93

---

14.3. Принципи та форми координації

Координаційна діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю повинна здійснюватись у суворій відповідності до основних правил цієї діяльності або принципів діяльності, що дозволяє підняти її ефектив­ність. Проблема принципів координаційної діяльності не отримала чіткого визначення. Підтримуючи думку, що під принципами координації слід розуміти загальні керівні положення або засади, що визначають повнова­ження суб'єктів координації, уважаємо, що це й правові засоби та Гарантії її здійснення. Слід відмітити як позитивний факт, що останнім часом у нормативних документах знайшли закріплення принципи координації, які названі основними засадами. Вони є загальними керівними положеннями координації діяльності право­охоронних органів у боротьбі зі злочинністю. Так, у п. З "Положення про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю" дано перелік основних принципів:

а) законність рішень і дій;

б) рівність усіх суб'єктів координаційної діяльності в прийнятті спільних рішень, постановці питань, внесенні пропозицій щодо розроблення рекомендацій і заходів;

в) самостійність кожного правоохоронного органу в межах його компетенції, визначеної законодавством, недопущення підміни одного органу іншим при виконанні узгоджених рішень, рекомендацій та проведення спіль­них заходів;

г) відповідальність керівника правоохоронного органу за своєчасне виконання узгоджених заходів;

г) гласність у висвітленні результатів роботи в тій мірі, в якій вона не суперечить вимогам законодавства про захист прав, свобод людини і громадянина, державної та іншої таємниці, що охороняються законом (п. З Поло­ження).

Координаційна діяльність правоохо

ронних органів здійснюється в різних формах. Вибір конкретних форм координації визначається її учасниками з урахуванням завдань і повноважень кожного з них.

За декілька років здійснення прокуратурою коорди­нації дій правоохоронних органів у боротьбі зі злочин­ністю набуто значного досвіду, напрацьовано різні її форми, які допомагають об'єднати зусилля правоохорон­них органів.

У "Положенні про координацію діяльності право­охоронних органів по боротьбі зі злочинністю" зазначено основні форми та напрямки координаційної діяльності.

При визначенні форм координації необхідно виходи­ти з оперативної оцінки основних показників, одержаних на підставі статистичних даних, або узагальнення стану, структури та динаміки злочинності. Конкретні форми координаційної діяльності визначаються керівниками правоохоронних органів.

У практичній діяльності використовуються такі форми координації дій правоохоронних органів.

1. Координаційна нарада перших керівників право­охоронних органів, а також міжвідомча нарада.

2. Обмін інформацією з питань боротьби зі злочинністю.

3. Видання спільних наказів, указівок, підготування ін­формаційних листів та інших документів.

4. Спільні виїзди до регіонів для проведення узгод­жених дій, перевірок і надання допомоги місцевим право­охоронним органам у боротьбі зі злочинністю.

5. Вивчення і поширення позитивного досвіду.

6. Створення слідчо-оперативних груп для розсліду­вання окремих злочинів.

7. Проведення спільних цільових заходів з метою ви­явлення та припинення злочинів, а також усунення причин та умов, що сприяли їх вчиненню.

8. Взаємне використання можливостей правоохорон­них органів для підвищення кваліфікації працівників, проведення спільних семінарів, конференцій.

9. Спільні засідання колегій правоохоронних органів.

10. Спільне проведення аналізів (узагальнень) стану злочинності та корупції, прогнозування тенденцій і динаміки, розроблення відповідних заходів, спрямованих на запобігання злочинам і боротьбу з ними, визначення шляхів реалізації.

11. Розроблення та подання узгоджених пропозицій до проектів державних і регіональних програм боротьби зі злочинністю.

12. Прийняття узгоджених рішень щодо забезпечення реалізації державних і регіональних програм боротьби зі злочинністю та корупцією.

13. Спільне підготування пропозицій органам дер­жавної влади й органам місцевого самоврядування щодо оздоровлення криміногенної ситуації.

14. Спільне розроблення та подання пропозицій компетентним органам щодо вдосконалення правового регулювання боротьби зі злочинністю та корупцією.

15. Спільне ініціювання і проведення наукових до­сліджень з проблем боротьби зі злочинністю та корупцією.

Таким чином, у Положенні названо форми та напрямки координаційної діяльності, які застосовуються в практичній діяльності правоохоронних органів. Але цей перелік не є вичерпним, правоохоронні органи можуть використовувати й інші форми та напрямки координації.

Однією з основних форм координації є коорди­наційна нарада керівників правоохоронних органів. На її основі організується більшість інших спільних заходів. На координаційній нараді обговорюются актуальні питання боротьби зі злочинністю, а також узгоджуються заходи щодо забезпечення об'єднаних дій для досягнення спільної мети та вирішення поставлених завдань.

Учасниками координаційної наради є прокурор (він же голова наради) та перші керівники відповідних правоохоронних органів. У Положенні закріплено, що тільки перші керівники або особи, які виконують їх обов'язки, повинні брати участь у нарадах.

Ураховуючи, що координаційні наради проводяться лише на рівні перших керівників правоохоронних органів, ця форма координації має особливе значення, що вимагає від прокурора як голови наради, відповідального за її проведення, приділяти значну увагу її підготуванню.

Прокурор визначає місце і час проведення наради, узгоджує з іншими керівниками правоохоронних органів коло питань, які виносяться на її розгляд; організовує підготування проектів документів, що приймаються за підсумками роботи наради, визначає разом з іншими керівниками коло учасників координаційної наради, керує роботою і підбиває підсумки наради. За підсумка­ми роботи координаційної наради приймається постано­ва в разі її схвалення всіма керівниками правоохоронних органів, які беруть участь у нараді. Прийнята постанова підписується головою та членами наради і є обов'язковою для виконання її учасниками.

У п'ятиденний строк з дня проведення координа­ційної наради голова надсилає постанову всім учасникам, які забезпечують якісне та своєчасне виконання визна­чених заходів. При проведенні координаційної наради ведеться протокол, який підписує голова й особа, яка його вела.

Таким чином, на прокурора як на голову координа­ційної наради покладаються всі обов'язки з підготування та проведення наради.

У практичній діяльності використовується і така форма координації, як спільні виїзди до регіонів для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю.

Така форма координації застосовується у діяльності правоохоронних органів обласного та республіканського рівнів. При цьому виїзди в конкретні міста, райони чи області здійснюються за результатами аналізу стану, структури та динаміки злочинності в статистичних звітах. Вивчення цих даних дозволяє детально розробити програму роботи на місці - у районі, місті - та допомогти місцевим правоохоронним органам у організації боротьби зі злочинністю й провадженні профілактичної роботи.

Такі виїзди мають передбачатися заходами або планами координаційних чи міжвідомчих нарад, які визначають мету, час і тему проведення перевірок. Така робота з підготування й організації перевірок та надання допомоги провадиться під керівництвом прокурора або його заступника.

У діяльності правоохоронних органів найбільш широко застосовується така форма координації, як створення слідчо-оперативних груп для розслідування конкрет­них злочинів.

Така взаємодія зумовлюється тим, що правоохоронні органи мають спільну мету з розкриття злочинів, оскільки саме від цього залежить подальше здійснення принципу невідворотності покарання. У ст. 2 Кримінально-процесу-ального кодексу визначено, що завданням кримінального судочинства є "швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного засто­сування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний".

Особливо велика відповідальність за стан роботи зі своєчасного й повного розслідування злочинів, їх розкриття лежить на керівниках органів прокуратури, МВС та СБУ. Від них залежить правильна організація слідчої та оперативно-розщукової роботи, яка забезпечує розкриття кожного злочину.

Розкриття злочинів значною мірою залежить і від того, як організовано взаємодію працівників органів прокуратури й органів внутрішніх справ з самого почат­ку роботи в справі, з моменту виїзду на місце події. Виїзд

на місце події та кваліфікований його огляд - це один із важливих факторів, що дозволяє успішно розкрити злочин.

З цією метою виноситься постанова про створення слідчо-оперативної групи, яка складає план розслідуван­ня та проведення оперативно-розшукової роботи. Опера­тивні працівники діють згідно з розробленими планами і дорученнями слідчого. Стан слідства й оперативно-розшукової роботи періодично розглядається на опе­ративних нарадах, де обговорюються і погоджуються плани подальшої роботи.

Така форма координації, як розроблення і затверд­ження планів координаційної діяльності право­охоронних органів, є основою координації. Планування координації формує однаковий підхід до вирішення проблем боротьби зі злочинністю. Плани становлять основу, навколо якої організується вся координаційна діяльність правоохоронних органів. Планування здійсню­ється на підставі даних аналізу інформації про стан, структуру та динаміку злочинності. При цьому обов'язково враховуються рівень тяжких та особливо тяжких злочи­нів у загальній структурі злочинності, рівень рецидивної злочинності, рівень злочинності неповнолітніх, рівень злочинності у сфері економіки та дані про стан боротьби з корупцією, а також причини й умови, які сприяли їх вчиненню. На попередження цих видів злочинності, усунення умов і причин, які їм сприяють, повинні бути спрямовані зусилля всіх правоохоронних органів.

У практичній діяльності прокурорів усіх рівнів широко застосовується і така форма координації, як проведення міжвідомчих нарад. Вона багато в чому схожа з координаційною нарадою. Як і координаційна нарада, міжвідомча нарада проходить під керівництвом прокурора, який відповідає за їх підготування та проведення. Мета цих нарад аналогічна - підвищити ефективність боротьби зі злочинністю та зміцнення законності на основі об'єднання зусиль, спрямованих на реалізацію повноважень правоохоронних та інших органів. Учасники координаційної та міжвідомчої нарад діють у межах своїх повноважень і завдань, властивими їм методами та засобами, їх діяльність зумовлюється однаковими принципами.

Однак слід указати на відмінності між цими двома формами координації, які закріплено в Положенні.

У координаційній нараді беруть участь прокурор і перші керівники правоохоронних органів, які є постій­ними членами наради, і їх участь у роботі обов'язкова. Роботу координаційної наради чітко регламентовано Положенням, її слід скликати не рідше одного разу на квартал. За результатами обговорення питань прийма­ється постанова, яка підписується головою та членами координаційної наради.

Учасники міжвідомчої наради не є постійними членами, а визначаються кожного разу прокурором або його заступником залежно від обговорюваного питання правоохоронної діяльності. Міжвідомча нарада склика­ється прокурором або його заступником за потребою. За результатами обговорення питань приймається рішення, яке підписують головуючий (прокурор) та учасники наради - компетентні посадові особи органів, організацій та установ, на яких покладається виконання прийнятих рішень.

Таким чином, виокремлення відмінностей між координаційною та міжвідомчою нарадами дозволить правоохоронним органам, і в першу чергу прокурорам, чітко визначити, яку координаційну форму і в яких випадках необхідно використовувати.

До форм координації, які передбачені Положенням, відноситься і така, як спільне проведення аналізів (узагальнень) стану злочинності та корупції.

Організація роботи щодо боротьби зі злочинністю можлива тільки на основі аналізу зібраної всіма право­охоронними органами інформації про стан злочинності. У Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, у розділі "Організаційне забезпечення профілактики злочинності", передбачено заходи аналітич­ного характеру. Так, правоохоронним органам і місцевим державним адміністраціям пропонується щороку аналізу­вати стан правопорядку в кожному населеному пункті, на підприємствах, в установах та організаціях. За резуль­татами аналізу та з урахуванням фактів, що негативно впливають на стан правопорядку, розробляти комплексні плани заходів щодо запобігання злочинності. Зрозуміло, що якісно проаналізувати криміногенну ситуацію, дати прогноз її розвитку можна тільки в разі об'єднання зусиль усіх правоохоронних органів.

 

< Попередня   Наступна >