Головне меню
Головна Підручники Правознавство Правознавство: Навчальний посібник §4. Держава і право України в козацько-гетьманський період (ХVІ – ХVІІІ ст.) // Тема 1. Виникнення українського козацтва. Запорозька Січ

§4. Держава і право України в козацько-гетьманський період (ХVІ – ХVІІІ ст.) // Тема 1. Виникнення українського козацтва. Запорозька Січ

Правознавство - Правознавство: Навчальний посібник
166

§4. Держава і право України в козацько-гетьманський період (ХVІ – ХVІІІ ст.)

Тема 1. Виникнення українського козацтва. Запорозька Січ

Виникнення українського козацтва. В історії українського козацтва можна виділити такі етапи:

Перший – др. пол. ХV – сер. ХVІ ст. – виникнення козацтва, об’єднання в козацькі загони, боротьба з Кримом, Турцією.

Другий – др. пол. XVI – сер. XVII ст. – формування Запорозької Січі, участь козацтва в казацько-селянських повстаннях.

Третій – 1648 – 1663 рр. – участь козацтва у визвольній війні.

Четвертий – 1663 – 1775 рр. – протекторат Росії, ліквідація Запорозької Січі.

Необхідність виникнення козацтва зумовлена зростанням великого феодального землеволодіння, що підштовхнуло процес колонізації нових земель, посиленням феодальної експлуатації, прогресуючим закріпаченням, наростанням релігійного та національного гніту, зростанням зовнішньої загрози, нагальною потребою захисту від нападників.

Слово „козак” з’явилось в українському лексиконі в др. пол. ХV ст. (вільна людина, ворожа до феодально-кріпосницької системи).

Люди, які втікали від магнатів, на просторах степів Середнього Подніпров’я займалися різними промислами, захоплювали пустища, обробляли землю. Це називалося уходництво (від слова уходити – втікати на заробітки). Життя уходників було небезпечним, бо існувала постійна загроза нападів. Ось чому уходник, виходячи на польові роботи, завжди мав рушницю на плечі і шаблю.

Поступово козаки заселяли хутори, села і містечка на півдні Київщини, Переяславщини та Брацлавщини, утворюючи численну групу городових козаків.

ustify;">Коли магнати наступали на зайняті пустища, козаки відходили далі на південь, за дніпровські пороги, на Запорожжя, де створювали общини-коші на чолі з отаманами, і сформували ще одну групу козацтва – запорозьких козаків.

Щоб взяти під контроль козацький рух, польський уряд у 1572 р. набрав на службу 300 заможних козаків, яких внесли до списку державних військовослужбовців (реєстр), установили плату за службу (гроші, одяг, харчі, зброю). Так утворилася третя група козацтва – реєстрове. Реєстровці мали низку привілеїв: не підлягали юрисдикції землевласників, мали власні суди тощо.

Запорозька Січ, її політичний устрій та право

У XVI ст. в умовах постійної боротьби проти турецько-татарської агресії, запорозьке козацтво під проводом Д. Вишневецького створює за дніпровими порогами систему укріплень, яка згодом перетворюється на Запорозьку Січ – бойовий, адміністративний і господарський центр Війська Запорозького. Першу Січ було засновано у 1556 р. на о. Мала Хортиця. У подальшому Січ, за рядом причин, вісім разів змінювала своє розташування (Томаківська, Микитинська, Базавлуцька, Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Підпіленська). Січ складалася з 38 куренів на чолі з курінними отаманами. Територіально Вольності запорозьких козаків поділялися на 8 паланок (Кодацька, Самарська, Бугогардівська, Інгульська тощо) на чолі з полковником, якому підпорядковувалися сотники та канцелярія.

За формою правління Запорозьку Січ можна віднести до демократичних республік. Верховним органом управління Запорозької Січі вважалася козацька рада, котра збиралася на Різдво, Покрову, а при потребі й частіше. Вона ухвалювала закони, виносила рішення з найважливіших питань внутрішньої та зовнішньої політики, обирала та контролювала урядовців.

Виконавча влада на Січі належала обраним на козацькій раді посадовцям (кошовий отаман, козацька старшина – військовий суддя, військовий писар, військовий осавул тощо).

Судові функції на Запорожжі виконували – паланковий полковник, військовий суддя, кошовий отаман, загальновійськова рада.

Джерелом права вважався головним чином правовий звичай. В галузі цивільно-правових норм поширювалося право власності на майно, речі, зброю, худобу; зобов’язальні дії – купівля-продаж, позика, оренда. В кримінальному праві існувала досить розвинена система класифікації злочинів та видів покарань. Найтяжчими визнавалися вбивство, побої, пияцтво в поході, крадіжка, приведення на Січ жінки, дезертирство тощо. Від характеру вчиненого злочину (умисно чи ні, групою осіб, у стані сп’яніння) залежало покарання: шибениця, гак, паля, відсічення голови, утоплення, закопування в землю, побиття киями, штраф, конфіскація тощо. Суд мав змагальний характер, з процесуальних дій відомі допити, слідство, свідчення свідків, доказова процедура.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук