Підручники Правознавство Правознавство: Навчальний посібник Тема 2. Держава і право феодально роздробленої Русі (30-ті рр. XII – XIV ст.). Галицько-Волинське князівство (1199 – 1340 рр.)Тема 2. Держава і право феодально роздробленої Русі (30-ті рр. XII – XIV ст.). Галицько-Волинське князівство (1199 – 1340 рр.)
| Правознавство - Правознавство: Навчальний посібник |
Тема 2. Держава і право феодально роздробленої Русі (30-ті рр. XII – XIV ст.). Галицько-Волинське князівство (1199 – 1340 рр.)
В 1199 р., скориставшись смертю галицького князя Володимира, який не залишив після себе спадкоємців, волинський князь Роман Мстиславович захватив Галич та об’єднав обидва князівства в єдину Галицько-Волинську державу.
Державний лад. За формою правління Галицько-Волинська держава була феодальною монархією. Зовні державний лад Галицько-Волинського князівства був схожий на устрій Київської Русі, але в реальному житті компетенція та роль князя, ради бояр, віче мала свої особливості. Князь не мав в державі абсолютної влади, бо вона обмежувалася впливовим боярством. Іншою особливістю державного ладу Галицько-Волинського князівства був дуумвірат – одночасне правління двох князів (наприклад, співправління Данила та Василька Романовичів). Боярська рада формально існувала як дорадчий орган центральної влади при князеві. Та фактично рада скликалася найбільш впливовими боярами, котрі прагнули впливати на владу князя. До її складу входили найбільші бояри, вище духовенство, воєводи та намісники.
Віче скликалося стихійно князем чи боярами в часи як зовнішньої загрози, так і внутрішньої міжусобної боротьби (наприклад, 1235 р. віче в Галичі, яке скликав Данило Галицький). Віче не мало чіткого регламенту, визначених повноважень та компетенції. Поступово його роль занепала.
Галицько-волинські князі приймали участь в загальноруських феодальних з’їздах. Інколи скликались з’їзди, які стосувалися лише Галицько-Волинської держави.
Система управління була двірцево-вотчинною. Центральну виконавчу владу очолював двірський, який керував князівським двором і вотчинами, чинив суд від імені князя, супроводжував його в поїздках.
Судова влада не була відділена від адміністративної і складалася з публічних, церковних та приватних судів.
Суспільний устрій. Населення Галицько-Волинської держави поділялося на вільних, залежних та невільних людей. До категорії вільних належали боярська аристократія, духовенство, селяни-общинники та міське населення. Провідну роль у державному житті князівства відігравало боярство. Духовенство поділялося на біле та чорне. Селяни (смерди) особисто були вільні, але економічно (поземельно) залежали від власника землі – князя (держави), боярина, монастиря і платили їм оброк та відбували повинності. Міське населення поділялось на заможну верхівку, котра захопила міське управління і підтримувала владу князя. Середній прошарок складали ремісники, майстри, які об’єднувалися в корпорації – цехи, сотні, ряди зі своєю казною та на чолі зі старостою. До міських низів належали „люди менші”, тобто вся біднота та робоча сила.
Категорію залежних складали закупи – селяни-боржники, які збіднівши, втрачали економічну самостійність і потрапляли в кабалу до бояр.
На останній нижній сходинці суспільної драбини знаходилися невільники (холопи). Проте їхня експлуатація в умовах Галичини та Волині не була вигідною і їх поступово перетворювали в кріпаків.
Джерела права. Основними джерелами права були: правовий звичай, норми „Руської правди”, князівське законодавство (устави, угоди та грамотами князів), міжнародні договори (угоди князів з орденом хрестоносців (1308 – 1335 рр.), канонічне право („Номоканон”, „Кормча книга”); магдебурзьке право.
< Попередня Наступна >