146

---

Розділ 14. Координація діяльності щодо боротьбі зі злочинністю

14.1. Сутність і значення координаційної діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю

Загальний стан криміногенної обстановки в Україні характеризується консолідацією злочинних угруповань, підвищенням їх активності. У зв'язку з цим перед право­охоронними й іншими державними органами постали відповідальні завдання - забезпечити активну наступальну протидію злочинності, підвищити ефективність боротьби зі злочинністю, особливо з її організованими формами та корупцією.

Запорукою цього можуть стати здійснення системи заходів протидії, визначення пріоритетів у діяльності державних органів і громадськості, реальне запровад­ження дієвих засобів і методів запобігання злочинам та їх розкриття.

Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. затверджено Комплексну програму профілактики злочин­ності на 2001-2005 роки, у якій передбачено заходи, спрямовані на послаблення дії криміногенних факторів, створення атмосфери суспільної нетерпимості до злочинів, недопущення втягнений у злочинну діяльність нових суспільних груп, особливо неповнолітніх, викоре­нення корупції, зменшення кримінального тиску на економічні відносини, обмеження незаконного обігу зброї та наркотичних засобів, кримінальних проявів, пияцтва й алкоголізму та ін.

Передбачені Комплексною програмою заходи здій­снюють правоохоронні й інші державні органи з активною участю громадських об'єднань.

Правоохоронні органи, на які законодавством покладено функції зміцнення законності та боротьби зі злочинністю, повинні значно підвищити ефективність своєї діяльності, поліпшити роботу з координації своїх дій.

Практика свідчить, що скоординованість дій право­охорон

них органів підвищує їх результативність.

Тому з метою підвищення ефективності заходів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, необхідно й далі зміцнювати зв'язки між правоохоронними органами, а також; між ними й іншими державними та громадськими організаціями, які покликані вести боротьбу з правопо­рушеннями. Генеральний прокурор України в Наказі № 1 від 19 січня 2004 р. "Про організацію роботи та контроль виконання в органах прокуратури України" вказує: "Про­курорам усіх рівнів розглядати координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю і корупцією як важливий і пріоритетний напрям в організації роботи органів прокуратури" (п. 2.2 наказу).

Розглядаючи питання про взаємодію правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, доцільно визначити, які саме органи повинні погоджувати свої дії, тобто які органи підпадають під ознаки "правоохоронні".

У теорії права поняття "правоохоронні органи" є дискусійним. Одні науковці вважають, що правоохо­ронними органами є державні та громадські організації, які наділені правоохоронними функціями. Інші розгля­дають поняття "правоохоронні органи" в широкому та вузькому розумінні. До правоохоронних органів у широкому розумінні відносять усі державні органи, які наділені повноваженнями в галузі контролю за додер­жанням законності та правопорядку. До правоохоронних органів у вузькому розумінні - державні органи, які спеціально створено для забезпечення законності та правопорядку, боротьби зі злочинністю і яким з цією метою надано повноваження застосовувати передбачені законом заходи примусу та перевиховання право­порушників. Таким чином, існують різні погляди на перелік органів, які можна вважати правоохоронними.

Які ж правоохоронні органи повинні координувати свою діяльність у боротьбі зі злочинністю? Для відповіді на це запитання необхідно виходити з вимог Закону України "Про прокуратуру", у ст. 10 якого закріплено: "Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори координують діяльність по боротьбі із злочинністю органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби та інших правоохоронних органів". Таким чином, у законодавчому порядку чітко визначено, з якими правоохоронними органами в першу чергу прокуратура повинна координувати свою діяльність у боротьбі зі злочинністю. Водночас доцільно з'ясувати, що таке "інші правоохоронні органи", які беруть участь у координації. У даному випадку необхідно проаналізувати вимоги Закону України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів", у якому наведено перелік правоохоронних органів, а саме: органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи й установи виконання покарань, державна контрольно-ревізійна служба, органи рибохорони, державної лісової охорони, інші органи, які вико­нують правозастосовні та правоохоронні функції.

Такий широкий перелік правоохоронних органів пояснюється тим, що до цього часу в законодавчому порядку чітко не визначено поняття "правоохоронні органи". Широке тлумачення переліку правоохоронних органів визначає певні труднощі й у практичній діяльності цих органів. У вказаному переліку не названо суд, який безумовно виконує правоохоронні функції. Тому при визначенні правоохоронних органів необхідно врахову­вати ті функції, які є характерними для цих органів, у першу чергу наявність правоохоронної функції в їх діяльності.

У Законі Україні "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" (п. 1 ст. 2 Закону) до право­охоронних функцій віднесено і розгляд судових справ у всіх інстанціях. Це дає підстави вважати, що до коорди­нації діяльності правоохоронних органів слід також залучати суди шляхом взаємодії за згодою. При цьому необхідно визначити, що судова влада є самостійною та незалежною від інших гілок влади, а тим більше незалежною від інших правоохоронних органів. Тому нормативними актами окремо передбачено питання взаємодії правоохоронних органів із судами.

Таким чином, можна зробити висновок, що ті державні органи, які виконують правоохоронні функції, можуть бути віднесені до правоохоронних органів. Виходячи з таких ознак, до правоохоронних органів необхідно віднести: міліцію, прокуратуру, органи Служби безпеки України, органи охорони державного кордону, митні та податкові органи, управління державної охорони, органи контрольно ревізійної служби, органи виконавчої служби, органи охорони навколишнього природного середовища (органи лісоохорони, рибоохоро­ни, мисливського господарства).

Усі ці органи названо й у Законі України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів". Проте, розглядаючи питання їх взаємодії в боротьбі зі злочинністю, слід мати на увазі не тільки перелічені вище правоохоронні органи, а також і контролюючі органи, які деякі науковці вважають правоохоронними в широкому розумінні. Контролюючі органи - це державні органи, у діяльності яких головним завданням є виконання контрольних функцій. Особ­ливість цих органів полягає в тому, що вони виконують функцію адміністративної юрисдикції та за характером своєї діяльності близькі до правоохоронних органів. До таких органів слід віднести: державну санітарно-епідеміологічну службу, службу державного ветери­нарного контролю, державну пожежну охорону, органи державного пробірного нагляду, охорони водних ресур­сів, державного контролю за цінами, Пенсійний фонд, державний архітектурно-будівельний контроль і деякі інші органи.

З контролюючими органами в необхідних випадках також узгоджуються дії з боротьби зі злочинністю і зміцнення законності.

У юридичній літературі термін "координація" вико­ристовується тоді, коли мова йде про погоджені спільні дії різних органів, які беруть участь у боротьбі зі злочинністю.

Значення координації дій правоохоронних органів полягає в тому, що вона дозволяє об'єднувати їх зусилля при виконанні основних функцій боротьби зі злочин­ністю, зміцнення законності.

У Законі України "Про прокуратуру" вживаються термі­ни "координація" і "узгодження". Стаття 10 регламентує координацію діяльності з боротьби зі злочинністю. У статті 29 використовується термін "узгодження": "здійсню­ючи нагляд, прокурор вживає заходів до узгодження дій правоохоронних органів у боротьбі із злочинністю".

Термін "координація" за своїм змістом близький до терміна "взаємодія" і визначає взаємний зв'язок, взаємну підтримку. Деякі автори висловлюють думку, що взаємодія - більш широке поняття, ніж "координація", котре охоплює всі форми зв'язків між органами. Погод­жуючись з такою думкою, можна зробити висновок, що єдність дій суб'єктів боротьби зі злочинністю забезпечу­ється координаційною діяльністю органів, на яких такі обов'язки покладено законодавством.

Об'єктивно необхідність координації дій право­охоронних органів визначається їх статусом у зміцненні законності, а також наявністю спільної мети та завдань у сфері боротьби зі злочинністю.

В основі координації діяльності цих органів лежить єдність цілей щодо зміцнення законності, боротьби зі злочинністю й усунення причин і умов, які сприяють злочинності. Діяльність правоохоронних органів щодо боротьби зі злочинністю буде результативною за узгод­женості їх дій, недопущення паралелізму при проведенні намічених заходів. Органи, які ведуть боротьбу зі злочинністю, у своїй діяльності незалежні один від одно­го, мають різні процесуальні повноваження, застосовують різні заходи, але це не повинне бути перепоною для об'єднання їх зусиль у боротьбі зі злочинністю.

Координація діяльності передбачає розроблення і здійснення спільних дій у найважливіших напрямках боротьби зі злочинністю. При цьому забезпечується планомірність, цілеспрямованість та ефективність здійснен­ня заходів, а також визначається єдиний підхід до вирішення правових питань.

Крім цього, не допускається дублювання в діяльності правоохоронних органів, їх зусилля об'єднуються в боротьбі зі злочинністю, що дозволяє з меншими затра­тами й у коротший строк досягти бажаних результатів.

Покладення на керівників правоохоронних органів обов'язків координації їх діяльності, у тому числі розроблення скоординованих заходів, повинне сприяти успішному вирішенню найбільш важливих проблем боротьби зі злочинністю.

 

< Попередня   Наступна >