90

---

§ 3. Поняття злочину та його види

Відповідно до ч.1 ст.11 КК „злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину”.

Обов’язковими ознаками злочину є суспільна небезпечність, протиправність, винність, діяння, караність, вчинення його суб’єктом злочину.

Суспільна небезпечність є матеріальною ознакою злочину і виражається в посяганні на наявні та гарантовані державою певні суспільні відносини, а саме права та свободи людини, власність, довкілля, громадський порядок і безпеку, тощо. Суспільна небезпечність є оціночним поняттям, що здійснюється на законодавчому і правозастосовчому рівнях. В кримінальному праві суспільна небезпечність визначається двома критеріями: характером і ступенем. Характер суспільної небезпечності – це якісний показник, що визначається групою суспільних відносин, на які посягає злочин, а також зіставленням у межах одного й того ж об’єкта окремих складів злочину. Ступінь суспільної небезпечності – це кількісний показник порівнюваної небезпечності діянь одного й того ж характеру, за допомогою якого маємо можливість розрізнити злочини одного виду. Значення суспільної небезпеки полягає у відмежуванні злочинів від правопорушень та індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання.

Протиправність є формальною ознакою злочину і полягає в тому, що особа, яка вчинила правопорушення, відповідатиме за нього як за злочин тільки в тому разі, якщо він передбачений КК. Тобто діє принцип nullum crimen, nulla poena sine lege (немає злочину, немає покарання, якщо немає відповідного закону), який безпосередньо випливає з положення п.22 ст.92 Конституції, відповідно до якого діяння, які є злочинами, та відповідальність за них визначаються виключно законами України.

;">Винність є тією ознакою злочину, яка випливає зі змісту ст.62 Конституції – особа підлягає відповідальності тільки за наявності вини. Відповідно до ст.23 КК виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Діяння виражається у вольовому усвідомленні поведінки особи, що спрямована на заподіяння шкоди суспільним відносинам. Діяння тісно пов’язане із психічним ставленням до нього.

Караність – це передбачення в КК можливості призначення покарання за будь-який злочин. Караність тісно пов’язана з протиправністю.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК настає кримінальна відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.11 КК не є злочином вчинене суб’єктом злочину винне діяння, передбачене КК, якщо воно через малозначність не становить суспільної небезпеки. Це положення конкретизує зміст суспільної небезпеки як загальної ознаки злочину. Мета його введення до КК обумовлена необхідністю підкреслити, що правосуддя в Україні має здійснюватися на засадах принципів справедливості та індивідуалізації кримінальної відповідальності, за яких формальний момент – кримінальна протиправність типового діяння – не може превалювати над фактичним – відсутністю суспільної небезпеки конкретного діяння.

Малозначність діяння у зв’язку з відсутністю суспільної небезпеки не містить складу злочину, та може містити склад іншого правопорушення, наприклад, адміністративного чи дисциплінарного. У такому разі до особи, яка його вчинила, можуть застосовуватися заходи адміністративного чи дисциплінарного впливу, що не є кримінальним покаранням.

Під класифікацією злочинів розуміють поділ їх на групи за певним критерієм:

за ознаками та видами об’єкта злочину – принаймні 20 видів за розділами Особливої частини КК: злочини проти життя та здоров’я особи, злочини проти власності і т.д.;

за наявністю чи відсутністю предмета злочину – предметні (ст.187 КК) та безпредметні (ст.296 КК);

за формами вини – умисні (ст.115 КК), необережні (ст.119 КК) та злочини з подвійною формою вини (ст.121 КК);

за мотивами вчинення – з корисливих мотивів (ст.185 КК), хуліганських (ст.296 КК), з інших особистих мотивів (ст.148 КК);

за суб’єктом – злочини із загальним суб’єктом, злочини із спеціальним суб’єктом;

за ступенем тяжкості наслідків (у відповідності зі ст.12 КК) – невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

Розглянемо більш детально класифікацію злочинів, що передбачена ст.12 КК. При цій класифікації злочинів зважають на максимальний вид і розмір покарання, передбачені в кримінально-правових нормах Особливої частини КК, а не ті, що визначаються судом при призначенні покарання для певної винної особи. Також, законодавець передбачає і формальний критерій -певний вид і розмір покарання, що є типовим і найбільш повно відображає тяжкість конкретної групи злочинів.

Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більший від двох років або інше, більш м’яке покарання. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більший від п’яти років. Тяжким є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більший від десяти років. Особливо тяжким є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі понад десять років або довічне позбавлення волі.

 

< Попередня   Наступна >