Тема 2. Формування української державності в роки визвольної війни

У ході війни під проводом Б. Хмельницького на звільненій території формувалися підвалини самостійної української національної держави у вигляді козацької республіки. Визволену територію було поділено на 16 військово-адміністративних одиниць – полків. Полки поділялися на сотні (від 10 до 20). У полку влада належала полковнику, а також полковій старшині та іншим військово-адміністративним чинам. Вони й складали старшинську раду полку. Усіма військовими і громадськими справами сотні управляв сотник, а козацькими сільськими громадами – отаман.

Центральна влада на визволеній території належала гетьману, який спирався на Раду генеральної старшини (генеральний писар, генеральний обозний; генеральний суддя, підскарбій; безпосередні помічники гетьмана у військових справах – осавули, бунчужні тощо). Символами верховної влади гетьмана в Україні були клейноди: булава, бунчук, прапор, литаври для скликання ради. Центр влади перемістився в Чигирин, де перебувала військова і адміністративна ставка гетьмана. Гетьмана і генеральну старшину обирали на загальній військовій раді. Обиралися також полковники й сотники, хоча інколи кандидатів і визначали зверху.

Перехід під протекторат Росії. 8 січня 1654 р. Б. Хмельницький зібрав в Переяславі загальновійськову раду, де оголосив про необхідність допомоги Україні з боку Московської держави. Однак у Переяславі українська сторона не отримала ні одного офіційного документа, в якому б чітко визначались умови „об’єднання двох держав”. Остаточно договір було укладено у Москві в березні 1654 р. (так звані „Березневі статті”). Відповідно до „Березневих статей” московський уряд визнавав політичну автономію України як окреме державне утворення в союзі з Москвою із збереженням самоуправління, яке на той час склалося.