184

---

Тема 4. Правове регулювання економічної конкуренції та монополістичної діяльності

Під правовим регулюванням конкуренції та монополістичної діяльності слід розуміти процес обмеження монопольної діяльності, що передбачає безпосереднє державне регулювання монополізованих ринків або діяльності монопольних утворень, який здійснюється шляхом централізованого встановлення кількісних і якісних показників.

Відповідно до положень Конституції України держава забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму у будь-яких сферах підприємницької діяльності. Правові засади обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції закладені у Законах України „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” від 18 лютого 1992 р., „Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 р., „Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996 р. та „Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 р.

Економічна конкуренція – змагання між суб’єктами господарської діяльності з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначальним чином впливати на умови обороту товарів на ринку.

Суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище, якщо: на цьому ринку в нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності піл

ьг або інших обставин.

Монопольним вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перебільшує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товарів дорівнює або менша 35 відсотків, але за умов відсутності значної конкуренції.

Зловживання монопольним становищем на ринку:

встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивних на те причин;

прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговельними та іншими звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям;

часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивних на те причин; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.

До засобів антимонопольного регулювання варто віднести:

встановлення більш високого рівня цін і тарифів, граничних нормативів рентабельності;

декларування зміни ціни;

встановлення стандартів і показників якості для товарів і послуг;

регулювання обсягу ринку виробництва;

встановлення державних замовлень і контрактів;

розділ ринків;

тарифне обслуговування імпорту та експорту товарів.

Прояви недобросовісної конкуренції: неправомірне використання чужих позначень, упаковки, рекламних матеріалів; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; порівняльна реклама; дискредитація підприємця; неправомірне збирання комерційної таємниці.

Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства та законодавства про економічну конкуренцію, захист інтересів підприємців та споживачів від його можливих порушень здійснює Антимонопольний комітет України. Компетенція: 1) контроль за дотриманням антимонопольного законодавства; 2) розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства та винесення рішень за результатами розгляду; 3) звернення до суду чи господарського суду із заявами та позовами у зв’язку з порушеннями антимонопольного законодавства, подання правоохоронним органам матеріалів про порушення законодавства, які містять ознаки злочину; 4) надання рекомендацій державним органам щодо вжиття заходів, спрямованих на розвиток підприємництва та конкуренції.

 

< Попередня   Наступна >