органів завдань щодо боротьби зі злочинністю підвищується ефективність скоординованих дій і забезпечується досягнення основної мети координації. При цьому слід відзначити, що координація сприяє зміц­ненню законності в діяльності самих правоохоронних органів, які буруть участь у координації. Завдяки координації прокурор має можливість одержувати більш повну інформацію про стан законності, своєчасно реагувати на виявлені правопорушення, запобігати їм і добиватись усунення причин, що сприяють їх вчиненню.

Водночас необхідно зазначити, що координація може здійснюватися тільки в межах спільних для всіх правоохоронних органів мети й завдань.

Не може бути предметом координації специфічна діяльність, яка відноситься тільки до компетенції окремих правоохоронних органів. Такі питання, як стан прокурорського нагляду за додержанням законності, тактика оперативно-розшукової діяльності органів міліції й інші, не можуть обговорюватися, а тим більше узгоджуватися з іншими правоохоронними органами.

Спільні дії щодо боротьби зі злочинністю провадяться з урахуванням компетенції кожного правоохоронного органу, а також мети і завдань. Організуюча роль прокурора в координації діяльності правоохоронних органів щодо боротьби зі злочинністю полягає в тому, що він керує розробленням спільних дій, організовує узагальнення результатів скоординованих дій, а також разом із керівниками інших правоохоронних органів реалізує спільні заходи.

Прокурори, здійснюючи функцію координації дій правоохоронних органів щодо боротьби зі злочинністю, зобов'язані виконувати нагляд за точним виконанням законів усіма органами, які беруть участь у цих діях.

 

< Попередня   Наступна >