75

---

§ 2. Колективний договір

Колективний договір – це локальний нормативно-правовий акт, який регулює виробничі, трудові та соціально-економічні відносини між власником і працівниками даного підприємства. Правове регулювання колективних договорів і угод здійснюється главою ІІ КЗпП України, Законом України „Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 р.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Згідно зі ст.2 Закону України „Про колективні договори та угоди” та ст.11 КЗпП України колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

Сторонами колективного договору є: з одного боку – власник або уповноважений ним орган; з іншого боку – первинна профспілкова організація, а у разі її відсутності – представники, вільно обрані на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів (ч.1 ст.12 КЗпП). Якщо на підприємстві створено кілька профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва утворити об’єднаний представницький орган для укладення колективного договору.

Змістом колективного договору є узгоджені сторонами умови, покликані врегулювати соціально-трудові відносини в певній організації. Ці умови можна поділити на такі види: а) інформаційні – містять норми централізованого законодавства, а також колективних угод більш високого рівня; б) нормативні – це локальні норми права, встановлені сторонами в межах їхньої компетенції, які поширюються на працівників даної організації; в) зобов’язальні – це конкретні зобов’язання сторін із зазначенням термінів їх виконання і суб’єктів-виконавців; г) організаційні – пов’язані з регламент

ацією порядку укладення, зміни і припинення дії колективного договору. Стосовно зобов’язальних умов необхідно конкретизувати, що відповідно до ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону

України „Про колективні договори та угоди” у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо: змін в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат; встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участь трудового колективу в формуванні й розподілі прибутку; режиму роботи, тривалості робочого часу і часу відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення працівників; умов регулювання фондів оплати праці, встановлення міжкваліфікаційних співвідношень в оплаті праці.

Слід звернути увагу, що умови колективного договору, які погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними (ст.16 КЗпП України).

Укладенню колективного договору передують колективні переговори, які можуть розпочатися за пропозицією будь-якої з сторін не раніше ніж за 3 місяці до закінчення терміну дії колективного договору. Інша сторона протягом 7 днів зобов’язана почати переговори. Процедура ведення колективних переговорів, механізм узгодження розбіжностей, що виникають у ході переговорів, регламентуються статтями 10, 11 Закону України „Про колективні договори і угоди”. Закон передбачає примирні процедури для урегулювання розбіжностей: складання протоколу розбіжностей, створення примирної комісії, право звернення до посередника за вибором сторін. У разі недосягнення угоди і після таких заходів допускаються організація і проведення страйків у порядку, що не суперечить законодавству України.

Проект колективного договору обговорюється в трудовому колективі й виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. У випадку, якщо збори (конференція) трудового колективу відхиляють проект колективного договору або окремі його положення, сторони поновлюють переговори до пошуку необхідного рішення. Термін переговорів не повинен перевищувати 10 днів. Після цього проект загалом виноситься на розгляд зборів (конференції) трудового колективу. Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами (конференцією) він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше ніж через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією) трудового колективу.

Колективний договір набирає чинності з дня підписання його представниками сторін або з дня, вказаного в колективному договорі. Після закінчення терміну дії колективний договір продовжує діяти, доки сторони не укладуть нового або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором. У Законі не зазначається термін, на який укладається колективний договір. Цей термін визначається угодою сторін. На практиці колективні договори укладаються терміном на 1-3 роки.

Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади. Внесення змін і доповнень до колективного договору протягом строку дії можливе тільки за взаємною згодою сторін у порядку, визначеному колективним договором. Контроль за виконанням колективного договору здійснюється сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, незалежно від того, чи є вони членами профспілки.

 

< Попередня   Наступна >