136

---

Тема 2. Поняття референдуму і види референдумів в Україні

Референдум є однією з пріоритетних форм безпосередньої демократії в Україні (поряд із виборами, народною ініціативою тощо). Правове регулювання референдумів в Україні здійснюється Конституцією України (Розділ III, ст.69 – 74), Законом України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 року.

Референдум – це спосіб прийняття громадянами України законів, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення через голосування.

Шляхом референдуму надається юридична сила рішенням народу щодо найважливіших питань громадського і політичного життя, внутрішньої і зовнішньої політики, не пов’язаних із визначенням персонального складу державних або громадських органів.

За різними критеріями (ознаками) референдуми класифікуються на:

імперативні та консультативні;

конституційні та законодавчі;

обов’язкові та факультативні;

всеукраїнські та місцеві.

За юридичними наслідками референдуми поділяються на імперативні та консультативні. Рішення, винесене імперативним референдумом, має загальнообов’язкове значення і не потребує затвердження. Імперативним був референдум 1 грудня 1991 р. (Україну було проголошено незалежною державою). Консультативний референдум призначається для виявлення, з’ясування думки виборців щодо певного питання і юридичної сили не має. Ця думка може бути врахована при вирішенні державними органами відповідної проблеми, але не є обов’язковою.

Якщо на референдум виноситься питання про прийняття, відхилення або внесення змін до Конституції України, то він називається конституційним.

Якщо ж ці питання вирішуються стосовно звичайного зак

ону, то референдум називається законодавчим.

Референдум, проведення якого є обов’язковим для вирішення визначених Конституцією проблем, називається обов’язковим. Обов’язковим є всеукраїнський референдум з вирішення питань щодо зміни території України (ст.73 Конституції України), а також затвердження законопроектів про внесення змін до розділів І „Загальні засади”, III „Вибори. Референдум” і XIII „Внесення змін до Конституції України”. Якщо ж референдум визначається як один із можливих, але не обов’язкових засобів вирішення певних питань, він називається факультативним.

Відповідно до Конституції і Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” можуть проводитись як всеукраїнські, так і місцеві (у межах адміністративно-територіальних одиниць) референдуми.

Акти, прийняті на всеукраїнському референдумі, мають вищу юридичну силу відносно законодавчих актів Верховної Ради, Кабінету Міністрів України.

Рішення, прийняті місцевим референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами. Стосовно одного і того ж питання всеукраїнський референдум може бути проведений не раніше, ніж через 5 років, а місцевий – не раніше, ніж через рік від дня проведення попереднього референдуму.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України.

Референдум з ініціативи виборців проводиться, якщо його проведення підтримують не менш як 3 млн. виборців. Це право реалізується через створені ініціативні групи для збирання підписів. При цьому збирання підписів на підтримку проведення всеукраїнського референдуму має відбутися не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Не допускається проведення референдуму щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії. На всеукраїнський референдум не виносяться питання, віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури; питання амністії та помилування; питання про вжиття державними органами України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров’я та безпеки громадян; питання, пов’язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України.

 

< Попередня   Наступна >