194

---

Тема 6. Особливості правового регулювання користування житлом спеціального призначення

Службове житло – це житло, що надається в користування працівникам підприємств, установ та організацій, які у зв’язку з характером їх трудових відносин мають проживати за місцем роботи або поблизу нього. Правове становище та призначення службового житлового приміщення встановлені у ст.118 ЖК та постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37. Житлове приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого органу відповідної ради за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

Правове визначення поняття „гуртожиток” дається у ст.127 ЖК та у постанові Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208. Гуртожитки – це приміщення, призначені для спільного проживання кількох одиноких громадян, які не перебувають у сімейних стосунках, або для проживання окремих сімей. Гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Гуртожиток повинен відповідати певним вимогам, де громадянам у зв’язку з трудовими відносинами або навчанням у закладі освіти за спеціальними ставками оплати згідно з ордером, виданим власником гуртожитку, надаються у тимчасове користування житлова площа, меблі та інші предмети домашнього вжитку і культурно-побутового призначення. Гуртожитки обслуговуються спеціальним персоналом.

Існує два види гуртожитків, основне призначення яких – тимчасове проживання громадян. Перший вид – гуртожитки, призначені для проживання одиноких громадян, де житлове приміщення спільно використовується кількома особами, які не перебувають між собою у сімейних стосунках. Другий вид гуртожитків призначений для проживання окремих родин, де житлові приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні р

один, тобто будинки для малосімейних.

Житлові будинки як гуртожитки повинні бути зареєстровані у виконавчому комітеті чи державній адміністрації відповідної ради

Службові житлові приміщення надаються включеним до переліку працівникам, які постійно проживають у населеному пункті за місцем розташування відповідного підприємства, установи, організації.

Зазначені приміщення надаються незалежно від перебування працівників на квартирному обліку, без дотримання черговості та пільг, установлених для забезпечення громадян житлом.

Надання службових житлових приміщень допускається у разі наявності у працівників житла, але із-за віддаленості – неможливості ними виконувати трудові обов’язки.

Для одержання службового житлового приміщення відповідний працівник подає заяву адміністрації підприємства, додаючи довідку з місця проживання про склад сім’ї. Члени сім’ї заявника дають письмову згоду.

Службове житлове приміщення має бути благоустроєним, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

При наданні службових житлових приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв’язку з чим вони не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім’ї.

Не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім’ї, двома і більше сім’ями або двома і більше одинокими особами. Службові житлові приміщення надаються у межах 13,65 квадратного метра житлової площі на одну особу, але не менше від рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею в даному населеному пункті, визначеного в установленому порядку.

Службове житлове приміщення надається на час виконання робітниками, службовцями обов’язків.

На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган відповідної ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове житлове приміщення. Ордер дійсний упродовж 30 днів. Форму ордера затверджено постановою Ради Міністрів УРСР від 4.02.88 р. № 37.

Порядок надання житлової площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання регулюється ЖК і Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208.

Житлова площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання житлової площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану житлову площу. Ордер може бути виданий лише на вільну житлову площу. У ордері зазначається підприємство, установа, організація, що його видає, прізвище особи, якій він видається, місце роботи або навчання, склад сім’ї чи без сім’ї, адреса, кімната та її площа.

При вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності – завідуючому (директорові) гуртожитку. Ордер дійсний упродовж 30 днів.

При одержанні ордера пред’являються паспорти всіх членів сім’ї, внесених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Житлова площа в гуртожитках надається в порядку черговості, що визначається адміністрацією підприємства, установи, організації та профспілковим комітетом. Житлова площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 кв. м на одну особу.

Особи, які проживають у гуртожитку, зобов’язані використовувати надану житлову площу відповідно до її призначення; забезпечувати схоронність приміщень, обладнання й інвентарю; дотримуватись правил співжиття, правил внутрішнього розпорядку гуртожитку; зберігати чистоту й порядок у житлових приміщеннях, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування тощо.

Мешканцям житлового фонду спеціального призначення забороняється проводити самовільно переобладнання й перепланування приміщень.

Підстави для припинення права користування житловим фондом спеціального призначення можуть бути різними, їх можна класифікувати за порядком, підставами, правовими наслідками:

виселення у добровільному, примусовому (судовому) порядку;

виселення у випадку капітального ремонту, знесення, переобладнання житла;

виселення з наданням або без надання іншого житлового приміщення;

виселення із службового житла чи гуртожитку.

Для певних категорій громадян існують правові гарантії захисту від виселення з житлових приміщень спеціального призначення. Згідно зі ст.125 ЖК деякі категорії громадян, що проживають у житлових приміщеннях, не підлягають виселенню без надання іншого приміщення. Зокрема, особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм житлове приміщення, не менше 10 років, користуються цією пільгою і в тому разі, коли цей стаж переривався.

 

< Попередня   Наступна >